Світ не згине. Доки горує право

 Ми дозволили собі дещо переінакшити знамениту фразу древніх римлян:»Хай гине світ, але торжествує юстиція».В старовину люди й справді були дещо радикальнішими.Їх починаємо розуміти в моменти тих чи інших суспільних ускладнень.Вихід з яких можливий виключно на законних підставах.

 Про це й ведуть розмову  голова Апеляційного суду Чернігівської області  Садіг ТАГІЄВ та редактор  «Чернігівщини» Ростислав МУСІЄНКО.

 - Пане Садіг, почну з раніше якось почутих від вас слів. Що нинішній стан українського законодавства часом   спантеличує навіть професійних юристів з неабияким досвідом.Що ж тоді говорити про людину, яка щойно відкрила власний бізнес? Допустимо, гарного  агронома чи автомобіліста? Вона вже наступного дня може наразитися на підводні камені правових колізій…

 - Якщо ви пам»ятаєте радянські часи…

 - Авжеж.

 - То знаєте, що всі практично законопроекти мали тоді пройти експертизу. Насамперед, це стосувалося економічних можливостей їх реалізації.Сьогодні ж ми є свідками, що багато законів ухвалюються  популістично.Скажімо, ціла низка соціальних виплат, жодними ресурсами не підкріплених. Скільки скарг до судів,  часу, переживань для всіх учасників тих процесів. А це ж заздалегідь було відомо всім фахівцям. Бо, якщо обіцянки не підкріплені реальними грошима – то треба або друкувати  кольорові папірці,нічого не варті, і роздавати їх, мов дітям фантики. І отримати галопуючу інфляцію. Або визнати неспроможність високих обіцянок.

  Що ж стосується реального підприємництва,то я хотів би зупинитися на ролі судової системи в зміцненні справжньої незалежності будь-якої держави.Якщо там є дієздатна судова влада, то можна прогнозувати розквіт .Коли громадянин має певність, що порушення його прав  покличе за собою справедливе покарання кривдників, незалежно від їх відомчої належності чи посадового рангу – то в такій країні неминуче зростання економіки. Підуть інвестиції, як внутрішні, так і зарубіжні.

 А тепер – простий приклад. Коли взяти азійські, східні держави , що бурхливо розвиваються – там на душу населення інвестиції набагато більші, аніж у нас.Висновок можна зробити самотужки.

 - Отже, в усьому винувата  українська юриспруденція…Вибачайте за сумний жарт.

 - У нас прекрасні фахівці. Але, як на мене,гостро бракує єдиної судової практики. Ще  чи  не дев»яносто років тому говорилося  про судочинство  казанське, рязанське тощо. А сьогодні  в різних регіонах України за практично однакових обставин рішення можуть прийматися надзвичайно різні. Причому, освячені законодавцем. Однотипна ситуація, а «вилка» для судді, котрий ухвалює вирок – від майже символічного штрафу до кількох років ув»язнення. Відчуваєте, що тут постає? І як рядовому громадянину пройти крізь ці жорна, добитися справжнього правосуддя, верховного в тому числі?

 - Таки ж так, як сказали би в Одесі.  Відійду трішки від наболілого. Я, знаєте,всього-навсього кандидат в майстри спорту з шахів. Але, якщо зі мною гратиме цілий гросмейстер,а йому невдовзі скажуть, що в цій позиції пішаки ходять, як коні, то результат буде малопередбачуваний.

 - Стовідсотково.Правила мають бути єдині. А у нас іноді мало не носом тицяють, коли пішли оскарження – мовляв, тут прийняли одне рішення, а в іншій області ,за приблизно однакових обставин, цілковито протилежне.

 - Тут виникає думка про європейський досвід прецедентного права…

 - Воно в Україні вже потроху постає.Причому, передбачене й відповідними кодексами.І  ми орієнтуємося, передусім, на Європейський суд.Хоча  його підходи до прав людини, які там є визначальними, нам запровадити ще важкувато. Тут навіть жарт існує в юридичних колах. Вищестоячий суд виправляє помилки нижчестоячих, але в своїх рішеннях остаточно затверджує власні помилки…

- Що ж, в кожному жарті є частка жарту.

 Зайду ще й з іншого боку.Допустимо, ухвалене найсправедливіше рішення, люди перевели подих. А потім…В одному з районів Чернігівщини я дивився оригінали документів і не вірив власним очам. Верховний суд прийняв остаточну, не оскаржувану постанову на користь певного трудового колективу.А далі почалася кволоперебігаюча шизофренія. Більше року триває кримінальне провадження з приводу… невиконання рішення Верховного суду України.Безрезультатне.

 - Скажу більше.Основна маса скарг  співвітчизників до того ж Європейського суду якраз і пов»язана з невиконанням рішень саме наших судів.

 - Ого… То де ж  там зчеплення, а чи коробка передач не спрацьовує?

 - Передачі не вмикаються тому, що виконавча система стала надзвичайно багатоступінчастою. І на кожному кроці дії виконавчого інспектора можна оскаржувати, гальмувати нерідко з причин цілком надуманих.То санація триває, то процес банкрутства, то ще щось. Доходить до того, що незаперечні вже цілком рішення судів , всіх інстанцій, наголошу, не виконуються роками.

 Один з найпоширеніших прикладів – невиплата заробітної плати. Рішення суду є, а людям відповідають – грошей немає. Хоча той самий Європейський суд заявив – відсутність коштів, і бюджетних теж, не є приводом для невиконання ухвали, що вступила в законну силу.

 Тут, як на мене, проблема не тільки юридичної системи, а й держави в цілому. Якщо вже ви підписали  Європейську Конвенцію з прав і основоположних свобод людини, то, будьте ласкаві, передбачайте шляхи її виконання.Фінансові в тому числі.

 - Логічно. Казав один виконроб – патякати, то не мішки тягати.З грошима, в тому числі. Хоча дехто і це може сумістити. Але продовжимо…

 - Хочу наголосити, що одним із джерел нерозберихи в правочинстві, а відтак і безкарності багатьох пройдисвітів, є перманентні зміни в обов»язкових  для людей у мантіях кодексах.За останні роки я їх нарахував уже десь сотню.А невідкладність цих перетасувань не завжди очевидна.

 - Як тут не згадати, що за всю історію Конституції США туди внесли всього дванадцять поправок…

 - На завершення скажу ще.Одним з результатів отаких новацій стала можливість свого роду мирної угоди між позивачем та відповідачем.Останній, маючи певні можливості,робить потерпілому пропозиції – пам»ятаєте мафіозі Дона Корлеоне? – від яких той не здатний відмовитися. Провадження в справі припиняється.

  Але ж це є порушенням загальнолюдських принципів справедливості та невідворотності покарання.Закон або один для всіх, або його немає.

 - Постійно модифікований закон – як тут не згадати генномодифіковані продукти,скорочено ГМО – теж викликає дивні асоціації.

 Але, можливо, завершимо розмову на тих чи інших позитивах у вашій роботі?

 - Шляхи розвитку, звісно, є. Наприклад, з нового року широко запроваджуємо систему електронного спілкування з учасниками судових заходів – шляхом СМС-повідомлень.Цей дуже зручний метод перебуватиме під моїм особистим контролем.Ви ж розумієте – ці злощасні поштові скриньки, недешеві конверти з марками.Хтось  зареєстрований там, а живе деінде. Накладки, непорозуміння. А згадані мною СМС не просто дівчатка набиратимуть.Це все робиться через спеціальну, жорстко контрольовану комп»ютерну програму.Котра ще й фіксує точний час отримання повідомлення.

 Ще одна цікава річ – електронна пошта. Щоб менше псувати паперу,почнемо відправляти наші рішення на так звані «е-мейли» сторін. Це, до речі, в багато разів зменшить канцелярські видатки.Мало хто знає, але на поштово-телеграфну кореспонденцію судової системи в Україні протягом року витрачаються десятки мільйонів гривень!

 А сумнозвісна  доставка підсудних з конвоєм, іноді й з кайданками на руках? Скажімо, з Варви чи Талалаївки? Віднині  у всіх районних судах маємо систему відеоконференцзв»язку.Людина у віддаленому районі сідає перед камерою, телеекраном, і йде пряме, цілком достатнє спілкування. Все фіксується на відповідних носіях, доступних всім сторонам. І в комп»ютерній базі суду все буде.

 Якщо ці та інші новації будемо запроваджувати без кампанійщини, послідовно й системно, то всі учасники правосудних процесів збережуть чимало часу і нервів.

 - То хай світ процвітає, а справедливість торжествує.

                                                   Ростислав МУСІЄНКО