ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/91808652

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1795/19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", представник - адвокат Губорєва Я.А. (довіреність від 13.08.2020)

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", представник - адвокат Коваленко Ю.М. (довіреність від 10.12.2019)

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 04.03.2020

у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Коваль Л.А., Чередко А.Є.

та рішення Господарського суду Запорізької області

від 03.12.2019

у складі судді Корсуна В.Л.

у справі №908/1795/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 1 038 858, 36 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову

1. 18.07.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", залізниця, позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", відповідач) 1 038 858, 36 грн., з яких 302 817, 96 грн. плати за користування вагонами, а також 736 040, 40 грн. збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі.

2. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:

2.1. 19.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) та ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (замовник) укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - договір про надання послуг), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

2.2. 30.09.2016 між позивачем, як залізницею, та відповідачем, як власником колії, укладено договір №ПР/М-16-3/1-708НЮ 20/2016/2889 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве; строк дії договору з 01.12.2016 по 30.11.2021 включно; відповідно до пункту 1 цього договору згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою №12 до парку "А" і стрілкою №172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом власника колії; вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці.

2.3. У лютому 2019 року відповідно до перевізних накладних №45698925, №45698917 залізницею прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" зі станції Рядова Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

2.4. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, 03.02.2019 о 22 год. 40 хв. наказом №649 від 03.02.2019 були затримані вагони з вантажем, що перевозився у поїзді №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, у зв`язку з неприйняттям їх вантажовласником ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на станції призначення Запоріжжя-Ліве. За цим фактом станцією затримки 53-х вагонів Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019.

2.5. 06.02.2019 о 14 год. 00 хв. позивачем надано наказ №17/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру на підставі пункту 36 Статуту залізниць України та з причини виникнення ускладнень на станції у зв`язку із несвоєчасним забиранням вагонів по станції Нижньодніпровськ з причини неприймання ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станція Запоріжжя-Ліве), про що повідомлено відповідача.

2.6. Згідно з актом про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, затримані вагони, що прибули поїздом №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, відправлені згідно з наказом про відновлення руху №881 від 13.02.2019.

2.7. Актом загальної форми від 13.02.2019 засвідчено, що дію наказу №649 від 03.02.2019 на поїзд №2052 (індекс поїзда 4572-013-4600) припинено, вагони зняті 13.02.2019 о 14 год. 35 хв.; час затримки 231 год. 55 хв.

2.8. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника (відповідача) залізницею (позивачем) нарахована плата за користування вагонами за відомостями (6 шт.) форми ГУ-46 за №22029062, №25029088, №21029034 №21029036, №21029039, №21029043 на суму 302 817, 96 грн. (з урахуванням ПДВ), збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №19029015 від 18.02.2019 на суму 613 367 грн. (без ПДВ), а з ПДВ 20% - 122 673, 40 грн., всього на суму 736 040, 40 грн.

2.9. Про затримку вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23 позивачем здійснено розрахунок та складено відомості (№22029062, №25029088, №21029034 №21029036, №21029039, №21029043) плати за користування вагонами, згідно з якими плата за користування вагонами (вказаними у шістьох відомостях, зазначених вище), з урахуванням 20% ПДВ, складає 302 817, 96 грн.; дані відомості відповідач підписав із запереченнями.

2.10. Відповідач зобов`язання зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу (в тому числі у двократному розмірі) не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості на суму 1 038 858, 36 грн., що відповідає ціні позову у цій справі.

2.11. Як на підставу позову позивач зіслався на положення статей 908, 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 36, 42, 46, 62, 64, 71, 119 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, пунктів 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову з посиланням на такі обставини: робота АТ "Українська залізниця" з відвантаження та доставки вантажу була незадовільною; скупчення вагонів на під`їзній колії відповідача - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" відбулося через порушення позивачем умов про інтервальний проміжок часу, встановлений для повернення вагонів із під`їзної колії; наказ про збільшення розміру збору за зберігання вантажу підписано неуповноваженою особою; затримка вагонів на станції слідування сталася з вини позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. 03.12.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/1795/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020, позовні вимоги задоволено.

4.1. Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 11, 525, 526, 530, 901 ЦК України, пунктів 5, 36, 46, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 3, 4, 8, 9, 10, 17 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та пункту 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, дійшли таких висновків:

4.1.1. Затримка вагонів на підході до станції призначення відбулася з вини відповідача, а саме внаслідок неможливості приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.

4.1.2. Розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

4.1.3. Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його, як вантажовласника, від плати за користування вагонами і контейнерами, встановлених пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

4.1.4. Накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу у двократному розмірі підписані уповноваженими особами.

4.2. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що затримка приймання вагонів відбувалася через неритмічну доставку їх залізницею на станцію призначення, оскільки на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 06.04.2020 поштовим відправленням ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19, в якій просило поновити йому пропущений строк на касаційне оскарження, прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження, скасувати прийняті по суті спору судові рішення у цій справі про задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в позові.

5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Кондратової І.Д. - головуючої, Стратієнко Л.В., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 у складі визначеної в автоматизованому порядку колегії суддів: Кондратова І.Д. - головуюча, Стратієнко Л.В., Ткач І.В. поновлено ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19; призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 17.06.2020.

5.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 у зв`язку із запланованою відпусткою головуючої судді Кондратової І.Д. повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №908/1795/19 відбудеться 24.06.2020; ухвалами Суду 24.06.2020 і 15.07.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до 15.07.2020 та 22.07.2020.

5.4. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 у складі колегії суддів Кондратової І.Д. - головуючої, Стратієнко Л.В., Ткача І.В. справу №908/1795/19 за касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5.5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020; у зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020.

5.6. Ухвалою від 21.08.2020 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г. прийнято справу №908/1795/19 разом із касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено розгляд касаційної скарги ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 у судовому засіданні на 18.09.2020 об 11:30.

5.7. У зв`язку з відпусткою суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. та виходом з відпустки судді Баранця О.М. для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020.

5.8. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В. задоволено заяву відповідача та клопотання позивача про участь у судовому засіданні Верховного Суду у справі №908/1795/19 в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 18.09.2020 об 11:30 у приміщенні Господарського суду Запорізької області.

5.9. У зв`язку з виходом з відпустки судді Львова Б.Ю. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020.

5.10. Розгляд справи №908/1795/19 Об`єднаною платою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні 18.09.2020 відбувся в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області.

Підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

6. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., Ткач І.В. під час розгляду касаційної скарги відповідача у справі №908/1795/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу (в тому числі у двократному розмірі) в силу вимог пункту 8 Правил зберігання вантажів та пункту 36 Статуту залізниць, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №908/1746/19 (колегія суддів у складі Колос І.Б., Бенедисюк І.М. Булгакова І.В.) та від 26.06.2020 у справі №908/1925/19 (колегія суддів у складі Львов Б.Ю., Колос І.Б., Селіваненко В.П.), відповідно до якого двократний розмір збору за зберігання вантажу сплачується незалежно від місця затримки.

6.1. Колегія суддів Верховного Суду у складі Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В., Ткача І.В. зауважила, що у постановах 23.06.2020 у справі №908/1746/19 та 26.06.2020 у справі №908/1925/19 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодились з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності нарахування та стягнення двократного розміру збору за зберігання вантажу незалежно від станції затримки вагонів (проміжної станції чи станції призначення).

6.2. Касаційний господарський суд під час розгляду справ №908/1746/19 та №908/1925/19, з посиланням на пункт 8 Правил зберігання вантажів та пункт 36 Статуту залізниць, дійшов висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), оскільки сама станція призначення, як встановлено судами попередніх інстанцій, зайнята через несвоєчасне вивільнення товариством колій від вантажу, що раніше прибув на його адресу.

6.3. Водночас, при розгляді справи №908/1795/19 колегія суддів: Кондратова І.Д., Стратієнка Л.В., Ткач І.В. зазначила, що пунктом 8 Правил зберігання вантажів передбачена можливість нарахування збору за зберігання вантажу незалежно від місця затримки лише у випадку їх затримки з вини вантажоодержувача; однак, двократний розмір збору за зберігання вантажу пунктом 8 Правил зберігання вантажів не передбачений.

Пунктом 36 Статуту залізниць визначено, що збір за зберігання вантажу до двократного розміру збільшується начальником залізниці за наявності таких підстав: 1) виникнення ускладнень на станції; 2) несвоєчасне вивезення і вивантаження вантажів вантажоотримувачем, що може здійснюватися лише на станції призначення.

Пунктом 2.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №317 від 26.03.2009, передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Колегія суддів Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., Ткач І.В. дійшла висновку, що підставою для застосування до вантажоотримувача двократного розміру збору за зберігання вантажів є виникнення ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів; позивачем не дотримано вимог, передбачених пунктом 36 Статуту залізниць, а саме не надано доказів виникнення ускладнень, які б стали підставою для застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу, так як затримка вагонів відбулася не на станції призначення, а на станції слідування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

7. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження прийнятих по суті спору у справі №908/1795/19 судових рішень про задоволення позовних вимог пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та зауважив, що господарськими судами здійснюється розгляд 22-х справ з однаковим суб`єктним складом та тотожним предметом спору із справою №908/1795/19, тому правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги відповідача у цій справі матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики при розгляді спорів щодо стягнення залізницею із вантажовідправників плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, у зв`язку із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.

7.1. Скаржник доводив неправильне застосування судами частини першої статті 238, статті 240 ЦК України, статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів, а також порушення приписів статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо підставності стягнення позивачем з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі.

7.2. Скаржник зауважив, що місцевий та апеляційний суди при з`ясуванні обставин обґрунтованості затримання поїзда на підходах до станції призначення належно не дослідили питання наявності в осіб, що підписали накази про затримання поїзда на підходах до станції призначення та про застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення таких дій від імені залізниці; докази, які покладено судами в основу оскаржуваних рішень, не відповідають вимогам процесуального закону щодо належності і допустимості доказів та оцінки доказів.

7.3. Скаржник зазначив, що накази №649 від 03.02.2019 та №881 від 13.02.2019 про затримання поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 були підписані начальником СП "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецьким А.С., а наказ №17/МО від 06.02.2019 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу підписано першим заступником директора РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчуком О.М.

На підтвердження наявності у зазначених осіб повноважень на підписання наказів №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019 та №17/МО від 06.02.2019 позивачем надано довіреність №2022 від 29.10.2018, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кретовою Н.Б., та довіреність №4524 від 26.02.2018, посвідчену приватним нотаріусом Київського МНО Ісаєнко О.В.

Скаржник зауважив, що довіреність №4524 від 26.10.2018 видана головою правління ПАТ "Українська залізниця" Кравцовим Є.П. та членом правління Бужором О.Я. про уповноваження директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М.С. та першого заступника директора цієї Філії Декарчука О.М. здійснювати поточне керівництво й управління діяльністю Філії; довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 02.08.2019.

Скаржник зазначив, що довіреність №2022 від 29.10.2018 видана директором регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Кужавським М.С. та першим заступником директора цієї Філії Декарчуком О.М. в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності від 26.10.2018 №4524 про уповноваження зазначеними посадовими особами начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Борецького А.С. та першого заступника начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Гуню К.А. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу; довіреність дійсна до 02.08.2019 включно.

Скаржник аргументував, що жодна із довіреностей (як основна, так і в порядку передоручення), не передбачає повноважень щодо видачі наказів про затримку поїздів із вантажем та про збільшення розміру збору за зберігання вантажів.

7.4. Скаржник, з посиланням на приписи пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 36 Статуту залізниць, аргументував, що право на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, має саме начальник залізниці або уповноважені ним особи, тоді як такими повноваженнями не наділений керівник залізниці, особа, що здійснює керівництво залізницею, директор регіональної філії залізниці, голова та члени правління АТ "Укрзалізниця", керівник Державної адміністрації залізничного транспорту чи посадові особи залізниці.

Скаржник доводив, що директор Філії та його перший заступник Декарчук О.М. не можуть на підставі виданої головою правління та членами правління АТ "Укрзалізниця" довіреності видавати накази відповідно до пункту 36 Статуту залізниць та пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, а також передоручати такі повноваження іншим особам.

Скаржник зауважив, що на даний час Придніпровська залізниця втратила статус юридичної особи та реорганізована у Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", тому здійснювати і делегувати права, передбачені пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пунктом 36 Статуту залізниць, може лише начальник АТ "Українська залізниця" і не в порядку передоручення; однак, голова правління чи члени правління АТ "Українська залізниця" не наділені такими повноваженнями.

7.5. Скаржник проаналізував Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - Положення) та зазначив, що за його змістом вбачається, що філією керує директор філії, а не начальник залізниці; директор філії діє виключно на підставі довіреності, виданої АТ "Укрзалізниця" у порядку, передбаченому Статутом Товариства (АТ "Укрзалізниця") та Положенням про регіональну філію, у довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Товариства (пункти 5.3., 5.5. Положення).

Скаржник зауважив, що серед визначених в пункті 5.5. Положення повноважень директора філії відсутні повноваження щодо застосування двократного збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення; директор філії наділений правом видавати довіреності від імені АТ "Укрзалізниця" тільки в порядку передоручення, однак видавати довіреності на виконання повноважень, передбачених для начальника залізниці, директор філії не має права; у Положенні не зазначено, що директор філії здійснює дії та користується повноваженнями, передбаченими Статутом залізниць для начальника залізниці.

7.6. Скаржник доводив, що довіреність від 26.10.2018 за №4524 також не надає директору Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Кужавському М.С. прав, передбачених пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пунктом 36 Статутом залізниць; відтак, за висновком скаржника, відсутні повноваження і в першого заступника директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчука О.М. і в начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецького А.С. відповідно, оскільки в силу частини першої статті 238 ЦК України представник за довіреністю може бути уповноважений на здійснення тільки тих дій, право на здійснення яких має особа, яку він представляє.

7.7. Скаржник зауважив, що перший заступник директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчук О.М. та начальник структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецький А.С., підписуючи накази №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019 про затримку вагонів з вантажем на підходах до станції призначення та наказ №17/МО від 06.02.2019 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного, перевищили свої повноваження, що не відповідає вимогам статті 240 ЦК України; за доводами скаржника, зазначені накази підписані від імені АТ "Укрзалізниця" неуповноваженими особами, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами затримки вантажу на підходах до станції призначення з вини відповідача.

7.8. Скаржник заперечував висновки судів про велике скупчення вагонів, адресованих відповідачу, на залізниці, та неможливість прийняття поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 на станції Запоріжжя-Ліве 03.02.2019, та доводив, що є помилковим висновок судів про обґрунтованість затримки 03.02.2019 зазначеного поїзда на підходах до станції призначення (на станції Нижньодніпровськ).

Скаржник зауважив на відсутності належних та допустимих доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції призначення (на станції Запоріжжя-Ліве) у період з 03.02.2019 по 13.09.2019 поїздів, адресованих відповідачу.

Скаржник доводив, що накази №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019, №17/МО від 06.02.2019, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, №5 від 13.02.2019, повідомлення про затримку вагонів від 03.02.2019, акти загальної форми №24т від 03.02.2019, №31т від 13.02.2019 лише фіксують факт та період затримки вагонів на станції Нижньодніпровськ Дніпровської дирекції. Однак, зазначені документи не можуть підтверджувати факт великого скупчення вагонів та неможливість приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 03.02.2019 по 13.02.2019 поїздів, адресованих відповідачу. Також, не є належним та допустимим доказом наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання поїздів, адресованих відповідачу, на зазначеній станції, як станції призначення, у спірний період пояснення про зайнятість колій станції Запоріжжя-Ліве за №467 від 09.08.2019, що підписані начальником цієї станції; у зазначених поясненнях начальник станції узагальнив роботу станції Запоріжжя-Ліве за лютий 2019 року, однак, такі висновки зроблено без посилання на первинні документи.

Скаржник зазначив, що з наданих позивачем документів неможливо встановити дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве, та наявність підстав для затримання вагонів у спірний період.

7.9. Скаржник аргументував, що в силу пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, належними доказами затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве з причин, які залежали від відповідача, є складені акти загальної форми, однак, такі акти самі по собі не свідчать про відсутність можливості приймати поїзди на зазначеній станції, а підтверджують факт зайнятості певних колій станції призначення.

На момент видачі позивачем 03.02.2019 наказу про затримку вагонів на під`їзній станції Нижньодніпровськ, на станції призначення Запоріжжя-Ліве простоювали 128 вагонів - 3 умовних поїзди, які займали 4 із 32 колій, призначених для передачі вагонів згідно з пунктом 6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" №ПР/М-16-3/1-708НЮ 20/2016/2889 від 30.09.2016; однак, належних та допустимих доказів зайнятості інших приймально-здавальних колій вагонами позивачем не надано, відповідні акти загальної форми до матеріалів справи не долучені.

Скаржник зауважив на відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів неможливості прийняти поїзд №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 на станції призначення Запоріжжя-Ліве, а, відтак, недоведеність позивачем обґрунтованості його дій щодо затримки поїзда із вантажем, адресованим відповідачу, на підходах до станції призначення на під`їзній станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.

7.10. Скаржник зазначив, що відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, підставою для стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є затримка вагонів на станції з вини вантажоодержувача або із залежних від нього причин.

Скаржник зауважив, що затримка вагонів на станції Нижньодніпровськ сталась з вини позивача з причин, залежних від залізниці, а не відповідача-вантажоодержувача, оскільки позивач з власної ініціативи прийняв рішення про затримку вагонів.

7.11. Скаржник доводив, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 46 Статуту залізниць та пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів, оскільки обов`язок одержувача (відповідача) прийняти та вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, виникає лише у разі прибуття вантажу до станції призначення, однак на випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення зазначені норми не поширюються.

Скаржник зауважив, що станція Нижньодніпровськ, на якій мала місце затримка вантажів позивачем (залізницею), є під`їзною станцією до станції призначення Запоріжжя-Ліве, тому відповідач не мав обов`язку щодо забезпечення вивозу вантажу із проміжної станції на шляху його слідування до станції призначення.

7.12. Скаржник аргументував помилковістю висновків судів про застосування до спірних правовідносин положень пункту 36 Статуту залізниць, що передбачає нарахування залізницею збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, оскільки подвійний розмір такого збору може бути застосований за рішенням начальника залізниці до вантажоодержувача лише у разі виникнення ускладнень на станції призначення у зв`язку із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів; однак, внаслідок затримки вантажу на підходах до станції призначення двократний розмір плати за зберігання вантажу до вантажоодержувача не застосовується.

Скаржник зауважив, що пунктом 1.1. договору про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018 сторони спору погодили, що залізниця зобов`язана доставити ввірений їх вантажовідправником вантаж у пункт призначення та видати його одержувачу; відповідно до залізничних накладних №45698925, №45698917 вантажоодержувачем є ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", а станцією призначення є станція Запоріжжя-Ліве, тому вивезення та вивантаження вагонів, що прямували у складі поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, можливе лише після їх прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве.

Зважаючи на те, що адресовані відповідачу вагони простоювали на коліях станції Нижньодніпровськ, не прибули на станцію призначення Запоріжжя-Ліве та не могли створити ускладнень на станції призначення, скаржник вважає безпідставним нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.

Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8. Позивач погодився з висновками судів про задоволення позову та заперечував проти доводів відповідача за змістом касаційної скарги про необґрунтованість нарахування йому сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, у спірний період з посиланням на повноту з`ясування судами обставин справи та прийняття оскаржуваних судових рішень з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

8.1. Позивач аргументував, що висновки місцевого та апеляційного судів у справі №908/1795/19 відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові 06.04.2020 у справі №908/1417/19 в аналогічних правовідносинах про обґрунтованість стягнення з відповідача (ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") на користь позивача (АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах у справах №904/7535/17 (постанова 22.06.2018), №904/5461/18 (постанова 04.11.2019), №904/7848/17 (постанова 07.08.2018).

8.2. Позивач зауважив на помилковості доводів відповідача щодо відсутності повноважень у посадових осіб АТ "Українська залізниця" на вчинення дій з підписання наказів при застосуванні пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 36 Статуту залізниць, оскільки повноваження посадових осіб ( Борецького А.С. та Декарчука О.М. ) на підписання наказів від 03.02.2019 №649, від 13.02.2019 №881 на затримання поїзда та наказу від 06.02.2019 №17/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів у двократному розмірі визначені нотаріально посвідченими довіреностями 26.10.2018 №4524, 29.10.2018 №2122 (в порядку передоручення). Довіреність 26.10.2018 №4524 видана головою правління АТ "Укрзалізниця" та членом правління АТ "Укрзалізниця", які при вчиненні такої довіреності від імені юридичної особи - АТ "Укрзалізниця" діяли в силу наданих їм повноважень на підставі Статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 (зі змінами), та розпорядження КМУ №512-р від 09.08.2017 та постанови КМУ №815 від 07.10.2015 (зі змінами та доповненнями).

8.3. Позивач заперечив доводи відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів на коліях залізниці та зазначив, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача-вантажоодержувача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів і пунктів 46, 47 Статуту залізниць.

8.4. Позивач зауважив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу.

8.5. Позивач аргументував, що факт неможливості позивача доставити спірні вагони на станцію призначення у зв`язку із зайнятістю колій вагонами, що прибули на адресу відповідача та не були своєчасно вивезені на його під`їзну колію, підтверджується складеними на станції призначення Запоріжжя-Ліве актами загальної форми ГУ-23, що засвідчують зайнятість колій; водночас, наявність вільних під`їзних колій на станції Запоріжжя-Ліве, з урахуванням неподання відповідачем доказів на підтвердження факту вивільнення ним колій станції призначення від вагонів, що раніше прибули на його адресу, свідчить про допущену відповідачем бездіяльність щодо забирання вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій та підтверджує його вину у скупченні вагонів, що утворилося на станції призначення Запоріжжя-Ліве.

8.6. Позивач погодився з висновками судів про застосування до спірних правовідносин пункту 46 Статуту залізниць, пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажу щодо обов`язку одержувача вантажу сплачувати плату за зберігання вантажу на станції понад термін безкоштовного зберігання протягом доби з дня прибуття вантажу на станцію та зауважив на суб`єктивній позиції відповідача про застосування положень зазначених норм лише у разі затримки вантажу на станції призначення.

8.7. Позивач зазначив, що застосування залізницею пункту 36 Статуту залізниць та нарахування відповідачу-вантажоодержувачу збору за зберігання вантажу у двократному розмірі перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з обставинами очікування подачі під вантажні операції вагонів по станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок несвоєчасного вивезення вантажу тепловозом відповідача, тобто ускладненнями, що стали підставою для затримки спірного поїзда на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве на під`їзній станції Нижньодніпровськ, та є відповідальністю відповідача в розумінні пункту 2.1.7 договору про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018.

Доводи, викладені у письмових поясненнях позивача

9. Позивач зауважив на висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №908/1417/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, якими підтверджено правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі внаслідок затримки потяга на підходах до станції призначення Запоріжжя-Ліве, та просив урахувати їх при прийнятті рішення у справі №908/1795/19.

Доводи, викладені у письмових поясненнях відповідача

10. Відповідач вбачав підстави для відступу від висновків щодо застосування пункту 36 Статуту залізниць, викладених Верховним Судом у постановах від 23.06.2020 у справі №908/1746/19 та від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, при розгляді справи №908/1795/19 за касаційною скаргою відповідача Верховним Судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

11. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 7.1-7.12 описової частини цієї постанови.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

12. Спір у справі №908/1795/19 виник між АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (позивач, перевізник) та ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", відповідач, замовник) щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі відповідно до пункту 36 Статуту залізниць, у зв`язку із затримкою залізницею (позивачем) вагонів з вантажем, адресованих відповідачу, на проміжній станції Нижньодніпровськ на шляху прямування поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

13. За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 ЦК України).

Положеннями частини п`ятої статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

14. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

15. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

16. Під час розгляду спору у справі №908/1795/19 суди встановили, що прийняті до перевезення залізницею (позивачем) спірні вагони з вантажем, що перевозився у поїзді №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, були затримані на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці за наказом №649 від 03.02.2019, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача.

Судами встановлено, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23а, ГУ-23 підтверджується, що вагони були затримані на шляху прямування на станції Нижньодніпровськ з вини відповідача через скупчення вагонів на станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок несвоєчасного вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу раніше в порушення пунктів 46, 47 Статуту залізниць, та у зв`язку із зайнятістю приймально-відправних колій.

17. Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 №507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць.

Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій, що визначається технічно-розпорядчим актом станції та не спростовує вини відповідача, якщо він допустив скупчення вагонів на станції призначення внаслідок бездіяльності у їх забиранні.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі №904/7535/17 та колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19, від 04.11.2019 у справі №904/5461/18 та від 07.08.2018 у справі №904/7848/17.

З огляду на встановлені судами обставини прийняття позивачем до перевезення вагонів з вантажем, адресованим відповідачу, на станції Рядова для їх перевезення до станції призначення Запоріжжя-Ліве, затримання спірних вагонів позивачем на шляху прямування на станції слідування Нижньодніпровськ, за наказом залізниці №649 від 03.02.2019 на період до 13.02.2019 із складенням акта про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, у зв`язку із скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача раніше, внаслідок їх неприйняття відповідачем та несвоєчасним вивільненням колій від адресованого йому вантажу, тобто з вини відповідача-вантажоодержувача, колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про обґрунтованість позовних вимог залізниці про стягнення з відповідача плати за користування вагонами за весь час використання спірних вагонів залізниці, у тому числі за період затримки вагонів позивачем з вини відповідача.

18. Пунктом 46 Статуту залізниць на одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №644.

Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Отже, обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).

У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

19. Під час розгляду спору у справі №908/1795/19 місцевий та апеляційний суди встановили, що прийняті позивачем у лютому 2019 року до перевезення відповідно до перевізних накладних №45698925, №45698917 вагони на адресу одержувача (відповідача) були затримані залізницею на станції Нижньодніпровськ на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве на підставі пунктів 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами за наказом №649 від 03.02.2019 з вини відповідача, про що станцією слідування Нижньодніпровськ 03.02.2019 складено акт про затримку 53-х вагонів форми ГУ-23а №3 та акти загальної форми ГУ-23.

Судами встановлено, що відповідач не довів перед судом відсутності своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача раніше, та не були ним своєчасно вивезені із вивільненням колій від вантажу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та пунктів 46, 47 Статуту залізниць.

За встановлених судами обставин справи та з огляду на правове регулювання порядку нарахування залізницею (позивачем) збору за зберігання вантажу, що перевозився у вагонах, затриманих на підходах до станції призначення з вини одержувача (відповідача), Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками оскаржуваних судових рішень про наявність підстав для стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у вагонах залізниці за час їх затримки на станції слідування Нижньодніпровськ на підходах до станції призначення Запоріжжя-Ліве у заявленому позивачем розмірі.

20. До складу позовних вимог залізницею включено вимогу про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажів у двократному розмірі, який розраховано за період з 06.02.2019 по 13.02.2019 на підставі наказу позивача №17/МО від 06.02.2019 про застосування ставки збору за зберігання вантажів у двократному розмірі у зв`язку із несвоєчасним забиранням вагонів по станції Нижньодніпровськ з причини неприймання відповідачем (простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станцію Запоріжжя-Ліве), про що повідомлено відповідача-одержувача вантажу.

Пунктом 36 Статуту залізниць визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Водночас, згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Отже, нормотворцем не обмежено можливість застосування такої господарської санкції в залежності від певного місця затримки вагонів з вини вантажоодержувача.

Правовий аналіз зазначених положень Статуту залізниць (пункт 36) та Правил зберігання вантажів (пункт 8) дає підстави для висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника) і така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19.

21. Задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених обставин зайнятості станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок скупчення на її коліях вагонів з вантажем, що зумовлено несвоєчасним вивільненням відповідачем колій на станції призначення від вантажу, який прибув на його адресу раніше.

У касаційній скарзі та письмових поясненнях у справі відповідач аргументував наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19, щодо застосування у подібних правовідносинах положень пункту 36 Статуту залізниць та пункту 8 Правил зберігання вантажів на предмет обґрунтованості нарахування одержувачам вантажу збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів на станціях слідування на шляху прямування вантажу до станції призначення. Відповідач доводив, що за змістом пунктів 36, 46 Статуту залізниць вбачається обов`язок одержувача сплатити залізниці збір за зберігання вантажу незалежно від місця затримки вантажу залізницею з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу. Разом з тим, за твердженням відповідача, збільшення збору за зберігання вантажу до двократного розміру допускається лише у разі затримки вантажу на станції призначення та не може мати місце, якщо затримка відбулася на інших станціях, до моменту прибуття вагонів на станцію призначення.

22. Розглядаючи доводи скаржника, Верховний Суд приймає до уваги таке.

Пунктом 46 Статуту залізниць визначено обов`язок одержувача вантажу прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу (абзац 1 цього пункту), якому кореспондується право залізниці вимагати від одержувача сплати збору за зберігання вантажу на станції понад термін безкоштовного зберігання (абзац 3 цього пункту).

Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві №1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.

Отже, нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за регульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.

Водночас, застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу в порядку пункту 36 Статуту залізниць допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу.

Застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція даної норми пов`язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме зі створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію, вона не виключає можливості застосування такої підвищеної міри відповідальності щодо затриманих вагонів на під`їзних станціях по шляху слідування поїзда, якщо такі вагони не могли бути своєчасно доставлені на станцію призначення, внаслідок ускладнень в роботі станції призначення з вини вантажоодержувача.

Загальні норми пункту 46 Статуту залізниць та пункту 8 Правил зберігання вантажів, що передбачають право залізниці на нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу за регульованим тарифом, застосовуються незалежно від місця затримки вантажу, за умов доведення вини одержувача у такій затримці.

Відтак, пункт 36 Статуту залізниць, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи на станціях, які є під`їзними по маршруту слідування вагонів).

З огляду на таке правове регулювання порядку та підстав застосування залізницею двократного розміру збору за зберігання вантажу, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів про застосування до відповідача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, що перевозився у вагонах, які були затримані залізницею на станції слідування, з огляду на встановлені судами обставини виникнення з вини відповідача ускладнень у доставці вантажу у спірних вагонах на станцію призначення, яка у спірний період була зайнята іншими вагонами внаслідок несвоєчасного вивільнення відповідачем визначених умовами договору колій для розвантажувальних робіт від вагонів вантажоодержувача, що прибули на його адресу на станцію призначення раніше.

23. Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною першою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

24. Верховний Суд звертає увагу, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який серед іншого вимагає того, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

25. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (Рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України"). Касаційний суд, перевіривши доводи відповідача, не встановив обставин суттєвого та неспростовного характеру, які могли б поставити під сумнів законність та відповідність нормам цивільного та господарського законодавства, що регулюють правовідносини з перевезення вантажів, а також галузевого законодавства про залізничні перевезення вантажів, прийнятих апеляційним та місцевим судами постанови та рішення про задоволення позовних вимог про стягнення залізницею з відповідача-одержувача вантажу плати за користування вагонами залізниці та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, за час затримки спірних вагонів залізницею з вини одержувача на станції слідування на шляху прямування вантажу до станції призначення.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, встановлення на підставі доказів у справі обставин на підтвердження наявності або відсутності вини відповідача (одержувача) у затримці вагонів на станції слідування Нижньодніпровськ до станції призначення Запоріжжя-Ліве, а відповідно і визначення підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за весь час затримки вагонів з вини відповідача, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень.

Відтак, доводи відповідача за змістом пункту 7.10. описової частини цієї постанови щодо відсутності його вини у затримці вагонів на підходах до станції призначення на станції Нижньодніпровськ є необґрунтованими, оскільки викладені без урахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

27. Доводи відповідача про недоведення позивачем належними і допустимими доказами факту неможливості прийняти поїзд №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, на станції призначення Запоріжжя-Ліве у період 03.02.2019 - 13.02.2019 та наявності на станції призначення скупчення вагонів з вантажем, що прибув на адресу відповідача раніше (пункти 7.8., 7.9. описової частини цієї постанови), є такими, що спрямовані на переоцінку доказів касаційним судом, яким уже надана відповідна оцінка судами попередніх інстанцій, тому такі доводи не приймаються касаційним судом з огляду на обмеження повноважень суду касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України.

28. Доводи касаційної скарги (пункт 7.11. описової частини цієї постанови) про помилкове застосування судами до спірних правовідносин приписів пункту 46 Статуту залізниць та пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів щодо обов`язку одержувача своєчасно прийняти і вивезти вантаж зі станції, що надійшов на його адресу, з посиланням на обставини затримки вагонів з вантажем, адресованим відповідачу, на станції слідування, а не на станції призначення, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такими, що спростовуються висновками Суду за змістом пунктів 18-19 мотивувальної частини цієї постанови.

29. Аргументи відповідача про відсутність підстав для застосування до нього збільшеного до двократного розміру збору за зберігання вантажу у вагонах, що були затримані позивачем на станції слідування Нижньодніпровськ на підходах до станції призначення Запоріжжя-Ліве (пункт 7.12. описової частини цієї постанови), є такими, що спростовуються висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за змістом пункту 22 мотивувальної частини цієї постанови.

30. У касаційній скарзі відповідач посилається на відсутність повноважень у посадових осіб залізниці на підписання наказів про затримання та закінчення затримання вантажу, а також наказу про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного.

30.1. Зазначені доводи відповідача були предметом дослідження місцевим та апеляційним судами та спростовані судами з урахуванням встановлення таких обставин:

- довіреністю від 26.10.2018 №4524, виданою головою правління ПАТ "Укрзалізниця" Кравцовим Є.П. та членом правління ПАТ "Укрзалізниця" Бужорою О.Я., уповноважено директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М.С. та/або першого заступника директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчука О.М. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії, її структурних підрозділів відповідно до планів, затверджених довірителем. Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 02.08.2019;

- відповідно до довіреності від 26.10.2018 №4524 Кужавський М.С. та Декарчук О.М. уповноважені: видавати та підписувати від імені Філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності Філії, її структурних підрозділів, які є обов`язковими для всіх працівників Філії, її структурних підрозділів, та не повинні суперечити рішенням органів та наказам довірителя, а також видавати та скасовувати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам Філії, її структурних підрозділів, іншим особам у порядку передоручення, з обов`язковим повідомленням довірителя про видачу та скасування довіреності з наданням відомостей про особу, якій передані відповідні повноваження або довіреність якої скасовано;

- повноваження Борецького А.С. на підписання наказу від 03.02.2019 №649 про затримання поїзда №2052 (індекс поїзда 4572-013-4600) та наказу від 13.02.2019 №881 про закінчення його затримки підтверджуються довіреністю від 29.10.2018 №2122, виданою директором регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавським М.С. та першим заступником директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчуком О.М. з наданням повноважень Борецькому А.С., як начальнику структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу, відповідно до планів, затверджених довірителем, з правом підписання заяв, форм, довідок, з приводу будь-яких питань, що пов`язані із представництвом інтересів довірителя стосовно діяльності Філії, її структурних підрозділів. Довіреність дійсна до 02.08.2019 включно.

- на підтвердження повноважень Декарчука О.М. на підписання наказу від 06.02.2019 №17/МО про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного до матеріалів справи долучена копія довіреності від 26.10.2018 №4524, видана за підписами голови правління ПАТ "Укрзалізниця" Кравцова Є.П. та члена правління ПАТ "Укрзалізниця" Бужора О.Я. , пунктом 14 якої уповноважено Декарчука О.М., зокрема, видавати та підписувати від імені регіональної філії "Придніпровська залізниця" розпорядчі документи (накази).

З огляду на таке, суди дійшли висновку, що повноваження Борецького А.С., який підписав накази 03.02.2019 №649 та 13.02.2019 №881 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та повноваження Декарчука О.М, за підписом якого видано наказ 06.02.2019 №17/МО про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного, підтверджені належними доказами.

30.2. За доводами касаційної скарги (пункти 7.2-7.7. описової частини цієї постанови) вбачається, що відповідач заперечує повноваження зазначених посадових осіб залізниці на підписання наказів про затримку вагонів на станції слідування та про застосування двократного розміру ставки за зберігання вантажу у вагонах, затриманих залізницею, з посиланням на те, що правом підпису таких документів наділений виключно начальник залізниці відповідно до приписів пункту 36 Статуту залізниць та пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідач зауважив на відсутності таких повноважень у керівника залізниці, особи, що здійснює керівництво залізницею, директора регіональної філії залізниці, голови та членів правління ПАТ "Українська залізниця" та інших посадових осіб залізниці.

30.3. Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (в редакції на дату видачі довіреності від 26.10.2018 №4524) затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця" та визначено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пункт 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Пунктом 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця" визначено, що Товариство утворене як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За змістом пункту 14 Статуту ПАТ "Українська залізниця" вбачається, що Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом.

Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень (абзац 2 пункту 17 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Управління поточною діяльністю Товариства здійснює колегіальний виконавчий орган Товариства - правління ПАТ "Українська залізниця" (пункт 84 Статуту Товариства).

До компетенції правління належить видача довіреностей від імені Товариства та їх відкликання (підпункт 11 пункту 102 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Отже, правління ПАТ "Українська залізниця", яке очолює його голова, є колегіальним виконавчим органом ПАТ "Українська залізниця", до складу якого входять члени правління, компетентне на здійснення управління поточною діяльністю Товариства, в тому числі з видачі довіреностей від імені Товариства як юридичної особи.

Водночас, у структурі ПАТ "Українська залізниця" діють філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, а відтак, у правовідносинах із третіми особами статус юридичної особи має лише ПАТ "Українська залізниця", а її структурні підрозділи, зокрема філії, діють на підставі довіреностей, виданих правлінням ПАТ "Українська залізниця".

З огляду на таке правове регулювання порядку діяльності ПАТ "Українська залізниця" та її правового статусу як юридичної особи, у складі якої діють філії ПАТ "Українська залізниця", Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у голови правління ПАТ "Укрзалізниця" Кравцова Є.П. та члена правління ПАТ "Укрзалізниця" Бужора О.Я. права на видачу довіреності від 26.10.2018 №4524 від імені ПАТ "Укрзалізниця" про уповноваження директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М.С. та/або першого заступника директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчука О.М. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії "Придніпровська залізниця та її структурних підрозділів, що не мають статусу юридичних осіб та діють у складі ПАТ "Укрзалізниця".

31. Доводи відповідача про неправильне застосування судами частини першої статті 238, статті 240 ЦК України, статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів (пункт 7.1. описової частини цієї постанови) є безпідставними, оскільки місцевим та апеляційний господарські суди правильно застосували зазначені норми права до спірних правовідносин.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначає, що наявність вільних під`їзних колій на станції призначення є однією з умов здійснення господарської діяльності з розвантаження вагонів на станції призначення та не спростовує вини відповідача, який допустив скупчення вагонів внаслідок бездіяльності у їх забиранні зі станції призначення.

33. Обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).

Нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за регульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.

34. Пункт 36 Статуту залізниць, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи підходах до неї) по маршруту слідування вагонів.

35. Правовий аналіз положень пункту 36 Статуту залізниць та пункту 8 Правил зберігання вантажів дає підстави для висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення чи на підходах до неї (якими можуть бути проміжні станції), на прикордонних, припортових станціях, тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).

Такий правовий висновок щодо порядку застосування двократного розміру збору за зберігання вантажів викладений колегіями суддів Касаційного господарського суду у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19, від якого Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу за наслідком розгляду справи №908/1795/19.

В. Судові витрати

36. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.М. Баранець

І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

І.В. Ткач

Постанова ОП КГС ВС від 18 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19