flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Закон України «Про профілактику правопорушень»

30 грудня 2009, 12:07

 Закон України «Про профілактику правопорушень»

29.12.09.
 

Цей Закон визначає систему заходів, спрямованих на охорону прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від протиправних посягань, профілактику правопорушень, і порядок їх здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку, окремими громадянами, а також права та обов'язки державних органів і організацій, що проводять роботу з профілактики правопорушень, та осіб, щодо яких здійснюються зазначені заходи. 
Закон передбачає порядок здійснення державою контролю за виконанням вимог законодавства з профілактики правопорушень та відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків суб’єктами профілактики. 
Профілактичні заходи мають здійснюватися на всій території України або в її окремому регіоні, на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, серед групи населення (загальна профілактика) або стосовно конкретної особи (індивідуальна профілактика). 
Профілактика правопорушень в Україні передбачає співробітництво з правоохоронними органами інших держав та участь України в заходах, які здійснюються міжнародними організаціями. 


Розділ I. 

Загальні положення 


Стаття 1. Основні терміни, використані в Законі 

Правопорушення – соціально негативне, передбачене нормами права, винне діяння, яке порушує громадський правопорядок і спричиняє шкоду інтересам держави, фізичної або юридичної особи. 
Правопорушник – фізична осудна особа, яка вчинила правопорушення. 
Попередження – система засобів адміністративного примусу, спрямованих на недопущення здійснення наміру конкретної особи до початку зазіхання на вчинення правопорушень. 
Недопущення – система засобів адміністративного примусу, спрямованих на перешкоджання здійснення злочинного наміру конкретною особою на стадії готування. 
Припинення – заходи спрямовані на зупинення протиправної діяльності, яка вже почалося з метою відвернення настання суспільно-небезпечних наслідків. 
Профілактика правопорушень – обов’язкова діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі громадських організацій, спрямована на виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та застосування заходів до їх виправлення. 
Загальна профілактика – заходи, спрямовані на виявлення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень на всій території України, у її окремому регіоні, галузі господарства, стосовно частини населення чи групи осіб, а також на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності. 
Віктимологічна профілактика правопорушень – система взаємопов’язаних, організаційно забезпечених державних, громадських й індивідуальних заходів, спрямованих на виявлення та усунення або нейтралізацію чинників, які формують особисту чи масову можливість стати жертвою правопорушення. 
Віктимність – підвищена схильність (вірогідність) стати жертвою правопорушення. 
Віктимізація – процес перетворення в жертву, чи наслідок такого процесу. 
Віктимна ситуація – життєва обстановка, що складається у зв’язку з якостями особи чи поведінкою жертви, коли виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди. 
Жертва правопорушення – особа, що потерпіла від правопорушення, незалежно від того, чи визнана вона такою у встановленому законом порядку і чи усвідомлює себе такою. 
Індивідуальна профілактика правопорушень – система спеціальних заходів щодо конкретних осіб, які не скоїли протиправних діянь, але знаходяться в несприятливих умовах і під їх впливом можуть учиняти такі дії, ведуть антисуспільний спосіб життя, скоюють правопорушення, характеризуються формуванням умислу і мотиву на вчинення правопорушень, підготовкою конкретного правопорушення, учинили замах на злочин, але не довели його до кінця, скоїли злочин і можуть допустити рецидив. 
Антисуспільна спрямованість особи. Виявляється в її аморальних учинках, дисциплінарних, адміністративних та інших правопорушеннях, які ще не мають злочинного характеру, але при повторенні дедалі більше набирають кримінальних рис. 
Інші категорії осіб, схильні до вчинення правопорушень, – це особи: 
визнані в установленому порядку хронічними алкоголіками або зловживають спиртними напоями і двічі протягом року притягалися до адміністративної чи іншої відповідальності за розпиття спиртних напоїв або появу в громадських місцях у нетверезому вигляді; 
визнані в установленому порядку наркоманами, токсикоманами або вживають наркотичні речовини без призначення лікаря; 
психічно хворі, які страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я; 
які вчинили насильство в сім’ї після винесення їм офіційного попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї; 
неповнолітні, які скоїли адміністративні правопорушення, ведуть антисуспільний спосіб життя, у тому числі звільнені із спеціальних виховних установ; 
які двічі протягом року притягалися до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. 


Стаття 2. Законодавство України про профілактику правопорушень 

Законодавство України про профілактику правопорушень складається з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України, що регулюють діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також участь підприємств, установ, організацій, громадян та їх організацій у профілактиці правопорушень. 
Усі заходи щодо профілактики правопорушень здійснюються відповідно до Конституції та законів України. 


Стаття 3. Принципи здійснення профілактики правопорушень 

Профілактика правопорушень здійснюється за принципами: 
законності – лише в межах обов’язків і прав, які визначені цим Законом та іншими законами України; 
спільності – участі в профілактичній діяльності, крім правоохоронних органів, усіх інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських організацій та окремих громадян; 
гуманізму – поваги до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина та визнання їх пріоритету над державними інтересами; 
віддання переваги методам переконання – застосування примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу; 
гласності – систематичного висвітлення в державній статистиці та засобах масової інформації відомостей про стан профілактики правопорушень; 
недопущення розголошення особистих даних людини, отриманих у процесі здійснення профілактичних заходів; 
індивідуалізації та диференціації форм і методів профілактики; 
об’єктивності – безстороннього, неупередженого, незалежного від волі та бажання людини здійснення заходів, що запобігають учиненню правопорушень; 
системності – застосування заходів попередження правопорушень у комплексному поєднанні відповідно до розроблених планів; 
обов’язковості – нормативно закріпленого здійснення заходів безумовних для виконання.; 
верховенства права – відповідность норм закону нормам Конституції України і не суперечення ним. 


Стаття 4. Суб’єкти профілактики правопорушень 

Суб’єктами загальної та індивідуальної профілактики правопорушень є органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, засоби масової інформації, громадські організації, у тому числі громадські формування з охорони громадського порядку, релігійні установи та організації, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які беруть участь у профілактиці правопорушень. 
Керівники суб’єктів профілактики правопорушень несуть відповідальність за організацію профілактичної роботи в межах своїх повноважень. 


Стаття 5. Об’єкти профілактики правопорушень 

Дія цього Закону поширюється на громадян України, осіб без громадянства, а також іноземців, за винятком дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від кримінальної та адміністративної юрисдикції, криміногенні чинники правопорушень, особи з криміногенними нахилами, а також юридичних осіб стосовно дотримання ними вимог законодавства щодо охорони державного і колективного майна, мікросередовище, яке сприяє формуванню особи з криміногенними нахилами. 


Стаття 6. Функції суб’єктів профілактики 

До функцій суб’єктів профілактики правопорушень залежно від їхніх повноважень належать: 
розроблення заходів профілактики правопорушень; 
організація об’єктивного статистичного обліку, що відображає реальний стан правопорядку на території України, Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища, села, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності; 
систематичний аналіз статистичних даних про правопорушення, учинені в різних сферах життєдіяльності; 
прогнозування криміногенної ситуації на території країни та в окремих її регіонах на перспективу; 
визначення сил і засобів, необхідних для ефективної профілактики правопорушень; 
фінансування і матеріально-технічне забезпечення заходів профілактики правопорушень; 
практична реалізація комплексних і цільових програм та інших профілактичних заходів з профілактики правопорушень та усунення їх детермінант; 
аналіз стану профілактичної діяльності в цілому в державі та регіонах з метою визначення її ефективності та внесення необхідних корективів у профілактичну роботу; 
правове роз’яснення серед населення чинного законодавства з питань недопущення протиправної поведінки та відповідальності за вчинення правопорушень; 
інформування населення про стан профілактики правопорушень через засоби масової інформації; 
патріотичне, моральне, духовне виховання і пропаганда здорового способу життя як засіб відвернення громадян від наркоманії, наркозлочинності й алкоголізму; 
психологічна реабілітація осіб, що вживали наркотичні засоби, психотропні речовини та зловживали спиртними напоями. 


Стаття 7. Основні криміногенні чинники, які потребують профілактичного впливу 

До основних криміногенних чинників належать: 
бідність, безробіття, відсутність доступного житла, недосконалість системи освіти; 
загострення соціальної нерівності; 
ослаблення соціальних і сімейних зв’язків, а також неналежне виховання в сім’ї, що посилює несприятливі умови життя; 
збільшення кількості неблагополучних сімей, розлучень, асоціальна поведінка батьків, ухилення або відсторонення батьків від виконання своїх обов’язків з виховання дітей, жорстокість і насилля в сім’ях; 
соціальні чинники, пов’язані з міграційними процесами; 
руйнування культурної самобутності, утрата моральних принципів суспільного життя та патріотизму, антигромадський спосіб життя; 
погіршення умов життя окремих соціальних груп, недостатня мережа об’єктів культурно-побутового призначення, спортивних установ, місць відпочинку; 
низький рівень медичного обслуговування населення; 
алкоголізм, немедичне вживання наркотичних засобів та інших психотропних речовин; 
поширення в засобах масової інформації ідей і поглядів, що призводять до зростання нетерпимості, насильства та обману; 
необмежений доступ неповнолітніх до ігрового бізнесу; 
недоліки в охороні державного і колективного майна і інші умови, які сприяють скоєнню правопорушень в суспільстві. 
Вирішення зазначених проблем повинно здійснюватися систематично на державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях. 

Стаття 8. Джерела та порядок фінансування профілактики правопорушень 

За результатами аналізу стану правопорядку в державних, регіональних і галузевих планах економічного та соціального розвитку передбачається проведення фінансування окремих профілактичних заходів, їх кадрове та ресурсне забезпечення. 

Фінансування профілактики правопорушень здійснюється за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, за рахунок добровільних внесків. 

Розділ II 

Загальна профілактика правопорушень 

Стаття 9. Заходи загальної профілактики правопорушень 


До заходів загальної профілактики правопорушень належать: 

кримінологічна експертиза; 

роз'яснення положень законодавства України; 

кримінологічне дослідження; 

профілактична перевірка; 

профілактичний припис, подання, постанова; 

повідомлення про невиконання профілактичного припису; 

інформування населення про стан правопорядку, засоби та методи захисту громадян і власності від правопорушень; 

профілактична допомога. 


Стаття 10. Кримінологічна експертиза 

Кримінологічна експертиза проектів або чинних законів та інших нормативних актів проводиться з метою визначення їх відповідності соціальним потребам суспільства в галузі правопорядку, виявлення можливих наслідків криміногенного характеру в результаті їх прийняття та застосування. 

Кримінологічна експертиза може призначатися суб’єктами профілактики правопорушень. 

Кримінологічна експертиза проводиться експертами. Залежно від змісту нормативного акта і характеру поставлених питань може бути проведена комплексна кримінологічна експертиза із залученням соціологів, юристів, економістів та інших фахівців. 

Кримінологічна експертиза може бути також доручена науково-дослідним установам або навчальним закладам, а також професійним асоціаціям (організаціям) кримінологів. 

Висновки за наслідками кримінологічної експертизи мають рекомендаційний характер для органу державної влади, який може скасувати розглянуті комісією проекти, унести в них відповідні зміни або мотивовано відхилити висновки експертної комісії. 


Стаття 11. Роз'яснення положень законодавства України 

Суб’єкти профілактики правопорушень, у межах своєї компетенції, ведуть серед населення, окремих його категорій, посадових осіб підприємств, організацій, установ роботу з роз'яснення положень законодавства України, у тому числі з питань профілактики правопорушень, віктимологічної профілактики, зокрема щодо необхідності виявлення й усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, відповідальності за протиправні діяння, а також уживають заходів із своєчасного виявлення осіб, які, виходячи з їх поведінки, під впливом певних причин та умов можуть стати потерпілими від правопорушення. 


Стаття 12. Кримінологічне дослідження 

Кримінологічне дослідження проводиться з метою виявлення ознак готування злочинів, вивчення причин і умов учинення правопорушень, свідомого або несвідомого створення умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також з метою прогнозування впливу тих чи інших обставин на стан правопорядку в майбутньому та обґрунтування необхідності і спрямованості профілактичних заходів. 

Правоохоронними органами кримінологічне дослідження здійснюється в межах їх обов’язків і прав, визначених законами України, шляхом постійного вивчення стану злочинності і документів, даних і документів, що характеризують діяльність органів влади, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, спосіб життя окремих фізичних осіб, матеріалів органів дізнання, узагальнення слідчої та досудової практики. 

Кримінологічне дослідження може призначатися Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та здійснюватися визначеними ними органами в процесі розроблення проектів законодавчих та інших нормативних актів, планів або програм профілактики правопорушень, а також за результатами профілактичних перевірок на підприємствах, в установах, організаціях. 


Стаття 13. Профілактична перевірка. Профілактичний припис, подання, постанова 

У разі отримання достатніх відомостей про наявність причин і умов, що можуть сприяти вчиненню правопорушень, на підставі відповідних рішень працівниками правоохоронних органів проводиться профілактична перевірка. До участі в ній залучаються фахівці, а в разі необхідності – представники громадських організацій. 

Службові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, на яких проводиться профілактична перевірка, зобов’язані надати особам, що проводять перевірку, можливість оглянути територію, приміщення, ознайомитися з необхідними документами, матеріалами, дати пояснення з питань, які стосуються перевірки. 

Службові особи, які проводять профілактичну перевірку, зобов’язані діяти в межах повноважень і з дотриманням вимог щодо охорони інформації. Утручання цих осіб у господарську та іншу діяльність підприємств, установ та організацій, на яких проводиться профілактична перевірка, забороняється. 

За результатами профілактичної перевірки орган, за рішенням якого вона проводилася, надсилає керівникові підприємства, установи, організації, де виявлено причини й умови, що сприяють учиненню правопорушень, профілактичний припис, подання чи постанову. У профілактичному приписі, поданні чи постанові визначаються заходи щодо усунення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і термін їх виконання. 

Профілактичні приписи, подання чи постанови є обов’язковими для виконання. 

Органи дізнання, досудового слідства, прокурор та суд уживають заходів до усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, у межах та на підставі кримінально-процесуального законодавства України. 


Стаття 14. Повідомлення про невиконання профілактичного припису, подання чи постанови 

Орган, що склав профілактичний припис, подання чи постанову, у разі їх невиконання, виконання не в повному обсязі або з порушенням визначених приписом, поданням чи постановою заходів здійснює контроль щодо забезпечення виконання цих заходів відповідним підприємством, установою, організацією, повідомляє про незадовільний стан профілактики правопорушень орган внутрішніх справ, на території обслуговування якого знаходиться зазначене підприємство, установа, організація. 

Особи, винні в невиконанні чи неналежному виконанні профілактичного припису, подання чи постанови, притягаються до передбаченої законом адміністративної або дисциплінарної відповідальності. 


Стаття 15. Інформування населення про стан правопорядку, засоби та методи захисту громадян і власності від протиправних посягань 

Інформація про стан правопорядку в Україні та в її адміністративно-територіальних одиницях доводиться до населення через засоби масової інформації. 

Суб’єкти профілактики правопорушень інформують населення про засоби та методи захисту від протиправних посягань шляхом проведення бесід, виступів у пресі, по радіо й телебаченню, видання спеціальних посібників, плакатів тощо. Засоби масової інформації використовуються також з метою поліпшення правового виховання населення, формування здорового способу життя. 


Стаття 16. Профілактична допомога 

Надання суб’єктами профілактики правової допомоги населенню включає в себе створення пунктів допомоги знедоленим, центрів реабілітації та ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, роз’яснення небезпеки віктимологічної поведінки та адекватних дій в умовах, що сприяють учиненню правопорушень, ініціативне надання послуг із захисту та охорони майна всіх форм власності на основі укладення письмових договорів, надання юридичної допомоги населенню та громадським об’єднанням. 

Розділ III 

Індивідуальна профілактика правопорушень 



Стаття 17. Заходи індивідуальної профілактики правопорушень суб’єктами профілактичної діяльності 

До заходів індивідуальної профілактики правопорушень слід віднести: 

профілактичну бесіду; 

роз’яснення законодавства; 

усне попередження про неприпустимість протиправних дій; 

офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї; 

офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; 

профілактичний облік; 

адміністративний нагляд органів внутрішніх справ; 

соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або її позбавлення на певний строк та осіб антисуспільної спрямованості. 

Застосування заходів індивідуальної профілактики несумісне з приниженням честі й гідності особи, а також не тягне правових наслідків, за винятком передбачених законодавством. 


Стаття 18. Профілактична бесіда 

Профілактична бесіда проводиться за наявності інформації про те, що особа вчинила протиправні дії, з метою роз’яснення суспільної небезпечності та усного попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, а також на встановлений порядок управління. Для цього особа викликається до відповідного органу внутрішніх справ чи Служби безпеки України за місцем проживання або роботи (служби). 

Роз’яснення та усне попередження має характер заходу індивідуальної профілактики, якщо воно зроблене службовою особою органу внутрішніх справ чи Служби безпеки України, яка має відповідні повноваження, із складанням про це письмової довідки. 

У разі неявки правопорушника без поважних причин до органу внутрішніх справ чи служби безпеки за викликом для роз’яснення суспільної небезпечності поведінки та усного попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій, його може бути піддано приводу. 

Поважними причинами неявки визнаються несвоєчасне одержання повістки, хвороба чи інші обставини, що практично позбавляють можливості своєчасно прибути за викликом. 

Привід здійснюється в денний час, за мотивованою постановою, затвердженою начальником органу, який має намір роз’яснити суспільну небезпечність поведінки та усно попередити про неприпустимість протиправних і антигромадських дій, або його заступником чи начальником територіального підрозділу цього органу. Постанова про привід оголошується особі, щодо якої він має бути застосований. 


Стаття 19. Офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї 

Офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї виноситься члену сім’ї відповідно до статті 10 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”. 


Стаття 20. Офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки 

Особі, до якої двічі протягом року було застосовано адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, а також установлений порядок управління, правоохоронним органом за місцем проживання цієї особи може бути оголошено офіційне письмове застереження про неприпустимість протиправної поведінки та можливі заходи профілактичного впливу. 

Офіційне застереження оголошується начальником відповідного правоохоронного органу або його заступником, начальником територіального підрозділу цього органу, і оформляється протоколом, який підписується правопорушником та посадовою особою, що оголошує офіційне письмове застереження. У разі відмови правопорушника від підписання протоколу в ньому робиться відповідний запис. 

У разі неявки правопорушника без поважних причин до правоохоронного органу за викликом для оголошення офіційного письмового застереження його може бути піддано приводу в порядку, передбаченому законодавством. 


Стаття 21. Профілактичний облік і здійснювані у зв’язку з цим заходи 

Профілактичний облік становить систему передбачених чинним законодавством заходів суб’єктів профілактики, спрямованих на усунення причин та умов, за наявності яких може бути вчинено правопорушення. 

Необхідність узяття на профілактичний облік осіб у кожному випадку визначається індивідуально, з урахуванням характеру проступку, поведінки особи щодо наміру продовження антигромадських дій. 

Для систематичного і цілеспрямованого здійснення заходів індивідуальної профілактики щодо особи, поведінка якої свідчить про реальну можливість учинення нею правопорушення, така особа підлягає взяттю на профілактичний облік. 

Профілактичний облік в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до Законів України “Про міліцію”, “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, “Про попередження насильства в сім’ї” та “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”. 

На профілактичний облік в органі внутрішніх справ може бути взято особу віком не менше 11 років. Рішення про взяття на облік особи віком від 11 до 16 років приймається за участю кримінальної міліції у справах неповнолітніх за місцем проживання особи. Узяття на профілактичний облік неповнолітнього може бути оскаржене його батьками або законними представниками, опікунами чи піклувальниками. 

На профілактичний облік в органах внутрішніх справ беруться особи: 

вчинили двічі протягом року адміністративні правопорушення, за які згідно із законом може бути призначено покарання у вигляді адміністративного арешту, або особи, що вчинили адміністративне правопорушення після оголошення офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки; 

відносно яких є інформація, що вони можуть вчинити злочин та відносно яких відповідні органи засосували заходи запобігання; 

злочинна діяльність яких була припинена і які не були засуджені до кримінального покарання; 

звільнені з місць позбавлення волі, ті, що відбули покарання за злочин, з яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 

засуджені за вчинення злочину умовно або до міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі, а також звільнені від покарання та його відбування; 

знаходилися на лікуванні від алкоголізму і наркоманії в спеціальних наркологічних закладах; 

були визнані в установленому порядку хронічними алкоголіками або зловживають спиртними напоями; 

двічі притягувалися до адміністративної чи іншої відповідальності за розпиття спиртних напоїв або появи у п’яному вигляді в громадських місцях, що допускають на грунті пияцтва інші порушення громадського порядку чи правил громадського співжиття; 

були визнані в установленому порядку наркоманами, токсикоманами або вживають наркотичні речовини без призначення лікаря; 

психічно хворі, які є суспільно небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я ; 

вчиняють насильство в сім’ї; 

відносно яких здійснюється адміністративний нагляд; 

батьки або особи, які їх заміняють, котрі не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей і своєю протиправною поведінкою сприяють вчиненню ними правопорушень. 

На профілактичний облік ставляться неповнолітні: 

засуджені за вчинення злочину умовно або до міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі, а також звільнені від покарання та його відбування; 

вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності; 

звільнені з місць позбавлення волі; 

повернулися з закритих спеціальних навчально-виховних закладів; 

вчинили правопорушення, що тягне застосування заходів адміністративного стягнення; 

зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні чи інші хімічні речовини без призначення лікаря. 

На профілактичний облік у Службі безпеки України беруться особи, які виявили намір учинити правопорушення проти держави або інші суспільно небезпечні діяння, що безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам держави, а саме: 

намагання зібрати відомості, що становлять державну таємницю, чи спроба передати іноземній державі чи організації, або їх представникам інформації, яка може завдати шкоди інтересам державної безпеки; 

виготовлення, зберігання або розповсюдження матеріалів, які демонструють наміри щодо насильницького порушення суверінітету та територіальної цілісності України, зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, наймитства та вербування найманців, розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, а так само поширення змісту таких матеріалів в усній формі; 

встановлення контактів та підтримання стосунків із зарубіжними центрами і організаціями, які мають за мету своєї діяльності порушення територіальної цілісності, обмеження суверенітету України та проведення іншої підривної діяльності проти України; 

участь у групових діях, які порушують громадський порядок, поєднаних з непокорою законним вимогам представників влади, або таких, що спричинили порушення роботи державних органів, транспорту, підприємств, установ, організацій чи об’єднань громадян, і могли б призвести до масових безпорядків; 

грубе або неодноразове порушення зобов’язення у зв’язку з допуском до державної таємниці; 

проникнення або спроба проникнення на особливо важливі державні об’єкти; 

висловлення терористичних намірів, встановлення контактів з терористичними угрупованнями або з непередбаченими законодавством воєннізованими формуваннями, групами чи організаціями та особами, які проводять вербування найманців; 

погроза державному діячеві у зв’язку з його державною діяльністю; 

вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, корупційних діянь чи інших правопорушень пов’язаних з корупцією. 

Рішення про взяття особи на профілактичний облік та про зняття з обліку приймається начальником органу внутрішніх справ чи Служби безпеки України або їх заступниками за місцем проживання або роботи (служби) цієї особи, оформлюється постановою і підлягає оголошенню цій особі протягом трьох днів з моменту винесення рішення, а в разі відсутності цієї особи за місцем проживання – протягом трьох днів з моменту встановлення її місцезнаходження. Особа, яка з рішенням не згодна, може оскаржити його до суду. 

Питання про зняття особи з профілактичного обліку розглядається на підставі висновку посадової особи, яка здійснює цей облік. У зазначеному висновку повинні міститися посилання на обставини, що свідчать про істотне зменшення ймовірності вчинення особою правопорушення. 

Профілактичний облік передбачає створення та ведення відповідних комп’ютерних інформаційних систем правоохоронних органів України. 
З метою запобігання вчиненню правопорушень особою, узятою на профілактичний облік, за винятком осіб, що знаходяться під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ, здійснюються наступні заходи: 
контроль за поведінкою такої особи за місцем роботи та проживання, у тому числі шляхом нагляду за нею безпосередньо працівником органу, у якому вона перебуває на обліку (уключаючи відвідання з 8.00 до 22.00), збирання відомостей про вчинені нею правопорушення за даними органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, припинення правопорушення та інших антигромадських учинків, профілактичний вплив на неї за їх учинення, організація впливу з боку громадськості у зв’язку з такими вчинками; 
профілактично-виховний вплив на особу, яка перебуває на обліку, з метою її виправлення, запобігання протиправним учинкам, роз’яснення відповідальності за них; 
виявлення й усунення криміногенних чинників у сімейному, побутовому, дозвільному та іншому мікросередовищі, профілактичний вплив, спрямований на попередження та припинення антигромадських зв’язків, інших негативних впливів, що сприяють формуванню протиправних намірів; 
надання допомоги особі, яка перебуває на обліку, у працевлаштуванні, вирішенні конфліктних ситуацій, направлення на лікування, у тому числі від алкоголізму, наркоманії, психічної патології тощо; 
притягнення за протиправну поведінку до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством України. 


Стаття 22. Здійснення адміністративного нагляду органами внутрішніх справ 

Установлення, здійснення та припинення адміністративного нагляду органами внутрішніх справ проводиться відповідно до Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. 

Стаття 23. Соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк та осіб антисуспільної спрямованості 

Соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, здійснюється відповідно до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”. 

Аналогічні заходи проводяться і відносно осіб антисуспільної спрямованості, які їх потребують. 

Розділ IV 

Віктимологічна профілактика 



Стаття 24. Об’єкти віктомологічної профілактики 

До об’єктів віктимологічної профілактики відносяться : 

фактори, що формують індивідуальну чи масову віктимність; 

обставини віктимної ситуації; 

процес віктимізації. 


Стаття 25. Суб’єкти віктимологічної профілактики 

Систему суб’єктів віктимологічної профілактики становлять: 

органи державної влади й місцевого самоврядування; 

правоохоронні органи всіх рівнів; 

підприємства й установи різних форм власності, громадські формування та окремі громадяни. 

Усі суб’єкти віктимологічної профілактики об’єднані єдиними цілями, а також інформаційними, координаційними і правовими зв’язками. 

Стаття 26. Рівні віктимологічної профілактики 

Залежно від цілей і завдань віктимологічна профілактика має три рівні: загальносоціальний, спеціальний та індивідупальний. 

Загальносоціальний рівень включає заходи, пов’язані з вирішенням соціальноекономічних і культурно-виховних завдань, спрямованих на усунення чи нейтралізацію факторів, що сприяють процесу віктимізації людей. 

Спеціальний рівень – реалізація державними органами, громадськими об’єднаннями й окремими громадянами заходів, які мають своєю спеціальною метою попередження злочинів шляхом недопущення реалізації віктимних властивостей окремих груп осіб (підлітків, людей похилого віку, представників окремих професій тощо). 

Індивідуальний рівень охоплює профілактичні заходи стосовно осіб, які враховуючи їх поведінку або сукупність особистісних характеристик, можуть із великою ймовірністю стати жертвами правопорушень. Такі заходи спрямовані на підвищення захисних редакцій, а також забезпечення особистої, майнової та іншої безпеки цих громадян. 


Стаття 27. Заходи віктимологічної профілактики 

До заходів віктимологічної профілактики відносяться: 

проведення профілактичної роботи з потенціальними жертвами правопорушень з урахуванням демографічних, фізичних та соціально-рольових та соціально-психологічних властивостей особи; 

навчання потенціальних потерпілих засобам нейтралізації конфліктів у сфері соціально-економічних та сімейно-побутових відносин, створення у свідомості людей стереотипу ненасильницького вирішення конфліктної ситуації, прийняття спеціальних заходів щодо потерпілих з підвищеним ступенем віктимності; 

створення реабілітаційних центрів професійної, психологічної, психіатричної, медичної та правової допомоги особам, які постраждали внаслідок заподіяння їм фізичної, моральної або майнової шкоди; 

впровадження і фінансування спеціальних комплексних програм заходів щодо організації фізичної та психологічної безпеки жертви, інформування про передбачені законом заходи самооборони; 

систематичний контроль кримінально-вражених місць, де відносно часто вчиняються правопорушення з урахуванням часу їх вчинення та інших факторів; 

правове виховання та навчання з розповсюдженням серед громадян відомостей про необхідну оборону, надання їм спеціальної інформації; 

створення “зворотнього зв’зку” правоохоронних органів і населення: організація телефонів довіри, гарячої лінії з метою отримання інформації від громадян про різноманітні правопорушення та конфліктні ситуації. 

Розділ V 

Функції органів і організацій у сфері профілактики правопорушень 


Стаття 28. Функції Кабінету Міністрів України у сфері профілактики правопорушень 

Кабінет Міністрів України: 

забезпечує розроблення за участю правоохоронних органів проектів державних програм профілактики правопорушень, а також цільові програми профілактики окремих видів правопорушень; 

здійснює керівництво діяльністю підпорядкованих йому органів, пов’язаною з профілактикою правопорушень; 

установлює організаційні основи діяльності та повноваження органів виконавчої влади, які може бути створено спеціально для організації центрів соціальної адаптації та інших установ, і виконання ними профілактичних функцій; 

визначає джерела та порядок фінансування заходів профілактики правопорушень. 


Стаття 29. Функції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері профілактики правопорушень 

Здійснюючи на відповідній території організацію роботи з профілактики правопорушень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування: 

розробляють регіональні програми профілактики правопорушень і погоджують плани заходів щодо попередженню вчиненню їх окремих видів; 

координують діяльність підприємств, установ та організацій, що здійснюють профілактику правопорушень, узагальнюють і поширюють досвід її ефективного провадження; 

забезпечують виділення фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів для проведення профілактичних заходів; 

призначають проведення кримінологічних експертиз проектів відповідних нормативних актів, програм і планів, крім прийнятих сільськими і селищними органами місцевого самоврядування; 

забезпечують працевлаштування в порядку, передбаченому Законом України “Про зайнятість населення”, а також вирішення відповідними органами питань побутового влаштування, лікування осіб від алкогольної, наркотичної залежності; 

визначають кількість місць у фізкультурно-спортивних, художньо-естетичних та інших соціальних закладах для залучення до них осіб, що перебувають на профілактичному обліку, насамперед неповнолітніх і молоді, і в разі потреби розширюють мережу цих закладів; 

організовують соціальний патронаж щодо передбачених цим Законом та Законом України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” категорій осіб; 

створюють притулки та центри методико-соціальної реабілітації для неповнолітніх, центри соціальної реабілітації, спеціальні будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, звільнених з місць позбавлення волі або з приймальників-розподільників, а також інші установи соціального патронажу і керують їх діяльністю. 


Стаття 30. Обов’язки та права органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, юстиції України у сфері профілактики правопорушень 

Для виконання завдань з профілактики правопорушень органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, юстиції України зобов’язані: 

у межах своїх обов’язків і прав, визначених законами України, уживати всіх необхідних заходів щодо попередження правопорушень; 

розробляти і вносити на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади проекти програми профілактики і планів заходів щодо запобігання вчиненню окремих видів правопорушень, а після затвердження забезпечувати їх виконання в межах обов’язків і прав, визначених для цих органів законодавством України; 

здійснювати аналіз наявних даних з метою встановлення причини та умов, що сприяють учиненню правопорушень, розробляти та надавати Президентові України, Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, відповідним міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади пропозиції та рекомендації щодо їх усунення; 

організовувати роботу з роз’яснення положень чинного законодавства з питань зміцнення правопорядку. 

Для виконання вимог цього Закону органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, юстиції України мають право безперешкодного, спрощеного доступу до масивів інформації, матеріалів ревізій, перевірок, аналітичних та статистичних даних, що характеризують діяльність суб’єктів економіки, які накопичуються в органах державної влади, державних установах, закладах, організаціях у процесі їх діяльності та необхідні правоохоронним органам для проведення кримінологічних досліджень і експертиз. 

Порядок і механізм спрощеного доступу до масивів інформації органів державної влади, державних установ, закладів, організацій визначається постановою Кабінету Міністрів України. 

Органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про профілактику правопорушень, виконують інші профілактичні функції, передбачені Законом України “Про прокуратуру”. 

Органи внутрішніх справ здійснюють профілактику правопорушень з використанням оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”. 

З метою профілактичного впливу органи внутрішніх справ повідомляють державні органи, громадські об’єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення. 

Органи Служби безпеки ведуть профілактичну роботу з використанням оперативно-розшукових заходів відповідно до Законів України “Про Службу безпеки України” та “Про оперативно-розшукову діяльність”. 

Суд здійснює профілактику правопорушень згідно із законодавством України про судоустрій і судочинство. 


Стаття 31. Обов’язки та права міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних установ, закладів, організацій, їх підрозділів на місцях у сфері профілактики правопорушень 

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, державні установи, заклади, організації, їх підрозділи на місцях з метою профілактики правопорушень зобов’язані: 

забезпечити правоохоронним органам безперешкодний, спрощений доступ до масивів інформації, матеріалів ревізій, перевірок, аналітичних і статистичних даних, що характеризують діяльність підконтрольних суб’єктів економіки, які накопичуються в органах державної влади, державних установах, закладах, організаціях у процесі їх діяльності і необхідні правоохоронним органам для проведення кримінологічних досліджень та експертиз; 

виконувати вимоги цього Закону, у повному обсязі здійснювати заходи, передбачені державними програмами профілактики правопорушень і планами запобігання їх окремим різновидам; 

вимагати виконання вимог цього Закону від керівників підприємств, установ та організацій, віднесених до сфери їхнього управління; 

контролювати виконання підприємствами, установами, організаціями, віднесеними до сфери їхнього управління, заходів щодо профілактики правопорушень; 

проводити профілактичні перевірки на підприємствах, в установах, організаціях, віднесених до сфери їхнього управління, уживати заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють учиненню правопорушень; 

своєчасно й належним чином реагувати на профілактичні приписи та повідомлення; 

організовувати фінансове та матеріально-технічне забезпечення профілактичних заходів у відповідній галузі або сфері управління. 

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні установи, заклади, організації, їх підрозділи на місцях для профілактики правопорушень мають право: 

замовити правоохоронним органам проведення криміналістичних досліджень та експертиз, отримати їх результати; 

від державних підприємств, установ, організацій, які належать до сфери їхнього управління, безперешкодно отримувати, вивчати фінансову звітність та інші документи, що дозволяють здійснити оцінку ефективності управління, вирахувати показники та проаналізувати результати господарської діяльності; 

від підприємств, у статутних фондах яких держава має частку більше 50%, через своїх представників, які є членами наглядових (спостережних) рад, ревізійних комісій, безперешкодно отримувати, вивчати фінансову звітність та інші документи, що дозволяють здійснити оцінку ефективності управління, вирахувати показники та проаналізувати результати господарської діяльності. 


Стаття 32. Профілактичні функції підприємства, установи, організації 

Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації незалежно від форми власності за участю трудового колективу організовує роботу, спрямовану на профілактику правопорушень, для чого: 

розробляє комплексний план заходів щодо профілактики правопорушень на підприємстві, в установі, організації; 

проводить аналіз фактів учинення правопорушень членами колективу, причин і умов, що сприяли цьому, уживає заходів для їх усунення; 

організовує юридичну освіту і правову пропаганду; 

забезпечує технічне оснащення об’єктів, їх охорону, пропускний режим, додержання правил охорони праці; 

своєчасно вживає заходів за профілактичним приписом і повідомленням правоохоронних органів про порушення правопорядку членами колективу, інформує про наслідки проведеної роботи ініціатора припису; 

забезпечує працевлаштування в порядку, передбаченому Законом України “Про зайнятість населення”, побутове влаштування осіб, що за направленням органу внутрішніх справ перебували на примусовому лікуванні від алкоголізму чи наркоманії, а також інших осіб, що перебувають на профілактичному обліку; 

сприяє колективу та громадським організаціям у перевихованні осіб, засуджених до виправних робіт з випробуванням, умовно-достроково звільнених і переданих їм на поруки й перевиховання; 

створює у разі наявності великої кількості осіб, що потребують профілактичної допомоги, а також ресурсних можливостей центри соціальної реабілітації та допомоги, профілактики правопорушень, профілакторії алкогольного лікування, забезпечує їх діяльність. 

Підприємства, установи, організації всіх форм власності, які надають правоохоронним органам фінансові, матеріальні, технічні засоби для зміцнення правопорядку в державі, користуються її моральною підтримкою. 


Стаття 33. Профілактика правопорушень за участю засобів масової інформації 

Засоби масової інформації забезпечують безкоштовну публікацію аналітичних, методичних та інших матеріалів щодо профілактики правопорушень, а також інформування населення про результати діяльності правоохоронних органів щодо розкриття злочинів та про оперативну обстановку в державі в цілому чи її окремому регіоні. 

Забороняється пропаганда жорстокості, насильства та порнографії. 


Стаття 34. Реалізація профілактичних функцій суб’єктами профілактики 

Порядок реалізації суб’єктами профілактики своїх функцій з профілактики правопорушень й усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, установлюється законодавством, відомчими нормативними актами та статутами державних органів і громадських організацій. 

Розділ VI 

Правовий захист громадян та нагляд за додержанням законодавства про профілактику правопорушень 


Стаття 35. Правовий захист особи, стосовно якої здійснюється профілактика правопорушень 

Особа, стосовно якої застосовується профілактичний захід, має право оскаржити неправомірні дії посадових осіб, які цей захід здійснюють та порушують її права, їх вищому керівникові, прокуророві або суду. 


Стаття 36. Відповідальність за порушення законодавства про профілактику правопорушень 

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про профілактику правопорушень, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або адміністративну відповідальність відповідно до законодавства України. 


Стаття 37. Нагляд за виконанням та застосуванням законодавства про профілактику правопорушень 

Нагляд за виконанням і правильним застосуванням законодавства про профілактику правопорушень здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. 

Розділ VII 

Прикінцеві положення 



Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. 

Кабінетові Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом: 

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність до цього Закону; 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону; 

згідно зі своєю компетенцією забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; 

забезпечити перегляд та скасування центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. 


МВС України 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 

до проекту Закону України “Про профілактику правопорушень” 


Обґрунтування необхідності прийняття акта 

Проект Закону розроблено на виконання постанови координаційної наради керівників правоохоронних органів України від 31 січня 2006 року. 


Цілі й завдання прийняття акта 

Прийняття Закону визначить систему заходів профілактики правопорушень, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, окремими громадянами, а також права і обов’язки суб’єктів, що проводять роботу з профілактики правопорушень. 


Загальна характеристика і основні положення проекту акта 

Проектом Закону регулюється діяльність правоохоронних, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також участь підприємств, установ, організацій, громадян та їх об’єднань у профілактиці правопорушень. 


Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання 

Профілактика правопорушень передбачена рядом спеціальних законів України, зокрема Законами “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі на певний строк” та іншими. 


Фінансово-економічне обґрунтування 

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України. 


Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта 

Прийняття проекту Закону визначить на законодавчому рівні порядок проведення заходів профілактики правопорушень. 


Начальник ДГБ
МВС України 
В.І. Маєвський 

травень 2006 р.