Попри повномасштабне вторгнення росії в Україну судова система, адвокатура та державні ограни працюють, а рівень представництва адвокатів і контролюючих органів в адміністративних судах залишається високим, як, власне, і показники розгляду справ Верховним Судом. Це доводить те, що зовнішньому ворогові нас не здолати.

На цьому наголосила суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська під час форуму, присвяченого захистові бізнесу. У своєму виступі суддя продемонструвала застосування позицій Великої Палати ВС у сфері оподаткування у практиці Касаційного адміністративного суду.

За словами спікерки, донедавна існувала різна практика при оцінці такого виду доказу, як вирок місцевого суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини до винесення такого вироку. Втім, стаття КК України щодо фіктивного підприємництва декриміналізована. Але практика вирішення спорів, які стосувалися скасування податкових повідомлень-рішень, була неоднаковою. Велика Палата ВС 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) констатувала, що вирок стосовно посадової особи контрагента за ст. 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв’язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача.

Застосовуючи цю позицію ВП ВС, КАС ВС в одному з рішень (яке ухвалено на користь платника податків) зазначив про те, що обставини, встановлені в ухвалі, якою директора контрагента було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за злочини, передбачені ст. 205 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності, не можуть чинити єдиний визначальний вплив на висновок про нереальність господарських правовідносин між добросовісним позивачем та його контрагентом і самостійно не свідчать про вчинення позивачем податкових правопорушень, на які посилається відповідач. У цій справі реальність описаних операцій повною мірою підтверджувалася наданими для перевірки належним чином оформленими документами.

В іншій справі (ухваленій на користь контролюючого органу), виходячи з доказової бази, КАС ВС констатував, що докази не містили інформації щодо послуг, які надавалися; документація не давала можливості ідентифікувати вагони-цистерни, їх навантаження, зокрема унікальний номер вагона, його модель; довідки не містили печаток чи штампів, які дали б змогу ідентифікувати організацію, що їх видавала; контрагенти фактично не здійснювали господарської діяльності в період, який перевірявся, вони не подавали звітності, а жодних інших доказів на підтвердження настання реальних наслідків за правочинами надано не було. Із наданих позивачем доказів неможливо було встановити, яким чином укладались договори, як надалі здійснювалася комунікація між позивачем та виконавцями послуг. Отже, документи не підтверджували реальність виконання спірних господарських операцій.

Наталія Блажівська зазначила про те, що ВП ВС запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб’єктами господарювання залежно від фактично встановлених вироками обставин та їх впливу на правовідносини у спорах, що розглядаються надалі адміністративним судом.

Воєнний стан вніс свої корективи у розгляд кримінальних проваджень. На цьому наголосила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Надія Стефанів, аналізуючи судову практику, яка може бути актуальною для бізнесу.  

У постанові ККС ВС від 18 січня 2022 року у справі № 711/1481/20 (провадження № 51-4897км21) суд звернув увагу на те, що несплата податку або сплата його в меншій сумі, ніж передбачено відповідними законодавчими положеннями, сама собою не є достатньою підставою для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку в значенні цього положення сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, тобто що особа розуміла наявність у неї обов’язку сплатити податок у певному розмірі, якого вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов’язку. Суд вважав, що сторона обвинувачення не спростувала версії сторони захисту, що голова правління та головний бухгалтер діяли добросовісно у податкових взаємовідносинах і не вчиняли жодних дій, спрямованих на навмисне введення в оману податкових органів щодо своїх зобов’язань зі сплати податку. За таких обставин не можна вважати, що стороною обвинувачення був доведений поза розумним сумнівом умисел цих осіб на ухилення від сплати податків.

Також важливою є практика ККС, яка стосується Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Ухвалою слідчого судді районного суду клопотання адвоката в інтересах товариства про скасування арешту на майно і передачу майна АРМА задоволено. Прокурор оскаржив це рішення до апеляційного суду, який відмовив у відкритті провадження. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, мотивуючи це тим, що не всі судові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку. Крім того, згідно з рішенням об’єднаної палати ККС ВС від 19 лютого 2019 року, в аспекті положень ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна не підлягає апеляційному оскарженню.

Надія Стефанів навела й інший приклад, який стосується передачі майна. Захисник звернувся з касаційною скаргою в інтересах власника військового майна на ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у відкритті провадження. Вилучене на митниці майно (плити до бронежилетів і тактичні плитоноски) за клопотанням прокурора та ухвалою слідчого судді районного суду було передано уповноваженій особі військової частини. На думку захисника, це військове майно мало бути передано АРМА, а не військовій частині. ККС ВС, посилаючись на ч. 3 ст. 309 КПК, зазначив, що ухвала про передачу вилученого майна не підлягає апеляційному оскарженню.

Наприкінці виступу спікерка акцентувала, що Верховний Суд працює над тим, щоб тлумачити закон з точки зору справедливості. Вона переконана, що практика оскарження ухвал слідчих суддів потребує узагальнення, адже ці ухвали не доходять до касаційного суду. Зокрема, вона переконана, що особливої уваги потребує практика оскарження ухвал слідчих суддів в умовах воєнного стану щодо арешту активів, передачі активів в управління АРМА, а також порушення прав власників майна.

Матеріальні та процесуальні аспекти довіреності проаналізував суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат. Він закликав розмежовувати видачу довіреності як одностороннього правочину і довіреність як документ, у якому визначені повноваження.

Спікер звернув увагу на постанову ВП ВС від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, у якій, серед іншого, йдеться про повноваження представника. У постанові зазначено, що довіреність не завжди може містити деталізований і виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти в найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суди мали дослідити питання добросовісності представника.

Важливим також є місце вчинення довіреності – про це йдеться в постанові КЦС ВС від 6 липня 2022 року у справі № 681/196/20, у якій розмежовується місце нотаріального посвідчення та місце вчинення правочину, що є різноплановими категоріями, які виконують різне змістове навантаження в правовому регулюванні.

У постанові КЦС ВС від 24 березня 2021 року у справі № 323/1864/17 констатовано, що ч. 4 ст. 249 ЦК України слід тлумачити таким чином, що безвідклична довіреність може бути видана виключно у випадках, прямо передбачених законом. У постанові об’єднаної палати КЦС ВС від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 йдеться про те, що довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Іншим важливим аспектом довіреності є дата її вчинення. Довіреність, у якій не вказана дата, є нікчемною. Про це йдеться в постанові КЦС ВС від 12 листопада 2022 року у справі № 226/1658/18. Зокрема, у цій постанові вказано, що нікчемність пов’язується з відсутністю вказівки дати вчинення довіреності і, відповідно, помилка в даті вчинення довіреності не свідчить про її нікчемність.

Говорячи про належного відповідача у справах про оспорювання довіреності, Василь Крат зазначив, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів, як видача довіреності належним відповідачем, є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора (постанова КЦС ВС від 19 серпня 2022 року у справі № 201/16327/16-ц). А за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а не нотаріус чи нотаріальна контора (постанова КЦС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 200/15072/16-ц).

Насамкінець спікер акцентував на такому аспекті процесуального представництва, як довіреність в електронній формі. Він звернув увагу, що законодавець передбачив у межах процесуального представництва конструкцію «довіреності в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (постанова КЦС ВС від 21 червня 2023 року у справі № 619/1908/23).

Із презентацією Василя Крата можна ознайомитися за посиланням – https://rb.gy/f53e5.

Business Protection 2023 – A2B Forum організувала Асоціація адвокатів України.

Відео заходу – https://rb.gy/yyq8a.

Верховний Суд