flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

№ 22 від 22 березня 2011 року - стаття судді Фазан О. З. "Одна рука крала, інша - вирок собі писала"

22 березня 2011, 10:47

 Олексію П., жителю села Почали, виповнилося 21 рік, як вперше попався на крадіжці. Разом з друзями Сергієм К., уродженцем Любешівського району, та неповнолітнім од¬носельчанином Богданом Д., перебуваючи в нетверезому стані, викрали в одного господаря два старі непрацюючі холодильники, а через трохи часу в іншого • побутовий кормозапарник, який був у використанні. Молоді хлрпці забули стару істину: алкоголь до добра ще нікого не довів, а на краденому не наживешся.
Вони й не нажилися. Кра дене продали за безцінь. Роз¬ділили „виручку" між собою і відразу ж потратили ЇЇ. Не на¬їлися і навіть не напилися дос¬хочу. Зате заробили недоброї слави та ще й потрапили до суду. Якщо говорити про Олек¬сія, бо саме про нього мова. його засудили на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі. Але юнаку дещо пощастило - його звільнили від відбування пока¬рання строком на один рік з умовою, якщо протягом цього часу не вчинить нового злочи¬ну і виконає покладені на.ньо¬го обов'язки. А обов'язки прості: повідомляти органи кримінально-виконавчої систе¬ми про зміну місця проживан¬ня, роботи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без відповідного дозволу на це. Здавалось, таке покарання і милість суду повинні були застерегти юна¬ка від здійснення подібних вчинків. Бо ж тюрма - не рай. Та дарма. Із злодійської доро¬ги Олексій не зійшов - на шлях виправлення не став. І вже у серпні, менше ніж через два місяці після вироку суду, Олексій вчинив новий злочин, цим самим підписавши собі вирок, про який добре знав наперед.
Того дня чи то руки свербі¬ли у Олексія, чи то кликала в дорогу любов, та викрав він, проникши у хпів односельчан¬ки Раїси Денисіок, мотоцикл „Иж-Планета-5", який належав її сину Сергію Магдисюку/ Мож¬ливо, якби був тверезим хло¬пець, цього не сталося б, а так, перебуваючи-в стані алкоголь¬ного сп'яніння, і'скоїв новий „подвиг". Мотоцикла тишком завів Опексій додому, попаго-див його і поїхав наступного дня у с. Щитинь Любешівсько¬го району до коханої дівчини. Не доїхав. Закінчилось паль¬не. Тож заховав він того мото¬цикла при дорозі у кущах. А вже наступного дня, коли по¬вернувся додому, разом з ма¬мою поїхав підводою по мото¬цикла і поставив його на місце, у хлів Раїси Денисюк. Мама з сином вже знали, що власни-ку мотоцикла відомо, хто його вкрав, і про пропажу заявив у міліцію. Оце і вся історія' яка потягла за собою кримінальну відповідальність.
І хоча Сергій вину свою визнав повністю і щиро розка¬ювався, та обтяжуюча вина в тому, що злочин скоїв повтор¬но під час іспитового строку в стані алкоголь¬ного сп'яніння.
Не допомог¬ла Олексію і певна довідка із центральної районної лікарні про стан його здоров'я.
Ратнівський суд Олексію П.. призначив пока¬рання у вигляді позбавлення волі в мінімаль¬ному розмірі статті 289 ч.2 Кримінального кодексу України, за якою притя¬гується до кримінальної відповідальності (не¬
законне воподіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення), - строком на 5 років без конфіскації майна, що є у його власності. А за сукупністю вироків, приєднавши до покарання,призначеного заданим вироком, частково невідбуту частину покарання за вироком суду за попередні крадіжки - остаточне призначення покарання -п'ять роківі один місяць без конфіскації майна, що є у його впасності. Зрозумілому тюрму хлоп¬цеві не хотілося. Та пізно він це осмислив. Хоча й надіявся, що в апеляційному суді вирок пом'якшать, візьмуть до уваги, що свою вину визнав він повністю і у скоєному розкаюєть¬ся, що потерпілому Сергію Магдисюку збитки відшкоду¬вав повністю, і він жодних пре¬тензій до нього не має. Та ви¬рок не пом'якшили. Апеляцій¬ний суд встановив виходя¬чи із того, що він (Олексій П.) злочин вчинив під час іспито¬вого строку та перебуваючи в стані апкогольного сп'яніння, негативно характеризується за місцем проживання, суд першої інстанції правильно прий¬шов до висновку, що виправ¬лення та перевиховання за¬судженого можливе виключно в умовах ізоляції від суспіль¬ства. ...Підстав для зміни ви¬року та обставин, зазначених в апеляції, колегія суддів не вбачає. ...Керуючись ст. 365 та ст. 366 Кримінально-процесу¬ального кодексу, колегія суддів ухвалила вирок Ратні-вського суду від 18 грудня 2010 щодо Олексія П. залиши¬ти без змін, а апеляцію засуд¬женого без задоволення".
П'ять років і один місяць -життя за ґратами. Можливо, хтось скаже, що могли б і по¬шкодувати хлопця,так суворо не судити. Але ж одного разу йому вже дали шанс і він ним не скористався, а менш як за два місяці вчинив новий зло¬чин. І хто дасть гарантію, що на цьому його „геройства" за¬кінчились би? Ніхто. Навіть він сам. А перебуваючи за ґрата¬ми, Олексій повинен таки зро¬зуміти, як правильно жити.
Ольга ФАЗАН,
суддя Ратнівського суду
Валентина
БОРЗОВЕЦЬ,
журналіст