flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення судової практики щодо причин скасування та зміни апеляційним судом Кіровоградської області постанов місцевих судів у справах про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією"

       Дане узагальнення судової практики проведене згідно до листа Верховного Суду України вихідний № 9-120 від 10 серпня 2009 року з метою вивчення та аналізу судової практики щодо причин скасування та зміни апеляційним судом Кіровоградської області постанов місцевих судів у справах про адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, у тому числі щодо суддів,розглянутих судами області у 2008 році та 1 півріччі 2009 року.

У ході проведення узагальнення вивчались дані судової статистики. Витребувались і перевірялись конкретні адміністративні справи про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією розглянуті по суті та постанови в яких були скасовані чи змінені апеляційним судом. Дослідження статистичних даних та адміністративних справ проводилось за період 2008 року та першого півріччя 2009 року.

         При проведенні узагальнення у справах про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» встановлено, що як органи уповноважені на складання таких протоколів, так і судді районних судів в переважній більшості випадків не звертають увагу на необґрунтоване порушення проваджень по даних справах, та низьку якість складених протоколів та надісланих на розгляд до суду матеріалів.

Практика розгляду судами адміністративних справ зазначеної категорії показує на дуже низький рівень знання вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», як працівниками правоохоронних органів, уповноважених на складання таких протоколів, так і суддями, які розглядають адміністративні справи даної категорії.

Як відомо, відповідальність за корупційні діяння, та інші діяння пов’язані з корупцією, встановлена Законом України «Про боротьбу з корупцією», введеним в дію Постановою Верховної Ради України № 357/95 від 5 жовтня 1995 року.

Питання порядку розгляду цих категорій справ врегульовані як названим Законом, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення, який є базовим процесуальним законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення пов’язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначаються Кодексом про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим законом. Винятком цієї норми є встановлення спеціальних строків.

Так встановлено термін розгляду таких справ – 15 днів з моменту надходження справи до суду. Строк розгляду адміністративних справ про корупційні діяння призупиняється судом у випадках, коли особа, на яку складено протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з’явитися (захворювання, від’їзд у відрядження чи на лікування, перебування у відпустці тощо). Тобто саме по собі ухилення особи від явки до суду, або неможливість з’явитися до суду не призупиняє 6-ти місячний строк накладення адміністративного стягнення. Тому, у разі наявності відповідних обставин, суддя повинен виносити постанову про призупинення строку (провадження по справі).

Строк накладення адміністративного стягнення відповідно до ч.5 ст. 12 Закону встановлений Законом України від 12 вересня 2002 року №148-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з корупцією» і становить з 1 жовтня 2002 року 6 місяців.

Враховуючи численні помилки виявлені у практичній діяльності правоохоронних органів щодо визначення моменту, з якого починається сплив цього строку, необхідно зазначити, що він починається не з моменту виявлення, а з моменту вчинення корупційного правопорушення. Оскільки норма про строк накладення адміністративного стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачена ч.5 ст. 12 Закону, є спеціальною по відношенню до норм ст. 38 КУпАП, тому стосовно корупційних правопорушень діє лише ця норма. Положення ст. 38 КУпАП, у тому числі і стосовно триваючого правопорушення, а також випадків відмови в порушенні кримінальної справи та її закриття, щодо корупційних правопорушень не поширюються.

Тобто протокол про корупційне правопорушення може бути складено не пізніш, як через шість місяців після його вчинення, оскільки такий максимальний строк закон визначає для накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення.

Проте, суди при розгляді справ зазначеної категорії помилково керуються вимогами ст. 38 КУпАП, у той час як необхідно керуватися спеціальною нормою, а саме ст. 12 Закону, частина п’ята якої передбачає 6-ти місячний строк накладення адміністративного стягнення з часу вчинення корупційного правопорушення.

1.     Кількість скасованих постанов місцевих судів у 2008 – І півріччі 2009 р. р. Статистичні дані:

У 2008 році апеляційним судом Кіровоградської області всього переглянуто 26 постанов місцевих судів у справах про адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, з яких 6 постанов залишено без зміни,  одна постанова була змінена (справа щодо А. за ст. 1 ч.2 п. «а» Закону), а 19 постанов скасовано, з яких 16 - із закриттям провадження по справі на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення і три постанови - з направленням справи на новий судовий розгляд. З них скасовано:

-         за ст. 1 ч.2 п. «а» Закону – 5 справ;

-         за ст. 5 ч.1 п. «а» Закону – 1 справа;

-         за ст. 5 ч.1 п. «б» Закону – 2 справи;

-         за ст. 5 ч.1 п. «г» Закону – 4 справи;

-         за ст. 5 ч.3 п. «г» Закону – 7 справ;

У першому півріччі 2009 році суддями апеляційного суду Кіровоградської області в порядку апеляційного перегляду всього розглянуто 6 справ про адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, з яких одна постанова суду змінена (справа щодо В. за ст. 1 ч.2 п. «а» Закону), 4 постанови місцевих судів скасовано із закриттям провадження по справі на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення і одна постанова суду скасована із закриттям провадження по справі у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (справа щодо С. за ст. 1 ч.2 п. «а» Закону). З них скасовано:

-         за ст. 1 ч.2 п. «а» Закону – 1 справа;

-         за ст. 5 ч.1 п. «г» Закону – 1 справа;

-         за ст. 5 ч.3 п. «г» Закону – 2 справи;

-         за ст. 5 ч.1 п. «г» і ч.3 п. «г» Закону – 1 справа;

          За перевіряємий період, як протягом 2008 року, так і в першому півріччі 2009 року не було випадків скасування постанов місцевих судів з прийняттям апеляційним судом нових постанов.

2. Причини скасування постанов :

         Із перевірених справ вбачається, що на протязі 2008 року та за перше півріччя 2009 року майже не поліпшилась якість підготовки адміністративних справ за порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Проте правоохоронними органами до протоколів не завжди додавались необхідні для правильного вирішення справи письмові, речові докази, та документи, які підтверджують вину особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.

Крім вказаних матеріалів до протоколів у переважній більшості не долучались дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме характеристика з місця роботи та проживання, довідка про сімейний стан та довідка про доходи, дані про наявність обтяжуючих та пом’якшуючих обставин.

Необхідність цих документів обумовлюється вимогами ст. 33 ч.2 КУпАП, згідно якої під час накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Слід відзначити, що судді під час розгляду справ не завжди звертають увагу на якість підготовки справи, у зв’язку з чим допускають помилки під час вирішення справи по суті.

 

Так, постановою судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2008 року С. за вчинення правопорушення, передбаченого п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 425 грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Знам`янським міжрайонним прокурором, С. працюючи на посаді головного державного податкового ревізора інспектора відділу аудиту юридичних осіб Знам`янської ОДПІ, будучи державним службовцем і використовуючи своє службове становище, 24 лютого 2008 року о 4 год. 20 хв. під час відпочинку з друзями в кафе «Дубок», яке розташоване у Знам`янському районі Дяківський роз’їзд, 312 км., порушуючи права та свободи громадян, примусила працівників кафе порушити графік роботи, прийняти та приготувати замовлення і не бажаючи розраховуватись за замовлення, вимагала від працівників кафе не проводити оплату на суму 119 грн. 10 коп., та перешкоджала внести офіціанту в другий примірник рахунку додаткове замовлення на 16 грн. 20 коп., за яке також не розрахувалась, погрожуючи при цьому господарці кафе неправомірним застосуванням фінансових санкцій, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто одержала, як особа уповноважена на виконання функцій держави, матеріальні блага без їх фактичної сплати.

         Перевіривши матеріали справи голова апеляційного суду Кіровоградської області постановою від 1 вересня 2008 року визнав постанову місцевого суду такою, що не відповідає вимогам закону і скасував її та направив справу на новий судовий розгляд в той же суд, іншому судді з наступних підстав.

У порушення вимог ст. 245 КУпАП судом не дана оцінка зібраним по справі доказам, зокрема не зазначено які саме показання свідків суд прийняв до уваги та поклав в основу свого висновку про наявність в діях С. складу правопорушення, а які оцінив критично, послався на показання свідка Г., яка відповідно до протоколу судового засідання показання в суді не давала, не встановлено достовірно, чи мала місце телефонна розмова 24.02.2008 року між С. та І., оскільки сама С. та свідки по справі Р., В. і Т. заперечують вказаний факт.

Більше того, прокурор склав протокол у порушення вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не конкретизував закон, за яким вважав доведеним скоєне С. правопорушення і послався у протоколі лише на п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», не вказавши частину статті.

Також вказав на те, що судом у порушення вимог ч.5 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», відповідно до якої розгляд справ про корупційні діяння здійснюється протягом 15 днів з дня надходження справи до суду, проте суд розглядав вказану справу протягом 3-х місяців.

За результатами повторного розгляду даної справи постановою судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2008 року справа стосовно С. за вчинення правопорушення, передбаченого п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» провадженням закрита, за відсутністю в її діях складу корупційного правопорушення.

Дана справа була переглянута в апеляційному порядку за протестом Знам`янського міжрайонного прокурора у якому він просив скасувати постанову місцевого суду, як незаконну вказуючи на те, що вона винесена з порушенням діючого законодавства.

За результатами перегляду справи постановою голови апеляційного суду від 14 листопада 2008 року протест прокурора залишено без задоволення, а постанову суду від 25 вересня 2008 року стосовно С. без зміни. При цьому зазначено, що місцевий суд у відповідності до ст. 245 КУпАП всебічно, повно та об’єктивно дослідив всі матеріали справи            та правильно дійшов висновку про відсутність в діях С. складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів того, що вона використовуючи своє службове становище і діючи з корисливих мотивів, отримала від працівників кафе «Дубок» безоплатно послуги у сфері громадського харчування.

З цих же підстав, тобто через відсутність складу адміністративного правопорушення також скасовані і постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за аналогічні корупційні діяння, передбачені п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» щодо О., Я. та М.

Як органи, що складають протоколи про вчинення корупційних діянь так і судді, які розглядають такі справи допускають помилки з приводу правильного застосування відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого п. «а» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відповідно до якого державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Так, постановою судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2008 року І. за вчинення правопорушення, передбаченого п. «а» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Згідно протоколу складеного ДСБЕЗ Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 23 травня 2008 року І. працюючи з 9 квітня 2002 року на посаді Свірневського сільського голови і будучи державним службовцем, у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», не прийняв та не розглянув оформлену належним чином заяву В., яку зобов’язаний був прийняти та розглянути, та в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про державну службу» перевів свою дружину Л., яка не має освіти за спеціальністю, на посаду директора сільського будинку культури, чим порушив права і свободи громадянки В., чим порушив спеціальні обмеження, передбачені п. «а» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Перевіривши матеріали справи голова апеляційного суду Кіровоградської області постановою від 18 червня 2008 року визнав постанову місцевого суду такою, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Склад цього правопорушення матиме місце лише за наявності сукупності трьох ознак, а саме: коли особа умисно сприяла фізичним  і юридичним особам в отриманні дотацій, кредитів чи        пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, використовувала при цьому своє службове становище і мала спеціальну мету - незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, тобто суб’єктивна сторона правопорушення передбачає такі дії з прямим умислом та з корисливим мотивом,а за відсутності такої мети, у тому числі і за її недоведеності відповідними доказами, протокол про вчинення правопорушення, передбаченого п. “а” ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», не може бути складений, а справа про таке діяння має бути закрита за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Проте у вищезазначених діях І. відсутні будь-які ознаки корупційного правопорушення, передбаченого саме п. “а” ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», які поставлені йому у провину, оскільки в даному випадку відсутні дії направлені на сприяння у здійсненні підприємницької діяльності як юридичним, так і фізичним особам, а також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Дана справа направлена до суду 23.05.2008 року і цього ж дня з порушенням вимог ст.ст. 268, 278-282 КУпАП розглянута суддею, при цьому суддя неповно дослідив всі обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку, що в діях І. є склад адміністративного порушення, передбаченого п. “а” ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення у постанові про адміністративне правопорушення слід, поряд з іншим, вказувати нормативний акт, який передбачає адміністративну відповідальність. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, передбачених ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” встановлена у ст. 8 названого Закону. Однак вказана стаття містить дві самостійні частини. Вирішуючи питання кваліфікації правопорушення суддя не вказав норму закону, тобто статтю і її частину, яка встановлює відповідальність, що є безумовною підставою до скасування постанови.

Також суд не звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, які саме кваліфікаційні ознаки правопорушення, передбаченого п. “а” ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» він вчинив, тобто не зазначено суть адміністративного правопорушення. За таких обставин справи, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.05.1998 року №13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією», суддя зобов’язаний був своєю постановою повернути такий протокол відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

За таких обставин у діях І. відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутня його об’єктивна та суб’єктивна сторона, а відповідно і склад зазначеного адміністративного правопорушення. 

Як органи, що складають протоколи про вчинення корупційних діянь так і судді, які розглядають такі справи допускають помилки з приводу правильного застосування відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого п. «б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відповідно до якого державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва.

Так, постановою судді Олександівського районного суду Кіровоградської області від 6 травня 2008 року М. за вчинення правопорушення, передбаченого п. «б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Згідно протоколу складеного ВКОЗ УСБУ в Кіровоградській області від 21 квітня 2008 року М. працюючи з 23 грудня 2005 року на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Олександрівського виправного центру №104, тобто в органах кримінально-виконавчої системи, умисно, з метою задоволення матеріальних потреб, у порушення п. «б» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», з 26 березня 2008 року на постійній основі незаконно використовував роботу в ПП «Закревський» і виконував роботу за сумісництвом, тобто суміщав державну службу з роботою у приватному підприємстві.

Таким чином, згідно протоколу своїми діями М. порушив встановлені щодо державних службовців обмеження передбачені п. «б» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Проте, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» (п.12 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 3 березня 2000 року) при з’ясуванні питання, чи є виконувана робота сумісництвом, судам потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43) та доданим до цього Положення Переліком робіт, які не є сумісництвом.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» установлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Згідно п. 11 Переліку робіт, які не є сумісництвом, сумісництвом не визнаються інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.

Як вбачається з пояснень М. у зв’язку з тим, що він працюючи на посаді молодшого інспектора і отримував незначну заробітну плату, якої йому не вистачало проживання, а графік його роботи у Виправному центрі № 104 складає 1 доба чергування і після чергування 2 доби вихідних. Тому він 26 березня 2008 року домовився з директором ПП «Закревський», яке розташовано в смт. Олександрівка про те, що він буде працювати у нього на посаді мийника автомобілів у той час, коли у нього будуть вихідні дні на основній роботі, тобто працювати по два дні через одну добу. Таким чином він відпрацював у        нього у березні - 26,27,29,30 березня 2008 року і у квітні місяці - 1,2,4,5,7,8,10,11,13,14,16,17 квітня 2008 року, за що отримав заробітну плату у сумі 425 грн.

Вказані пояснення М. підтвердили і свідки по справі сам приватний підприємець А. та його адміністратор О.

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували зазначені пояснення М.

Більше того, як вбачається з витягу до наказу №4 від 25 березня 2008 року по ПП А., М. прийнятий робочим на роботу з випробувальним терміном з 26 березня 2008 року по 26 квітня 2008 року з 12 годинним робочим тижнем згідно змінного графіка роботи з погодинною оплатою праці, тобто на вказану роботу він був прийнятий тимчасово і працював за змінним графіком, не на постійній основі.

За таких обставин, в діях М. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. «б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Аналогічної помилки допустилися, як працівник Олександрійського ВБОЗ УМВС України в Кіровоградській області, який склав 18 березня 2008 року протокол за таке ж правопорушення щодо Константинівського сільського голови Олександрійського району О., так і суддя, який 24 березня 2008 року розглянув справу і виніс постанову про накладення на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді 850 грн. штрафу.

Згідно протоколу складеного працівником Олександрійського ВБОЗ УМВС України в Кіровоградській області від 18 березня 2008 року О. працюючи з 16 грудня 2002 року на посаді голови Константинівської сільської ради Олександрійського району і являючись службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави, порушуючи спеціальні обмеження встановлені для державних службовців, протягом 2006-2008 років свідомо займався підприємницькою діяльністю по виготовленню продукції та виконанню робіт, а саме виготовлення, реалізація та встановлення столярних виробів на замовлення фізичних осіб, останнє замовлення на виготовлення і встановлення віконної рами для І. виконав у лютому 2008 року, за що отримав грошову винагороду в сумі 80 грн., чим порушив спеціальні обмеження, передбачені п. «б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Як вбачається з пояснень О. він дійсно займався виготовленням столярних виробів на замовлення місцевих громадян і виконував ці роботи без державної реєстрації, як приватний підприємець. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що О. був офіційно зареєстрований, як приватний підприємець.

Проте, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 13 від 25 травня 1998 року заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без передбаченого законодавством спеціального дозволу (ліцензії) тягне відповідальність не за цим Законом, а за ст. 164 КУпАП, у разі ж вчинення таких дій протягом року після накладення адміністративного стягнення – за ст. 148-3 КК України (зараз ст. 202 КК України).

За результатами перевірки зазначені вище постанови місцевих судів скасовані головою апеляційного суду, а провадження у справах закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

 

Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначений ст. 279 КУпАП. Оскільки справи зазначеної категорії представляють значну складність у частині дослідження доказів, тому судова практика свідчить про те, що їх слід розглядати з обов’язковим веденням протоколу судового засідання, це полегшить прийняття рішення у справі і зробить його більш обґрунтованим.

Окрім складнощів, які виникають при застосуванні норм процесуального права, на практиці у більшості із вивчених справ, виникають складнощі під час визначення кваліфікації дій осіб у відповідності з законом України «Про боротьбу з корупцією». Судді місцевих судів при цьому не завжди керуються роз’ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного суду № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією».

У ч.1 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» визначено поняття корупції, під якою розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг. Слід мати на увазі, що зазначена норма діє відносно усіх статей Закону, як визначено законодавцем, наведені ознаки характеризують поняття корупції у «цьому Законі».

Тому кваліфікуючи дії осіб за ст. 5 чи ст. 9 Закону слід перевіряти доведеність матеріалами справи прямого умислу, спрямованого на протиправне використання наданих державному службовцю повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, а у разі відсутності такого умислу, відсутній і склад адміністративного правопорушення.

Так, постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2008 року М. визнаний винним у порушенні спеціальних обмежень, передбачених п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2008 року, складеного прокурором Кіровського району м. Кіровограда, М. працюючи на посаді інспектора ДПС 2-го взводу ДПС Олександрійського відділення ДАІ при УМВС в Кіровоградській області у вересні 2007 року вніс завідомо недостовірні дані спочатку у протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії КД № 77379 від 26 вересня 2007 року стосовно О. за ч.1 ст. 130 КУпАП, а потім у протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії КД № 36458 від 28 вересня 2007 року стосовно В. за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто вніс в офіційні документи відомості, що не відповідають дійсності, які у подальшому надав для реєстрації, обліку та направлення до суду, чим умисно надав недостовірну інформацію, з метою підвищити кількісні показники роботи і отримав за це матеріальні блага у вересні та жовтні 2007 року у вигляді премії в сумі 413,18 грн. за кожний місяць, і тим самим вчинив корупційне правопорушення, передбачене п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», за що повинен нести відповідальність за ст. 8 ч.1 зазначеного Закону.

Перевіривши матеріали справи голова апеляційного суду Кіровоградської області постановою від 21 квітня 2008 року визнав постанову місцевого суду такою, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. “г” ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним і юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Надання недостовірної інформації має місце у випадку, коли надана інформація повністю або частково не відповідає дійсності.

Таким чином, склад зазначеного адміністративного правопорушення, утворюється лише за умови доведеності прямого умислу особи, спрямованого на порушення спеціального обмеження, наявності правового акту, на підставі якого надання інформації є обов’язковим, встановлення факту затримання або надання недостовірної чи неповної інформації, яка є такою у розумінні Закону України «Про інформацію», а також доведеності переслідування посадовою особою певної корисливої мети.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про інформацію», об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Статтею 18 цього ж Закону передбачені основні види інформації: статистична, адміністративна (дані), масова, правова, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, інформація про особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру та соціологічна.

Тому відомості викладені в протоколах про вчинення адміністративних правопорушень не відносяться до жодного виду інформації, визначених Законом України «Про інформацію», а тому не утворюють об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

За таких обставин, в діях М. відсутній склад адміністративного правопорушення.

Аналогічні помилки, щодо обґрунтованості порушення проваджень також допускають, як органи, які уповноваженні на складання таких протоколів так і суди у справах про порушення спеціальних обмежень, які передбачають, що державний службовець, який є посадовою особою, не має права надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень (п.«г» ч.3 ст.5 Закону).

Виходячи із змісту даної норми – спеціального обмеження, встановленого для державних службовців, склад зазначеного адміністративного правопорушення утворюється лише у разі умисного порушення спеціальних обмежень.

Тому, як органам уповноваженим на складання протоколів у цих справах, так і суддям у ході розгляду таких справ обов’язково необхідно встановлювати наявність прямого умислу у діях особи, щодо якої порушується адміністративне провадження, а також наявність особистого чи інтересу третіх осіб. Тобто інше психічне ставлення особи до цих діянь виключає склад зазначеного правопорушення. При цьому можна навести наступні приклади.

Постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 травня 2008 року П. визнаний винним у порушенні спеціальних обмежень, передбачених п.«г» ч.3 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного прокурором м. Олександрія, П. працюючи на посаді голови комітету економіки Олександрійської міської ради, будучи державним службовцем і використовуючи своє службове становище, діючи умисно в інтересах третьої особи, без проведення конкурсу та без рішення міської ради, про надання земельних ділянок допустив порушення спеціальних обмежень і надав незаконні переваги фізичній особі - підприємцю М. під час вчинення 5 грудня 2007 року резолюції про видачу дозволу на торгівлю, надавши письмове погодження на торгівлю продуктами харчування з пересувного кіоску від 4 лютого 2008 року №11, яке скріпив гербовою печаткою міської ради, при відсутності документів на земельну ділянку під розміщення вказаних об’єктів торгівлі, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. «г» ч.3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

         Перевіривши матеріали справи голова апеляційного суду Кіровоградської області постановою від 3 червня 2008 року визнав постанову місцевого суду такою, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідальність особи за порушення таких спеціальних обмежень, як надання незаконних переваг фізичним чи юридичним особам, може настати лише тоді, коли в умовах конкурсної чи тендерної процедури за участю кількох претендентів, вона готує і приймає відповідне рішення на користь того з них, який не має переважного права, тобто таке діяння може набувати характеру корупційного лише в тому разі, коли такі дії мали місце в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури, і лише у тому разі, коли винна особа діяла умисно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ні в ході їх підготовки до судового розгляду, ні під час судового розгляду не встановлено, що П. мав умисел, спрямований на протиправне використання наданих йому повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг.

П. пояснив, що він не отримував і не надавав ніяких переваг, дозвіл на торгівлю товарів з пересувного причепа видано на підставі загальних вимог, передбачених Правилами роздрібної торгівлі. Підстав для відмови у видачі дозволу у нього не було.

Свідок М. підтвердив, що дозвіл на продаж товарів з пересувного причепа він отримав у відділі економіки міської ради, надавши при цьому всі необхідні документи, щодо земельної ділянки будь-які документи не вимагались. За отриманий дозвіл матеріальних благ та інших переваг П. не давав.

За таких обставин, у діях П. відсутня суб’єктивна сторона, а відповідно і склад зазначеного адміністративного правопорушення. 

Причиною скасування постанови суду у 2009 році (справа щодо І.) було те, що протокол про корупційне діяння працівниками правоохоронних органів складено перед закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а постанова суду виносилась після закінчення вказаного строку, тобто після шести місяців з моменту скоєння правопорушення.

Так, постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 квітня 2009 року І. визнана винною у порушенні спеціальних обмежень, передбачених п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень в доход держави.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13 січня 2009 року І. працюючи на посаді Диківського сільського голови Знам`янського району і будучи державним службовцем уповноваженим на виконання функцій держави, в рішенні виконавчого комітету Диківської сільської ради Знам`янського району від 31.07.2008 року № 255, на прохання громадянина І., надала завідомо неправдиву інформацію про наявність висновку про технічний стан будівель від 28.06.2008 року, хоча такий висновок комунальним підприємством «Архітектурно - планувальне бюро», не виготовлявся та не погоджувався співробітниками інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю, чим вчинила корупційне правопорушення, передбачене п. “г” ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто надання фізичним і юридичним особам недостовірної інформації.

Як убачається з матеріалів справи та з постанови суду від 1.04.2009 ролу І. поставлено у провину правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене п. “г” ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме надання фізичним і юридичним особам недостовірної інформації, яке було вчинено 31.07.2008 року, тому постанову про накладення адміністративного стягнення по даній справі можна було виносити не пізніше 31.01.2009 року.

Оскільки на час розгляду судом даної адміністративної справи сплинув встановлений ч.5 ст.12 Закону України “Про боротьбу з корупцією” шестимісячний строк, за таких обставин справи місцевий суд 1.04.2009 року безпідставно виніс постанову про накладення на І. адміністративного стягнення.

За результатами перегляду справи постановою апеляційного суду від 15 червня 2009 року, апеляційну скаргу І. задоволено, а провадження по справі щодо неї закрито на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП у зв’язку з закінченням на час розгляду справи про адміністративне правопорушення шестимісячного строку, протягом якого можливо накладення адміністративного стягнення.

Більше того, в порушення вимог ст. 268 КУпАП суддя розглянув дану справу у відсутність правопорушника, не повідомивши її про розгляд даної справи належним чином, оскільки як видно з протоколу судового засідання, 1.04.2009 року судом не перевірялися причини неявки скаржниці до суду і в матеріалах справи відсутнє відповідне поштове повідомлення про те, що І. належним чином повідомлена про розгляд даної справи на вказану дату. А долучена до справи розписка (а.с.30), про вручення 16.03.2009 року їй особисто повістки про з`явлення до суду на 13-00 год. 1.04.2009 року, не може бути належним доказом по справі, оскільки поставлений в ній підпис явно відрізняється від дійсного підпису скаржниці, що підтвердила і сама І. в ході апеляційного розгляду справи.

Також в матеріалах справи відсутні дані про направлення, відповідно до вимог ст. 285 ч.1 КУпАП, копії постанови протягом трьох днів особі, щодо якої її винесено. Як видна з листа від 30.04.2009 року (а.с.33), копія вказаної постанови направлена судом лише начальнику ДВС Знам`янського району для її виконання.

3 і 4. Кількість змінених постанов місцевих судів у 2008 – 1 півріччі 2009 р. р. (окремо). Причини зміни постанов :

Із вивчених під час проведення узагальнення адміністративних справ вказаної категорії виявлено по одній зміненій постанові протягом 2008 року та у першому півріччі 2009 року.

Причиною зміни постанови суду у 2008 році (справа щодо А.) було те, що в резолютивній частині постанови суду помилково вказано про те, що постанова суду не оскаржується, оскільки постанова суду винесена 5 грудня 2008 року, тобто після набрання чинності (17.11.2008 року) Законом України № 586-VІ від 24.09.2008 року, яким внесено зміни до ст. 294 КУпАП, а також у порушення вимог ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП суд не прийняв рішення про закриття провадження у справі, а виправдав А. за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, постановою судді Устинівського районного суду від 5 грудня 2008 року А. виправданий за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Також зазначено, що постанова суду оскарженню не підлягає.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26 вересня 2008 року А. працюючи на посаді головного спеціаліста відділу у справах молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації і будучи державним службовцем уповноваженим на виконання функцій держави, та у зв’язку з виконанням таких повноважень незаконно отримав матеріальні блага у вигляді грошових коштів у сумі 760 грн., тим самим вчинив правопорушення, передбачене п. “а” ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Дана справа була переглянута в апеляційному порядку за протестом Устинівського районного прокурора у якому він просив скасувати постанову місцевого суду і прийняти нову постанову, якою визнати винним А., а в суді просив закрити провадження по справі за    п. 7 ст.247 КУпАП, у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

За результатами перегляду справи постановою апеляційного суду від 31 грудня 2008 року протест прокурора задоволено частково, постанова суду від 5 грудня 2008 року змінена.

Справа відносно А. закрита на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, також зазначено про необхідність вказати в резолютивній частині постанови на можливість оскарження постанови протягом 10 днів з дня її винесення. У решті постанова суду залишена без зміни.

         Причиною зміни постанови суду у 2009 році (справа щодо В.) було те, що у резолютивній частині постанови суду помилково закрито провадження у справі за п. «г» ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, не за п. “а” ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, яка згідно протоколу про корупційне діяння складеного працівниками правоохоронних органів ставилася у провину В.

Так, 18 березня 2009 року Знам`янським міськрайонним судом розглянута дана справа по звинуваченню В. у скоєнні правопорушення передбаченого п. “а” ч. 2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

Постановою судді відносно В. закрито справу про притягнення до адміністративної відповідальності за п. «г» ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 6 лютого 2009 року В. обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді виконуючого обов’язки начальника відділу земельних ресурсів у Знам`янському району з 1.12.2006 року, являючись державним службовцем 13 рангу і згідно ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, особою уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, з корисливих мотивів незаконно отримав упродовж вересня 2008 року грошові кошти в сумі 530 грн. 55 коп. у вигляді заробітної плати та 120 грн. коштів за відрядження, а всього на суму 650 грн. 55 коп., чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене п. “а” ч. 2 ст. 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 7 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

Справа була переглянута в апеляційному порядку за протестом Знам`янського міжрайонного прокурора у якому він просив скасувати постанову місцевого суду, як незаконну і прийняти нову постанову про накладення адміністративного стягнення на В. за п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

За результатами перегляду справи постановою апеляційного суду від 15 квітня 2009 року протест прокурора задоволено частково, постанова суду від 18 березня 2009 року змінена, а справа відносно В. закрита за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення,але передбаченого не за п. «г» ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, як було помилково зазначено у постанові місцевого суду, а за п. «а» ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, про порушення якої було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного 6 лютого 2009 року відносно В.

         5. Кількість скасованих та змінених постанов місцевих судів за протестами прокурора :

         Протягом 2008 року за протестами прокурорів всього переглянуто 4 справи вказаної категорії, з яких змінено одну постанову місцевого суду (справа відносно А. за п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, причини зміни вказаної постанови суду зазначені у попередньому розділі даного узагальнення), а три постанови місцевих судів залишено без зміни, а протести прокурорів без задоволення.

         У першому півріччі 2009 року за протестом прокурора змінено одну постанову місцевого суду (справа відносно В. за п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, також про причини зміни постанови суду зазначено у попередньому розділі), та одна постанова суду скасована за протестом прокурора (справа відносно Гліви В.С. за п. “а” ч.2 ст.1 Закону).

Так, постановою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада 2008 року провадження по справі про притягнення С. до адміністративної відповідальності за п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, С. працюючи на посаді інспектора ДПС відділення ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, 1 березня 2008 року близько 12 год. 30 хв., знаходячись на перехресті вулиць К.Маркса та Гоголя у м. Кіровограді і здійснюючи нагляд за дорожнім рухом, зупинив автомобіль Газель під керуванням водія Л., який порушив Правила дорожнього руху і за не складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення незаконно отримав від  нього матеріальні блага, а саме гроші у сумі 20 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто одержав, як особа уповноважена на виконання функцій держави, матеріальні блага.

Справа була переглянута в апеляційному порядку за протестом заступника прокурора Кіровоградської області у якому він просив скасувати постанову місцевого суду, як незаконну і прийняти нову постанову про звільнення С. від адміністративної відповідальності у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, посилаючись на те, що в діях С. є склад  адміністративного правопорушення за п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

За результатами апеляційного розгляду справи 17 квітня 2009 року, протест прокурора задоволено, а постанова суду від 26.11.2008 року щодо С. скасована. С. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. “а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, однак провадження по справі закрито у зв’язку з закінченням, відповідно до ч.5 ст. 12 цього Закону, строків накладення адміністративного стягнення.

         6. Кількість та причини скасування та зміни постанов місцевих судів щодо суддів :

         За перевіряємий період не виявлено скасованих та змінених постанов місцевих судів щодо суддів, оскільки відповідно до статистичних даних протягом 2008 року та у першому півріччі 2009 року місцевими судами області взагалі не розглядалися справи про адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, щодо суддів.

         За результатами проведеного узагальнення пропоную:

 

1. Дане узагальнення обговорити на президії апеляційного суду Кіровоградської області.

2. Копію узагальнення з копіями постанов надіслати до Верховного Суду України.

3. Копію узагальнення надіслати до місцевих судів Кіровоградської області для вивчення та обговорення.