Узагальнення практики розгляду Братським районним судом Миколаївської області у 2019 році кримінальних проваджень на підставі угод

Впродовж 2019 року до Братського районного суду надійшли:

• 1 обвинувальний акт з угодою про примирення відносно 1 обвинуваченого, який був затверджений під час проведення підготовчого судового засідання. Угода була укладена між обвинуваченою та потерпілими за злочин середньої тяжкості
• 1 обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, який був затверджений під час проведення підготовчого судового. Угода була укладена між прокурором Єланецького відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області та обвинуваченим відносно злочину середньої тяжкості.

Кримінальних проваджень, де б стороною була неповнолітня особа, в провадженні Братського районного суду в 2019 році не було.

Випадків відмови в затверджені угоди не було.

Звернень від потерпілих чи прокурорів з клопотаннями про скасування вироку, яким затверджувалася угода про примирення та угода про визнання винуватості в 2019 р. не було та ухвали з даного питання судом не постановлялися.

 На виконання Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11 грудня 2015 року, при здійсненні кримінального провадження на підставі угод Братський районний суд неухильно забезпечував точне й неухильне застосування чинного законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керувався Конституцією України, КК України, КПК України, положеннями інших нормативно-правових актів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини та висновків Верховного Суду України.

Після отримання обвинувального акта, угоди про примирення чи про визнання винуватості головуючий суддя не пізніше п'яти днів після дати передання (надходження) до його провадження відповідного матеріалу постановляв ухвалу про призначення підготовчого судового засідання, визначав дату, час та місце його проведення.

Про день, час і місце проведення підготовчого судового засідання сторін та інших учасників судового провадження за розпорядженням головуючого повідомляв секретар судового засідання. Повістка про виклик до суду надсилалася поштою не пізніше, ніж за три дні до дати призначення підготовчого судового засідання.

Неприбуття для участі у судовому засіданні інших учасників судового провадження, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, не перешкоджала його проведенню. Однак, коли у судове засідання не прибували сторони угоди або одна зі сторін, головуючий відкладав судове засідання, призначав дату нового засідання і вживав заходів для забезпечення прибуття цих осіб до суду.

Після виконання підготовчих дій головуючий оголошував про надходження до суду обвинувального акта та письмової угоди про примирення чи визнання винуватості (повідомляв про їх вид, дату укладення і сторони).

Судові засідання розпочиналися з оголошення прокурором обвинувального акта. Після цього головуючий, встановивши особу обвинуваченого, роз'яснював йому суть обвинувачення і запитував, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним. Випадків, коли обвинувачений заперечував би проти затвердження угоди не було.

Після проведення зазначених дій головуючий, оголосивши текст угоди, з'ясував в обвинуваченого, чи повністю він розуміє: 1) права, надані йому законом; 2) наслідки укладення та затвердження угод; 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим (таке уточнення відсутнє в ч. 5 цієї статті, із чого вбачається, що угода про примирення може укладатися щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особа може лише частково визнавати вину або не визнавати її); 4) вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Негативна відповідь на будь-яке із поставлених запитань зобов'язує суд дати відповідні роз'яснення. Те саме стосується і потерпілого у разі з'ясування судом, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК.

Суд з'ясував в обвинуваченого, чи зможе він реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, зокрема відшкодувати завдану ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду з огляду на її розмір та строк відшкодування, визначені в угоді про примирення, чи вчинити дії, перелік яких у ній зазначено, або ж виконати обов'язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, викладені в угоді про визнання винуватості.

Випадків відмови у затвердженні угод не було в практиці суду в 2019року.

Крім того, суд шляхом вивчення витребуваних документів, проведення опитування сторін, інших учасників судового провадження обов'язково з'ясовував для повного свого переконання, що укладення угоди є добровільним.

Виконавши зазначені вище дії, суд перевіряв угоду на відповідність вимогам КПК (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням, наявність підстав для відмови в її затвердженні ( ч.7 ст. 474 КПК), заслуховув прокурора щодо наведеного, думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.

Після проведення зазначених дій суд невідкладно виходив до нарадчої кімнати, про що присутнім у залі судового засідання оголошував головуючий.

Приймаючи рішення щодо затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд, крім зазначеного вище, враховував, що:

-у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається.

-у разі якщо до суду надійшла угода про примирення, однією зі сторін якої (потерпілим) є юридична особа публічного права та в змісті якої, незважаючи на визнання факту заподіяння винним юридичній особі майнової шкоди і визначення її розміру, замість встановлення строку її відшкодування наведено перелік дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язаний вчинити на користь потерпілого, або якщо розмір шкоди взагалі не визначено, суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення.

Коли ж суд переконувався в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалював вирок, яким затверджував угоду, і призначав узгоджену сторонами міру покарання.

Вирок, яким затверджувалися угоди, відповідали загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначених ст. 374 КПК, із урахуванням особливостей, передбачених ст. 475 КПК.

Зокрема, мотивувальна частина вироку на підставі угоди відповідно до ч.3 ст. 475 КПК серед інших обставин, зазначених у цій статті, містили мотиви, якими суд керувався під час: а) вирішення питання про відповідність угоди вимогам КПК та КК; б) ухвалення вироку.