На розгляд апеляційного суду Одеської області надійшли апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого К. та захисників обвинуваченого К. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2017 року, яким К. був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України. Захисники в апеляційних скаргах поставили питання про скасування вироку з підстав неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції  фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалення виправдувального вироку в зв’язку з недоведеністю участі К. у вчиненні злочину. Обвинувачений К. в своїй апеляційній скарзі порушив питання скасування вироку з підстав його незаконності та ухвалення нового вироку, яким просив визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України (шахрайство). Прокурор в апеляційній скарзі також поставив питання про скасування вироку з підстав невідповідності призначеного К. покарання тяжкості кримінального правопорушення та ухвалення нового вироку, яким призначити обвинуваченому К. покарання відповідно до санкції ст. 368 ч.3 КК України.    

Органами досудового слідства К. обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, а  саме в тому, що К., працюючи на посаді головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, являючись службовою особою, працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, в період з травня по червень 2016 року отримував від фізичної особи-підприємця М. неправомірну вигоду – грошові кошти за невжиття заходів адміністративного характеру відносно неї та працівника її підприємства, який є громадянином Грузії.   

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2017 року К. був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 368 ч.3 КК України та йому було призначене покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Після оголошення вироку Київським районним судом м. Одеси 29 листопада 2017 року була постановлена ухвала про виправлення описки в резолютивної частині вироку, відповідно до якої  резолютивна частина вироку була викладена у новій редакції, а саме в ній було зазначено, що К. слід вважати засудженим до 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язані з адміністративно-розпорядчими чи організаційно-господарськими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор від поданої ним апеляційної скарги відмовився, визнавши вирок та ухвалу про виправлення описки суду першої інстанції законними та  обґрунтованими, проте інші учасники апеляційного розгляду підтримали свої апеляційні скарги.      

Під час апеляційного розгляду апеляційний суд прийняв відмову прокурора від поданої апеляційної скарги та прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг обвинуваченого К. та  його захисників виходячи з наступного.    

Відповідно до вимог ст. 374 ч.3 п.2 КПК України, у мотивувальній частині вироку мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Наведені обставини, а саме подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого  правопорушення, у відповідності до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають бути встановлені та зазначені у вироку суду. Відповідно до позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 22 березня 2018 року (справа №51-380км17), якщо чіткість та конкретність викладення фактичних обставин скоєння злочину викликає сумнів, то вирок місцевого суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Апеляційним судом було встановлено, що всупереч вимогам ст. 374 КПК України, суд першої інстанції при ухваленні вироку допустив невиправдане спрощення при формулюванні обвинувачення, не зазначивши конкретно дату та час вчинення одного з епізодів кримінального правопорушення, в якому обвинувачується К.  Отже, враховуючи положення, ст.ст. 91, 374 ч.3 п.2 КПК України та наведену вище позицію Верховного суду, ухвалений відносно обвинуваченого К. вирок, у формулюванні обвинувачення якого не зазначено дата та час вчинення злочину, неможливо вважати законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Також під час перегляду вироку місцевого суду апеляційним судом було встановлено порушення судом першої інстанції вимог кримінального закону під час постановлення ухвали про виправлення описки.

Відповідно до ст. 379 КПК України, суд має право виправити допущені у судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки, незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у  судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, які мають технічний характер. Відповідно до правової позиції, викладеній в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 серпня 2018 року, (справа №5/1787км.15), внесення виправлень, до резолютивної частини судового рішення, яке передбачає змінення норми закону про кримінальну відповідальність, за якою засуджується особа, не може бути здійснена у порядку ст. 379 КПК України.

Проте з ухвали Київського районного суду м. Одеси про виправлення помилки від 29 листопада 2017 року, вбачається, що судом виправлено описку в резолютивної частині вироку стосовно обвинуваченого К. шляхом зазначення наряду з основним ще додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язані з адміністративно-розпорядчими чи організаційно-господарськими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

Таким чином, постановляючи ухвалу про виправлення описки, місцевий суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки такі виправлення є фактичною зміною вироку та не можуть вважатися виправленням описки в розумінні ст. 379 КПК України.

Приймаючи рішення з огляду на наведені обставини, апеляційний суд зазначив, що, ухвалюючи вирок всупереч вимогам ст.ст. 374 та 379 КПК України, місцевий суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення, в зв’язку з чим частково задовольнив апеляційні скарги обвинуваченого К. та його захисників, скасувавши вирок з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції.          

Пошук процесуальних документів по даному кримінальному провадженню можливо здійснити в Єдиному Державному реєстрі судових рішень за № 520/12915/16-к.

За повідомленням прес-служби суду