flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення практики розгляду кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом та фінансування тероризму (статті 209, 258-5, 306 КК України) судами Дніпропетровської області за період з 01. 01. 2013 по грудень 2015 р

УЗАГАЛЬНЕННЯ

 

практики розгляду кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом та фінансування тероризму (статті 209, 258-5, 306 КК України) судами Дніпропетровської області за період з 01. 01. 2013 по грудень 2015 року.

Протягом періоду, що підлягає узагальненню, в провадженні 15 судів Дніпропетровської області перебувало 23 кримінальних провадження за вказаними статтями.

32 суди Дніпропетровської області інформації про судову практику у кримінальних провадженнях, щодо легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом та фінансування тероризму, не надали, оскільки їх не розглядали.

Протягом вказаного періоду на розгляд судів надійшло 20 кримінальних проваджень за ст. 209 КК України.

Провадження закінчено по 7 справах, в тому числі – шість справ за ст. 209 КК України і одна справа за ст. 306 КК України.

Щодо легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом

- по 4 провадженням, інкриміновані за ст. 209 КК України кримінальні правопорушення були виключені із обвинувачення;

- по 1 провадженню дії обвинуваченого за ст. ст. 209 ч. 1, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України було змінено на дії передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1 КК України;

- 5 кримінальних проваджень за ст. 209 КК України на даний час перебувають на стадії судового розгляду;

- по 2 кримінальним провадженням за ст. 209 КК України особи були виправдані за відсутністю в їх діях складу злочину (Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області та Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- 1 кримінальне провадження було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування;

- 1 кримінальне провадження було закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

«Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження.

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю, а також встановлений з метою протидії залученню в економіку «брудних» коштів порядок здійснення господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових правочинів у частині використання майна, не пов'язаного з господарською діяльністю.

Додатковими об'єктами злочину виступають інтереси правосуддя, фінансова система, засади добросовісної конкуренції.

Предмет цього злочину - кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на кошти та майно.

Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівковій формі (перебувають на банківському рахунку і їх обіг регулюється зобов'язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою.

Для інкримінування ст. 209 КК особі, яка не вчиняла предикатного діяння, достатньо встановленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення нею того, що вона вчинює дії з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів.

Об'єктивна сторона злочину може альтернативно виражатись в одній з чотирьох форм:

Суб'єкт злочину загальний. Якщо злочин виражається у вчиненні відповідних правочинів, за його скоєння може відповідати особа, яка набула в установленому законом порядку повної цивільної дієздатності і не позбавлена дієздатності судом або не обмежена у ній. Вимога щодо цивільної дієздатності суб'єкта злочину не є обов'язковою у разі "посереднього" вчинення легалізації.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Сумлінна помилка щодо походження зазначеного у ч. 1 ст. 209 КК майна виключає кримінальну відповідальність за цією статтею. Для кваліфікації за ст. 209 КК не вимагається точної обізнаності про характер та конкретні обставини вчинення предикатного діяння, але необхідним є усвідомлення особою тих фактичних обставин вчиненого, з якими КК пов'язує можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років. Обізнаність особи про відповідне походження "брудного" майна встановлюється у кожному конкретному випадку.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб або 3) у великому розмірі.

Так, в провадженні Індустріального суду м. Дніпропетровська перебувала кримінальна справа № 202/23261/13-к, провадження № 1/0202/3/2015 за обвинуваченням:

(---), в скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191,ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та інших.

22.12.2015 року (---) визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання за цими статтями та ст. 70 КК у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 2 роки з конфіскацією грошових коштів отриманих злочинним шляхом та штраф в дохід держави у розмірі 850 грн без конфіскації майна.

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням (Особа 1) за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 209 КК України, (Особа 2) за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 209 КК України, (Особа 3) за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 199 КК України, (Особа 4) за ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 309 КК України, (Особа 5) за ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 209 КК України, ( Особа 6) за ч. 3 ст. 199 КК України.

За наслідками розгляду судом цієї справи підсудних визнано винними, поміж іншого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, за який призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляційним судом Дніпропетровської області вирок суду залишено без змін. Вищий спеціалізований судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області також залишив без змін.

Аналізуючи практику судів з розгляду даної категорії справ, необхідно розкрити питання щодо правової оцінки предикатного діяння, яке передує легалізації грошей, вважається, що це:

- будь-який злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину;

- діяння, яке згідно з КК є злочином і за яке відповідною статтею (частиною статті) Кримінального Кодексу передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше трьох років;

- діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК.

 

Разом з тим слід зазначити, що у Постанові № 5 від 15.04.2005 р. «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» Верховний Суд України зазначив, що не можуть визнаватися предикатними діяннями злочини, відповідальність за які передбачена статтями 207 і 212 КК, незалежно від того, за якою частиною цих статей вони кваліфіковані та яке покарання встановлено за їх вчинення.

В ході аналізу практики розгляду справ судами першої інстанції звернено увагу на те, що якщо предикатний злочин скоєно, то дії винного мають бути кваліфіковані за ст. 209 КК України.

У тому разі, коли особа переконана, що скоює дії з доходами, одержаними злочинним шляхом, а в дійсності предикатного злочину вчинено не було, має місце фактична помилка, а саме помилка в характері діяння, за яку має настати відповідальність за ст. 15 та ст. 209 КК України. Предикатний злочин за часом повинен передувати вчиненню легалізації майна.

Проблема точної кваліфікації дій у подібних випадках може бути остаточно вирішеною до часу постановлення вироку за вчинення предикатного злочину. Без цього суд не в змозі надати відповіді на питання, потрібні для винесення вироку, а саме: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати. Отже, особливістю виявлення і розслідування легалізації (відмивання) коштів є залежність від зібраних у процесі пошукової діяльності слідчого й оперативних працівників, а також інших суб’єктів антилегалізаційного законодавства документів, котрі слугують беззаперечними доказами кримінальних діянь.

Стосовно розкриття питання щодо встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину, під час розгляду справи враховувалось, що об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження "брудного" майна чи володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження та переміщення - це перш за все активна поведінка винної особи. Встановлення ознак об’єктивної сторони дозволяє установити наявність складу злочину в діях осіб, правильно кваліфікувати вчинене. Обізнаність особи про злочинне походження майна встановлюється у кожному конкретному випадку. У разі, коли особа вважає, що вона вчиняє дії з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, яке насправді таким не є, її дії за спрямованістю умислу можуть розцінюватися як замах на злочин, що можна назвати фактичною помилкою.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення предикатного діяння може здійснюватися разом із притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК або передувати цьому. Однак це не є обов’язковою умовою і кримінальна відповідальність за ст. 209 КК не виключається у тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в установленому законом порядку (у зв’язку із закінченням строків давності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у зв’язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації.

Щодо питання вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування злочинного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, слід розуміти будь-які незаконні дії спрямовані на те, щоб ускладнити встановлення факту одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення предикатного діяння (звідки, з якого джерела з’явилися предмети, в чиєму володінні знаходились, хто є їх дійсним власником, тощо), приховати чи замаскувати «справжній характер» майна.

Розглядаючи питання об’єктивної сторони, злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 209 КК України, де за змістом цієї статті відповідальність наступає і у тих випадках, коли вона вчиняє лише одну фінансову операцію чи правочин з одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння коштами або майном.

Що стосується питання стосовно розкриття практики щодо правової оцінки предикатного діяння – суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, зокрема в частині врахування вироку або здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів та інших речовин, які становлять предмет складу злочину, що розглядається встановлено наступне.

            Як вбачається з вироку Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2013 року, ( Особа 1) з метою надання правомірного вигляду доходам, здобутим злочинним шляхом, а також з метою приховування раніше скоєного злочину, керуючись корисливими мотивами, діючи за попередньою змовою групою осіб з( Особою 2)і ( Особою 5) , в період з 21.10.2010 р. по 24.10.2010 р., укладали угоди з майном, отриманим внаслідок вчинення суспільно - небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто займалися легалізацією (відмиванням) майна, здобутого злочинним шляхом за наступних обставин.

              21.10.2010 близько 17:00 годин обвинувачені, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у м. Запоріжжя, придбали 2 тонни маргарину за 50 підроблених банкнот НБУ номіналом по 500 гривень кожна на загальну суму 25000 гривень. В подальшому частину придбаного товару продали за 6000 грн., а іншу частину 1500 кг зберігали його з метою подальшого продажу.

У денний час 24.10.2010 р. обвинувачені продали за 10 тис. грн. іншу частину продукту.

Умисні дії підсудних (Особи 1), ( Особи 5) та ( Особи 2) по цьому епізоду кваліфіковані за ч. 2 ст. 209 КК України, як такі, що виразилися в укладанні угоди з майном, отриманим внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2015 року                   (---) визнано винним у вчиненні фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а так само вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно.

Предикатне діяння полягало в безтоварних операціях, за які отримувались грошові кошти, які в подальшому використовувались шляхом поповнення оборотних коштів підприємства, власником якого був обвинувачений.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області визнано винним (---), який зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, здійснив реалізацію сховищ біопродуктів на загальну суму 40000 грн., з яких частину коштів в сумі 20000 грн. присвоїв, після чого діючи з метою вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, витратив частину присвоєних коштів від реалізації сховищ на покриття службового відрядження.

Тобто його засуджено за умисні дії, що виразились у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.01.2014 року, засуджено за ч. 1 ст. 209 КК України (---), умисні дії якого виразилися у здійсненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Предикатне діяння у цьому провадженні полягало в отриманні обвинуваченим грошових коштів за підробними актами виконаних робіт. В подальшому ці кошти були використані обвинуваченим для розрахунків за товар.

 

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів,

психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК України).

Протягом вказаного періоду на розгляд судів надійшло 3 кримінальних провадження за ст. 306 КК України.

Розглянуто з судовим рішенням 1 кримінальне провадження, ще по одному кримінальному провадженню особу було виправдано, за відсутністю в її діяннях складу злочину, третє кримінальне провадження, за даною статтею перебуває на розгляді у ВССУ.

Об'єктом цього злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку "брудних" коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності. Якщо кошти і майно використовуються з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, об'єктом злочину є також здоров'я населення.

Предмет злочину – кошти і майно, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів - це діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, розробкою, виробництвом, відпуском, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог законодавства.

Відмивання грошей - це злочинна діяльність, переважно у міжнародному масштабі, що характеризується умисним приховуванням дійсного походження (джерела) майна чи фінансових коштів шляхом незаконного їх використання (привласнення, передача, володіння, розміщення, переміщення тощо) з метою "легалізації" злочинних доходів.

Об’єктивна сторона злочину передбачає три альтернативні дії: 1) розміщення коштів у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах; 2) придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб; 3) використання таких коштів ї майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винний має усвідомлювати незаконне походження коштів, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах.

Для прикладу в Тернівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 1/215/10/14 ухвалено вирок, яким було засуджено (---) та інших за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 322, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України.

З інформації наданої судом вбачається, що особи, обвинувачені за ст. 306 КК України свою винуватість визнали в повному обсязі, у зв’язку з чим суд розглянув справу з застосуванням норм ст. 299 КПК України (1960 року). Вирок набрав законної сили.

Внаслідок того, що в судах Дніпропетровської області за період 2013 – 2015 років на розгляді перебувала лише одна кримінальна справа за ст. 306 КК України, висвітлити питання вказані в завданні ВССУ неможливо.

Фінансування тероризму (ст.258-5КК України).

Протягом вказаного періоду до судів на розгляд не надійшло жодного кримінального провадження за ст. 258 - 5 КК України.

Суспільна небезпека фінансування тероризму полягає в тому, що такі дії створюють умови для існування та ефективної діяльності терористів, полегшує вчинення ними терористичних актів та інших терористичних злочинів.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадська безпека як стан суспільних відносин, за якого забезпечується захист суспільства від вчинення терористичних злочинів і можливих посягань із боку терористичних угруповань. Додатковими об'єктами цього злочину є: нормальна діяльність судової влади, органів прокуратури, слідства, дізнання, а також органів, що виконують винесені судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення, оскільки, допомагаючи терористам винна особа ускладнює їх викриття; економічна безпека держави.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні активних дій, спрямованих на матеріальне або фінансове забезпечення: 1) окремого терориста; 2) терористичної групи (організації); 3) організації, підготовки або вчинення терористичного акту; 4) втягнення у вчинення терористичного акту; 5) публічних закликів до вчинення терористичного акту; 6) сприяння вчиненню терористичного акту; 7) створенню терористичної групи (організації).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" фінансування тероризму - це надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для організації, підготовки і вчинення окремим терористом або терористичною організацією визначеного КК терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроба здійснення таких дій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - забезпечення існування терориста, терористичної групи (організації) або забезпечення вчинення терористичного злочину. При цьому винна особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, факт передачі майна терористу, терористичній групі (організації) або те, що відповідне майно буде спрямоване для організації, підготовки або вчинення терористичного акту й бажає забезпечити існування терориста, терористичного угруповання або вчинення терористичного злочину.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: вчинення повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди (ч. 2); вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків (ч. 3).

Судами Дніпропетровської області за ст. 258 – 5 КК України у період 2013 – 2015 років не розглянуто жодного кримінального провадження.