Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92705207
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1995/17
Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б, - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Пількова К. М., Селіваненка В. П., Ткача І.В., Ткаченко Н. Г.,
помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Крицька О. О.,
представники учасників справи:
позивача - Мандика В. А., Кочіна Г. І.,
відповідача - Дідика С. Є., Дребот І. А.,
третіх осіб - Виговської А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (судді: Хачатрян В. С. - головуючий, Ільїн О. В., Россолов В. В.) і на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (суддя Лаврова Л. С.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Оскар-Д"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (тут і далі - АТ "УкрСиббанк") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (тут і далі - АТ "Мегабанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007, а саме домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер ВТР № 152678 № 2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитних договорів від 10.07.2007 № 11181053000, № 11181124000 (далі - кредитні договори від 10.07.2007), на суму 3 105 955 доларів США та 83 249,17 грн пені, з яких: 1 298 003,97 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 доларів США - заборгованість за відсотками; 35 650,47 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків; визначення способу реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11, 546, 572, 589, 629 Цивільного кодексу України, статей 1 - 4, 7, 11, 13, 23, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" обґрунтовані наявністю у позивача як іпотекодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
АТ "УкрСиббанк" акцентувало увагу на тому, що договірні відносини між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 є відносинами наступної іпотеки, які здійснені без згоди АТ "УкрСиббанк"; при визначенні пріоритету іпотеки необхідно враховувати, що попередня іпотека за змістом статті 13 Закону України "Про іпотеку" має вищий пріоритет відносно наступних іпотек.
1.3. АТ "Мегабанк" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, наголосило, зокрема, на ненаданні АТ "УкрСиббанк" будь-яких доказів щодо реєстрації ним обтяження спірного нерухомого майна іпотекою з 12.09.2008 - дати укладення між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 іпотечного договору № ГД-07/2008, і до теперішнього часу.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, позовні вимоги задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 (реєстраційний номер 1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і яке належить на праві приватної власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва (серія та номер: ВТР №152678 № 2630), виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитних договорів від 10.07.2007 № 11181053000 і № 11181124000 на суму 3 105 955,00 доларів США, 83 249,17 грн пені, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 (реєстраційний номер № 1-4402) шляхом проведення прилюдних торгів щодо предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" із встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
2.2. Суди визнали правомірними і доведеними вимоги АТ "УкрСиббанк", установивши, що оскільки договір іпотеки від 10.07.2007 реєстраційний № 1-4402, укладений між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 , є дійсним, зобов`язання за ним не було припинено, доказів протилежного до суду не надано, отже, спірне майно є предметом іпотеки АТ "УкрСиббанк" і він має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "Мегабанк" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Так, АТ "Мегабанк" акцентує на тому, що 30.07.2019 згідно з договором купівлі-продажу відчужило нерухоме майно Приватному підприємству "Оскар-Д" (далі - ПП "Оскар-Д"), якого судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача не було залучено до участі у справі, а задоволення позову про звернення стягнення на нерухомість призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Отже, суд апеляційної інстанції проігнорував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, при розгляді наданих скаржником клопотань про заміну неналежного відповідача та про залучення до участі у справі як третьої особи ПП "Оскар-Д".
Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що при зміні власника майна іпотека залишається дійсною, а особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця. Обставини щодо власника спірного майна є істотними для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі (пункт 5.18 постанови Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/10984/18).
3.1.2. На переконання скаржника, судові рішення не відповідають положенням статті 236 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справи порушено принцип змагальності сторін, а саме не надано належної мотивованої оцінки наведеним відповідачем аргументам, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено норми матеріального права.
Так, зокрема, суди не надали оцінки доводам АТ "Мегабанк" щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2011 у справі № 9/5025/956/11 на підставі заяви стягувача - АТ "УкрСиббанк" у зв`язку із погашенням заборгованості, як і не надано оцінки ненаданню позивачем розрахунку боргу ОСОБА_1 .
Заявник касаційної скарги зазначає, що згідно з витягом з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2017 № 82039939, який позивач надав до суду, АТ "Мегабанк" не є іпотекодавцем, а АТ "УкрСиббанк" не є іпотекодержателем спірного майна. Натомість відповідно до цієї довідки та інформації, що міститься у державних реєстрах, іпотекодержателем майна було саме АТ "Мегабанк".
На час укладення між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 договору іпотеки від 12.09.2008 № ГД-07/2008-з1 жодних записів щодо обтяження нерухомості іпотекою АТ "УкрСиббанк" не було, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2017 № 82039939 та не спростовано позивачем.
Суд першої інстанції у рішенні посилався на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі № 822/5740/15, однак докази її виконання у господарській справі, яка розглядається, відсутні, записи про обтяження нерухомого майна іпотекою АТ "УкрСиббанк" до реєстру не внесені, отже, не має правових підстав стверджувати про пріоритет та дійсність іпотеки.
При цьому згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин і втратив чинність з 01.01.2013) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, постанова адміністративного суду не є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно і підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, АТ "УкрСиббанк" не повідомило суду першої інстанції, що станом на день його звернення до господарського суду з відповідним позовом постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі № 822/5740/15 оскаржено до суду касаційної інстанції, який, у свою чергу, постановою від 06.08.2019 судові рішення у справі № 822/5740/15 скасував, провадження у справі закрив.
Заявник касаційної скарги наголошує, що відповідно до фактичних обставин справи та положень Закону України "Про іпотеку" АТ "Мегабанк" є іпотекодержателем у правовідносинах із ОСОБА_1 (майновим поручителем) і АТ "Мегабанк" набуло предмет іпотеки (спірне домоволодіння) в межах Закону України "Про іпотеку" саме як іпотекодержатель із застосуванням механізмів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". При цьому будь-яких правовідносин між АТ "Мегабанк" та АТ "УкрСиббанк" не було і немає. Отже, застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України "Про іпотеку" є помилковим, оскільки АТ "Мегабанк" не є іншою (третьою) особою до якої перейшло право власності на предмет іпотеки. Натомість АТ "Мегабанк" набуло право власності на предмет іпотеки (спірне домоволодіння) в рахунок погашення власного основного зобов`язання іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) перед банком в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 19.10.2010 у справі № 6-247/10/09 про стягнення коштів з ТОВ "Ельбрус" та ОСОБА_1 .
У постанові від 13.11.2019 у справі № 755/513/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації іпотеки в державному реєстрі виключає правомірність застосування статей 12, 13 Закону України "Про іпотеку" до іпотеки, що виникла на підставі договору, укладеного пізніше та зареєстрованої у цьому реєстрі.
Скаржник наголошує, що з огляду на положення чинного законодавства та фактичні обставини справи, АТ "Мегабанк" не мав та не може мати будь-яких обов`язків іпотекодавця відносно АТ "УкрСиббанк". При цьому будь-які права та вимоги інших осіб, зокрема АТ "УкрСиббанк", на нерухоме майно, що було предметом іпотеки (домоволодіння), які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором від 12.09.2008, укладеним між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 , згідно з якими було звернене стягнення на предмет іпотеки, є припиненими.
Суди проігнорували клопотання відповідача про застосування позовної давності, не взяли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України від 16.08.2017 у справі № 6-2667цс16, від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, від 22.02.2017 у справі № 6-17цс17, від 03.08.2017 у справі № 910/5477/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.20019 у справі № 914/3224/16.
Отже, скаржник у касаційній скарзі акцентував увагу на неповному з`ясуванні судами обставин справи, що мають значення у справі, та порушенні норм матеріального і процесуального права.
3.2. У поясненнях на касаційну скаргу ПП "Оскар-Д", підтримуючи доводи АТ "Мегабанк", акцентує на скасуванні постановою Верховного Суду судових рішень у справі № 822/5740/15, на які посилався позивач; правильність посилання АТ "Мегабанк" на правову позицію Верховного Суду у справі № 755/513/18 стосовно пріоритетності іпотеки; відсутність переходу обов`язків іпотекодавця до відповідача у зв`язку із набуттям ним права власності на спірне майно; залишенні судами поза увагою порушення і позбавлення ПП "Оскар-Д" законно набутого права на нерухоме майно; непідтвердженні позивачем суми заборгованості та на залишенні судами поза увагою необхідності дослідження цього питання; сплив позовної давності.
4. Розгляд касаційної скарги і встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 10.07.2007 між АТ "УкрСиббанк" (банк) і ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 11181053000, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті на суму ліміту 210 000,00 доларів США та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 09.07.2010;
- 10.07.2007 між АТ "УкрСиббанк" (банк) і ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 11181124000, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті на суму ліміту 1 400 000,00 доларів США та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 10.07.2014;
- 10.07.2007 на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитними договорами між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А. (реєстраційний № 1-4402);
- державним нотаріусом Оксанюк А. А. накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі іпотеки майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки (запис у реєстрі №1-4403);
- за умовами договору іпотеки, укладеного між АТ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець), іпотекодавцем надано в заставу домоволодіння, загальною площею 473,1 м2, що належить іпотекодавцю на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001, виданого департаментом житлово-комунального господарства на підставі рішення міськвиконкому від 14.12.2000 № 1060, зареєстрованого в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1529154;
- у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 (позичальником) взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, АТ "УкрСиббанк" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовними вимогами про стягнення заборгованості. Так, рішеннями від 14.07.2011 у справі № 9/5025/956/11 та від 03.07.2013 у справі № 924/108/13-г позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" були задоволені. Згідно з постановами державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2011 та від 27.12.2013 відкрито виконавчі провадження на примусове виконання вказаних судових рішень.
4.3. Суди також установили такі обставини:
- 12.09.2008 між АТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № ГД-07/2008-з1, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., яким забезпечувалось виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" (далі - ТОВ "Ельбрус") за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.09.2008 № ГД-04/2008 та будь-якими додатковими угодами до нього. Предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- державною виконавчою службою за заявою АТ "Мегабанк" відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення коштів зі ОСОБА_1 , проведено опис та оцінку будинку, який перебував в іпотеці. Торги щодо реалізації будинку, що були призначені на 21.10.2013, але не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців. АТ "Мегабанк" направило лист до державної виконавчої служби щодо передачі непроданого майна банку в рахунок погашення заборгованості;
- відповідно до протоколу проведених торгів від 27.11.2013 та акту державного виконавця від 28.11.2013 непроданий будинок передано АТ "Мегабанк", а 23.12.2013 року зареєстровано право власності на вказане майно за АТ "Мегабанк".
- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 09.03.2017 року, встановлено, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер ВТР № 152678 № 2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "УкрСиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007, а саме домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві приватної власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер ВТР № 152678 № 2630, виданого 23.12.2013, для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитних договорів від 10.07.2007 № 11181053000, № 11181124000, у сумі 3 105 955 доларів США та 83 249,17 грн пені, з яких: 1 298 003,97 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 доларів США - заборгованість за відсотками; 35 650,47 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків; визначення способу реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження із дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" із встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що в ході проведення виконавчих дій щодо виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 10.07.2007, з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, йому стало відомо про факт порушення його прав та законних інтересів, шляхом вилучення нотаріусом записів про обтяження та іпотеку.
Крім того, з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач довідався, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в іпотеці АТ "Мегабанк" на підставі іпотечного договору від 12.09.2008 № 5282 (номер запису про іпотеку 40010708), посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., а також перебуває в іпотеці ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору від 02.06.2010 № 913 (номер запису про іпотеку 4010712), посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В.
4.5. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" на підставі статті 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки - 10.07.2007), дійшли висновку, що оскільки договір іпотеки від 10.07.2007 за реєстраційним № 1-4402, укладений між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 є дійсним, зобов`язання за ним не було припинено, доказів протилежного до суду не надано, тому домоволодіння, загальною площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки АТ "УкрСиббанк" і позивач скористався правом задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки.
5. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я. від 30.06.2020 справу № 922/1995/17 разом із касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від правової позиції, викладеної у постанові від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 щодо застосування положень Закону України "Про іпотеку" (зокрема статей 3, 4, 23 цього Закону) щодо припинення іпотеки внаслідок відсутності відомостей про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) у відповідному реєстрі, а отже, і про пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) зазначено таке:
"Відповідно до Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509); зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526); виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546).
Згідно зі статтею 572 цього Кодексу за заставою кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац 3 статті 1 Закону).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (перше речення частини 1); іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5).
Згідно зі статтею 9 цього Закону іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено Законом (перше речення частини 1); іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки (абзац 4 частини 3).
За частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого, зокрема, в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.
У статті 17 Закону України "Про іпотеку" визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина 1), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина 3).
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1); особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 2).
Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (перше речення частини 1); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 4).
Таким чином, із наведених законодавчих положень вбачається, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки".
6.2. За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 від 10.07.2007) взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина 1 статті 4 цього Закону).
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави припинення іпотеки та встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За змістом частин 1, 2, 4 статті 182 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначені (преамбула Закону).
За змістом частини 1 статті 1 цього Закону він регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
У статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено значення термінів, які вживаються у Законі, зокрема, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна; об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі договору застави (іпотеки) нерухомого майна; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом (частина 1 статті 23 Закону).
У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
6.3. Суди попередніх інстанцій установили, що державний нотаріус наклав заборону на відчуження майна, зазначеного в договорі іпотеки, укладеного 10.07.2007 між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за № 1-4403.
У позовній заяві АТ "УкрСиббанк", обґрунтовуючи свої вимоги, наголошував, що з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачеві стало відомо про перебування спірного нерухомого майна (домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) в іпотеці АТ "МегаБанк" на підставі договору іпотеки від 12.09.2008 № 5282 (номер запису про іпотеку 4010708), а також в іпотеці ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 02.06.2010 № 913 (номер запису про іпотеку 4010712).
На переконання позивача, записи в реєстрах щодо нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці та обтяжене забороною АТ "УкрСиббанк", були протиправно вилучені.
Суди попередніх інстанцій установили, що у результаті розгляду адміністративної справи № 822/5740/15 визнано протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. як спеціального суб`єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо вилучення (припинення) обтяження іншого речового права за реєстраційним номером № 5276650 з контрольною сумою - 050Д1919А0 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008; визнано протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. як спеціального суб`єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо вилучення (припинення) обтяження іншого речового права за реєстраційним номером № 5276040 з контрольною сумою - ЕБВ3ГЕ2613 на підставі повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008; зобов`язано приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. як спеціального суб`єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстровим № 1-4402, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А., згідно з яким в іпотеку АТ "УкрСиббанк" було передано домоволодіння, загальною площею 473,1 м2, що належить ОСОБА_1 на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження - з 11.09.2008.
При цьому, під час розгляду адміністративної справи № 822/5740/15 суди установили, що на підставі заяви АТ "УкрСиббанк" про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 № 286/1 та повідомлення АТ "УкрСиббанк" про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 № 286/2, приватний нотаріус вилучила обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки від 10.07.2007 № 1-4403. Зазначена заява та повідомлення банку були підписані та подані приватному нотаріусу заступником начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк" з середнього та малого бізнесу, повноваження якого на вчинення дій в інтересах банку були підтверджені довіреністю від 12.06.2007, посвідченою приватним нотаріусом за реєстраційним № 1349.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 822/5740/15 скасовано судові рішення, а провадження закрито через порушення правил визначення юрисдикції, у зв`язку з чим суди під час розгляду господарської справи № 922/1995/17 визнали помилковими посилання на обставини, встановлені в адміністративній справі.
6.4. Водночас, задовольняючи позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" до АТ "МегаБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 (домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на дійсність договору іпотеки від 10.07.2007, укладеного між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 , а отже, і наявність у позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, не встановили обставин щодо реєстрації обтяжень (обмежень) у визначеному законодавством порядку на нерухоме майно саме на час укладення між АТ "МегаБанк" і ОСОБА_1 договору іпотеки від 12.09.2008 № ГД-07/2008-з1.
6.5. За змістом частини 7 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Проте, установивши обставини щодо звернення АТ "УкрСиббанк" до суду з вимогою, зокрема, про зобов`язання приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. як спеціального суб`єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстраційним № 1-4402, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А. (адміністративна справа № 822/5740/15, судові рішення в якій скасовано судом касаційної інстанції із закриттям провадження у справі), суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд цієї справи, не встановили обставин щодо поновлення АТ "УкрСиббанк" державної реєстрації обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007.
6.6. Крім того, як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011 у справі № 9/5025/956/11 задоволено позов АТ "УкрСиббанк", стягнуто з ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ельбрус" і Приватного підприємства "Альпи" солідарно 2 329 445,95 грн, у тому числі 1 672 729,86 грн заборгованості за кредитом, 654 485,14 грн заборгованості за відсотками, 2 230,95 грн пені.
Зі змісту постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у справі № 9/5025/956/11, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014 про залишення без задоволення скарги АТ "УкрСиббанк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.11.2014, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015, убачається, що на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011 видано накази у справі № 9/5025/956/11 від 27.09.2011.
Судами під час розгляду справи № 9/5025/956/11 установлено, що наказ Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2011 про стягнення заборгованості за кредитом на загальну суму 2 329 445,95 грн з ФОП ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області з 10.11.2011 за заявою стягувача - АТ "УкрСиббанк".
16.08.2012 в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження - 818641).
29.04.2013 до виконавчої служби надійшла заява АТ "УкрСиббанк" про скасування арешту всього нерухомого майна боржника в частині заставного майна іпотеки у зв`язку з погашенням заборгованості.
30.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви стягувача у зв`язку з погашенням заборгованості. Постанова є чинною, ніким не скасованою та розміщена в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.
6.7. За змістом частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
6.8. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про дійсність договору іпотеки у зв`язку із його нотаріальним посвідченням відповідно до положень законодавства, у редакції, чинній на час укладення такого договору (10.07.2007), зазначили про ненадання АТ "Мегабанк" доказів на спростування наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ "УкрСиббанк" за кредитними договорами, установивши, що наразі наявні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь АТ "УкрСиббанк", а повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із закриттям провадження не може беззаперечно свідчити про відсутність заборгованості.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проте питання виконання боржником ( ОСОБА_1 ) судових рішень та закриття виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення у справі № 9/5025/956/11 на підставі заяви стягувача (АТ "УкрСиббанк") у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості суди попередніх інстанцій не з`ясовували, належної оцінки відповідним доводам відповідача не надали.
6.9. Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшовши висновку про дійсність договору іпотеки від 10.07.2007, укладеного між АТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 , зазначили, що вилучення запису щодо реєстрації не призводить до недійсності відповідного договору іпотеки і не свідчить, що зобов`язання за ним припинено.
У пункті 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 зазначено, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді (пункт 7.19 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду).
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Проте питання які саме права АТ "УкрСиббанк" та ким порушені на підставі належних доказів з урахуванням всіх доводів учасників справи, а також ефективності обраного позивачем способу захисту, суди попередніх інстанцій не з`ясували, наявність підстав для пред`явлення позовної вимоги до АТ "МегаБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, запис про реєстрацію якої за позивачем було вилучено, суди не зазначили, як і не з`ясували дотримання справедливого балансу у спірних правовідносинах.
При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи АТ "МегаБанк" про можливе порушення у разі задоволення позову і звернення стягнення на нерухоме майно як добросовісного набувача такого майна - АТ "МегаБанк", так і ПП "Оскар-Д" як нового власника нерухомого майна згідно з договором купівлі-продажу від 30.07.2019, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
6.10. Суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статей 256, 261, частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, проте перевіркою матеріалів справи встановлено, що така заява відсутня, а АТ "МегаБанк" не посилався на пропуск позовної давності як на підставу для відмови в позові.
Водночас, як свідчать матеріали справи, рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у цій справі було скасоване постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 з направленням справи на новий розгляд за встановленою підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
09.10.2019 АТ "МегаБанк" подало до Господарського суду Хмельницької області відзив на позовну заяву (том 5, а. с. 49-59), в якому, зокрема, зазначило про пропуск АТ "УкрСиббанк" позовної давності.
19.11.2019 постановою Верховного Суду у справі № 922/1995/17 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, а справу передано на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи АТ "МегаБанк" про подання ним відзиву на позовну заяву із зазначенням щодо пропуску позивачем позовної давності.
6.11. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, висновок в якій став підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, зазначено, що, виходячи зі змісту статті 17 Закону України "Про іпотеку" та умов укладеного між сторонами договору іпотеки, колегія суддів визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення договору іпотеки у зв`язку із здійсненням державної реєстрації припинення іпотеки, оскільки вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.
За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній як на час укладення договору іпотеки АТ "УкрСиббанк" від 10.07.2007, так і на час укладення договору іпотеки АТ "МегаБанк" від 12.09.2008 із ОСОБА_1 ) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 стосовно дійсності договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає положенням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав, тому відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у зазначеній постанові.
Разом з цим у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 акцентовано увагу на тому, що виходячи із загальних засад змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин наявності заборгованості за кредитним договором у зв`язку з його не виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Належне дослідження доказів та встановлення обставин дійсності заборгованості за спірним кредитним договором має першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд справи № 922/1995/17, не встановили обставин дійсності заборгованості ОСОБА_1 за договором, укладеним з АТ "УкрСиббанк" на підставі дослідження всіх доказів у справі та надання оцінки всім доводам учасників справи, обмежившись посиланням на здійсненні позивачем розрахунку суми такої заборгованості, наданого до позовної заяви.
6.12. Ураховуючи зазначене клопотання АТ "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження у справі не підлягають задоволенню.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
7.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, на чому наголошував заявник касаційної скарги, тому рішення і постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/1995/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді: О. М. Баранець
І. В. Булгакова
Л. Й. Катеринчук
Б. Ю. Львов
К. М. Пільков
В. П. Селіваненко
І. В. Ткач
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)