Ключові рішення ВП ВС та імплементація практики ЄСПЛ і Суду ЄС в національну правову систему: представники ВС долучилися до обговорення проблем судового права

Забезпечення єдності судової практики Великою Палатою Верховного Суду та потреба інтенсифікувати процес упровадження практики Європейського суду з прав людини та Суду справедливості Європейського Союзу в українську правову систему – на цьому під час Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми судового права» зосередилися Секретар Великої Палати ВС Віталій Уркевич і перший заступник керівника Апарату ВС Расім Бабанли.

Так, окреслюючи роль Великої Палати ВС як між’юрисдикційного органу в забезпеченні єдності судової практики, Віталій Уркевич навів найактуальніші висновки ВП ВС, які мають непересічне значення для правозастосування.

Наприклад, минулого року ВП ВС сформулювала висновок щодо порядку отримання компенсації за примусово відчужене (мобілізоване) майно в умовах правового режиму воєнного стану (постанова ВП ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц). У цій справі Верховний Суд акцентував, що відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної Україні внаслідок тимчасової окупації, покладається на рф як на державу-окупанта.

Згадав спікер і про минулорічне рішення ВП ВС у справі № 910/8413/21 про повернення до комунальної власності міста Києва садиби Терещенків. «Ця справа примітна й тим, що в ній Велика Палата ВС постановила окрему ухвалу на адресу Київської міської ради про необхідність дотримання законодавства про охорону культурної спадщини», – додав він.

До того ж, як повідомив Віталій Уркевич, Велика Палата ВС у постанові від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 надала тлумачення застосуванню ст. 49 КК України щодо співвідношення загальних і диференційованих строків давності, а питання стосовно можливості застосування штрафних санкцій до держави за час невиконання судових рішень про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із держбюджету було предметом судового розгляду у справі № 686/7081/21 (постанова ВП ВС від 3 жовтня 2023 року).

Щодо процесуальних питань Секретар Великої Палати ВС нагадав про висновок ВП ВС щодо можливості звільнення відповідача – фізичної особи від сплати судового збору при зверненні з апеляційною чи касаційною скаргою. Це питання було спричинене недосконалістю Закону України «Про судовий збір» (постанова ВП ВС від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20).

Неабияке значення в умовах воєнного стану мають висновки ВП ВС щодо встановлення фактів проживання однією сім’єю з військовослужбовцем, який загинув. Позиція, викладена в постанові ВП ВС від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, полягає в тому, що будь-який юридичний факт має встановлюватися в порядку цивільного судочинства.

Наостанок Віталій Уркевич розповів про значущі рішення ВП ВС, ухвалені цьогоріч у квітні. Серед них – постанова ВП ВС від 3 квітня 2024 року у справі № 906/1330/21 щодо порядку зміни підлеглості релігійної громади в канонічних та організаційних питаннях.

Ще одна нещодавня позиція, викладена в постанові ВП ВС від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13988/20, стосується можливості визнання торговельної марки добре відомою. ВП ВС навела висновок, що вимога про визнання торговельної марки добре відомою не може бути задоволена в позовному провадженні як окрема, оскільки не спрямована на захист права інтелектуальної власності від конкретного порушення, а є умовою надання цього захисту. «Важливо, що, мотивуючи свою позицію, у цій постанові ВП ВС послалася на висновки Суду ЄС», – зауважив Секретар ВП ВС.

Він резюмував, що з огляду на викладене висновки ВП ВС, безсумнівно, мають вирішальне, системотвірне значення для застосування правових норм.

Щодо імплементації практики ЄСПЛ і Суду ЄС в національну правову систему перший заступник керівника Апарату ВС Расім Бабанли акцентував, що така імплементація є методологічною основою, щоб знаходити відповіді на питання, як саме має діяти верховенство права в конкретних правових кейсах.

Доповнюючи виступ Секретаря ВП ВС, Расім Бабанли зазначив, що вирішення Верховним Судом релігійного спору у справі № 906/1330/21 значною мірою ґрунтувалося на застосуванні практики ЄСПЛ. Свою позицію Велика Палата ВС мотивувала розвитком права на свободу віросповідання і тим, як це право тлумачиться в конкретних ситуаціях Європейським судом з прав людини. Тобто, як пояснив спікер, національна правова система вже на шляху до того, що такі складні спори мають вирішуватися методологічно з урахуванням відповідних висновків ЄСПЛ і Суду ЄС.

Перший заступник керівника Апарату ВС розповів, що на етапі створення Верховного Суду однією з ідей, яка була втілена, було започаткувати роботу відділу, який би опікувався питаннями практики ЄСПЛ. На сьогодні до функціоналу цього підрозділу додано вивчення практики Суду ЄС, і у 2023 році Верховний Суд почав оприлюднювати ще й огляди практики Суду ЄС.

«У контексті вимог ЄС до України на шляху до євроінтеграції практика ЄСПЛ і Суду ЄС має бути імплементована не лише в наше національне законодавство, а і в практику його застосування. Тому настав час інтенсифікації таких процесів. Це важливо насамперед для розвитку нашого правового світогляду», – висловив переконання Расім Бабанли.

Він також навів перелік декількох рішень, уміщених у нещодавно оприлюдненому на офіційних інформаційних ресурсах ВС огляді практики ЄСПЛ (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_01_02_2024.pdf), які вже сьогодні варто було б імплементувати в нашу національну практику у зв’язку з наявністю подібних нагальних проблем в українській правовій системі.

Перше з них – рішення у справі SNIJDERS v. The Netherlands, яка стосувалася проведення прямого перехресного допиту анонімного свідка. Інша справа (ĐURIĆ v. Serbia) порушувала питання стосовно несправедливості судового провадження щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а у справі BOGDAN v. Ukraine – щодо відмови від захисника особи, яка страждає від наркотичної залежності. Також вартими уваги є висновки ЄСПЛ у справах ISMAYILZADE v. Azerbaijan (відмова органів державної влади в реєстрації імені дитини, яке обрала заявниця) і KACZMAREK v. Poland (розголошення під час пресконференції даних, які не були об’єктом розслідування).

Расім Бабанли резюмував, що такою методологією не зайвим буде послуговуватися всім, хто бере участь у здійсненні правосуддя, та всім учасникам судового права.

Конференція організована Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого в партнерстві з ННІП КНУ імені Тараса Шевченка, Національним університетом «Одеська юридична академія» і Німецько-українським об’єднанням юристів.

Фото надані організаторами.