Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/106891195
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6084/21
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровська дирекція"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Антонік С. Г., Березкіна О. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 (суддя Манько Т. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13"
про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних втрат і 3% річних,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (далі - МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13") 194 991,01 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 № 12/02-3481-ОД (далі - договір оренди від 07.07.2009), 324 985,02 грн неустойки за неповернення майна з оренди, 8282,56 грн заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.06.2018 (далі - договір про відшкодування витрат балансоутримувача), а також 11 806,59 грн інфляційних втрат і 3258,71 грн - 3 % річних.
1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем за період із 01.01.2020 по 30.04.2021. Водночас позивач посилався на наявність у відповідача заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за вказаний період. Крім того, оскільки відповідач об`єкт оренди після закінчення строку договору не повернув, позивач, окрім вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, просив стягнути з відповідача неустойку за неповернення майна з оренди відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194 991,01 грн боргу за договором оренди від 07.07.2009, 1 грн неустойки, 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних втрат, 3258,71 грн - 3% річних. У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд, мотивуючи судове рішення, виходив із того, оскільки дія договору оренди від 07.07.2009 припинилася 30.06.2018, проте відповідач продовжує займати орендовані приміщення, то позивач обґрунтовано заявив до стягнення з відповідача орендну плату за період фактичного користування орендованим приміщенням із 01.01.2020 по 30.04.2021 та витрати на утримання орендованого майна. Стосовно вимог про стягнення неустойки за неповернення майна з оренди, то суд вважав за можливе зменшити її розмір до 1 гривні, зважаючи на положення статті 233 Господарського кодексу України, значне соціальне значення закладу культури для територіальної громади міста Дніпра та те, що відповідач утримується за рахунок бюджетних коштів.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 324 984,02 грн неустойки скасовано частково та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №13" на користь АТ "Українська залізниця" 311 985,02 грн неустойки. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки заявлена до стягнення неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України, статтею 230 Господарського кодексу України, то на неї не поширюються положення статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення її розміру. Водночас, зважаючи на розрахунок неустойки, поданий позивачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 25.10.2021, згідно з яким неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період січень 2020 року - квітень 2021 року без урахування ПДВ становить 311 985,02 грн, та беручи до уваги те, що відповідач не оспорює правильність такого розрахунку неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 324 984,02 грн неустойки, стягнувши неустойку у сумі 311 985,02 грн.
2.3. У січні 2022 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважала, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 вирішено питання, які безпосередньо стосуються її прав, інтересів та обов`язків, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення. В поданій апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача 194 991,01 грн суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат у сумі 11 806,59 грн і 3 % річних у сумі 3 258,71 грн, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 1 грн, стягнувши з відповідача на користь позивача 311 985,02 грн неустойки; залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат та 3% річних скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 у подібних правовідносинах, та зазначив, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, а отже, вимога про стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, по-перше, застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц щодо застосування статті 795 Цивільного кодексу України, а, по-друге, необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції, а саме в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 стосовно того, що з орендаря, який не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування річчю.
3.2. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3.3. АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
4. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" зі здійсненням перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі в порядку письмового провадження.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2022 справу № 904/6084/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, з огляду на "неоднакове застосування судами цивільної та господарської юрисдикції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм права". З цих же підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає частковому задоволенню.
4.3. За змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справі між суддями від 16.08.2022 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий суддя, Булгакова І. В., Селіваненко В. П., Баранець О. М., Ткаченко Н. Г., Кібенко О. Р., Уркевич В. Ю., Львов Б. Ю., Васьковський О. В.
4.4. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2022 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 904/6084/21 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021; призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4.5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий суддя, Баранець О. М., Булгакова І. В., Васьковський О. В., Селіваненко В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевич В. Ю.
5. Установлені судами обставини справи
5.1. Під час вирішення спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що 07.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - РВ ФДМУ) та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" було укладено договір № 12/02-3481-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. За умовами цього договору в строкове платне користування комунального закладу було передано державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення, площею 321,8 м2, розташоване у м. Дніпропетровську, на вул. Семафорній, 42 на 3-4 поверхах, яке перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця".
У подальшому права та обов`язки за договорами оренди, в т. ч. за спірним договором, укладеними РВ ФДМУ перейшли до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", наразі - АТ "Українська залізниця").
18.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця" та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" було укладено додатковий договір до договору оренди від 07.07.2009, за змістом якого сторони погодили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 07.07.2009 є ПАТ "Українська залізниця".
Господарські суди установили та підтверджено матеріалами справи, що дія вказаного договору оренди неодноразово продовжувалася сторонами згідно з відповідними додатковими договорами до нього. Зокрема, додатковим договором від 07.05.2018 до договору оренди встановлено строк дії договору з 01.04.2018 до 30.06.2018.
Попередні судові інстанції також установили, що на утримання спірного нерухомого майна між сторонами у справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомого майна, дія якого продовжувалася шляхом укладення кожного року нового договору, останній такий договір за № 18 було укладено 27.06.2018.
Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, у листі від 03.05.2018 позивач повідомив відповідача про те, що дія договору оренди від 07.07.2009 припиняється 30.06.2018; у разі, якщо орендар не виконує обов`язку з повернення майна після припинення договору, то на підставі пункту 10.13 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
У листі від 12.12.2018 позивач поінформував відповідача про те, що дія договору оренди від 07.07.2009 припинилася, запропонував йому звільнити приміщення та передати майно за актом прийому-передачі.
Листом від 25.03.2019 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність повернення майна, складання акта прийому-передачі за договором оренди від 07.07.2009 і сплати наявної заборгованості.
У листі від 20.05.2019 позивач вчергове повідомив відповідача про необхідність складання акта прийому-передачі за договором оренди від 07.07.2009, повернення майна та погашення заборгованості.
У листі від 19.11.2019 позивач вкотре нагадав відповідачеві про припинення дії спірного договору оренди 30.06.2018 та необхідність звільнення приміщення та передачі його за актом прийому-передачі.
Попередні судові інстанції також установили, що у подальшому позивач ще неодноразово звертався до відповідача із листами про необхідність погашення заборгованості, звільнення орендованих приміщень у зв`язку з припиненням дії спірного договору оренди та передачі майна за актом приймання-передачі. Крім того, позивач роз`яснив відповідачеві існуючий порядок передачі майна залізниці в оренду шляхом проведення електронних аукціонів, про що свідчать, зокрема, листи від 19.02.2020, від 02.06.2020, 08.06.2021.
Після закінчення строку дії договору орендар орендоване приміщення орендодавцеві не повернув.
5.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимоги АТ "Українська залізниця" про стягнення з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" заборгованості з орендної плати за договором оренди, неустойки за неповернення майна з оренди, заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також інфляційних втрат і 3 % річних.
5.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 цей позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194 991,01 грн боргу за договором оренди від 07.07.2009, 1 грн неустойки, 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних втрат, 3258,71 грн - 3% річних. У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
5.4. Оскарженою у касаційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат та 3% річних скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
6.1. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
6.2. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.3. Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 907/93/20, від 30.09.2022 у справі № 910/14328/17, від 03.10.2022 у справі № 904/5955/19, ухвалених вже після подання касаційної скарги у справі № 904/6084/21, зокрема щодо застосування положень статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України стосовно обов`язку суду апеляційної інстанції у разі оскарження судового рішення незалученою до участі у справі особою першочергово дослідити та встановити те, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним в апеляційному порядку судовим рішенням.
6.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Отже, суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
6.5. Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13 тощо.
6.6. У цій справі, що розглядається, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в порядку положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України та стверджував про те, що цим рішенням фактично вирішено питання, які безпосередньо стосуються його прав, інтересів та обов`язків.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги (як зазначив суд апеляційної інстанції) Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради посилався на те, що він є органом до сфери управління якого входить МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13", зазначений заклад підпорядкований департаменту, який виконує функції органу управління діяльністю вказаного закладу, у тому числі, здійснює його фінансування за рахунок бюджетних коштів. Реальне виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі № 904/6084/21 покладено не на відповідача, а на Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як на орган, якому підпорядковано комунальний заклад та до сфери управління якого він входить; саме Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради буде здійснювати фінансування виконання рішення суду у цій справі та забезпечувати сплату грошових коштів на користь позивача.
6.7. Таким чином, зважаючи на викладене та беручи до уваги зазначені норми процесуального законодавства, сталу судову практику, суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради як особи, яка не брала участі у справі (незалученої особи) мав достеменно та першочергово з`ясувати чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків такої особи та яких саме, і лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про її процесуальний статус - залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, або ж закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, чого проте апеляційним господарським судом у наведеному випадку в порушення вимог процесуального законодавства зроблено не було; висновки щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладені у перелічених вище постановах Верховного Суду, судом апеляційної інстанції, як то передбачено частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, помилково ураховані не були.
6.8. Як свідчить зміст оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд взагалі проігнорував питання встановлення наявності чи відсутності порушення судовим рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків незалученої до участі у справі особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, не надав жодної оцінки доводам такої особи, наведеним у апеляційній скарзі на обґрунтування порушення її прав рішенням суду першої інстанції, а отже, не дослідив та не встановив наявності чи відсутності у апелянта у наведеному випадку права на апеляційне оскарження судового рішення відповідно до положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України.
6.9. Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
6.10. Всупереч зазначених положень процесуального законодавства, якими врегульовано алгоритм дії суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний господарський суд не з`ясував того, яким чином оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо впливає на його права, інтереси та обов`язки, та, відповідно, не дослідив їх конкретного обсягу, наявності правового зв`язку між ними та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, а отже, передчасно здійснив апеляційний перегляд справи по суті за апеляційною скаргою такої особи.
6.11. Крім того, розглянувши по суті апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який не є учасником процесу, та задовольнивши її частково, апеляційний господарський суд не вирішив питання про залучення вказаної особи до участі в справі як третьої особи згідно з вимогами частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України.
6.12. Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті без мотивованого вирішення питання про право особи, яка не брала участі у справі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не аналізує та не досліджує висновки суду щодо суті спору (зокрема щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки за неповернення майна з оренди), та відповідно, не надає оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права, а саме незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 795 Цивільного кодексу України.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення обов`язково зазначається чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, приймаючи будь-які доводи сторін суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято до уваги судом.
Оскаржувана постанова апеляційного суду наведеним вимогам не відповідає.
7.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
7.4. Ураховуючи викладене та зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 скасувати, а справу передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Оскільки справу необхідно передати до суду апеляційної інстанції на розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровська дирекція" задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 у справі № 904/6084/21 скасувати, а справу передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді: О. М. Баранець
І. В. Булгакова
О. В. Васьковський
В. П. Селіваненко
Н. Г. Ткаченко
В. Ю. Уркевич
_03_03.png)