flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

ДЕЯКІ АПСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В США ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ХОДІ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

18 вересня 2019, 13:38

ДЕЯКІ АПСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В США ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ХОДІ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Поряд із такими загальнолюдськими цінностями,  як демократія, права та свободи людини, гуманний та справедливий правопорядок знаходиться і право на справедливий суд.

 Загальновідомо, що судове управління складається із численних керуючих впливів, що забезпечують необхідний рівень роботи судів, належне функціонування органів правосуддя. З точки зору визначення особливостей судового управління можна констатувати наявність двох основних систем: європейської континентальної та англо-американської. Досвід організації судового управління в англоамериканській судовій системі можна розглянути на прикладі США, тим більше, що для судового управління цієї країни характерні риси, що відображають західноєвропейську правову традицію.

Деякі автори, досліджуючи правову систему США в контексті трансформаційних процесів та інтеграційних зв’язків, зазначають, що на прикладі цієї системи помітно, як в рамках одного правового простору ефективно взаємодіють та видозмінюються елементи, властиві різним правовим сім’ям. Йдеться про комплексність характеру американської правової системи, в рамках якої поєднуються ознаки англо-саксонської (що базується на прецедентах) і романо-германської (що базується на нормативноправових актах) правових сімей.

Процес адміністративних нововведень у системі судового управління США розпочався ще після другої світової війни, що з часом кардинально змінило цю систему і привело до створення адміністративної структури, укомплектованої професійними кадрами. Позитивно, що ця тенденція розвивалась паралельно із комплексом реформ у сфері державного управління та соціальній сфері. Показовими у цьому відношенні стали реформи, здійснювані під керівництвом Артура Вандербілта у штаті Нью-Джерсі. У 40-х роках ХХ ст. він був головою Верховного суду даного штату. Саме в цей період було прийнято конституційну поправку про реорганізацію судів, за якою значний обсяг адміністративних повноважень було передано голові суду та Верховному суду. Голова суду отримав ряд повноважень щодо нагляду за дотриманням напрямів адміністративної діяльності судів і процесуального регулювання у них, доборі адміністратора суду штату, призначав суддю суду першої інстанції, який також мав адміністративні повноваження. Основою концепції уніфікованого і централізованого управління було створення адміністративного відділу з наданням йому головою суду повноважень для виконання адміністративного курсу Верховного суду штату. Ефективність судового управління значною мірою залежить від професійних якостей управлінців. У цьому плані цікавими є стандарти, встановлені Національною асоціацією судового управління, що діє у США. Вона організована шляхом об’єднання Національної асоціації адміністраторів судів першої інстанції з Національною асоціацією судового управління. Відповідно до цих стандартів судовий адміністратор має відповідати наступним вимогам: мати досвід роботи на відповідальній керівній посаді в урядових організаціях або у приватному секторі; володіти сучасними діловими і управлінськими методиками, включаючи використання і впровадження автоматизованої обробки даних; мати навички планування та проведення досліджень для поліпшення управління судами, вміти складати рекомендації та впроваджувати їх у роботу, співпрацювати і організовувати роботу з іншими судами і працівниками місцевих органів влади, уряду штату і федерального уряду, юристами і громадськістю, володіти вмінням проводити конференції і зустрічі, зрозуміло висловлювати свою думку в письмовій і усній формі своїм працівникам, суддям, представникам урядових установ й громадськості, матинавички керівника, планування, організаційні навички, володіти високими етичними стандартами тощо. Визначальною рисою американського судового управління є й те, що на законодавчому рівні було прийнято рішення провести поділ між нормами матеріального права, що приймаються законодавчими органами, і нормами та правилами управління роботою судів, прийняття яких є прерогативою суду.

Привертає увагу та має неабияку актуальність для України американський досвід функціонування судової системи і використання різноманітних методів та підходів щодо формування суддівського корпусу. Зокрема, особливість судової системи США полягає в тому, що паралельно функціонують федеральна судова система, судова система федерального округу Колумбія, судові системи 50-ти американських штатів і судові системи автономій, які мають статус «держав, що вільно приєдналися» (Гуам, Пуерто-Рико, Північно-Маріамські та Віргінські острови).

Д.Дж. Мідор зазначив, що в у США юристи стають суддями в один із таких способів: а) через призначення вищою виконавчою особою, за умови затвердження її кандидатури законодавчим органом; б) шляхом відбору вищою виконавчою особою зі списку кількох кандидатів, що його надає незалежна комісія; в) через загальні вибори; г) через вибори в законодавчому органі. При цьому, як зазначив Б.А. Футей, терміни перебування на посаді судді відрізняються залежно від суду. Судді можуть бути призначені на термін від 4 до 6 років, а в деяких випадках – від 12 до 15 за умови бездоганної поведінки, як правило, безстроково. Федеральна система є найвідомішим прикладом висування кандидатур на посади виконавчою владою та затвердження її законодавчою. Аналізуючи порядок висунення та призначення федеральних суддів США, К.Ф. Гуценко зауважив, що кандидат на посаду судді повинен бути видатним юристом і лідером у тій місцевості, де він висувається, а його особиста і професійна репутація має бути бездоганною. До того ж в ході перевірки кандидата на посаду судді прискіпливо вивчається його особа та всебічно з’ясовуються професійні та особисті сторони. До такої перевірки залучається навіть Федеральне бюро розслідувань.

Значна увага приділяється освіті та професійному рівню кандидатів на посаду судді. Наприклад, Г.Б. Власова акцентує увагу на тому, що у США судді займають посаду після декількох років юридичної практики як приватні адвокати, прокурори та публічні захисники. В результаті новоспечений суддя у США, зазвичай значно старший колег, що працюють у країнах романо-германського права. До того ж не лише професійний, але й життєвий досвід вважається необхідним для винесення виважених та якісних рішень. З огляду на те, що згідно з більшістю схем заміщення судових посад суддей у США або обирає безпосередньо населення, або їх призначають на посади виборні офіційні особи, неабияке значення при цьому має попередній досвід роботи кандидата, зокрема і його політична кар’єра. Водночас після заміщення посади судді заборонена політична діяльність. Проте політична орієнтація судді не зникає і знаходить свій прояв в «судовій філософії». Американський дослідник В. Бернам, розкриваючи сутність методів добору на посаду суддів федеральної судової системи, зазначає, що факт прояву політичних переконань у процесі відбору суддів не слід сприймати як прояв недостатньої кваліфікації кандидатів, бо, зрештою, за некомпетентного суддю несе відповідальність політик, що його призначив. Автор зауважує, що влада дотримується негласного правила щодо призначення висококваліфікованих кандидатів на посади федеральних суддів. Професійні якості кандидатів оцінює Американська асоціація юристів і, зрештою, сенатори під час слухань щодо затвердження кандидатури ставлять нелегкі запитання, щоб визначити придатність кандидатури для роботи в суді.

Б.А. Футей також робить акцент на тому, що федеральним суддям суворо заборонено займатися адвокатською практикою. Вони мусять стежити за тим, щоб не зробити чогось, що може викликати в людей думку про їхню прихильність до тієї чи іншої сторони. Автор зауважує, що незалежність судівництва у США гарантується ст. ІІІ Конституції, оскільки у Розділі 1 цієї статті зазначено, що судді як Верховного суду, так і нижчих судів зберігають свої посади доти, доки їхня поведінка є бездоганною, і у визначені строки вони одержують за свою службу винагороду, яку не може бути зменшено, поки вони обіймають посаду. Автор зазначає, що лише в незначній кількості штатів використовуються такі ж методи добору суддів, що й на федеральному рівні. Акцентується увага, що у деяких штатах кандидати на посаду суддів беруть участь на підтримку політичних партій, як це роблять кандидати на інші виборні посади. Метод, за якого суддей обирають в законодавчому органі штату, застосовується лише у Вірджинії та Південній Кароліні.

Характеризуючи системи обрання суддів на посаду В. Бернам зазначив, що вибори суддів у багатьох штатах ґрунтуються на уявленні про те, що судді, як і інші посадові особи, які виконують владні функції, в демократичному суспільстві повинні бути відповідальними перед народом. Деякі автори зауважують, що у багатьох штатах, де законом передбачені вибори суддів, більшість з них фактично призначає губернатор. Це відбувається завдяки тому, що губернатор уповноважений заповнювати вакансії, які виникають в період між виборами або законодавчими сесіями, а багато вакансій зʼявляються саме в цей час, наприклад через відставку, вихід на пенсію тощо. С.В. Філіпов, посилаючись на наукову працю Г. Джекоба та К. Вайнса «Політика в американських штатах», показує, як змінювалось відношення американців до різних методів відбору, призначення чи обрання суддів. Так, акцентується увага, що на ранньому етапі розвитку держави віддавали перевагу двом з них: призначення (або обрання) легіслатурою штату чи призначення губернатором. В середині XIX ст. простежується активна діяльність великих буржуазних політичних партій США – демократів та республіканців, що виявляється в тому, що майже три четвертих усіх суддів обирали на посаду за партійними списках. Зрештою, у 40-х рр. XX ст. починає висуватися міссурійський в різних модифікаціях. К. Делмар зауважував, що і система виборів, і система призначення суддів мають свої переваги та недоліки. Наприклад, аби позбавитись недоліків та зберегти переваги обох методів, було розроблено третій метод – «міссурійський план», що має й інші назви: «план Американського товариства суддів», оскільки це товариство його розробило; «план Американської асоціації юристів», оскільки ця асоціація схвалила його; «план обрання на основі придатності», бо він передбачає усунення впливу політики на обрання суддів.

На думку Слободяник Н.С. сприйняття реформ та сприяння їх втіленню значно залежить від особливостей правового менталітету народу та його правової культури. Не менш вагомим кроком на шляху підвищення авторитету суду та зміцнення довіри до судової влади є зміна ставлення до суду з боку суспільства.

З цього приводу С.В. Філіпов писав, що один з перших дослідників політичної системи США Алексіс де Токвіль (автор книги «Про демократію в Америці») ще у 1835 р. звернув увагу на розповсюджений в США звичай врегулювання будь-якої політичної або соціальної проблеми відразу ж через суд. Крім того, акцентується увага, що в жодній країні влада та престиж судді не були настільки вагомі. Традиційно прийнято критикувати дії всіх посадовців, враховуючи президента та законодавчу гілку влади, проте будь-який прояв неповаги до судді розглядається як наочна відсутність патріотизму.

Також цікавим є той факт , що Асоціація американських адвокатів дуже стежить за цими справами. Вони беруть участь у всіх процесах. Вони є найбільшими захисниками суддів, але й найбільшими критиками.

На думку Обрусної С.Ю. в ході реформування вітчизняної судової системи використовувався зарубіжний досвід, але його запозичення не мало системного характеру. Разом з тим, окремі елементи запозичення зарубіжного досвіду вже простежуються і можуть бути використані в подальшому, тому так потрібні наукові розвідки у даному напрямі, практичне втілення результатів яких може бути ще одним кроком назустріч вдосконаленню судової системи та побудові правової держави в Україні.

Погоджуємось з думкою, що використання досвіду зарубіжних країни, зокрема США, може стати позивним доповненням до механізму реформування судової системи України після проведення наукових розвідок та ґрунтовного вивчення даних питань.

Заступник начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області                           Тюфтій П.В.