flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

      Як свідчать історичні відомості першим декретом Народного Секретаріату про суд була постанова «Про введення народного суду на Україні», затверджена Центральним Виконавчим Комітетом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України 4 січня 1918 року. Саме з прийняттям зазначеної постанови починає формуватися система судоустрою, що лягла в основу сучасної судової системи України. Цим нормативно-правовим актом було скасовано стару судову систему та утворено нові дільничні, повітові й міські суди.

Такого типу суди були розташовані по всіх адміністративно-територіальних одиницях України. Однак складна обстановка воєнного часу не дала змоги втілити всі раніше прийняті закони в життя. 14 лютого 1919 року Раднарком УРСР видав декрет «Про суд», яким скасував усі судові установи, що діяли на території України (Генеральний суд, судові палати, окружні суди, мирові суди, з'їзди мирових суддів, суди військові, морські, волосні, комерційні), а також усі установи й організації, котрі функціонували при колишніх судових інституціях,- прокурорський нагляд, нотаріат, присяжна і приватна адвокатура, інститути судових слідчих. Цим же декретом затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали», яке проголошувало, що вся судова влада на території УСРР належить народним судам, радам (з'їздам) народних судів і революційним трибуналам, а також регламентувало організацію, підсудність, судочинство кожного з цих видів судів. Таким чином, в УСРР відповідно до декрету «Про суд» діяли два види судових органів - народні суди і революційні трибунали. Які існували до судової реформи 1922 року, котра основною ланкою системи визначила народний суд.

Але нова економічна політика вимагала перебудови судової системи, та основою судової реформи стала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 року яка затвердила «Положення про судоустрій УРСР». Цей документ був майже точною копією «Положення про судоустрій РСФСР» від 30.10. 1922 року. Він обумовлював створення народних судів у складі постійних народних судців, а також визначав єдину систему судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УРСР.

Народний суд, в цей період, був судом тільки першої інстанції. Він розглядав та  вирішував карні та цивільні справи. У якості суду першої інстанції він розглядав майже всі кримінальні справи, крім справ про навмисні убивства при обтяжуючих обставинах, розкрадання державного і суспільного майна в особливо великих розмірах, державних злочинів і деяких інших, віднесених законом до ведення вищестоящих судів і військових трибуналів, усі цивільні справи, підвідомчі судовим органам; справи про адміністративні правопорушення, за які судом (суддею) можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу. Народний суддя, який діяв одноособово чи разом з двома народними засідателями в народному суді, здійснював свою діяльність у межах визначеного для нього виїзного чи міського району.

Вказаним положенням від 16.12.1922 року встановлено вимоги до кандидатів на посаду народного судді. Ними могли бути незаплямовані в суді громадяни УРСР, які мали право обирати і бути обраними у Ради та не менш ніж дворічний досвід відповідальної політичної роботи в робітничо-селянських громадських, професійних чи партійних робочих організаціях або практичної роботи в органах Радянської юстиції на посадах не нижче народного слідчого. Народні судді обирались на один рік та могли бути переобраними губернськими виконавчими комітетами, за представленням губернського суду чи Наркому юстиції відповідно до відповідності до кількості дільниць чи районів народного суду даної губернії.

У відповідності до положення про судоустрій УРСР 1925 року основною ланкою судової системи, як і раніше, залишався народний суд, який діяв колегіально - у складі народного судді й двох народних засідателів, а у випадках, передбачених законом - одноособово. У зв'язку з тим, що до «Положення про судоустрій Української PCP» 1925 протягом 1925 - 1929 років були винесені численні зміни, виникла необхідність прийняття нового положення. Воно було затверджене ВУЦВК і РНК УРСР 11 вересня 1929 року.

Положення зберігало діючу судову систему - народний суд, окружний суд, Верховний Суд УРСР. Народні судді районів обиралися окружними з'їздами Рад, а в містах пленумами міських рад.

Згідно із Законом «Про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік» від 16 серпня 1938 року основою судової системи УРСР, як і раніше, залишався народний суд. Кількість народних судів для кожного району встановлювався Радою Народних Комісарів союзної республіки за представленням Народного комісара юстиції союзної республіки.

Відповідно до Конституції СРСР, прийнятою 7 жовтня 1977 року, народні суди в районах були перейменовані в районні народні суди.

В подальшому, згідно із положенням Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій», прийнятого 24 лютого 1994 року, змінилася назва П’ятихатського районного народного суду, який з 1994 року по теперішній час має назву П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області.

У архіві П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області збереглися матеріали діяльності суду, починаючи з 1944 року. Збереглися матеріали розгляду кримінальних та цивільних справ різних категорій (вироки та рішення суду з розгляду цивільних справ). Вивченням зазначених матеріалів з’ясовано, що розгляд справ різних категорій здійснювався суддями, які входили до складу суду, який складався з 1-ої та 2-ої ділянки, на які умовно було поділена територія обслуговування.

Найбільш поширені кримінальні справи у післявоєнний період, які підлягали розгляду у суді - справи про крадіжки колгоспного, державного майна, покарання було досить суворим - за крадіжку майна навіть у незначних розмірах особи засуджувалися до реальної міри покарання.

У післявоєнний час та до 80-х років XX століття правосуддя здійснювалося суддями в невеликій одноповерховій будівлі, що розташовувалася по вулиці Шкільна в м. ІГятихатки без допомоги будь - яких технічних засобів фіксації, лише у 80-х роках XX століття місцевою владою для подальшого розміщення суду було виділено будівлю, розташовану по вулиці Мамона, 121, яка все рівно не могла забезпечити працівників суду відповідною кількістю службових кабінетів, залів для проведення судових засідань, іншими належними умовами праці.

  Лише у 2006 році за сприяння керівництва Апеляційного суду Дніпропетровської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області П’ятихатському районному суду було виділено для розміщення двоповерхову будівлю по вулиці Шевченка, 114, яка на даний час фактично відповідає вимогам для забезпечення належного здійснення правосуддя.

Як свідчать матеріали архіву, з 1954 по теперішній час П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області очолювали:

З грудня 1954 по 1961 рік суд очолював голова суду  Білоус І.С.

З 1961 по 1965 рік суд очолював голова суду  Хоменко В.В.

З 1965 по грудень 1970 року суд очолював голова суду  Макаренко П.І.

З грудня 1970 по березень 1976 року суд очолював голова суду Катан А.А.

З березня 1976 по 1991 рік суд очолював голова суду  Демчик М.С. З 1991 по 2000 рік суд очолювала голова суду Живоглядова Ірина Карлівна.

З 2000 по 2011 рік суд очолювала голова суду Забродіна Ольга Андріївна.

Рішенням Вищої Ради юстиції України від 12 липня  2011 року №10 на посаду голови П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області  призначений Митошоп Володимир Михайлович. Указом  Президента України від 20.08.2001р. №688/2001 призначений  суддею П’ятихатського районного суду, Постановою  Верховної Ради України від 14.12.2006р. № 471-V обраний на  посаду судді безстроково.                 

За період з 1944 року по теперішній час на посадах суддів перебували Тюріна, Євсеєнко, Шульга, Носева, Пронін, Адаменко, Лелеко, Черненко, Харитоненко, Стулій, Микитась, Бондаренко Н.Ф., Дряблов В.М., Денисенко В.A., Легуєнко A.B., Сербін Валентин Віталійович, Соловйова Людмила Яківна, Борцова Aлла Анатоліївна.

На даний час на посадах суддів перебувають:

- Резніченко Микола Сергійович, який Указом Президента України від 20 грудня 2003 року №1472/2003 призначений на посаду судді П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 08.10.2009 року №1632-V1 обраний на посаду судді безстроково;

 - Семенников Олександр Юрійович, який Указом Президента України від 23.08.2012  року № 484/2012 призначений на посаду судді П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області;

- Легкошерст Юлія Вікторівна, яка Указом Президента України від  23 травня 2013 року №302/2013 призначена на посаду судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області. 

Загальна штатна чисельність апарату П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області складає 21 одиниця, із них 2- технічних працівника. Переважна більшість працівників апарату суду здобули вищу юридичну освіту у вищих навчальних закладах України.

Весь колектив неухильно дотримується принципів гуманізму, неупередженості та справедливості. Усією своєю діяльністю суд виховує громадян у дусі відданості Батьківщині, точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни, чесного ставлення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав,честі, гідності громадян.

 Високий професіоналізм, принциповість та сумління - є надійною запорукою у зміцненні законності та правопорядку у нашій державі та районі.