Безпека – ключ до незалежності

16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла ряд законів, які сколихнули громадськість. Серед них - Закон "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян", який посилює відповідальність громадян за участь в масових акціях, контроль за діяльністю громадських організацій, тощо. На виконання вимог міжнародних стандартів судочинства ним також змінено положення низки законодавчих актів у напрямку надання суддям додаткових гарантій незалежності. Зокрема, Закон посилює заходи безпеки суддів та їхніх сімей, працівників суду.

  

Про нововведення, які стосуються правосуддя, та їх доцільність говоримо з головою апеляційного суду Чернігівської області Садігом ТАГІЄВИМ.

- Садіг Рзаєвич, Закон прийнято у зв’язку з подіями «Євромайдану»?

- Не лише. Кілька останніх років показали, що бути суддею – скоріше небезпечно, аніж престижно. Україною прокотилися ряд злочинів, спрямованих проти правосуддя. Найстрашніший – жорстоке вбивство судді Трохимова та його сім”ї у Харкові наприкінці 2012 року, яке досі не розкрите. 2013 рік ознаменований кількома замахами на життя суддів. Резонансний випадок стався у Києво-Святошинському райсуді, коли після проголошення вироку в обличчя судді линули невідому рідину. Нещодавно в одному з судів Дніпропетровська ледь не впала людям на голову бойова граната.

Не виняток і Чернігівська область: суддя Деснянського суду м. Чернігова перебувала заручником у власному кабінеті кілька годин під дулом пістолета, постраждав співробітник судової міліції. Апеляційний суд також зазнав кілька небезпечних ситуацій. Одна з них – повідомлення про замінування, яке, на щастя, не підтвердилось. Згодом  невідомий каменем розбив скло вхідних дверей, а ще через деякий час, до речі під час «євромайдану» у Чернігові, був затриманий чоловік, який цілився у вікна суду зі зброї. Вчасно спрацювали співробітники „Грифону” і ніхто не постраждав. Отже, суддям погрожують, їх та їхні сім’ї залякують.

Проти правосуддя розв’язана й інша „війна” – інформаційна. Окремі політики та посадові особи допускають гостро негативні висловлювання на адресу суддів та судової влади загалом, огульно звинувачують усіх в корупції та упередженості, дозволяють собі давати оцінку судовим рішенням. Чи правильно це? Адже мова йде не про окремого суддю, який допустив порушення закону (а такі, безперечно, є), а про суддівство загалом, про всю судову владу як одну з трьох гілок влади в Україні. А судова влада – особлива, щоб бути об”єтивною вона має бути незалежною. І цю незалежність, мають забезпечувати відповідні закони та їх неухильне дотримання.

Новий Закон закріпив за суддями та їхніми родичами, членами сім»ї  право на забезпечення засобами захисту та мобільними пристроями сповіщення про небезпеку, а також на обладнання житла охоронною та протипожежною сигналізацією. Такі заходи безпеки можуть бути застосовані лише за заявою судді та існування реальних підстав.

Ці нововведення спрямовані лише на підвищення незалежності суддів. Адже як може суддя виносити законне рішення, якщо він боїться вийти на вулицю, відправляти дітей до школи, бо йому погрожують? А такий метод тиску на суддів використовується часто. Може, комусь на руку залякувати суддів? Безперечно, ті, хто таке робить, повинні понести покарання.

У новому законі посилено відповідальність за неповагу до суду,  погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного. Закон встановлює каральні санкції за збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, незаконне збирання та використання конфіденційної інформації про суддю, його близьких родичів чи членів сім’ї, розповсюдження матеріалів, що носять явно образливий характер та демонструють зухвалу зневагу до судді або правосуддя, тиск, залякування чи втручання в діяльність судді, вчинені з метою помсти, перешкоджання виконанню суддею службових обов'язків, тощо. Задля забезпечення підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду судовим розпорядникам надано право застосовувати спеціальні засоби, що використовуються під час охорони громадського порядку. Законом дозволено видавати зброю та засоби індивідуального захисту членам сім”ї суддів.

Але як людина, котра знайома з закордонним законодавством, скажу: наші санкції за протиправні дії проти правосуддя набагато лояльніші, ніж в інших країнах, європейських у тому числі.  Інша річ, що подібні закони необхідно було прийняти ще на зорі незалежності, а не після певних подій. За час «євромайдану» ми спостерігаємо новий прояв психологічного тиску на суд, коли учасник процесу займає позицію «жертви» та заявляє, що суд прийняв рішення не на його користь лише тому, що він є прибічником майдану.

- Закон забороняє розголошення відомостей про місце проживання судді та інших персональних даних про нього, у чому журналісти вбачають порушення конституційних прав громадян на отримання інформації. Ваша думка?

- Звичайно, така ймовірність є. І я,  як юрист, розумію, що йдеться лише про заборону збирати та поширювати особисту інформацію про суддів та членів їх сімей (адресу, телефон, тощо). Що ж стосується професійної діяльності судді, то така інформація має бути відкритою. Однак тут хочу зазначити, що ті закони, які обмежують права громадян, повинні бути дуже точно виписані, конкретизовані до найменший деталей, вони мають однозначно розумітись не лише юристами, а й людьми, які вміють тільки читати.

У мене виникає багато питань. Але ми, судді, служимо закону. Є таке важливе поняття як верховенство права. І тут кожний суддя просто зобов’язаний у своїй практиці опиратись не лише на національне законодавство, а й використовувати практику інших держав.

Впевнений, що в процесі застосування Закону виникатимуть проблемні моменти (наприклад, щодо руху колоною не більше п’яти машин). Думаю, мине небагато часу, як будуть внесені зміни, закон «відшліфується» на практиці. Згадайте, як усі боялися запровадження нового Кримінального процесуального кодексу у 2012 році. А нічого: кодекс діє, за півтора роки до нього внесено багато змін. І це нормально – зміни в законодавстві властиві для держави, яка динамічно розвивається.  Так і повинно бути.

Отже, як запрацює новий Закон – покаже час.

- Чи не здається Вам, що неправомірність судових рішень вже набрала почасти критичної маси в державі (про це є повідомлення в пресі). Можливо, тому і народився такий Закон?

-                     Про те, чи законне і правомірне рішення суду, може зробити висновок лише суд вищого рівня під час розгляду апеляційної чи касаційної скарги. Поки рішення суду не скасоване, говорити про його незаконність лише тому, що написано в пресі,  є передчасним.

Кількість „неправомірних”, як ви кажете, рішень легко порахувати. Всього по Україні в апеляційному порядку оскаржується   від 1,5 до 3 % судових рішень районних судів, в межах нашої області це десь 3 тисячі рішень зі 100 тисяч ухвалених. Це означає, що з рештою 97 тисячами рішень чернігівці згодні. Врахуйте ще, що по кожній справі як мінімум дві сторони. Далі: з тих 1,5-3% оскаржених рішень апеляційним судом скасовується і змінюється десь третина,  в касаційній інстанції цей показник ще нижчий. Отже, реально маємо, що всього десь один відсоток рішень судів першої інстанції визнаються неправомірними. Скажу, що в Європі цей показник у деяких країнах - до 10 %.

На сьогоднішній день в Україні немає ніяких перешкод для оскарження судових рішень. Якщо громадянин чи юридична особа незгодні з винесеним рішенням, шлях один – подавати апеляцію, і аж ніяк не голосно кричати, що суддя поганий, бо вирішив справу не так, як йому хотілося. Ви ж розумієте, що суд – це майже завжди спір. Рішення суду не може задовольняти усіх учасників процесу в однаковій мірі. Хоча наша мета, щоб громадяни виходили з судової зали принаймні з відчуттям торжества справедливості.

 - Чи не могли б Ви прокоментувати рішення судді Чернігівського окружного адміністративного суду Зайця О.В., який постановою від 23.11.2013 року заборонив проведення мирних масових зібрань у центрі м. Чернігова з 23 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року?

- Ні, не можу. По-перше, цього рішення я не читав. По друге, вкотре повторюся, що коментувати рішення суду неприпустимо ні для кого, включаючи колег-суддів, народних депутатів і самого Президента.

-  Чи не залежить добробут українських суддів від тих рішень, які вони виносять?

- Бідний суд – небезпечний суд. Якщо ми говоримо про шлях в Європу, то в європейських країнах матеріальне забезпечення суддів набагато вище, ніж в Україні. На сьогодні відсутні науково-обґрунтовані критерії визначення рівня належної заробітної плати  суддів, але безперечно одне: якщо держава не забезпечить судовій владі належне утримання, знайдуться інші сили, які це робитимуть, але на свою користь.

Усі - посадовці, судді, громадяни, ЗМІ – повинні докласти зусиль, щоб правосуддя шанувалось. І якщо серед представників судової влади знайдуться такі, хто зганьбився, порушив присягу, ми лише за те, щоб його піддали об’єктивній критиці, а хто порушив закон – відповів ба за усією його суворістю.

Олеся Коваль.