Апеляційним судом залишено без змін постанову Казанківського районного суду про визнання винним колишнього голову Казанківської районної державної адміністрації у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП

Так, суддею Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 року було розглянуто протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення громадянином С., який перебував на посаді голови К-ської районної державної адміністрації, являючись державним службовцем, будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив у письмовій формі безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, а саме _._.201_р. виніс розпорядження «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель по не витребуваних земельних часток (паях) ФГ «К» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території К-ської сільської ради,  головою якого являється його дружина Л., чим порушив вимоги ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за що передбачена відповідальність за ст.172-7 КУпАП.

Особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, С. подано апеляційну скаргу на постанову судді, в якій останній просив дану постанову скасувати,  провадження по справі закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В скарзі апелянт вказав, що не має ніякого відношення до ФГ «К», головою якого є його дружина Л., а винесене розпорядження не стосувалося його власних інтересів, а тому неповідомлення ним про конфлікт інтересів не є адміністративним правопорушенням. Зазначив, що, на його думку, він не є суб’єктом даного правопорушення, оскільки на день складання протоколу про адміністративне правопорушення він був безробітним та не відносився до кола осіб, до яких застосовується ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції» та вказане розпорядження закріплювало рішення колегіального органу – комісії, в засіданні якої він особистої участі не приймав.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2014 року апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, С. залишена без задоволення, а постанова Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.09.2014р. – без змін.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд мотивував своє рішення наступним чином.

Розпорядженням Президента України від _._.2010р. громадянина С. призначено головою К-ської районної державної адміністрації.

Розпорядженням в. о. Президента України Головою Верховної Ради України від _._.2014р. громадянина С. звільнено з посади голови К-ської районної державної адміністрації. Тобто, на момент вчинення адміністративного корупційного правопорушення, С. був головою К-ської державної адміністрації, і, відповідно, являвся суб’єктом корупційного правопорушення.

Згідно з вимогами п.п. «в» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1 та пунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язанні:

1) ужити заходи щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;

2) повідомити невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова районної державної адміністрації видає розпорядження одноособово і несе за нього відповідальність згідно із законодавством.

На підставі розпорядження К-ської районної державної адміністрації надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель по не витребуваних земельних частках (паях) голові ФГ «К»  -громадянці Л. (дружині апелянта С.) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території К-ської сільської ради.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що громадянка Л. є керівником фермерського господарства «К» та перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянином С. (згідно даних  паспорту громадянина України).

Абзацом 2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено, що близькими особами є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Тобто, суддя суду першої інстанції, дійшов вірного висновку, що сукупність досліджених доказів вказує на те, що громадянин С. вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ст.172-7 КУпАП.