Узагальнення судової практики розгляду матеріалів кримінальних проваджень про злочини проти власності за І півріччя 2015 року

УЗАГАЛЬНЕННЯ

 судової практики розгляду матеріалів кримінальних проваджень про злочини проти

власності за І півріччя 2015 року

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ - право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК відповідальність за всі посягання на власність незалежно від її форми забезпечує всім суб'єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та Цивільний Кодекс. За суб'єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності Українського народу; б) право державної власності; в) право комунальної власності; г) право колективної власності (у т.ч. підприємств, громадських організацій та інших об'єднань громадян); д) право приватної власності, у т. ч. право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; є) право власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Додатковими обов'язковими об'єктами злочинів, що вчинюються з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), виступають здоров'я, життя, психічна або фізична недоторканність людини. При знищенні чи пошкодженні майна додатковим факультативним об'єктом можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека.

Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

Аналіз статистичних даних

Протягом 1 півріччя 2015 року в провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебувало 130 кримінальних проваджень про злочини проти власності щодо 157 осіб (41,4% від загальної кількості кримінальних проваджень, які перебували на розгляді). Судом розглянуто 63 кримінальні провадження (36% від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень), у тому числі із постановленням вироку судом розглянуто 59 проваджень, з яких затверджено 6 угод про примирення та 2 угоди про визнання винуватості. Судом закрито провадження у 2 кримінальних провадженнях щодо 2 осіб, у 1 провадженні до особи застосовано примусові заходи медичного характеру та ще у 1 провадженні до особи застосовано примусові заходи виховного характеру. Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду становила 67 проваджень щодо 88 осіб.

Аналізуючи розгляд кримінальних проваджень даної категорії в порівнянні з аналогічним звітним періодом 2014 року можна спостерігати тенденцію до значного збільшення кількості надходжень кримінальних проваджень про злочини проти власності у звітному 2015 році.

Так, за І півріччя 2014 року до суду надійшло 54 кримінальні провадження про злочини проти власності, з яких: за ст. 185 КК України - 39 проваджень; за ст. 186 КК України - 8 проваджень; за ст. 187 КК України - 1 провадження. Разом з тим, за аналогічний звітний період 2015 року ці показники вже становлять: загальна кількість проваджень, що надійшли- 76, або +40,7% в порівнянні з минулим роком, з яких за ст. 185 КК України - 56 проваджень (+43,6%); за ст. 186 КК України - 10 проваджень (+25%); за ст. 187 КК України - 4 провадження (+300%).

В розрізі осіб у кримінальних провадженнях про злочини проти власності, розглянутих судом в І півріччі 2015 року, показники є наступними: всього засуджено 64 особи, з яких: за ст. 185 КК України - 45, ст. 186 - 11, ст. 187 - 3, ст. 190 - 2, ст. 191 КК - 2. Крім того, за ст. 185 КК України щодо 2 осіб кримінальне провадження закрито, застосовано примусові заходи медичного характеру та примусові заходи виховного характеру - по одній особі.

Більшість засуджених за злочини проти власності вчинили їх у віці до ЗО років - 42 особи, з них неповнолітні - 11 осіб. На час вчинення злочину не працювали і не навчались 48 осіб. Особи, які мали судимість - 23. У стані алкогольного сп'яніння злочини вчинили 16 засуджених.

Розгляд судом справ про злочини проти власності

У ст. 185 КК (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Однак викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи або інших сторонніх осіб за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Так, з судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України, вбачається, що найпоширенішим видом таємного викрадення чужого майна залишаються випадки, коли винна особа відпочиває разом чи поряд з потерпілим, перебуваючи в гостях або в кафе, особливо якщо це супроводжується вжиттям спиртних напоїв (41,2% серед розглянутих проваджень). В таких випадках винний використовує стан сп'яніння та/або відсутність догляду за майном відпочиваючих осіб. Серед неповнолітніх, крім того, розповсюджено викрадення у однокласників (одногрупників) мобільних телефонів в момент, коли потерпілі за цим майном не наглядають. Решту розглянутих судом таємних викрадень становлять випадки, коли предмет злочину перебуває в місці поза постійним контролем та наглядом потерпілого (магазини, під'їзди, інші місця з вільним доступом) і винна особа користується цим.

Крадіжку потрібно вважати закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Слід відмітити, що в І півріччі 2015 року на розгляді у Бердичівському міськрайонному суді перебувало кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, в якому надавалась кримінально-правова кваліфікація доволі розповсюдженому суспільно небезпечному діянню, схоже на яке було предметом розгляду та подальшого висловлення правової позиції Верховним Судом України (правовий висновок у справі № 5-40кс13), а саме при затриманні охороною на виході особи, яка поза касою виносила товари з магазину. Судом вірно кваліфіковано дії особи, як закінчений замах на крадіжку, оскільки дії особи, яка перебувала в торговому залі і заволоділа товаром, доступ до якого був вільний, подолала (пройшла) з ним касову зону, умисно не оплатила вартість товару і відразу після цього була затримана працівниками охорони торгового закладу, не утворюють закінченої крадіжки чужого майна, а мають розцінюватись як замах на крадіжку і кваліфікуватися за частиною другою статті 15 та відповідною частиною статті 185 КК, оскільки така особа не мала реальної можливості розпорядитися товаром на свій розсуд.

Серед розглянутих судом в 1 півріччі 2015 року кримінальних проваджень про злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, єдиною ознакою, що вплинула на кваліфікацію за цією частиною стала лише повторність, в той час як всі крадіжки, вчинені за попередньою змовою мали водночас і ще одну кваліфікуючу ознаку - проникнення у житло, інше приміщення чи сховище.

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189— 191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято в установленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

З вісьмох розглянутих кримінальних проваджень, що обліковані за ч. 2 ст. 185 КК України, у п'ятьох - обвинувачені на час скоєння злочинів мали судимості за корисливі злочини і лише двоє винних осіб, взагалі не маючи попередніх судимостей, вчинили крадіжки повторно. Натомість з 17 засуджених за ч. 1 ст. 185 КК України лише двоє винних були з погашеною судимістю, в той час як всі решта ніколи раніше не притягувались до кримінальної відповідальності.

У разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно - за іншими частинами відповідних статей КК.

Так, і у кримінальному провадженні № 274/1832/15-к (два епізоди крадіжок металевих рейок з неогородженої території в різний час) і у кримінальному провадженні № 274/6441/14-к (дев'ять епізодів крадіжок акумуляторних батарей та магнітол з автомобілів) дії винних осіб кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України. Разом з тим, у кримінальному провадженні № 274/1466/14-к органом досудового розслідування дії винної особи було кваліфіковано лише за ч. 2 ст. 185 КК України.

До обставин, що обтяжують крадіжку, віднесено також вчинення цього злочину із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).

Бердичівським міськрайонним судом за І півріччя 2015 року розглянуто 18 кримінальних проваджень за ч. З ст. 185 КК України щодо 23 осіб. Здебільшого ці злочини вчиняються молодими чоловіками (жодного винного старше 40 років, старше 30 років - лише 5 чоловіків). При цьому якщо епізод злочинної діяльності не один ( а таких випадків більшість), то спосіб скоєння злочину, вид приміщення є подібними. Серед найбільш суспільно небезпечних таких діянь, що буди предметом розгляду судом, були крадіжки, поєднані з проникнення до квартир за допомогою відмичок (кримінальне провадження № 274/1873/14-к), проникнення до підвальних приміщень багатоповерхових будинків (№274/2272/14-к), проникнення до торгівельних кіосків та приміщення автобусної станції (№274/2961/13-к), проникнення до квартир через кватирки (274/3323/14-к) тощо. Також залишаються розповсюдженими випадки проникнення до гаражів, підсобних приміщень, літніх кухонь. З розглянутих судом кримінальних проваджень лише у одному винна особа для проникнення до житла застосовувала спеціальні навики та приладдя, в усіх інших випадках, винні особи таких вмінь і засобів не застосовували, що може створити хибну думку про непідготовленість та не розповсюдженість цих злочинних посягань у суспільстві. Однак, враховуючи стрімкий ріст кількості проваджень про злочини проти власності, що надходять до суду, наведене вище свідчить скоріше про низький рівень розкриття корисливих злочинів, поєднаних з проникненням у житло, при яких застосовуються професійні вміння.

Грабіж (ст. 186 КК) - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно. Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб. Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Як свідчить практика Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за І півріччя 2015 року всі грабежі за цей період були скоєні за однакової схеми: винні особи -молоді чоловіки (вік від 17 до 31 років), використовуючи фізичну перевагу над потерпілими з

тих чи інших причин, застосовували насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, або погрозу такого насильства, що було достатнім для заволодіння майном останніх. Так, з 11 розглянутих судом кримінальних проваджень про грабежі ( за ч. 1 ст. 186 КК України - 1, за ч. 2 ст. 186 КК України - 8, за ч. З ст. 186 КК України - 2) у 5 кримінальних провадженнях потерпілими були жінки, у 3 провадженнях - чоловіки, які перебували у нетверезому стані, у 2 провадженнях - неповнолітні, а ще у одному провадженні нападників було двоє проти одного потерпілого. В абсолютній більшості випадків предметом цього виду злочинів є побутова електротехніка (мобільні телефони, ноутбуки тощо), цінні речі, що становлять вміст жіночих сумок.

Розбій (ст. 187 КК) є найнебезпечнішим серед зазначеної категорії злочинів. Розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Враховуючи тяжкість злочинів, передбачених статтею 187 КК України (навіть передбачений частиною першої статті злочин є злочином тяжким, в той час як за частиною третьою - вже особливо тяжким), розгляд таких кримінальних проваджень має найбільші складності. Так, у всіх трьох розглянутих судом протягом І півріччя 2015 року кримінальних проваджень за ст. 187 КК України (два з яких були за частиною третьою, тобто здійснювались колегіально) обвинувачені не визнавали своєї винуватості та намагались створити докази, які б допомогли уникнути кримінальної відповідальності. У кожному з трьох випадків судом всебічно, повно та об'єктивно досліджено всі обставини, ухвалено обвинувальні вироки, які були оскаржені та залишені без змін апеляційною інстанцією.

Відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язкової ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Досліджуючи розглянуті Бердичівським міськрайонним судом у І півріччі 2015 року кримінальні провадження за статтею 190 КК України (таких у статзвіті лише два: № 274/5842/14-к та № 274/6456/14-к, хоча особи визнавались винними за ст. 190 КК України і у інших, багатоепізодних провадженнях, які обліковувались за більш тяжким злочином) слід відмітити зменшення кількості кримінальних проваджень, які надходять до суду, що на фоні значного збільшення загальності кількості кримінальних проваджень про злочини проти власності вказує на високу латентність цього виду злочинів та невисокий рівень розкриття та розслідування вказаних кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування. На теперішній час найпоширенішим видом шахрайства залишається заволодіння мобільними телефонами потерпілих під приводом здійснення телефонного дзвінку з наступним неповернення потерпілому добровільно наданого тим винній особі мобільного телефону.

Стаття 191 КК передбачає відповідальність за три форми вчинення злочину -привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

їх загальною ознакою є повноваження винного щодо майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо нього.

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні ( утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене або перебувало в його віданні. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.

На жаль, до Бердичівського міськрайонного суду від органів досудового розслідування надійшли та були розглянуті судом лише три кримінальних провадження, в яких привласнення чужим майном відбувалось ще у 2010-2013 роках на суми, що вимірювались у сотнях гривень, та було здійснено головою сільської виборчої комісії (2010 рік, кримінальне провадження № 274/1165/14-к) та заготівельниками м'яса (2010-2013 рр., кримінальні провадження № 274/3681/14-к, № 274/1550/15-к), тобто не становили підвищеної суспільної небезпеки та ніяким чином не впливали на протидію цьому виду злочинної діяльності у сьогоденні.

В апеляційному порядку у кримінальних провадження про злочини проти власності, розглянуті Бердичівським міськрайонним судом протягом 1 півріччя 2015 року оскаржувалось 9 рішень. Жодного рішення Бердичівського міськрайонного суду змінено або скасовано не було.

Призначення покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Під час проведення узагальнення встановлено, що у І півріччі 2015 року за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 191 КК Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області призначено покарання у виді позбавлення волі 19 особам. Всі 19 засуджених до позбавлення волі мали непогашені судимості, з них 3 вчинили злочини вже маючи невідбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, 6 - були засуджені до позбавлення волі після вчинення злочинів, за які засуджувались Бердичівським міськрайонним судом (ч. 4 ст. 70 КК України), 2 - вчинили злочини в період звільнення відбування покарання з випробуванням, 2 - вчинили злочини в період умовно-дострокового звільнення та 6 - вчинили злочини маючи чисельні непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів. Бердичівським міськрайонним судом протягом І півріччя за вчинення злочину проти власності не засуджено до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям жодної особи, яка не мала судимості. До покарання у виді штрафу засуджено 8 осіб, у виді громадських робіт - 6 осіб, до арешту - 2 особи, звільнено від відбування покарання з випробуванням - 30 осіб. Крім того, у І півріччі 2015 року судом 2 особам було призначено додаткове покарання у виді позбавлення право обіймати певні посади або займатися певною діяльність, а також 3 особам - додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що зросла кількість кримінальних проваджень, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини в більшості випадків вчинюються молодими чоловіками, які не працюють і

не навчаються, мають не зняту чи непогашену судимість, в стані алкогольного сп яніння, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

Результати проведеного узагальнення свідчать, що судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних проваджень про злочини проти власності, достатньо повно з'ясовують фактичні обставини, дають правильну юридичну оцінку доказам. Усі вироки, винесені за результатами розгляду даної категорії, відповідають вимогам чинного законодавства України, що підтверджується повною відсутністю змінених або скасованих вироків у досліджених кримінальних провадженнях.

Вважаю за необхідне даний аналіз обговорити на оперативній нараді працівників Бердичівського міськрайонного суду.

Суддя Бердичівського

міськрайонного суду_______________   О.В. Дубцов