Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

ПЗАГС опублікував огляд судової практики щодо спорів, пов’язаних із забезпеченням позову

18 серпня 2023, 09:47

 Розділ І

Інститут забезпечення позову

Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. ЄСПЛ у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов’язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на наведені норми процесуального законодавства КГС ВС у справі №913/495/19 відхилив доводи скаржника про неможливість вжиття заходів забезпечення позову на стадії апеляційного розгляду справи.

Суд підкреслив, що частина друга статті 136 ГПК України передбачає можливість забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, зокрема, і на стадії апеляційного провадження, а не лише під час розгляду справи у суді першої інстанції, як помилково стверджує відповідач.

Постанова КГС ВС від 13.04.2020 у справі №913/495/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/88728738

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував увагу КГС, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов'язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах.

Постанова КГС ВС від 23.03.2020 у справі №910/7338/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/88386312

(Подібна правова позиція:

Постанова КГС ВС від 24.06.2020 у справі №902/1051/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/90057584

Постанова КГС ВС від 11.08.2020 у справі №911/3136/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/90909978

Постанова КГС ВС від 26.08.2020 у справі №907/73/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/91169913

Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі №915/373/20https://reyestr.court.gov.ua/Review/92286812)

 

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Постанова  Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18https://reyestr.court.gov.ua/Review/87640690

 

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору.

Постанова КГС ВС від 10.03.2021 у справі № 912/1711/20https://reyestr.court.gov.ua/Review/95469369

Підхід до застосування ст. 136, 137 ГПКУ є усталеним у практиці ВС, що підтверджується значною кількістю ухвалених у різні роки постанов, наприклад, постанови ВС від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 10.09.2021 у справі №910/18567/20 тощо.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267048

 

Окремо також потрібно звернути увагу і на вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову, які встановлені ст. 139 ГПКУ.

Адже відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Наприклад, у справі №910/10598/21 заявник звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив вжити заходи забезпечення майбутнього позову.

Заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення майбутнього позову, взагалі не зазначив з яким позовом він має намір звернутися до суду.

Ані заявником в заяві про забезпечення позову, ані судами в оспорюваних судових рішеннях взагалі не встановлено та не зазначено підстав та предмету майбутнього позову, який судами забезпечено.

 Суд зазначив, що заяву про забезпечення позову подано заявником без додержання вимог ст. 139 ГПКУ, а саме в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПКУ заявником не зазначено предмета майбутнього позову, який він просить суд забезпечити, що відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПКУ є підставою для її повернення заявнику.

Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267048

 

Розділ ІІ

Забезпечення позову у корпоративному спорі шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти

Забезпечення позову в корпоративному спорі є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Постанова КГС ВС від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/89212680

 

Аналіз постанов КГС ВС, пов'язаних із забезпеченням позову в корпоративних спорах, виявив, що суди нижчих інстанцій часом розширено тлумачать норми про забезпечення позову.

Так, у справі №20з-20 колегія суддів наголосила на тому, що відсутність у процесуальному законодавстві конкретної заборони на звернення заявника із заявою про відкликання раніше поданої ним заяви про забезпечення позову не надає судам права розширено тлумачити встановлені законом підстави для повернення заяви про забезпечення позову, в тому числі шляхом застосування аналогії закону.

Постанова КГС ВС від 28.04.2020 у справі № 20з-20https://reyestr.court.gov.ua/Review/89008439

 

Направляючи на новий розгляд справу №50з-20 до апеляційного господарського суду, КГС ВС підкреслив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено права повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих самих підстав, є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося.

Постанова КГС ВС від 23.04.2020 у справі № 50з-20https://reyestr.court.gov.ua/Review/91118533

 

У постанові від 19.10.2020 у справі №915/373/20 КГС ВС наголосив на тому, що за своєю суттю арешт майна – це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. У разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном і не позбавляється їх.

Зважаючи на викладене та норми частини першої статті 137 ГПК України, у разі застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи кошти, немає потреби зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном.

Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі №915/373/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92286812

 

У справі №905/257/19 Особа_1 звернулася з позовом до КП про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників та змін до статуту, скасування державної реєстрації змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів КП після 04.08.2016 прийняті особами, що є неналежними учасниками колективного підприємства, що підтверджено рішенням суду у справі №907/526/17.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке на підставі протоколів загальних зборів КП передано від відповідача – КП та перереєстровано на користь Особи_2, шляхом заборони їй користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що у серпні 2016 року протоколами зборів Особа_3 переоформила за собою частку в корпоративних правах підприємства за рахунок незаконно виключених учасників у розмірі 89,38 %. Особа_3 переоформила цю частку на пов’язану особу Особа_2. Особа_2 вийшла зі складу учасників КП. Зборами було вирішено протягом місяця виплатити її вартість частки грошима або в натуральній формі.

Заявник зазначав, що в рахунок учасника, який вибув і не входив до підприємства з майном, передано нерухоме майно та все рухоме майно підприємства. КГС ВС залишив без змін рішення суддів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Ураховуючи, що кінцевою метою позову в цій справі є поновлення порушених прав, інтересів позивача як учасника КП, зокрема шляхом повернення переданого Особа_2 нерухомого та рухомого майна у власність підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони Особа_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна, яке на підставі протоколів загальних зборів КП передано та перереєстровано від відповідача – КП на Особу_2, безпосередньо пов'язано з предметом позову і такі заходи є обґрунтованими та адекватними.

Постанова КГС ВС від 26.10.2020 у справі № 905/257/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/92527158

 

  • Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №906/1336/19 Верховний Суд погодився із висновками судів, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом спору у даній справі було визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, оформлених протоколом загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, укладеного між Товариствами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області у вказаній справі задоволено заяву Особи-1 про забезпечення позову та накладено арешт на знак для товарів і послуг "ДЗІДЗЬО/DZIDZIO", власником якого є Товариство.

Судові рішення мотивовані тим, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вказаний захід до забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених, на думку позивача, прав та інтересів.

Накладення арешту на майно, яке є предметом спірного договору, по суті спрямоване на збереження цього об`єкта, яке, за твердженням позивача, було відчужено незаконно та безпідставно, у зв`язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі.

Отже, накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Постанова ВП ВС від 08.06.2021 у справі №906/1336/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/98235822

 

У справі №904/2641/19 співвласник ПП звернувся з позовом до ПП та ТОВ, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПП та ТОВ і скасувати запис про право власності.

Позивач подав до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на нерухоме майно та заборонити органам і суб'єктам, які вчиняти повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

КГС ВС підкреслив, що спір у справі, по суті, стосується нерухомого майна, яке відчужене за спірним договором. Урахувавши обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним.

Права та інтереси позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками заборони відповідачу- 2 та третім особам вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном Суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, спрямоване на збереження цього майна, яке, за твердженням позивача, відповідач-2 набув незаконно та безпідставно, у зв'язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі.

Отже, накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Також висновок суду апеляційної інстанції у цій частині є правильним. Обґрунтованою визнано позицію апеляційного суду про те, що позаяк фактично предмет спору становить нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь які дії, пов'язані з його державною реєстрацією.

Постанова КГС ВС від 18.03.2020 у справі №904/2641/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/88359525

 

У постанові від 03.12.2020 у справі №911/1111/20 з огляду на те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується вчинення відповідачем дії щодо зменшення основних засобів товариства, виведення активів на користь іншої юридичної особи, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, колегія суддів КГС ВС дійшла висновку, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на кошти у межах ціни позову, є обґрунтованим, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, забезпечить збалансованість інтересів сторін, реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача.

Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишається в володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Постанова КГС ВС від 03.12.2020 у справі №911/1111/20https://reyestr.court.gov.ua/Review/93263304

У спорах про переведення прав та обов'язків покупця простих іменних акцій адекватними заходами забезпечення позову є накладення арешту на прості іменні акції окремих акціонерів до моменту вирішення спору по суті.

КГС ВС зазначив, що дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, встановивши відчуження третіми особами своїх акцій відповідачам, врахувавши принцип "переважного права акціонера на придбання акцій", закріплений у статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і в статуті ПрАТ, та зваживши на те, що такий захід забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних інтересів інших осіб, з метою реального та ефективного виконання судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно на підставі статей 136, 137 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) наклав арешт на прості іменні акції ПрАТ до моменту вирішення спору по суті і заборонив ПАТ "Національний депозитарій України" та всім іншим депозитарним установам, що здійснюють облік права власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, проводити облікові операції з внесення змін до системи депозитарного обліку щодо спірної частини простих іменних акцій ПрАТ.

Постанова КГС ВС від 08.10.2018 у справі №910/5065/18http://reyestr.court.gov.ua/Review/77257725

Розділ ІІІ 

  • Найпоширенішим способом забезпечення позовів у корпоративних спорах є заборона вчинення реєстраційних дій.

            Аналіз судової практики КГС ВС за 2020 рік із цієї категорії спорів засвідчив, що судами задовольняються такі заяви, оскільки заборона вчиняти реєстраційні дії є одним з визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань".

Постанова КГС ВС від 26.02.2020 у справі №921/629/19                   https://reyestr.court.gov.ua/Review/87891070

Постанова КГС ВС від 12.03.2020 у справі №916/3479/19                  https://reyestr.court.gov.ua/Review/88171813

Постанова КГС ВС від 24.06.2020 у справі №902/1051/19                  https://reyestr.court.gov.ua/Review/90057584

Постанова КГС ВС від 26.08.2020 у справі №907/73/19                      https://reyestr.court.gov.ua/Review/91169913

Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі №916/30/20                      https://reyestr.court.gov.ua/Review/92256436

Постанова КГС ВС від 16.12.2020 у справі №915/2460/19                   https://reyestr.court.gov.ua/Review/93558922

 

  • Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Зокрема така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 15.04.2021 у справі №911/2780/20.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, залишаючи без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду.  

У даній справі ТОВ звернулось з позовом до Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання про визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення ТОВ з числа учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання.

Одночасно ТОВ подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання, що стосуватимуться його учасника - ТОВ (також ПАТ, ТДВ) зокрема, але не виключно, щодо виключення такого учасника (засновника), внесення змін до відомостей про такого учасника (засновника), а також щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу (із збереженням відсоткового співвідношення) та внесення змін до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання.

Оскільки ТОВ звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її тим, що відповідачем, після звернення до суду з позовом у цій справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено дії щодо зміни відомостей про учасника відповідача (змінено організаційно-правову форму позивача).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів учасників відповідача було, зокрема, вирішено взяти до відома, що учасника відповідача – ПАТ перейменовано на ТОВ.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників відповідача були внесені зміни до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об’єднання та змінено учасника – ПАТ на ТОВ, що підтверджувалося статутом відповідача, який затверджений протоколом зборів засновників. Державним реєстратором здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача (статуту), про що свідчив відповідний запис на статуті відповідача.

Разом з тим, на момент звернення позивача до суду, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасниками (засновниками) відповідача були: Приватне підприємство та Публічне акціонерне товариство.

Листом відповідач звернувся до державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у м. Вінниця та просив виправити помилку допущену при реєстрації статуту, а саме змінити відомості про учасника відповідача - з Приватного акціонерного товариства на Товариство з додатковою відповідальністю.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом учасниками (засновниками) відповідача є: Приватне підприємство та Товариство з додатковою відповідальністю.

Таким чином, встановленими судами обставинами у цій справі підтверджувалося, що відповідач під час розгляду справи вживав заходи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відомостей про свого учасника (позивача).

За висновками судів дії відповідача з внесення змін в   Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань можуть вживатися з метою виключення позивача з  учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об’єднання.

У зв'язку з викладеним суди дійшли висновку про те, що заявлений позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним.

Постанова ВС від 09.11.2018 у справі №915/508/18    https://reestr.court.gov.ua/Review/77749125

Постанова КГС ВС від 12.03.2020 у справі №916/3479/19   https://reyestr.court.gov.ua/Review/88171813

Постанова ВС від 12.03.2020 у справі №916/3479/19    https://reestr.court.gov.ua/Review/88171813

Постанова ВС від 15.04.2021 у справі №911/2780/20   https://reestr.court.gov.ua/Review/96275989

Постанова ВС від 24.06.2020 у справі №902/1051/19  https://reestr.court.gov.ua/Review/90057584

 

  • У заяві про забезпечення позову позивач просив заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно ТОВ, пов`язані із зміною складу учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, зміну розміру статутного капіталу, проводити передачу реєстраційної справи ТОВ.

Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України).

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Виходячи з предмета позову та вимог заяви про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій з урахуванням норм ч. 4, п. 4 ч. 5, ч.ч. 9, 10 ст. 137 ГПК України, мали перевірити які конкретно реєстраційні дії, що пов`язані з предметом спору в даній справі, допустимо заборонити проводити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у т.ч. державним реєстраторам, нотаріусам, тощо).

Однак таких дій, визначених процесуальним законом, суди попередніх інстанцій не вчинили.

Крім того, суди не надали оцінки тому, у чому полягає обґрунтування підстав, визначених у заяві про забезпечення позову, з метою доведення необхідності вжиття саме обраних заявником заходів забезпечення позову. А також не здійснили оцінки обґрунтованості доводів заявника та поданих на їх підтвердження доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Постанова КГС ВС від 10.11.2020 у справі №923/253/20 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/92770757

 

  • Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" також передбачають вчинення такої реєстраційної дії, як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

Такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Така ж позиція викладена в постанова Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20.

Постанова КГС ВС від 15.04.2021 у справі №911/2780/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/96275989

 

  • Задовольняючи вимогу про забезпечення позову шляхом заборони проведення державної реєстрації зміни виконавчого органу - генерального директора, місцевий суд не врахував, що відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» питання обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу належить до компетенції наглядової ради товариства. Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що питання звільнення та обрання на посаду генерального директора вирішувалось саме на засіданні наглядової ради.

Оскільки заявником не було надано доказів того, що питання зміни директора вирішувалось на загальних зборах ПАТ від 17.12.2019, які заявник має намір оскаржити до суду, водночас Vantaris LTD у своїй заяві про забезпечення позову не вказує про свій намір також оскаржити відповідне рішення наглядової ради товариства з приводу зміни генерального директора, то заявлені заходи забезпечення позову у вказаній частині не стосуються предмета спору.

При цьому зі змісту заяви не вбачається, що заявник повідомив суду порядок денний вказаних загальних зборів або будь-які рішення, які були прийняті на загальних зборах ПАТ, які заявник має намір оскаржити до суду.

Отже, у місцевого суду на час розгляду заяви про забезпечення позову не було достатніх підстав вважати, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову, зокрема, щодо заборони проведення державної реєстрації та внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, з приводу зміни складу виконавчого органу - генерального директора ПАТ, зміни типу товариства, пов`язані саме з рішеннями, прийнятими на загальних зборах акціонерів ПАТ, які заявник має намір оскаржити до суду.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив про те, що відповідна заборона реєстрації будь-яких рішень загальних зборів порушує ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки зачіпає права інших акціонерів (учасників) господарського товариства та діяльність товариства в цілому.

Постанова КГС ВС від 11.08.2020 у справі  №911/3136/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90909978

 

  • Колегія суддів КГС ВС переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у справі №921/629/19, наголосила на тому, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Кінцевою метою позову у справі є відновлення складу учасників та керівництва, які існували до проведення загальних зборів, що були оформлені оскаржуваними рішеннями загальних зборів учасників ТОВ.

Ужиття заходів забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам учасників ТОВ приймати рішення про звернення до суду щодо початку процедури банкрутства та уповноваження особи на подання таких документів; про прийняття рішення про перехід до процедури ліквідації ТОВ та обрання ліквідаційної комісії (ліквідатора); про зміну місцезнаходження товариства, на думку колегії суддів, не узгоджується з приписами пункту 1 частини п'ятої та частини десятої статті 137 ГПК України, оскільки такі рішення загальних зборів прямо не стосуються предмета спору.

Крім того, право відповідача на звернення до суду не може бути обмежено судами. Ужиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” вчиняти/здійснювати/проводити будь які реєстраційні дії, передбачені цим Законом щодо ТОВ, у тому числі, але не виключно, реєстрацію, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, саме, але не виключно, про зміну особи, яка уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження ТОВ, про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора, не узгоджується з приписами пункту 4 частини п'ятої та частини 10 статті 137 ГПК України, оскільки такі дії безпосередньо стосуються предмета спору.

Водночас, позивач не позбавлений права, в тому числі після зміни предмета позову, звернутися до місцевого господарського суду повторно із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на конкретно визначене майно товариства, з належним обґрунтуванням причин звернення з такою заявою, з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Крім того, до такої заяви необхідно долучити відповідні докази.

Постанова КГС ВС від 26.02.2020 у справі №921/629/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/87891070

 

  • Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентував увагу на необхідності дослідження питання про відповідність заявлених заходів забезпечення позову предмету спору в постанові від 11.08.2020 у справі №911/3136/19.

Зокрема, колегія суддів зазначила, що задовольняючи вимогу про забезпечення позову шляхом заборони проведення державної реєстрації зміни виконавчого органу – генерального директора, місцевий суд не врахував, що відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» питання про обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу належить до компетенції наглядової ради товариства.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що питання про звільнення та обрання на посаду генерального директора вирішувалося саме на засіданні наглядової ради.

Отже, заявник не надав доказів того, що питання зміни директора вирішувалося на загальних зборах ПАТ, рішення яких він має намір оскаржити до суду.

Водночас у своїй заяві про забезпечення позову позивач не вказує про свій намір оскаржити також відповідне рішення наглядової ради товариства про зміну генерального директора. Тому заявлені заходи забезпечення позову в зазначеній частині не стосуються предмета спору.

Постанова КГС ВС від 11.08.2020 у справі №911/3136/19  https://reyestr.court.gov.ua/Review/90909978

 

  • Предметом спору у справі №916/3844/19 були вимоги акціонера ПАТ, зокрема, про визнання недійсними рішень наглядової ради товариства щодо відчуження 100 % часток у статутних капіталах товариств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, акціонер посилається на те, що прийняття таких рішень не належало до компетенції наглядової ради товариства.

Суд, задовольняючи заяву акціонера, вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам акціонерів ПАТ приймати рішення щодо відчуження часток у статутних капіталах товариств.

Тобто вжиті заходи забезпечення позову не пов’язані з предметом спору, яким є визнання недійсними саме рішень наглядової ради, а не загальних зборів.

Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі №916/3844/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/92256435

 

  • Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №925/468/19, колегія суддів КГС ВС зазначила, що майнові вимоги у даній справі не заявлялися, і позивач як учасник товариства не був власником майна цього товариства.

Тож ВС вважає, що обраний вид забезпечення позову – накладення арешту на майно, а тим більше на нерухоме майно, яке на момент розгляду заяви вже було зареєстровано на праві власності за третьою особою, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Обраний вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв'язку з корпоративним спором, що розглядається, призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, порушення прав іншого учасника господарського товариства, оскільки арештоване майно фактично було передано йому у власність в рахунок виплати частки у зв'язку з виходом з товариства.

Це суперечить частині десятій статті 137 ГПК України, яка визначає, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

З аналогічних підстав КГС ВС залишив у силі постанову апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову у справі № 910/13230/18.

Суд першої інстанції заборонив: суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) – проводити будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ, вчиняти будь-які дії щодо відомостей, які містяться в ЄДР; ТОВ та/або будь-яким іншим особам – організовувати, проводити, брати участь у загальних зборах учасників ТОВ та голосувати з питань порядку денного про обрання голови та секретаря загальних зборів учасників ТОВ, про внесення змін та доповнень до статуту ТОВ, у тому числі приведення статуту ТОВ у відповідність із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність", затвердження статуту ТОВ у новій редакції та його підписання, про уповноваження осіб на державну реєстрацію змін до статуту ТОВ (реєстрацію статуту у новій редакції), про уповноваження особи (осіб) на участь у загальних зборах господарських товариств, учасником (акціонером) яких є ТОВ; про підтвердження рішень загальних зборів учасників ТОВ; підписувати протоколи (рішення) загальних зборів учасників ТОВ, статутні документи та будь-які інші документи ТОВ; розпоряджатися майном, акціями, що належать ТОВ, а також уповноважувати будь-яких осіб на участь у загальних зборах господарських товариств, учасником (акціонером) яких є ТОВ).

              Постанова КГС ВС від 07.08.2020 у справі №925/468/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/90827111

 

  • Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2020 у справі №916/1199/20 зазначає, що заявниками не було надано доказів, а судами не встановлено того, що на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ, яке мають намір оскаржити заявники, було прийнято рішення про внесення змін до статуту товариства, у тому числі шляхом викладення його у новій редакції, а тому у судів попередніх інстанцій не було достатніх підстав вважати, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову щодо заборони державної реєстрації та внесення записів до ЄДР щодо внесення змін до статуту товариства пов’язані саме з рішенням прийнятим на загальних зборах 29.04.2020.

              Отже, вжиті судами заходи забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо внесення змін до статуту товариства є неналежними, оскільки жодним чином не забезпечують виконання у подальшому судового рішення у разі задоволення позову, а також не можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявників.

Постанова КГС ВС від 01.12.2020 у справі №916/1199/20https://reyestr.court.gov.ua/Review/93229299

 

  • Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі №924/710/20, КГС ВС зазначив, що закінчення процедури збільшення статутного капіталу відповідача, яка запланована на 25.06.2020, до розгляду судом відповідного спору може суттєво утруднити виконання потенційного рішення суду в справі за позовом заявника до відповідача про визнання недійним рішення загальних зборів учасників від 06.05.2020, оскільки може мати наслідком подальше оскарження рішення загальних зборів від 25.06.2020, вчинених на його виконання реєстраційних дій, а також всіх наступних рішень загальних зборів, прийнятих учасниками з урахуванням змінених розмірів часток.

Отже, невжиття відповідних заходів забезпечення позову (заборони ТОВ приймати рішення про затвердження розмірів часток учасників та їх номінальної вартості, збільшеного розміру статутного капіталу, редакції статуту товариства з урахуванням збільшеного розміру статутного капіталу) може ускладнити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.

Постанова КГС ВС від 16.10.2020 у справі №924/710/20   https://reyestr.court.gov.ua/Review/92256447

 

  • У постановах у справах №902/774/20 та № 902/775/20 колегія суддів КГС ВС наголосила на тому, що вжиті апеляційним господарським судом заходи забезпечення позову (накладення арешту на корпоративні права третьої особи; заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ) не мають правового зв’язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі та зобов’язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності підстав для розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та наявності підстав для зобов’язання реєстратора вносити зміни до ЄДРЮОФОПГФ.

Позовні вимоги не стосуються безпосереднього повернення частки в статутному капіталі товариства позивачу.

Постанова КГС ВС від 19.01.2021 у справі №902/774/20     http://reyestr.court.gov.ua/Review/94227040

Постанова КГС ВС від 25.01.2021 у справі №902/775/20      http://reyestr.court.gov.ua/Review/94362334