flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

АНАЛІЗ застосування практики Європейського суду з прав людини та дотримання судовими інстанціями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді справ у 2013 році

АНАЛІЗ

застосування практики Європейського суду з прав людини

та дотримання судовими інстанціями Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод

при розгляді справ у 2013 році

 

         В Апеляційному суді Дніпропетровської області проведено аналіз застосування практики Європейського суду з прав людини та дотримання судовими інстанціями при розгляді кримінальних проваджень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у 2013 році.

           

            У 2013 році згідно з статистичними даними, в Апеляційному суді Дніпропетровської області:

 

Колегією суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ недотримання місцевими судами при розгляді справи п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Так, ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляція прокурора задоволена частково, апеляції захисника та засудженого Особа 1 (за ч. 1 ст. 263 КК України до 5 років позбавлення волі) задоволені повністю, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2012 року стосовно Особа 1 скасований, а справу направлено прокурору Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід у відношенні Особа 1, обраний судом при постановленні вироку – тримання під вартою, - змінений на підписку про невиїзд. Особа 1 звільнено з-під варти з зали суду. Скасовуючи вирок районного суду колегія суддів вказала на те, що судом допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону, при цьому обставини справи були розслідувані поверхнево, докази належним чином не досліджені.

Вимоги ст. 6 Конвенції передбачають, що, наводячи конкретні мотиви клопотання про дослідження певних доказів, які могли дати підсудному можливість виправдати себе, він повинен мати право на те, щоб обґрунтованість цих мотивів дослідив суд, що в свою чергу є важливими гарантіями справедливого судового розгляду. Нездатність суду першої інстанції забезпечити такий підхід у дослідженні доказів, коли обвинувальний вирок у справі не ґрунтується виключно або вирішальною мірою на доказах та показаннях осіб, зібраних лише стороною обвинувачення, свідчить про порушення принципу процесуальної рівності сторін.

Обґрунтовуючи винуватість Особа 1 у вчиненні скоєного, суд першої інстанції послався на показах самого засудженого на досудовому слідстві та на суперечливі пояснення понятих. Між тим, у судовому засіданні засуджений категорично стверджував про свою непричетність до скоєного, а свої визнавальні покази пояснив застосуванням до нього незаконних методів слідства з боку працівників міліції.

Стаття 3 Конвенції проголошує одну з основоположних цінностей демократичного суспільства і, по суті, беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» та у справі «Яременко проти України» в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб’єктів владних повноважень в порушення статті 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов’язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування. Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані судом першої інстанції.

 

За допущення вищевказаних порушень апеляційним судом був скасований вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року, яким засуджено Особа 1 за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 6 років, а справа направлена прокурору м. Дніпродзержинська для проведення додаткового розслідування. Колегією суддів при розгляді апеляції прокурора та захисника засудженого відзначено, що прокурорська перевірка була проведена поверхово, а суд на це не звернув уваги. При цьому зазначено, що хоча суд першої інстанції своєю постановою і призначив перевірку доводів Особа 1 щодо незаконності методів проведення дізнання та досудового слідства, проведення якої було доручено прокурору м. Дніпродзержинська, але розслідування цих фактів неможна вважати незалежним та неупередженим, оскільки з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2012 року не видно як була проведена перевірка, чи опитувалися прокурором працівники міліції, сам Особа 1, свідки, чи долучались матеріали підтверджуючі чи такі, що спростовують факти, зазначені Особа 1. Посилаючись у вироку на результати перевірки судом першої інстанції матеріали перевірки не були оглянуті в судовому засіданні, суд не звернув увагу на обставини, які мають істотне значення для правильної оцінки доводів Особа 1 щодо незаконності зроблених у відношенні його дій працівників правоохоронних органів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі у справі «Яременко проти України» вказано, що коли особа заявляє небезпідставну скаргу на дії працівників правоохоронних органів, повинно бути проведено ефективне офіційне розслідування, під час якого можливо знайти та забезпечити покази винуватих осіб. Мінімальні стандарти, викладені в практиці Європейського суду передбачають проведення незалежного неупередженого розслідування під контролем громадськості, а від компетентних органів влади вимагають ретельності та оперативності при його проведенні.                                              

 

З тих самих вищеперелічених підстав апеляційним судом скасований вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2012 року відносно Особа 1, засудженого за ч. 1, 4 ст. 358 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 1190 гривень, а кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі. Ухвалою апеляційного суду встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено право Особа 1 на захист, допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку по справі та безумовне порушення Конвенції. Зокрема було встановлено, що в мотивувальній частині вироку при кваліфікації дій Особа 1 суд першої інстанції, погоджуючись з кваліфікацією дій підсудного, інкримінованій останньому органом досудового слідства, не виклав її у повному обсязі, так як вона була викладена органом досудового слідства в обвинувачені Особа 1, обвинувальному висновку та диспозиціях статей кримінального закону. Крім того, хоча суд першої інстанції з метою перевірки доводів Особа 1 щодо незаконних методів провадження дізнання та досудового слідства своєю постановою від 29 жовтня 2012 року і призначив службове розслідування, провадження по якому було доручено прокурору Баглійського району                                         м. Дніпродзержинська, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що розслідування даних фактів не можна вважати незалежним та неупередженим (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 08 листопада 2012 року) з огляду на те, що були допитані лише працівники міліції, на яких підсудний скаржився, при цьому сам заявник не був допитаний, не опитані свідки та службові особи, які провадили дізнання та відбирали пояснення у свідків. Документи, які б підтверджували чи спростовували вказані у скаргах факти до матеріалів справи не долучені та не досліджені.

 

За допущення порушень норм кримінально-процесуального закону та п. 2 ст. 6 Конвенції апеляційним судом скасований вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2013 року щодо Особа 1,засудженого за ч. 1 ст. 307 КК України до 2-х років позбавлення волі. При цьому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України провадження по справі закрито, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Міру запобіжного заходу Особа 1 було скасовано та звільнено його з-під варти з зали суду.

Судова колегія прийшла до переконання, що суд першої інстанції не добув достатньо доказів вини Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Крім того, Особа 1 був звинувачений ще по 5-ти епізодам незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин, вчинених повторно, але в суді прокурор змушений був відмовитися від обвинувачення по цим 5-ти епізодам через істотні порушення норм кримінально-процесуального закону, допущених на досудовому слідстві. Також судова колегія дійшла висновку, що докази, здобуті у відношенні Щербаня, отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, їх отримання, є недопустимими та не можуть бути використаними при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини по справі «Капо проти Бельгії», відповідно до якої судом відзначено, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі п. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Встановлюючи порушення ст. 8 Конвенції апеляційний суд частково задовольнив апеляцію прокурора, засудженого Особа 1 та його адвоката та скасував вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2012 року, відповідно до якого Особа 1 засуджений за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України до 9-ти років позбавлення волі. Зазначена справа направлена прокурору Самарського району м. Дніпропетровська для проведення додаткового розслідування. Колегія суддів встановила, що органами досудового слідства не були проведені біологічні та імунологічні експертизи, які є основними експертизами по справам даної категорії. Крім того, ні досудовим слідством, ні в судових засіданнях не ставилося питання щодо причетності до скоєння злочину інших осіб. Судовою колегією зроблений висновок, що судом порушені вимоги кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим висновки суду першої інстанції обґрунтовуються не на фактичних даних, встановлених судом, та доказах, досліджених в судовому засіданні, а виключно на припущеннях. Серед іншого колегією відзначено, що судом першої інстанції порушена ст. 8 Конвенції виходячи з практики Європейського суду з прав людини по справі «Імакаєва проти Росії», відповідно до якого обшук та вилучення по цій справі були проведені без санкції та належних гарантій. За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що розглянуте втручання не було передбачено законом.

 

Дотримуючись принципів Конвенції – пропорційності та забезпечення рівності інтересів – коли мова йде про обмеження тих чи інших прав і свобод, апеляційний суд змінив вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року щодо Особа 1, засудженого за ч. 2 ст. 271 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом на 2 роки. При постановленні ухвали колегія суддів дійшла висновку, що суд не звернув уваги на роз’яснення Верховного Суду України, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» та на практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді є значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» Суд сказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». За таких обставин, судова колегія ухвалила змінити вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року, а саме: вважати Особа 1 засудженим за ч. 2 ст. 271 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом на 2 роки; від відбування призначеного основного покарання Особа 1 звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

                                                                            

 

Таким чином, при проведенні аналізу застосування практики Європейського суду з прав людини та дотримання судовими інстанціями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді справ у 2013 році було встановлено, що судді Апеляційного суду Дніпропетровської області постійно вивчають та використовують у своїй практичній роботі рішення Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

На оперативних нарадах Колегій суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду суддями постійно вивчаються та обговорюються рішення Європейського суду з прав людини з метою недопущення порушень норм Конвенції при розгляді справ.

 

Слід відзначити, що Апеляційним судом Дніпропетровської області постійно доводяться до відома суддям місцевих судів Дніпропетровської області повідомлення Урядового уповноваженого Європейського суду з прав людини про те, що офіційні переклади текстів рішень у справах публікуються у збірнику нормативно-правових актів «Офіційний вісник України» та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua) для вивчення та обговорення суддями на місцях практики Європейського суду з прав людини з метою недопущення в подальшій роботі подібних порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усунення підстав для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України у майбутньому. Також акцентується увага суддів на вивченні матеріалів у справах проти України, які публікуються в газеті «Урядовий кур’єр» (у розділі «Європейський суд з прав людини та Україна», офіційний веб-сайт – www.ukurier.gov.ua).

 

 

 

Заступник голови

Апеляційного суду

Дніпропетровської області                                                                                         Р.В.Мудрецький