У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

судової практики призначення судових експертиз у цивільних справах і використання їх висновків.

На виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судовою палатою у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області проведено узагальнення судової практики в ході якого проаналізовано процедуру призначення експертизи; вирішення питань у разі ухилення від участі в експертизі; особливості проведення експертизи та оцінка висновку експерта; особливості комісійної, комплексної  та додаткової чи повторної експертизи.

           Узагальнення проведено з метою перевірки стану дотримання законодавства про судову експертизу в аспекті: конституційних положень щодо пріоритетності захисту прав людини; завдань цивільного судочинства та його засад змагальності й диспозитивності; виявлення помилок у застосуванні судами цивільно-процесуального закону при призначенні експертиз і використання їх висновків, запобігання порушенням законодавства при вирішенні питань щодо призначення експертиз і використання їх висновків у подальшому, наведення найбільш характерних прикладів та спірних питань застосування норм  процесуального права при розгляді таких справ  та визначення можливих шляхів їх вирішення, а також необхідності визначення пов’язаних із цією тематикою питань, які  потребують роз’яснень або законодавчого вирішення.

        

Для узагальнення практики призначення судових експертиз у цивільних справах і використання їх висновків з місцевих судів надійшло 156 справ, розглянутих протягом  2013 року та протягом першого півріччя 2014 року; також суди повідомили про відсутність проблемних та спірних питань під час призначення судових експертиз.

 

Бахмацький районний суд – 8 справ, Бобровицький районний суд – 7 справ, Борзнянський районний суд – 2 справи, Варвинський районний суд – 3 справи, Городнянський районний суд – 10 справ, Деснянський районний суд м. Чернігова – 10 справ, Ічнянський районний суд – 2 справи, Козелецький районний суд  - 8 справ, Коропський районний суд – 9 справ, Корюківський районний суд – 8 справ, Куликівський районний суд – 7 справ, Менський районний суд – 9 справ, Новгород-Сіверський районний суд – 3 справи, Ніжинський міськрайонний суд – 13 справ, Новозаводський районний суд м. Чернігова – 10 справ, Носівський районний суд – 7 справ, Прилуцький міськрайонний суд – 10 справ, Ріпкінський районний суд – 5 справ, Семенівський районний суд – 3 справи, Сосницький районний суд – 4 справи, Срібнянський районний суд – 3 справи, Талалаївський районний суд – 2 справи, Чернігівський районний суд – 8 справ, Щорський районний суд – 5 справ.

 

Зі справ, що надійшли на узагальнення:

- інженерно-технічна експертиза – 1 справа;

- автотехнічна експертиза – 2 справи;

- судово-технічна – 3 справи;

- автотоварознавча експертиза – 11 справ;

- комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза – 1

  справа;

- комплексна будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза – 1

  справа;

- комплексна будівельно-технічна, товарознавча та бухгалтерська

  експертиза – 1 справа;

- комплексна товарознавча та будівельно-технічна експертиза – 1 справа;

- повторна землевпорядна експертиза – 1 справа;

- повторна автотоварознавча експертиза – 1 справа;

- повторна будівельно-технічна експертиза – 2 справи;

- додаткова будівельно-технічна експертиза – 3 справи;

- земельно-технічна експертиза – 2 справи;

- експертиза землевпорядної документації – 1 справа;

- - товарознавча експертиза – 4 справи;

- будівельно-технічна експертиза – 44 справи;

- будівельно-технічна та судово-товарознавча експертиза – 1 справа;

- будівельно-товарознавча експертиза – 1 справа;

- судово-будівельна експертиза – 1 справа;

- судово-медична експертиза – 2 справи;

- посмертна судово-медична експертиза – 2 справи;

- комісійна судово-медична експертиза – 1 справа;

- судово-психіатрична експертиза – 31 справа;

- посмертна судово-психіатрична експертиза – 2 справи;

- судово-психологічна – 1 справа;

- судова медико-генетична експертиза – 15 справ;

- амбулаторна судово-психіатрична експертиза – 6;

- повторна судова медико-генетична експертиза – 3 справи;

- судово-почеркознавча експертиза – 19 справ;

 

І. Організаційно-правові основи судово-експертної діяльності

 

Висновок експерта є одним із видів доказів, котрим можуть підтверджуватися або спростовуватися певні обставини, на які посилаються сторони. І хоча більшість судових справ вирішується без залучення експертів, проте судова практика з питань проведення судових експертиз також є багатою.

 

В силу ст. 92 Конституції України засади судової експертизи визначаються виключно законами України. Проведення експертизи, участь експерта та спеціаліста у процесуальній дії у цивільному судочинстві регулюється відповідно Законом України від 25 лютого 1994 року № 4038-ХII «Про судову експертизу» (зі змінами від 19 грудня 2006 року), статтями 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 Цивільного-процесуального кодексу України (далі — ЦПК), Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами від 22.01.2013 року), інструкціями про призначення та проведення конкретних видів експертиз, які затверджені цим же Міністерством разом з іншими Міністерствами, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/59 (зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 10 червня 2005 р. № 59/5, від 29 грудня 2006 року № 126/5, від 1 червня 2009 року № 965/5), відомчими Правилами та інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я з питань проведення експертиз тощо.

 

           Керівні роз’яснення щодо застосування законодавства про судову експертизу у цивільному судочинстві містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами від 25 травня 1998 року), у постанові Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», а також у ряді інших, прийнятих з окремих питань, постанов, у тому числі: постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним”, постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”  тощо. 

 

             Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України (далі — МОЗ України); експертні служби Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України), Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

 

Судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.   Експертами цих установ є фахівці, які мають відповідну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

 

Вказаним Законом передбачено здійснення судово-експертної діяльності також судовими експертами, які не є працівниками вищевказаних державних установ. Зазначені особи вправі проводити дослідження, не віднесені до виключної компетенції державних спеціалізованих установ, за умови наявності у них: відповідної вищої освіти; освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; належної підготовки в державних спеціалізованих установах Мін’юсту України; атестації та кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; внесення до державного Реєстру судових експертів, ведення якого покладено на вказане Міністерство (ч. 1 ст. 7, статті 9, 10).

Законом України «Про судову експертизу» передбачено можливість залучати (крім судових експертів) й інших фахівців з відповідних галузей знань для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними установами (ч. 4 ст. 7, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 20).

 

ІІ. Призначення експертизи

 

           Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства та суду.

 

            Згідно з ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.

Протягом періоду, за який здійснюється узагальнення, судами області були призначені наступні експертизи:

-  посмертна судово-психіатрична експертиза (по одній справі – Новозавод-

ським районним судом м. Чернігів,  Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, Бобровицьким районним судом Чернігівської області; по двох справах -  Деснянським районним судом м. Чернігів) та амбулаторна судово-психіатрична експертиза (по одній справі - Козелецьким районним судом Чернігівської області, по трьох справах - Ріпкинським районним судом Чернігівської області),

-  судова генотипоскопічна експертиза ( по одній справі – Менським

районним судом Чернігівської області, Талалаївським районним судом Чернігівської області, Чернігівським районним судом Чернігівської області, Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області),

-  будівельно-товарознавча експертиза ( по одній справі - Корюківським

районним судом Чернігівської області, Ріпкинським районним судом Чернігівської області),

-  земельно-технічна експертиза ( по одній справі - Сосницьким районним

судом Чернігівської області),

-  інженерно-технічна експертиза ( Ніжинським міськрайонним судом

Чернігівської області),

-  судово-медична експертиза (Городнянським районним судом Чернігівської

області),

-  судово-автотоварознавча експертиза (  по одній справі - Деснянським

районним судом м. Чернігів, Бахмацьким районним судом Чернігівської області, Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, Городнянським районним судом Чернігівської області, Менським районним судом Чернігівської області, Бобровицьким районним судом Чернігівської області),

-  судова експертиза землевпорядної документації ( Бобровицьким районним

судом Чернігівської області),

-  судово-почеркознавча експертиза ( по одній справі - Новгород-Сіверським

районним судом Чернігівської області, Бахмацьким районним судом Чернігівської області, Городнянським районним судом Чернігівської області, Семенівським районним судом Чернігівської області, Деснянським районним судом та Новозаводським районним судом м. Чернігів),

-  судова будівельно-технічна експертиза (по одній справі - Козелецьким

районним судом Чернігівської області, Щорським районним судом Чернігівської області, Ріпкинським районним судом Чернігівської області,   Куликівським районним судом Чернігівської області, Срібнянським районним судом Чернігівської області, Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, Ічнянським районним судом Чернігівської області,  по двох справах - Новозаводським районним судом м. Чернігова, Гроднянським районним судом Чернігівської області, Новгород-Сіверським судом Чернігівської області,  Щорським районним судом Чернігівської області, по трьох справах - Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області,  Менським районним судом Чернігівської області, Чернігівським районним судом Чернігівської області, по чотирьох справах -  Бахмацьким районним судом Чернігівської області,  по п'яти справах - Носівським районним судом Чернігівської області).

  Судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судові експертизи.

          Первинна експертиза призначається у справі з певних питань уперше. Вона може бути проведена як одним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або керівником експертної установи.

          Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання. В цілях економії часу і засобів, у разі недостатньої ясності висновку додаткова експертиза повинна призначатися лише у тому випадку, коли у суду виникли питання, котрі не можуть бути усунені шляхом допиту експерта, і необхідні додаткові експертні дослідження вже досліджених об'єктів.

          Так, наприклад, у справі № 2516/650/12 за позовом З. до Б. про визначення порядку користування житлом та земельною ділянкою для визначення варіантів поділу на дві рівні частини житлового будинку, надвірних будівель та земельної ділянки для обслуговування  жилого будинку по вул. Партизанській 19, в с. Козари Носівського району ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2012 року була призначена будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експерту Чернігівської торгово-промислової палати Пінчук Н.О. 25.07.2014 року до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи №С-119. В судовому засіданні було встановлено ряд неточностей, крім цього, після проведення експертизи рішенням Козарівської сільської ради від 29.11.2012 року було скасовано рішення цієї  ради від 25.10.2010 року, що мало значення для справи, згідно заяви Б. В зв'язку з цим ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2012 року в справі була призначена додаткова будівельно-технічна експертиза, провадження якої доручено тому ж самому експерту.

          Повторна експертиза признається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумніви в його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому експертові або іншим експертам.

          Так, наприклад, у справі № 2524/576/2012 за позовом Б. до П. про відновлення стану земельної ділянки відповідно до межі, визначеної у Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки від 19.11.1988 року, для з'ясування питань відповідності межі земельної ділянки її генеральному плану за 1988 рік ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 21.06.2012 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експерту Чернігівської регіональної торгово-промислової палати. 22.10.2012 року з експертної установи надійшов  висновок судової будівельно-технічної експертизи №С-159.  В судовому засіданні з'ясовано, що при проведенні експертизи всі матеріали збирались з власної ініціативи експерта. Експерт не звертався до суду з вимогою надати матеріали цивільної справи. Окрім цього, експертом при проведенні експертизи не вивчались матеріали інвентаризаційних справ, що маються в Щорському  РБТІ; висновок експерта суперечить схематичному плану будівельного квартала. Експерт не змогла усунути вказані протиріччя в судовому засіданні, у зв'язку з чим ухвалою Щорською районного суду Чернігівської області від 31 січня 2013 року по справі була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експерту Чернігівського відділення Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз.

          У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів - комісійну експертизу. Дана експертиза проводиться не менше ніж двома експертами однієї спеціальності. Комісійний характер експертизи визначається органом, що призначив експертизу, або керівником експертної установи, якій доручено проведення судової експертизи. Якщо за наслідками проведених досліджень думки експертів по поставлених питаннях співпадають, то ними складається єдиний висновок. У разі виникнення розбіжностей кожен з експертів, що брав участь у проведенні судової експертизи, дає окремий висновок по питаннях, що викликали розбіжність.

         Так, наприклад, у справі № 2/750/41/2014 року за позовом  В. о. прокурора міста Чернігів в інтересах С. до К. про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігів було призначено комісійну судово- медичну експертизу для визначення ступеню втрати професійної працездатності. Необхідність призначення комісійної експертизи була викликана необхідністю знань в різних галузях медицини.

           У разі необхідності вирішення питань, що потребують спеціальних знань з різних галузей спеціальних знань, призначається комплексна експертиза, яка виконується експертом та фахівцями інших спеціальностей. Проведення комплексних експертиз стало можливим у зв'язку з розширенням можливостей науково-технічних досліджень. При комплексній експертизі застосовуються медичні, криміналістичні, хімічні, фізичні, технічні та інші методи дослідження. У висновку експертів, що беруть участь у проведенні комплексної судової експертизи, указується, які дослідження і в якому об'ємі провів кожен експерт, які факти він встановив і яких висновків прийшов.

           Так,наприклад,  у справі № 2/750/92/2013 за позовом К. до НАСК «Оранта», Н. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2013 року для визначення причин виникнення ДТП, що мала місце 06.02.2012 року, призначена комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза, провадження якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

 

           У справі № 732/1022/13-ц за позовом К. Надії до К. Сергія про поділ спільного майна  ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 25.06.2013 року для визначення ринкової вартості цієї квартири на момент розгляду справи та для визначення варіантів розподілу спірної квартири була призначена комплексна товарознавча та будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Чернігівського відділення КНДІСЕ. На вирішення експертизи поставлені наступні питання: 1) яка вартість квартири № 2 в будинку № 23 по вул. Перемоги в м. Городня Чернігівської області;  2) чи можливо виділити К. Надії та К. Сергію по 1/2 частині спірної квартири № 2 в будинку № 23 по вул. Перемоги в м. Городня Чернігівської області без порушення цілісності будинку; 3) які варіанти розподілу квартири № 2 в будинку № 23 по вул. Перемоги в м. Городня  Чернігівської області, виходячи з варіанту розподілу між сторонами по 1/2  її частини.

         Як недолік слід зазначити те, що судом в ухвалі про призначення експертизи, не вказано, що вартість житлового будинку необхідно визначити на день надання висновку.

 

           Справа № 2523/664/2012 за позовом Ш. Тетяни до Ш. Юрія про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом Ш. Юрія до Ш. Тетяни про визнання права особистої приватної власності ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2012 року для визначення вартості садового будинку, розташованого на ділянці № 162 в садівничому товаристві «Динамо», що знаходиться на території Киселівської сільської ради, була призначена комплексна будівельно-технічна, товарознавча та бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлені наступні питання: 1) яка ступінь готовності (у процентному відношенні) та дійсна (реальна) вартість гаража № 22, що знаходиться в 4 блоці автокооперативу № 45 Деснянської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, за адресою: м. Чернігів, вул. 1 Травня 180А; 2) яка дійсна (реальна) вартість земельної ділянки № 30, що знаходиться на території садівничого товариства «Динамо» Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; 3) яка дійсна (реальна) вартість земельної ділянки № 162, що знаходиться на території садівничого товариства «Динамо» Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; 4) яка дійсна (реальна) вартість садового будинку, розташованого на земельній ділянці № 162 в садівничому товаристві «Динамо» Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; 5) в якому розмірі документально підтверджується прибуток приватного підприємства «ЮРГІС-ДЕНТ» за період з 09 лютого 2005 року до 16 травня 2011 року; 6) який повний сукупний розмір чистого доходу отримано приватним підприємством «ЮРГІС-ДЕНТ», що розташоване по вул. Бєлова, 8 у м. Чернігові за період 09 лютого 2005 року до 16 травня 2011 року.

 

Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦПК України висновок експерта є одним із засобів доказування.  

Як свідчить судова практика, правильне використання можливостей експертиз та наукових об’єктивних досліджень є необхідною умовою для забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, визначених у ст. 1 ЦПК України.

Із вивчених при узагальненні матеріалів вбачається, що судова експертиза призначається майже в усіх випадках, коли її проведення в силу ст. 145 ЦПК є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї сторони, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це відсутні відповідні документи і неможливо їх одержати.

 

Разом з тим у випадках, коли вирішення справи залежить від психічного стану особи в момент вчинення нею певної дії, наприклад, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними з мотивів вчинення їх фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК), і за відсутності клопотання про призначення експертизи суд згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК повинен роз'яснити позивачу його право на заявлення такого клопотання та наслідки не вчинення цієї процесуальної дії.

 

          Важливо зазначити, що у ст. 146 ЦПК передбачені наслідки ухилення від участі в експертизі. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести її неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке значення має експертиза, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

         Так, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2014 року позов О. задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки № 109-МК/2008/Pr від 22.08.2008 року, який був укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та фізичною особою О. Намагаючись довести в суді факт неналежності підпису в оскаржуваному договорі поруки, позивач просив суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, при цьому надав суду достатню кількість документів із зразками вільних та умовно-вільних підписів. Але відповідач не виконав вимог ухвали суду про призначення експертизи в частині надання оригіналу оспорюваного договору поруки, зіславшись на його відсутність,  що стало причиною неможливості виконання судовим експертом ухвали суду. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в проведенні  судової почеркознавчої експертизи був зацікавлений саме позивач, який хотів довести факт неналежності йому підпису на договорі поруки від імені поручителя, а відповідач, як кредитор за цим договором, ухилився від надання оригіналу оспорюваного позивачем договору поруки, чим унеможливив проведення судової експертизи. Відповідно, суд дійшов вірного висновку  про встановлення факту не підписання позивачем оспорюваного ним договору поруки.

           У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про застосування передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 91 1ІПК такого заходу процесуального примусу, як примусовий привід на проведення такої експертизи.

Так, наприклад, у справі № 2512/1064/2012 за позовом Г. до П. про визнання батьківства ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2012 року була призначена генотипоскопічна експертиза, виконання якої доручено Київському міському бюро судово-медичних експертиз. Оскільки П. неодноразово ухилялася від проведення даної експертизи, не з'являлася на відбір зразків крові, до неї було застосовано примусовий привід для проведення генотипоскопічної експертизи. У зв'язку з тим, що незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, П. на відбір зразків крові не з'явилась, Київське міське клінічне бюро судово-медичних експертиз змушене було повернути ухвалу суду без виконання. Враховуючи ці обставини, рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2013 року позов Г. до П. про визнання батьківства було задоволено. Визнано Г. батьком А. Олександри та А. Володимира народжених А.    

 

У ст. 147 ЦПК об'єднано положення щодо регулювання процедури проведення експертизи та змісту висновку експерта. Зокрема, експертиза провадиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт дослідження неможливо доставити до суду.

У висновку експерта обов'язково має бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за його відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, і повинно бути зазначено: коли, де і ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом запитання.

Експерт, який під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.

Водночас в ст. 212 ЦПК зазначено, що висновок експерта не є обов'язковим і оцінюється судом за загальними правилами оцінки судом доказів та що незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Статтею 144 ЦПК визначено зміст ухвали про призначення експертизи. Так, в ухвалі про призначення експертизи повинні зазначатись: підстави та строк для її проведення; з яких питань потрібні висновки експертів; ім’я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік документів, що передаються до дослідження; попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Оглянуті матеріали цивільних справ свідчать про те, що резолютивні частини ухвал про призначення експертизи вимогам зазначеної норми не завжди відповідають.

 Так, виявлено випадки, коли в резолютивній частині ухвали не міститься вказівка про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Прикладом є  справа № 2510/2066/2012 за позовом З. в інтересах Н., який на підставі посвідченої 25.07.2011 року нотаріусом довіреності представляє інтереси П., до ТОВ «Еколендвуд» м. Київ про стягнення заборгованої орендної плати та відшкодування збитків. В резолютивній частині ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області по цій справі від 24 грудня 2012 року експерта не попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384-385 КК України.

Аналогічним прикладом є справа № 2516/650/12 за позовом З. до Б. про визначення порядку користування житлом та земельною ділянкою, в резолютивній частині ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2012 року  по справі експерта також  не попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384-385 КК України.

Крім того, маються випадки, коли проведення експертизи доручається  експертній установі, яка не виконує цього виду експертиз, що також призводить до затягування строків розгляду справи. Так, у справі № 2522/411/2012 за позовом Г. Миколи до Г. Вікторії, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Талалаївського районного управління юстиції, треті особи – Березівська сільська рада, служба у справах дітей Талалаївської РДА про виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2012 року у справі призначена судова медико-генетична експертиза, виконання якої доручено експертам Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи. 05.10.2012 року. з експертної установи надійшов лист про те, що в КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз з використанням ДНК – аналізу відсутнє та зазначено, що такі експертизи проводяться в Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, ДНДЕКЦ МВС України, Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи, Дніпропетровському обласному бюро судово-медичної експертизи. 22 жовтня 2012 року по справі призначена судова медико-генетична експертиза,  проведення якої доручено вже експертам Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. 16.11.2012 року з експертної установи надійшов лист про те, що Державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» тимчасово не проводить експертизи спірного батьківства. 05 грудня 2012 року по справі призначена судова медико-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.   

Трапляються випадки, коли в ухвалі про призначення експертизи відсутня вказівка про особу, на яку покладено витрати по оплаті судової експертизи, що стає підставою для додаткового листування, що також призводить до  збільшення строку розгляду справи.  Так, у справі № 2502/1938/2012 за позовом М. до О., треті особи Друга Київська державна нотаріальна контора, О. про визнання заповіту недійсним  ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2013 року була призначена судово-психіатрична (посмертна) експертиза, проведення якої доручено експертам Судово-психіатричного експертного підрозділу КЛПЗ Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. В ухвалі відсутня вказівка про особу, на яку покладено витрати по оплаті експертизи. 30.01.2013 року з експертної установи надійшов лист про винесення ухвали із зазначенням особи, на яку покладено витрати за проведення експертизи.

 

III. Види експертиз

 

            Важливим питанням є визначення виду судової експертизи, яку необхідно провести по справі.

Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджено наказом Мін’юсту України від 8 жовтня 1998 року № 53/59, визначені види судових експертиз, орієнтовний перелік вирішуваних експертизою питань, матеріали, що необхідні для проведення, порядок їх відібрання.

В основному суди області вірно визначають вид судової експертизи та правильно формулюють перелік питань, що ставляться на вирішення експерта.

Але аналіз матеріалів цивільних справ, які були витребувані апеляційним судом для проведення планового узагальнення судової практики, виявив існування певних недоліків при призначенні судових експертиз в справах певної категорії. 

 

Почеркознавча експертиза призначається для ідентифікації виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів, у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: чи виконано рукописний текст (рукописні записи) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) певною особою; чи виконані рукописні тексти (рукописні записи) у документі  (документах) (назва документа та його реквізити, графа, рядок) однією особою; чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім’я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою; чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних); чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім’я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних); чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст документа (назва документа та його реквізити, графа, рядок), у незвичайному стані; чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) навмисно зміненим почерком; особою якої статі виконано рукописний текст; до якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту.

Для проведення досліджень орган, який призначив експертизу (залучив експерта), повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган, який призначив експертизу (залучив експерта), повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис тощо).

Так, наприклад, у справі № 750/3501/13-ц за позовом Т. до Чернігівської міської ради, Б. про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на квартиру, за позовом Т. до Б., секретаря Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області І., Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним та за позовом Чернігівської міської ради, як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, до Б., секретаря Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2013 року була призначена судова почеркознавча експертиза, виконання якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: чи вчинено підпис в заповіті від 19 вересня 2012 року, що посвідчений секретарем Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, саме Ткаченком О.Ю.; чи вчинено підпис в заповіті від 19 вересня 2012 року, що посвідчений секретарем Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області з наслідуванням підпису громадянини Ткаченка О.Ю. Для виконання експертизи експертам були направлені матеріали цивільної справи, а також оригінал заповіту від 19.09.2012 року, технічний паспорт КП ЧМБТІ № 11162 на квартиру № 37 по вул. Одінцова, 1 в м. Чернігові в оригіналі та спадкова справа № 122/2011 до майна померлої 9.05.2000 року Колесникової В.Ф., де є підписи покійного Ткаченка О.Ю.

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літерами або спеціальним шрифтом, слід по змозі надати вільні зразки аналогічного характеру.

Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.

Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.

Якщо рукописний текст, що досліджується, виконано друкованими літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним тощо), експериментальні зразки на другому етапі також повинні бути виконані друкованими літерами і цифрами або відповідним шрифтом.

Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.

Якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукописного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.

Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів.

Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив експертизу (залучив експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.

При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.

При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.

Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Якщо необхідно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізодами справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити окрему експертизу.

Документи кожної групи доцільно пронумерувати (у вільних від тексту місцях), вказати один раз у документі про призначення експертизи (залучення експерта) назву документа і його порядковий номер і надалі посилатись тільки на порядковий номер документа.

Якщо виникають труднощі, пов'язані з призначенням багатооб'єктних експертиз підписів, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста).

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід указати на встановлені органом, який призначив експертизу (залучив експерта), особливі обставини виконання рукописного тексту, які могли вплинути на змінення ознак почерку (незвична поза або незвичний стан виконавця тощо). Якщо є дані, що виконавцем є особа, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У разі виконання рукописного тексту особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров'я на момент можливого виконання об'єкта почерку, що досліджується.

При виконанні даного узагальнення справ виявлено помилки при постановленні суддями ухвал про призначення судово-почеркознавчих експертиз.

Так, у справі № 2513-2265/12 за позовом Л. до К. про стягнення коштів ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2012 року була призначена судово-почеркознавча експертиза, виконання якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи були поставлені питання: чи виконано підпис в борговій розписці від 23 грудня 2011 року, складеною Л., і підпис під нею К., чи іншою особою; чи є підпис в розписці від 23 грудня 2011 року, К. навмисно змінений. Для виконання експертизи експертам була направлена копія ухвали про призначення експертизи, матеріали справи зі зразками підпису К. (підписки про явку до суду, оригінал боргової розписки, угода, акт прийому-передачі від 28.08.2007 року, Акт №31 від 09.02.2007 року, договір №112/11 від 05.01.2001 року, додаток, та 4 аркуші зразків підпису, виконані в судовому засіданні). Проте відібрання даних зразків підпису оформлено неналежним чином.

          Інженерно-технічна експертиза призначається при необхідності  дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, технічного стану та деталей транспортних засобів, об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, комп’ютерної техніки та програмних продуктів, обставин виникнення та поширення пожеж і дотримання вимог пожежної безпеки. Відповідно до цілей дослідження інженерно-технічні експертизи поділяються на інженерно-транспортну (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічну; будівельно-технічну (оціночно-будівельнау; земельно-технічну (оціночно-земельну); пожежно-технічну; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічну; інженерно-екологічну; електротехнічну; комп'ютерно-технічну; телекомунікаційну, водотехнічну, трубопровідну, компресорних станцій і систем керування ними, тощо.

         Так, у справі №2/740/378/13  К. до Ш. Олени, Ш. Руслана, третя особа Ніжинська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою  ухвалою від 6 березня 2013 року Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області було призначено інженерно-технічну експертизу. Експертиза була призначена з метою встановлення можливих варіантів користування земельною ділянкою, закріпленою за буд. № 22 по вулиці Сєченова в м. Ніжин.

Автотехнічна експертиза призначається для: установлення несправностей транспортного засобу (далі - ТЗ), які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди; установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди, установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та ДТП. Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику. Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу, який призначив експертизу (залучив експерта), і дати відповідні варіанти розв'язання поставленого питання.

Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші завдання, вирішення яких пов'язане з дослідженням технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ; чи є в досліджуваному ТЗ несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП; коли, відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, виникли дані несправності; яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ; чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП; чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності даної несправності; якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (якщо сліди різної довжини або перериваються, на це слід указати); яка була швидкість ТЗ з урахуванням пошкоджень, які він отримав при зіткненні; яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови даної видимості дороги (зазначається, якою була видимість дороги); яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги даного радіуса; яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки; яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки; який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки; як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху; чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху; чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху; чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв'язку з виникненням ДТП; з якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме), якщо ця швидкість не перевищувала припустиму; чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (указується момент виникнення небезпеки), не доїжджаючи до перешкоди (пішохода).

У документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначаються: ручним та ножним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на мотоциклі з коляскою був один пасажир, то де він перебував (у колясці чи на задньому сидінні); якщо мотоцикл без коляски рухався в перекинутому стані, залишаючи сліди на дорозі, - то відстань, на яку він перемістився в такому стані.

Якщо призначається експертиза технічного стану ТЗ, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) достатньо викласти фабулу справи і обставини, які стосуються особливостей об'єкта дослідження, знання яких може мати значення для експерта, наприклад, чи експлуатувався ТЗ після події; у якому стані були деталі (вузли), сполучені з деталями (вузлами), що досліджуються, тощо.

Якщо до моменту призначення експертизи (залучення експерта) органу, що її призначає, не вдалося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він  може зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) варіанти їх значень і отримати висновки щодо кожного з них.

Орган, який призначив експертизу (залучив експерта), не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим вказані особи можуть поставити перед експертом питання про технічну спроможність (неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі.

Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту за потреби надаються всі матеріали цивільної справи.

Так,наприклад, у справі № 732/469/13-ц за позовом К., третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача П. до В. та ПАТ « Українська страхова компанія « Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Т. про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічною позовною заявою В. до К., треті особи, що не заявляють самостійні вимоги, щодо предмету спору: ПАТ « Українська страхова компанія «  Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2013 року було призначено автотехнічну експертизу. Необхідність її призначення була викликана встановленням вини водіїв у дорожньо – транспортній пригоді. Відносно обох водіїв були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за порушення Правил Дорожнього руху України. Водіїв – учасників ДТП не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки за час встановлення їхньої вини у вчиненні адміністративного правопорушення, сплинув час притягнення до адміністративної відповідальності. В ході проведення експертизи експертом неодноразово заявлялись клопотання про надання для проведення експертизи необхідних матеріалів ( вихідних даних)  Виходячи з висновку експертизи та пояснень експерта даних в судовому засіданні суд прийшов до висновку про наявність вини обох водіїв транспортних засобів, визначивши ступінь їх вини в рівних частках, як 50%.

Будівельно-технічна експертиза

Основними завданнями будівельно-технічної експертизи, у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об’єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об’єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об’єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов’язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості розподілу об’єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу; визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна; визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності; чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності; чи відповідають об’єкти (будівлі, споруди тощо) проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності; чи відповідають виконані будівельні роботи (або окремі елементи об’єктів нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності; який перелік та об’єми фактично виконаних будівельних робіт з

будівництва (ремонту, реконструкції); яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів; чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією; чи відповідає звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) з будівництва (ремонту, реконструкції) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності; до якого виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) належать фактично виконані будівельні роботи на об’єкті; чи є об’єкт (результат виконання робіт) нерухомим майном; який ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об’єкта; яка група капітальності (категорія складності, ступінь вогнестійкості) об’єкта; який технічний стан (ступінь фізичного зношення) об’єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо); чи є об’єкт нерухомого майна (будівля, споруда) аварійним; які пошкодження об’єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо; яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об’єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо); яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо; яке функціональне призначення приміщень? Чи належать приміщення будинку до нежитлових (допоміжних); чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку) об’єкт нерухомого майна відповідно до часток співвласників (вказати частки); які варіанти розподілу (виділення частки) об’єкта нерухомого майна можливо визначити відповідно до часток співвласників (вказати частки) та вимог нормативно-правових актів; яка вартість (зазначити вид вартості: дійсна, ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) будівель, споруд, їх частин (приміщення, квартири) та іншого нерухомого майна; чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам; чи належить будівля за архітектурним вирішенням (стилем) до категорії культових споруд: храмів, церковних споруд (зазначене питання може вирішуватись шляхом проведення комплексної експертизи із залученням відповідних фахівців)?

У документі про призначення будівельно-технічної експертизи (залучення експерта), у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, необхідно коротко викласти суть справи, вимоги позивача і заперечення відповідача. Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) на дослідження необхідно надати документацію, з якої експерт мав би змогу отримати вихідні дані для вирішення поставлених питань.

Для вирішення питань: про відповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо); відповідність фактично виконаних будівельних робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення переліку та об’ємів фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів; визначення вартості фактично виконаних робіт з будівництва об’єктів; визначення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією; відповідності звітної документації з будівництва за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - експерту необхідно надати договірну документацію (договори підряду та додатки до них, додаткові угоди тощо), а також проектно-кошторисну та звітну документацію (форми КБ-2в, КБ-3, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) на виконання будівельних робіт.

Для вирішення питань: про відповідність об’єктів нерухомого майна проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо); відповідність виконаних будівельних робіт (окремих елементів об’єктів, конструкцій, виробів, матеріалів) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) - експерту необхідно надати проектну та звітну документацію на будівництво об’єкта, акт приймання в експлуатацію об’єкта будівництва, матеріали технічної інвентаризації на об’єкт, стандарти та технічні умови на виготовлення конструкцій, виробів та матеріалів тощо.

Для вирішення питань щодо визначення технічного стану (ступеня фізичного зношення), аварійності, групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості об’єкта нерухомого майна, а також визначення пошкоджень та руйнувань об’єкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об’єкта, акт приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.

Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу об’єктів нерухомого майна (житлових будинків, квартир, об’єктів комерційного та промислового призначення) та надання варіантів такого розподілу експерту необхідно надати правовстановлювальні документи на об’єкт нерухомості, дані щодо часток співвласників, акт приймання в експлуатацію об’єкта, матеріали технічної інвентаризації, дані щодо фактичного використання нерухомого майна та про можливість здійснювати подальшу господарську діяльність та належну експлуатацію в разі розподілу (виділення частки) нерухомого майна.

У разі якщо суд, який призначив експертизу (залучив експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів поділу пропозиції учасників судового процесу, то такі пропозиції повинні бути викладені в ухвалі про призначення експертизи (залучення експерта).

Для вирішення питання про вартість будівель, споруд, їх частин (приміщення, квартири), а також іншого нерухомого майна експерту необхідно надати правовстановлювальну документацію та матеріали технічної інвентаризації на ці об’єкти, а також правовстановлювальну та технічну документацію на земельну ділянку, на якій розміщений об’єкт оцінки, станом на дату оцінки. У разі виконання ретроспективної оцінки на дослідження необхідно надати матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об’ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об’єкта на дату оцінки.

При проведенні узагальнення виявлено, що в ухвалах судів області про призначення будівельно-технічної експертизи мають місце випадки відсутності вказівки, на яку дату необхідно встановити вартість будівлі ( споруди).( справи № 2516/650/12, № 732/1022/13-ц) – Носівського районного суду Чернігівської області, Городнянського районного суду Чернігівської області.

Комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза

Основним завданням транспортно-трасологічної експертизи є: ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі; визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування; визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів; розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.

Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об'єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.

Так,  у справі за позовом К. до НАСК « Оранта» та Н. про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди  ухвалою  Деснянського районного суду Чернігівської області від 3 січня 2013 року було призначено комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу для визначення причин виникнення ДТП, що мала місце 6 лютого 2012 року. Як суд першої інстанції так і апеляційної інстанції прийшли до висновку , що висновком судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1732-1737/13-24 від 28 серпня 2013 року не встановлено даних, які об’єктивно підтвердили б версію відповідача Н.  Натомість  судами було взято до уваги наявні в матеріалах цивільної справи та справи Деснянського районного суду м. Чернігів про адміністративне правопорушення № 3/2506/968/12, які підтвердили порушення п.п.14.2 б.г.; 14.6а Правил дорожнього руху відповідачем і здійснення внаслідок цього зіткнення з автомобілем, який належить позивачеві, та заподіяння останньому матеріальної і моральної шкоди.

Земельно-технічна експертиза призначається для: визначення відповідності розробленої технічної документації на земельні ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення фактичного землекористування земельними ділянками; визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів; визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об’єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту; оцінка земельних ділянок; визначення відповідності виконаної оцінки земельних ділянок вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: чи відповідають розроблена технічна документація на земельну ділянку та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності; чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності; який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка площа перебуває у користуванні співвласника (співвласників) земельної ділянки; чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою правовстановлювальним документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування; чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів; чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об’єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності; чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки); які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів; які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку; чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці?

Надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

Зазначені питання земельно-технічної експертизи можуть бути вирішені за умови наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться фахівцями-землевпорядниками з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом, який призначив експертизу (залучив експерта). Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками та надання варіантів такого розподілу (порядку користування) експерту, крім зазначених документів, необхідно надати правовстановлювальні документи на об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що розташовані на земельній ділянці, дані щодо користування співвласниками об’єктами нерухомого майна або їх частинами, дані щодо часток співвласників, матеріали технічної інвентаризації.

У разі якщо суд, який призначив експертизу (залучив експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів розподілу пропозиції учасників судового процесу, такі пропозиції повинні бути викладені в ухвалі про призначення експертизи (залучення експерта).

Для вирішення питання про вартість земельної ділянки експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку із зазначенням адреси місцезнаходження ділянки, площі, цільового призначення, плану, даних щодо зовнішніх меж станом на дату оцінки. У разі розміщення на земельній ділянці будівель, споруд та інших об’єктів на дослідження необхідно надати правовстановлювальну документацію на такі об’єкти та матеріали технічної інвентаризації.

Прикладом призначення вказаної експертизи є справа № 2/745/1/2013 за позовом І. до Г., треті особи: Сосницька селищна рада Чернігівської області, відділ архітектури та містобудування Сосницької районної державної адміністрації, відділ Держкомзему у Сосницькому районі, Сосницька районна санітарно-епідеміологічна станція про усунення перешкод у користування надвірною будівлею, зобов'язання знесення збудованих будівель та споруд. Вказана експертиза проводилась для з'ясування, чи користуються сторони своїми земельними ділянками в межах цих земельних ділянок; чи відповідає порядок користування земельними ділянками технічній документації.

 

Судова товарознавча експертиза - це експертиза машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання.

До числа об'єктів товарознавчої експертизи належать: товари народного споживання, обладнання, сировина та об’єкти, споруди та матеріали. Об'єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари.

Головним завданням товарознавчої експертизи є визначення реальної ціни товару або устаткування виходячи з його справжнього стану, виявлення недоліків та причин їх появи.

Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-товарознавча експертиза (автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза), об'єктами якої є колісні транспортні засоби і їх комплектуючі.

Основними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення якісних змін товару та причин цих змін (мають виробничий характер, виникли при транспортуванні, зберіганні, у процесі експлуатації); визначення вартості товарної продукції, у тому числі з урахуванням часткової втрати її товарних якостей у зв'язку з експлуатаційним зносом і пошкодженнями під впливом зовнішніх факторів; визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері; визначення характеристик об’єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності; визначення змін показників якості товарної продукції; установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника; визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил; визначення розміру шкоди, заподіяної власнику внаслідок пошкодження майна (при пожежі, затопленні та ін); перевірки якості товарів народного споживання та сировини на відповідність нормам технічної документації та умовам контракту; перевірки кількості товарів або сировини, комплектності обладнання; перевірки технічного стану побутової техніки, якості товарів, повернутих в період гарантійного строку експлуатації; перевірки відповідності характеристик промислового обладнання технічним умовам контракту; перевірки якості монтажу обладнання, який виконують фахівці фірми; надання висновків про операції з давальницькою сировиною; кодів товарів за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності; визначення розмірів завданої шкоди на підставі комерційних актів, заяв нотаріальних та адвокатських контор, приватних осіб, митниці; проведення ідентифікації фактично отриманого товару з інформацією, зазначеною у супровідних документах; участі у роботі комісій по знищенню неякісних товарів і товарів з вичерпаним терміном придатності; проведення розрахунку виходу готової продукції переробки деревини; встановлення факту виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг виробництвом, розташованим на території України відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; цінові довідки про вартість товару на певну дату.

На експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутнього товару (майна). У таких випадках в ухвалі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається про відсутність об'єкта та вказуються матеріали справи, на підставі яких повинна проводитись експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах тощо).

Так, у справі за позовом Д. до Н. про стягнення шкоди заподіяної кримінальним правопорушення було призначено судову автотоварознавчу експертизу виконання якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського НДІ. Експертизу призначено в зв’язку з з’ясуванням розміру матеріального збитку завданого власнику мотоцикла « ІЖ Планета 3К» внаслідок пожежі. Судовим експертом у відповідності до вимог  п.3.9 « Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 та ст. 6 Закону України « Про судову експертизу» було порушено клопотання про надання згоди  суду проводити експертизу за наявними матеріалами справи.

Будівельно-товарознавча експертиза визначає реальну вартість будівельних об'єктів, споруд та матеріалів, вартість будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт та розмір збитків

Даний вид експертизи проводиться також у випадках неякісно проведеного ремонту, наявності підозр у завищенні кошторисної вартості робіт, невідповідності виконаних робіт технічній документації на об'єкт будівництва та ін.

Коло об'єктів будівельно-товарознавчої експертизи широке і включає в себе проектну та кошторисну документацію, технічну документацію на об'єкт, будинки, будівлі, споруди, а також їх комплекси, квартири, житлові будинки, дачі, господарсько-побутові споруди, окремі житлові та нежитлові приміщення, земельні ділянки, конструктивні елементи і елементи обробки споруд, приміщень, інженерні комунікації.

Так, у справі за позовом В. до В. про поділ спільного майна  подружжя ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2013 року було призначено будівельно-товарознавчу експертизу для визначення наявності проведення ремонтних робіт в окремих кімнатах та господарських спорудах, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також визначення вартості цих робіт та використаних матеріалів. Висновок експертизи, був оцінений судом, як доказ вартості ремонтно-будівельних робіт, які включені до спільної власності подружжя та підлягали поділу.

 Будівельна експертиза включає в себе: експертизу проектно-кошторисної документації; експертизу відповідності виконуваних робіт технічної документації на об'єкт будівництва; експертизу відповідності будівельних об'єктів вимогам будівельних норм і правил; Експертиза якості будівельних, оздоблювальних і ремонтних робіт, а також будівельних матеріалів; експертизу технічного стану об'єктів нерухомості; експертизу об'єктів незавершеного будівництва; експертизу причин, умов і обставин руйнування будівельних об'єктів.

Для проведення будівельної експертизи необхідно надати наступні матеріали (відомості): відомості про об'єкт експертизи (найменування об'єкта, його функціональне призначення, адреса, площа забудови, загальна площа приміщень, поверховість, стан об'єкта - незавершене/завершене будівництво); відомості про вид робіт, що підлягають експертизі (найменування робіт, обсяг та вартість робіт і інше); документація або відомості про наявність документації (проектно-кошторисної, договірної, звітної, виконавчої); перелік питань, що виносяться на вирішення експертизи; відомості про суму позову, якщо вона визначена, або кошторисної вартості об'єкта / роботи.

Так,

Судово-будівельна експертиза проводиться: при розділі нерухомого майна між власниками; у разі розбіжностей між замовником і підрядником щодо якості та обсягами будівельних і ремонтних робіт; для розділу земельних ділянок між власниками та землекористувачами.

 

Будівельно-технічна експертиза — це дослідження, аналіз, консультації, які проводять фахівці в галузі будівництва та проектування. Будівельна експертиза передбачає повне технічне обстеження будівельних об'єктів в цілому або їх окремих конструктивних елементів. Перелік об'єктів будівельно-технічної експертизи дуже широкий — будівлі, квартири, будинки, дачі, господарсько-побутові споруди, земельні ділянки, конструктивні елементи і елементи оздоблення будівель, приміщень, інженерні комунікації і т.д. Також він включає в себе експертизу будівельних проектів, в ході якої проводиться аналіз проектно-кошторисної та технічної документації на будівлі, аналіз будівельних технологій, якості будівельних робіт і матеріалів.

Експертиза будівельних робіт необхідна для вирішення питань безпеки експлуатації будівельних об'єктів.

  Будівельно-технічну експертизу замовляють: для встановлення якості

будівельних, монтажних та ремонтних робіт, для визначення відповідності будівельних і ремонтних робіт нормам та проектно-кошторисній документації; для визначення відповідності будівельного об'єкта технічним нормам; для визначення дефектів  у будівельних конструкціях; для введення будинків в технічну експлуатацію; для визначення вартості ремонтних робіт при завданому збитку будівлям.

Результатом незалежної будівельно-технічної експертизи є висновок про невідповідність між проектними параметрами і реальними характеристиками побудованих або відремонтованих будівельних об'єктів.

Потреба в судовій будівельно-технічній експертизі виникає у випадках досудового чи судового розгляду конфліктної ситуації, що вимагає консультації фахівця в галузі проектування, будівництва, експлуатації та ремонту будівель і споруд.

Прикладом призначення будівельно-технічної експертизи є справа за позовом О. до Ж. про виділення частки із майна та визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2012 року було призначено будівельно-технічну експертизу з метою визначення  дійсної вартості житлового будинку з надвірними спорудами та можливих варіантів його поділу. Після Проведення експертизи та визначення можливих варіантів розподілу сторони уклали мирову угоду, яка ьула затверджена судом.

Автотоварознавча експертиза та транспортно-товарознавча експертиза призначається для визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

Перед автотоварознавчою та транспортно-товарознавчою експертизою можуть ставитись також питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов'язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: яка ринкова вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість); яка вартість КТЗ (зазначаються марка, модель КТЗ, ідентифікаційний номер), його складових, що ввозяться на митну територію України, на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість); яка ринкова вартість сільськогосподарської та будівельної техніки? Примітка: визначається вартість техніки, обладнаної силовим агрегатом та самохідним шасі, зокрема тракторів, комбайнів тощо. Яке значення становить величина втрати товарної вартості КТЗ на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість); яка утилізаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість); яка скрапова вартість КТЗ (зазначаються марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість); яка ліквідаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість); яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику КТЗ (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові власника, марка, модель КТЗ, його державний реєстраційний номер) унаслідок (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється вартість); чи укомплектовано КТЗ відповідно до нормативно-технічної документації підприємства-виробника? Якщо ні, то в чому саме полягає неукомплектованість; яка дата виготовлення даного КТЗ (його складової); до якого типу належить даний двигун, які його основні характеристики; чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ (його складових)? Якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт на дату оцінки (зазначається дата, на яку проводиться оцінка майна); яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових зазначеного КТЗ; яке значення становить процентний показник ринкової вартості КТЗ; чи відповідають виконані ремонтно-відновлювальні роботи нормативним вимогам; яким характеристикам (у тому числі типу) відповідає КТЗ згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності.

На дослідження експерту надаються КТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.

У разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд КТЗ здійснюється замовником експертизи із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду (після їх узгодження з експертом).

Суд, який призначив експертизу (залучив експерта), повинен забезпечити можливість огляду КТЗ та належні безпечні умови (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних боків тощо).

Так, наприклад в провадженні Ріпкинського районного суду Чернігівської області перебувала справа за позовом Н. до Г. про поділ спільного майна подружжя. По справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, на вирішення якої було постановлено питання: „яка дійсна (реальна) вартість автомобіля станом на момент оцінки?”. У висновку експерта за результатами проведення експертизи експертом було зазначено, що постановлене судом питання згідно з п. 4.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень було відкореговано без зміни його змісту і приведено у відповідність до вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, і викладено в наступній редакції „яка ринкова вартість автомобіля станом на момент оцінки, тобто 21.02.2013 року”.

 

Судово-психіатрична експертиза у цивільному процесі призначається тільки судом для вирішення питання про психічний стан особи.

Законом України від 22 лютого 2000 року № 1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» (зі змінами від 9 грудня 2003 року, 17 травня 2007 року) встановлено презумпцію психічного здоров’я: кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки його наявність не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим та іншими законами України. Відповідно до роз’яснень Інституту соціальної та судової психіатрії, а також роз’яснень, що містяться у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», єдиною підставою призначення судово-психіатричної експертизи є особливості поведінки особи (включаючи спроби самогубства), а саме невмотивована, неадекватна чи неконтрольована поведінка особи в життєвій ситуації в момент вчинення протиправного діяння чи у процесі судового провадження справи.

Відповідно до ст. 239 ЦПК України, при розгляді заяв про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та про визнання фізичної особи недієздатною суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Якщо таких даних немає, то експертиза не проводиться, а ухвалюється рішення про відмову у задоволенні поданої до суду заяви. Під достатніми даними слід розуміти будь-яку інформацію, яка дозволяє припустити наявність у фізичної особи певних психічних розладів. Джерелом інформації може бути медична документація (медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них; довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання; довідки з медичних закладів про наявність захворювань які не є психічними, але які впливають на психічну діяльність особи (атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу, термінальна стадія онкологічної хвороби, тощо); довідка про те, що особа перенесла черепно-мозкову травму); показання свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи; протоколи органів міліції про неадекватність поведінки особи тощо.

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз’яснив, що при вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року №144/5), та враховувати роз’яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 зі змінами «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб’єктивних прав.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», в ухвалі про призначення експертизи суд може поставити експертам такі питання:

1)     чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;

2)     чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

Проте зазначене роз’яснення суперечить положенням нині чиннихЦК України та ЦПК України, які були прийняті значно пізніше.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, на відміну від психічного розладу, наявність якого у особи може стати підставою для обмеження її цивільної дієздатності, для визнання фізичної особи недієздатною психічний розлад повинен бути одночасно : 1) хронічним; 2) стійким і внаслідок такого розладу особа повинна не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.  

Виходячи із зазначених норм, вбачається правильною судова практика, коли на вирішення експертів при призначенні судово-психіатричної експертизи по справах про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною ставлять три питання, а не два як це викладено у вищезгаданій постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», а саме:

1)     чи страждає особа на психічне захворювання;

2)     чи є наявний у цієї особи психічний розлад хронічним та стійким;

3)     чи може особа за своїм психічним станом розуміти значення своїх

дій та керувати ними.

Так, наприклад, у справі № 743/1709/13-ц за заявою Замглайського дитячого будинку –інтернату, заінтересована особа: орган опіки та піклування Замглайської селищної ради про визнання фізичної особи недієздатною була призначена судово-психіатрична експертиза, виконання якої доручено спеціалістам Чернігівської обласної судово-психіатричної експертної комісії. На вирішення експертам були поставлені питання: чи страждає М. на психічне захворювання; чи є психічний розлад М. стійким; чи може М. за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними. Проведення вказаної експертизи є  обов’язковим у справах про визнання особи недієздатною.

 

Посмертна судово-психіатрична експертиза призначається судом для вирішення питання про психічний стан особи, її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період юридично значущої дії (угоди), яка сталася в минулому. Найчастіше така експертиза проводиться відносно осіб літнього й старечого віку при складанні ними заповіту, оформлення договору дарування.

Завдання посмертної судово-психіатричної експертизи:

1)     Діагностична кваліфікація психічного стану особи, при наявності

психічних розладів — обґрунтування їх синдромальної та нозологічної належності,

2)     Оцінка ступеня важкості проявів виявлених психічних порушень,

3)     Співвідношення виявлених психічних розладів з положеннями ЦК

України та ЦПК України у рамках дієздатності, недієздатності, що складають її критерії,

4)     Рішення питань про здатність (нездатність) особи усвідомлювати

значення своїх дій та керувати ними в період часу, що цікавить суд.

Труднощі цього виду експертизи обумовлені необхідністю оцінювати психічний стан даної особи ретроспективно, на підставі даних медичної документації, показань свідків, а також інших матеріалів, що характеризують особистість покійного. Медична документація, якщо покійний перебував у стаціонарі, в основному стосується його фізичного стану. Навіть у тих випадках, коли ці особи перебували під спостереженням психоневрологічного диспансеру або були консультовані психіатрами в соматичній лікарні, оцінка їхнього психічного стану може бути різною в різні дні консультацій і записів спостереження. Така неоднозначність кваліфікації глибини наявних розладів пояснюється рядом причин. Насамперед при посмертній експертизі в цивільному процесі найчастіше мова йде про психічні зміни при судинній патології. Як відомо, при атеросклерозі судин головного мозку психічні зміни відрізняються нестійкістю та частими коливаннями. При цьому світлі проміжки можуть перемінятися більше вираженими й грубими психічними змінами, що знаходить висвітлення у відповідних записах лікарів, що спостерігали цих хворих у різний час. Нерідко ці особи взагалі не були в полі зору лікарів-психіатрів, а опис їхнього психічного стану лікарями загальної практики виявляється вбогим і суперечливим. Ще більш суперечлива оцінка психічного стану цих осіб свідками - родичами, друзями, співробітниками й т.п. Це пов'язане із суб'єктивним відношенням до покійного, а також до вчиненої ним угоди, яка оспорюється. При цьому свідки, які спілкувалися з даною особою в різний час, також описують різний його стан, підкреслюючи або, навпаки, опускаючи окремі нюанси поводження, що мають велике значення для діагностики.

При підготовці матеріалів, які слід надати експертам, необхідно витребувати характеристики з останнього місця роботи, проживання особи, щодо якої призначено експертизу, трудову книжку та інші дані які можуть характеризувати її за життя.

Так, у справі за позовом П. до К., третя особа Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу З. про визнання заповіту недійсним ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2013 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. За висновком експерта у П. захворювання та розлади з урахуванням призначеного їй лікування наркотичними анальгетиками не позбавляли її здатності на час написання заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Позивач з вказаним висновком не погоджувався та заявляв клопотання про призначення комісійної судово-психіатричної експертизи з залученням до її проведення лікаря нарколога. Суд оцінивши висновок експертизи в сукупності з іншими доказами прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення комісійної експертизи та відмовив у задоволенні позову.

Амбулаторна судово-психіатрична експертиза є одним із видів судово-психіатричної експертизи.

Основна характерна риса амбулаторної судово-психіатричної експертизи полягає в однократному характері психіатричного огляду випробуваного без його тривалого експертного медичного спостереження. Однократність, нетривалість амбулаторного огляду служить часом приводом для сумнівів у надійності експертних висновків. Але ці сумніви необґрунтовані. Справа в тому, що навіть у день амбулаторного огляду система дослідницьких дій експертів аж ніяк не зводиться до нетривалого комісійного обстеження випробуваного. Попередньо експертами вивчаються всі матеріали справи,  включаючи медичну документацію, якщо така є. Далі, у день огляду перед засіданням комісії один з експертів (лікар-доповідач) опитує випробуваного й заносить дані психіатричного опитування в історію хвороби. Після комісійного психіатричного огляду експерти радяться між собою. У ході наради експертів формулюються експертні висновки. Тому амбулаторна судово-психіатрична експертиза в цілому складається із системи різноманітних і досить тривалих дослідницьких дій. Можливості амбулаторної експертизи не настільки малі й дозволяють на багато експертних питань давати обґрунтовані відповіді. Якщо ж члени амбулаторної експертної комісії прийшли до висновку, що амбулаторно вирішити експертні питання неможливо й потрібне стаціонарне обстеження випробуваного, то по суті немає й самого експертного висновку. Експерти амбулаторної комісії фактично складають письмовий документ про неможливість дати висновок, хоча й оформляють його традиційним для судово-психіатричної практики актом судово-психіатричної експертизи. Дана обставина не завжди враховується на практиці, що призводить до термінологічної плутанини й невірним процесуальним рішенням.

Роль амбулаторної експертизи є вагомою. Звичайно, якщо експертний випадок складний і вимагає тривалого спостереження, призначається стаціонарна експертиза. Однак необґрунтоване призначення стаціонарної експертизи дає експертам зайву й непотрібну роботу, збільшує строки провадження у справі, а безпідставне утримування особи в психіатричному стаціонарі може бути розцінене як серйозне порушення її прав.

Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначається у зв'язку із сумнівами щодо психічної повноцінності цивільного позивача і відповідача, а також особи, щодо якої вирішується питання про цивільну недієздатність. Сумнів у психічній повноцінності означає обґрунтоване припущення про наявність у особи психічного розладу, що може вплинути на юридично значущу поведінку.
          Судово-психіатрична експертиза обов'язково проводиться в усіх справах про визнання особи недієздатною внаслідок психічного розладу.
          У розглянутих випадках судово-психіатрична експертиза призначається обов'язково згідно з прямою вказівкою закону. Водночас така експертиза може стати потрібною у справах про визнання недійсною угоди, укладеної особою в той момент, коли вона не могла усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними, а також в інших випадках, коли виникає обґрунтоване припущення про наявність у суб'єкта юридично значущого психічного розладу.
          Умовно підстави для призначення судово-психіатричної експертизи поділяються на три групи. До першої групи належать дані, згідно з якими учасник процесу в минулому вже обстежувався психіатром, який діагностував у цієї особи психічний розлад. Це можуть бути також відомості про те, що особа раніше відмовлялася від спостереження у лікаря-психіатра, була госпіталізована і лікувалась у психіатричній лікарні, була визнана у зв'язку з психічним захворюванням непридатною до військової служби, визнана в іншій справі неосудною або перебувала на примусовому психіатричному лікуванні та ін.
          До другої групи обставин, які є підставою для сумніву у психічній повноцінності учасника процесу, належать дані про його неадекватну поведінку (безглузді висловлювання і вчинки, невмотивовані напади агресії тощо) або про прояви психічного розладу, для усвідомлення хворобливого характеру якого навіть не потрібні відповідні медичні знання (наприклад, судомний напад), що є вірогідним свідченням наявності в особи психічного захворювання. Такі відомості можна отримати від осіб, які добре знали підекспертного чи були очевидцями окремих епізодів його неадекватної поведінки.

           Відомості про дивну поведінку особи можуть міститись у свідченнях осіб, які беруть участь у справі чи у клопотаннях про призначення судово-психіатричної експертизи. Клопотання може заявити особа, яка має самостійний процесуальний статус (позивач, відповідач та їхні представники). Не має такого права свідок, оскільки його діяльність у процесі обмежується тільки даванням показань. Кожне заявлене клопотання підлягає розгляду судом. Відмова в задоволенні клопотання повинна бути мотивованою. Крім того, згадану неадекватну поведінку суб'єкта може безпосередньо спостерігати суддя у процесі судових дій.

           Третю групу розглядуваних обставин становлять заяви і повідомлення власне громадянина про свої хворобливі переживання й суб'єктивні відчуття зорових, слухових галюцинацій чи інші скарги на наявність у нього розладів психічної діяльності.

Отже, такими є фактичні підстави для призначення судово-психіатричної експертизи. За результатами зібраних доказів суд повинен самостійно переконатися в необхідності проведення судово-психіатричної експертизи. Юридичною підставою для проведення цієї експертизи є ухвала суду про її призначення.

Так, у справі № 736/1017/13-ц за заявою Н. про визнання С. недієздатною та встановлення над нею опіки ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2013 року було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу  для визначення можливості С. розуміти значення своїх дій та керувати ними. Висновок експертизи в сукупності з іншими письмовими доказами та поясненнями свідків  був оцінений судом та став підставою для ухвалення рішення про визнання С. недієздатною та встановлення над нею опіки.

Судово-медична експертиза - це науково-практичне дослідження, яке здійснюється за ухвалою суду судово-медичним експертом і включає вирішення медичних і деяких біологічних питань, які виникають у процесі слідства, з метою сприяння у встановленні обставин, що підлягають доказуванню по певній справі.

Метою проведення такого виду експертиз є дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні суду.

Система судово-медичної служби України складається з: Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України; Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим); Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів.

Проведення такої експертизи здійснюється судово-медичними експертами, які повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат судово-медичного експерта.

Прикладом є  справа № 732/1490/13-ц за позовом Р. до Городнянської центральної районної лікарні про визнання відомостей щодо первинного діагнозу та причини непрацездатності в лікарняному листу такими, що не відповідають дійсності, а дій по їх винесенню - незаконними; визнання бездіяльності щодо оформлення причини непрацездатності нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом – протиправною; визнання бездіяльності щодо надання належної медичної допомоги, яка б відповідала характеру і обсягу отриманих травм, протиправною та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 10.09.2013 року по цій справі була призначена судово-медична експертиза для встановлення характеру та ступеня ушкодження здоров'я, проведення якої було доручено Чернігівському обласному бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: чи відповідає діагноз, визначений в листку непрацездатності серії ААО №155798, виданого Р. Городнянською центральною районною лікарнею, в результаті отримання  ним травми 20.11.2006 року, наданим для дослідження історії хвороби, амбулаторній карті та рентгенівському знімку; якщо ні, то які ушкодження він отримав 20.11.2006 року; чи в повному обсязі було проведено діагностування та лікування Р. в зв'язку з отриманою травмою; якщо ні, то чи знаходиться це в причинному зв'язку з розвитком хвороби з слідуючим діагнозом: радікулопатії С6-Т1 з зниженням скорочувальної здатності в області тенаров: лівого – до 60% норми, правого – 59% норми (75% лівої сторони); в області гіпотенаров; лівого 70% норми, правого до 30% норми (40% лівої сторони); задніх гриж міжпозвоночних дисків С5-С-6, С6-С7; часткового стенозу міжпозвонкового каналу на рівні С5-С6, С6-С7.

 

Генотипоскопічна експертиза (генетична експертиза) - це індивідуальна ідентифікація (своєрідна генетична паспортизація), встановлення спорідненості по крові на рівні дослідження структури дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Цей вид експертиз дозволяє не тільки категорично виключити батьківство, а й здійснити позитивне встановлення обох батьків та спорідненість по крові взагалі (ідентифікацію особи), а також діагностику спадкових хвороб у плода на ранніх стадіях вагітності. Перевагами генотипоскопічної експертизи щодо традиційних методів імунологічних досліджень є більш конкретні висновки, висока чутливість методів, можливість дослідження декількох зразків. 

Генотипоскопічна експертиза досліджує біологічні об'єкти з метою визначення їх належності до конкретної людини. Термін «біологічний об'єкт» позначає все, що пов'язано з організмом: кров, виділення, волосся, кістки, епітелій і т.д. Будь-яка частинка нашого тіла може «розповісти» про свою приналежність. Існують й інші назви таких досліджень. Наприклад «геномна ідентифікація», «ДНК-дактилоскопія», «генотипоскопія». Експерт у процесі досліджень встановлює характеристики біологічних об'єктів. Порівняння результатів з генотипом людини дозволяє зробити однозначний висновок про належність конкретної особистості того, що потрапило «на стіл» експерта. Адже генетичні характеристики постійні і не змінюються протягом усього життя.

Генотипоскопія - трудомістке і наукоємне дослідження. Його тривалість - від кількох днів до кількох місяців, проводять його фахівці з профільною освітою - генетики, біотехнологи, біохіміки. 

 У суддів районних судів виникали труднощі щодо визначення назви вказаної експертизи. Були призначені судово-медична генетична експертиза, судово-біологічна (генетична) експертиза, судова медико-генетична експертиза, судово-медична експертиза генетичної ідентифікації (справи № 2/740/36/13, 2/747/1/2013, 2/751 253/2013, 2/748/712/2013) – Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, Талалаївського районного суду Чернігівської області, Новозаводського районного суду м. Чернігова, Чернігівського районного суду Чернігівської області.

 

Судова експертиза землевпорядної документації

Правову основу державної експертизи землевпорядної документації складають: Конституція України, Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері державної експертизи. 

           Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність,  метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів  експертизи на предмет їх 
 відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

            Основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково - обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи.

            Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

            Обов’язковій державній експертизі підлягають: загальнодержавні та регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

         Прикладом призначення вище вказаної експертизи є справа № 2/729/1/2013 за позовом Л.  до Бобровицької райдержадміністрації, треті особи: О., О., Н., Д., Л., Б., К., відділ Держкомзему у Бобровицькому районі, Рада товариства «Зуєв сад». Однак проведення судової експертизи землевпорядної документації  не було проведено  в зв'язку з виправленнями, закресленнями, слідами витирання, зробленими помітками на наданих для дослідження документах.

 

IV. Дослідження та оцінка судом висновку експерта

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ЦПК України суд, призначаючи експертизу, повинен надати експерту об’єкти, які мають бути досліджені, та матеріали, необхідні для проведення експертизи.

У випадку, коли наданих матеріалів для проведення дослідження недостатньо, експерт згідно зі ст. 53 ЦПК України порушує клопотання про надання йому додаткових матеріалів.

Ці положення процесуального закону повною мірою не враховуються. Аналіз експертної практики свідчить, що часткове задоволення судами клопотань експертів унеможливлює вирішення поставлених перед ними питань, а за відсутності відповідей судів на клопотання експертів у багатьох випадках взагалі виключає можливість проведення досліджень та призводить до складання відповідних довідок (справа № 2/729/1/2013, справа № 2/738/198/2013) – Бобровицького районного суду Чернігівської області, Менського районного суду Чернігівської області.

Поза увагою судів залишаються й положення підпункту 2.3.2 розділу 2 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, якими встановлено заборону експерту самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих матеріалах неоднозначно.

Суди не повинні доручати експертам відбирати зразки для порівняльного дослідження; є випадки, коли у судових рішеннях не зазначено вихідних даних для проведення експертизи, не вказано томів та аркушів об’ємних справ, які містять об’єкти дослідження, або ж узагалі на дослідження надаються документи з непрошитими і не пронумерованими сторінками (справа № 2 /749/13/2013)

Відповідно до статей 212, 213 ЦПК України судове рішення у справі може ґрунтуватися лише на доказах, розглянутих у судовому засіданні.

Суд першої інстанції зобов’язаний безпосередньо дослідити всі докази у справі, в тому числі заслухати висновки експертів.

При цьому експертний висновок має бути перевіреним з точки зору: додержання норм закону при призначенні та проведенні експертизи; компетентності експерта; наявності або відсутності обставин, що усувають його від участі у справі; чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатності поданих експерту предметів і документів — об’єктів дослідження; наукової обґрунтованості висновку; застосування належної методики; обґрунтованості висновку за повідомлених експерту даних і чи не збиралися вихідні дані самим експертом; повноти, обґрунтованості та правильності відповідей експерта на поставлені питання та їх узгодженості з іншими фактичними даними у справі.

Експертний висновок за змістом і формою має відповідати вимогам          ст.147 ЦПК України.

Вважається правильною практика, коли цей документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької та висновків з поставлених перед експертом питань. Якщо експертизу проводили декілька експертів однієї спеціальності (комісійна експертиза) і дійшли згоди з досліджених питань, то вони підписують спільний висновок; у разі розбіжностей кожний викладає свою окрему думку в дослідницькій частині та у підсумках висновку, підписуючи їх. При проведенні експертизи декількома експертами різних спеціальностей (комплексна експертиза) кожний експерт підписує ту частину висновку, в якій викладено хід і результати проведених безпосередньо ним досліджень.

Слід мати на увазі, що експертний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях або ж вихідних даних, об’єктах дослідження, отриманих усупереч процесуальному порядку. Порушення цих вимог закону позбавляє висновок експерта юридичної сили, тому він не може бути використаний як доказ у справі.

Аналіз справ в яких призначались судові експертизи свідчить про те, що у більшості справ, у яких проводились експертизи, дослідження здійснювалися на належному професійному рівні, надані висновки в основному визнавалися судами достовірними й обґрунтовано використовувалися в якості доказу щодо обставин, які потребують спеціальних знань.

Разом із тим, були й випадки некваліфікованого проведення експертиз та надання експертами помилкових висновків. Пов’язано це насамперед із недостатністю наданих експертам предметів і документів, неповним їх дослідженням або неправильно обраним методом дослідження, хибністю вихідних даних, нікчемністю об’єкта дослідження, а іноді зумовлено й низьким рівнем кваліфікації окремих фахівців. Тому законодавець передбачив обов’язкову процедуру перевірки експертного висновку, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами і не має наперед установленої сили ( ч. 6 ст. 147 ЦПК України).

Відповідно до цивільного процесуального закону суд досліджує висновок експерта шляхом оголошення його в судовому засіданні, а за необхідності — й допиту експерта.

Допит експерта в суді є способом перевірки достовірності висновку та його значення для справи. Експерт викликається в судове засідання та допитується для роз’яснення і доповнення його висновку.

Необхідно відзначити, що в силу ст. 57 ЦПК джерелом доказів є дані, встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків. Тому дані, отримані у зв’язку з допитом експерта (роз’яснення, доповнення його висновку), за своєю правовою суттю можуть бути джерелом доказів.

Суд, дослідивши експертний висновок у спосіб, передбачений законом, вправі дати йому оцінку, визнати достовірним і допустимим доказом чи навпаки.

Так, наприклад, у справі № 2524/576/2012 за позовом Б. до П. про відновлення стану земельної ділянки до межі визначеної у Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки від 19.11.1988 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза, виконання якої було доручено експерту Чернігівської регіональної торгово-промислової палати. Згідно висновку експерта від 15.10.2012 року № с-159 для відновлення раніше встановленої межі між земельними ділянками № 26 та № 28 у м. Щорс по вул. Володарського необхідно П. переставити паркан у бік домоволодіння П. по всій межі.  Відповідач та представник відповідача не погодились з висновком експерта та заявили клопотання про призначення повторної експертизи. Оцінивши висновок експерта від 15.10.2012 року № с-159 з іншими матеріалами справи суд встановив, що він виконаний з грубим порушенням законодавства. Так, експертом Пінчук Н.О. при проведенні експертизи всі матеріали збирались за власною ініціативою. Експерт не зверталась до суду з вимогою надати матеріали цивільної справи. У відповідності до вимог ст. 53 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» експерт також не зверталась з клопотанням до суду про отримання дозволу на користування додатковими матеріалами, в тому числі матеріалами інвентаризаційних справ сторін за 1952 та за 1959 роки, схематичного плану будівельного кварталу № 58 за 1955 рік, та не застосовувала їх при виконанні експертизи. На думку суду це первинні документи без виконання яких не можна правильно виконати експертизу. Висновок експерта має очевидні розходження у розмірах земельної ділянки відповідачки з тильної сторони з схематичним планом будівельного кварталу № 58 за 1955 рік. З цих підстав 31.01.2013 року була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, виконання якої було доручено КНДІСЕ Чернігівського відділення.

 

         Іншим прикладом оцінки висновку експерта  та не, визнання його достовірним і допустимим доказом є  висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судової експертизи  зроблений  при проведенні судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 22ц-795/488/2014 за позовом Б. до Г. про визнання забудови земельної ділянки неправомірною, зобов’язання знести будівлі та відновити попередній стан ділянки, поділ житлового будинку та визначення користування земельною ділянкою . Оскільки на запитання № 7 експертом була надана відповідь, яка не відповідала змісту запитання, а по питанню № 3 були надані варіанти розподілу домоволодіння за яким власнику 2/9 частин виділялися тільки нежитлові приміщення, тобто були надані не всі можливі варіанти поділу домоволодіння. В судовому засіданні 01.10.2014 року експерту запропоновано надати відповідь на сьоме запитання та уточнити відповідь на третє запитання. Судовим експертом було надано додатковий висновок на сьоме питання експертизи, який містить три варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою, проте останній варіант передбачає виділення земельної ділянки під будинком власнику 7/9 частин домоволодіння в цілому, без врахування інтересів власника 2/9. Відповідь на третє запитання судовим експертом не уточнювалось. Визнавши висновок неповним та неясним апеляційний суд вважав за необхідне призначити додаткову експертизу, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судової експертизи. (справа знаходиться на експертизі)

 

 

V. Висновки

Отримані в ході узагальнення результати свідчать, що експертні дослідження є важливою, іноді невід’ємною складовою процесу доказування у цивільному судочинстві. На сьогодні більшість експертиз проводиться на належному фаховому рівні. Однак не виключені помилки і порушення норм ЦПК України при призначенні та проведенні експертиз, а також при використанні їх висновків як доказу у справі, що зумовлено сукупністю причин. Основні з них — недосконале знання суддями законодавства, що регламентує правові засади судової експертизи та порядок її проведення, відсутність систематичного аналізу судової практики із зазначених питань, належної уваги роботі з підвищення професійної кваліфікації.

 

 

Суддя апеляційного суду  

Чернігівської області                                                          Онищенко О.І.