Із припиненням права власності особи на будинок (квартиру) втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї

04 серпня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив вселити його в належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а також визнати ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в зазначеній квартирі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2016р., згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 придбав зазначену квартиру (далі - спірна квартира).

Посилаючись на те, що ОСОБА_5, як колишня власниця квартири та члени її сім'ї мати ОСОБА_3, син ОСОБА_6, після набуття ним права власності не знялися з реєстраційного обліку та перешкоджають йому у вселенні в квартиру, просив його вимоги задовольнити.

В свою чергу, Особа_3 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила спірну квартиру, недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_4 було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБИ_3 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.10.2017 року (судді: Сегеда С. М., Комлева О. С., Кононенко Н. А.) апеляційна скарга ОСОБИ_3 відхилена, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року залишено без змін.

Приймаючи рішення по справі колегія суддів виходила із того, що відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Крім того, суд вказав, що статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБИ_3 про визнання вказаного договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, то суд першої інстанції також обгрунтовано відмовив в їх задоволенні.

При цьому суд виходив із того, що ОСОБА_3 не є стороною у вказаному договорі купівлі-продажу спірної квартири, де продавцем виступала ОСОБА_5, а покупцем - ОСОБА_4.

Крім того, посилання ОСОБА_3 на те, що вона була власником вказаної спірної квартири, не можуть слугувати підставою для задоволенні її зустрічних позовних вимог, так як ще 04.07.2007 року спірна квартира була подарована нею своїй доньці – ОСОБА_5 і вказаний договір дарування протягом 10 років не оспорений і не спростований.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 була належним власником спірної квартири, а тому мала право на укладення спірного договору купівлі-продажу на ім’я позивача  ОСОБИ_4.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що при даруванні квартири своїй доньці – ОСОБА_5, а саме 04.07.2007 року ними було передбачено, що в подальшому ОСОБА_3 буде зберігати за собою право користування спірною квартирою, є безпідставними, оскільки жодним чином не були передбачені в договорі дарування спірної квартири 04.07.2007 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок (квартиру) в особи, членами сім'ї якого вони є. Із припиненням права власності особи на будинок (квартиру) втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Правовий висновок ВСУ у справі №6-158цс14.

Тобто оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_3, і ОСОБА_6 не є членами сім'ї нового власника спірної квартири - позивача ОСОБА_4, то суд дійшов до висновку про необхідність визнання вказаних відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою і усунення перешкод ОСОБА_4 у здійсненні права власності спірною квартирою, шляхом його вселення до неї.

Що стосується посилання ОСОБА_3 на те, що вона подарувала спірну квартиру своїй рідній доньці – ОСОБА_5, яка виїхала на проживання в Норвегію, а спірну квартиру продала ОСОБІ_4, у зв’язку з чим на даний час ОСОБІ_3 ніде проживати, то колегія суддів зазначила, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає, в ній перебувають лише її речі, а проживає вона в квартирі в м. Одесі, яку у вересні 2015 року подарувала своєму синові. Тобто, на даний час ОСОБА_3 забезпечена житлом. 

З ухвалою апеляційного суду Одеської області можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень

 Прес-служба апеляційного суду

                   Одеської області