До відома сторін по справі № 908/627/23 (суддя Дроздова С.С.) Акціонерного товариства “ОТП БАНК”, Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М”, Кастіна Ігоря Семеновича, Міністерство фінансів України, Кастіна Світлана Володимирівна, Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”             

 

 

А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

З а п о р і з ь к о ї о б л а с т і

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

25.04.2024                                                                                        Справа № 908/627/23

 

м. Запоріжжя Запорізької області                                                            

 

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Ярешко О.В., при секретарі судового засідання                Вака В.С., розглянувши матеріали

за первісним позовом: Акціонерного товариства “ОТП БАНК” (01033 м. Київ,                     вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” (69068 м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949, agroimpulsllc@gmail.com)

до відповідача-2: Кастіна Ігоря Семеновича (72313 Запорізька область,                                     м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 36/9, кв. 102, РНОКПП 2653907436)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код юридичної особи 00013480)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Кастіна Ігоря Семеновича – Кастіна Світлана Володимирівна, 12.07.1972 року народження (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 36/9, кв. 102)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”              (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 00032112)

про стягнення 11 007 715 грн 24 коп.

 

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” (69068 м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949, agroimpulsllc@gmail.com)

до відповідача: Акціонерного товариства “ОТП БАНК” (01033 м. Київ,                            вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166)

про визнання кредитного договору недійсним частково

 

за участю

представника  АТ “ОТП БАНК”: Киричук Р.П., довіреність б/н від 30.01.2023, в режимі відеоконференцзв’язку

представника ТОВ “АГРО-ІМПУЛЬС.М”: Гамей В.В., адвокат, ордер серія АВ № 1077014 від 22.05.2023, в режимі відеоконференцзв’язку

представника Кастіна І.С.: не з’явився

представника Міністерство фінансів України: не з’явився

представника Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”: не з’явився

Кастіна Світлана Володимирівна: не з’явилася

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Акціонерне товариства “ОТП БАНК” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” заборгованість за Договором про надання банківських послуг № СК 21-552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11 007 715,24 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн;

- стягнення з Кастіна Ігоря Семеновича заборгованість за Договором про надання банківських послуг № СК21- 552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11007 715,24 грн, яка складається з: заборгованості: по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн;

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 28.02.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/627/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/627/23, присвоєно справі номер провадження 27/76/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2023 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 05.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 справу № 908/627/23 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

07.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним Кредитний договір № СR 21-552/200-2 від 25.06.2021 в частині умови, яка викладена у третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. цього договору у такій редакції: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі».

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області                      № П-433/23 від 06.06.2023, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023 про призначення колегіального розгляду справи, справу № 908/627/23 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.06.2023 справу                   № 908/627/23 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –                  Дроздова С.С., судді Азізбекян Т.А., Корсун В.Л.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 прийнято справу                  № 908/627/23 до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя                   Дроздова С.С., судді:  Азізбекян Т.А. , Корсун В.Л. Прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО- ІМПУЛЬС.М” до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/627/23. Поновлено відповідачу-1 процесуальний строк на подання до суду відзиву на первісну позовну заяву та зустрічної позовної заяви. Призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання для розгляду первісного позову та зустрічного позову призначено на 11.07.2023.

Ухвалою суду від 11.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 12.09.2023, відкладено підготовче судове засідання на 14.08.2023.

14.07.2023 позивач на електронну адресу суду надіслав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, додано до матеріалів справи.

18.07.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання про надання копії договорів, приєднані до матеріалів справи.

10.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшла заява про залучення до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Міністерство фінансів України.

Заява відповідача-1 буде розглянута колегією суддів у наступному судовому засіданні.

14.08.2023 судове засідання не відбулося, у зв’язку з тим, що судді учасники колегії Азізбекян Т.А. з 07.08.2023 по 17.08.2023 включно та Корсун В.Л. з 07.08.2023 по 22.08.2023 знаходяться у відпустці.

Розпорядженнями керівника апарату Господарського суду Запорізької області                       № П-566/23 та № П-567/23 від 14.08.2023, на підставі доповідної записки судді Дроздової С.С. про передачу справи № 908/627/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/627/23 для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 (первісний позов) та протоколом передачі судової справи ранішня визначеному складу суду від 14.08.2023 (зустрічний позов), розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Дроздова С.С., судді Горохов І.С. Боєва О.С.

Ухвалою суду від 18.08.2023 прийнято справу № 908/627/23 до провадження колегією в складі трьох суддів: Головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Горохов І.С. Боєва О.С., призначено розгляд справи по суті на 18.09.2023 о 10 год. 30 хв.

Суд звертає увагу сторін, що в ухвалі суду від 18.08.2023 помилково було в резолютивній частині ухвали під пунктом 2 зазначено про призначення розгляду справи по суті на 18.09.2023 о 10 год. 30 хв., тоді як підготовче провадження у справі № 908/627/23 ще триває і не закрито, тому справа знаходиться на підготовчому провадженні.

15.09.2023 на електронну адресу суду від зацікавленої особи Кастіної С.В. надійшла заява про залучення до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Кастіну Світлану Володимирівну.

18.09.2023 судове засідання не відбулося, у зв’язку з тим, що судді учасники колегії Горохов І.С. з 15.09.2023 до 06.10.2023 включно знаходяться у відпустці.

Розпорядженнями керівника апарату Господарського суду Запорізької області                        № П-627/23 та № П-628/23 від 18.09.2023, на підставі доповідної записки судді                       Дроздової С.С. про передачу справи № 908/627/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/627/23 для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 (первісний позов) та протоколом передачі судової справи ранішня визначеному складу суду від 18.09.2023 (зустрічний позов), розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Боєва О.С.

Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято справу № 908/627/23 до провадження колегією в складі трьох суддів: Головуючий суддя Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Боєва О.С., призначено розгляд справи по суті на 11.10.2023 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.10.2023. відмовлено у задоволенні клопотання Кастіна Ігоря Семеновича про закриття провадження у справі. Відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 13.11.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 в порядку ст. 50 ГПК України залучені до участі у справі Міністерство фінансів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Акціонерного товариства “ОТП БАНК”, Кастіну Світлану Володимирівну, 12.07.1972 року народження у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Кастіна Ігоря Семеновича. Продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче судове засідання на 12.12.2023 о 10 год. 30 хв. Визначено проводити судове засідання 12.12.2023 о 10 год. 30 хв. у справі з використанням власних технічних засобів учасників справи.

Через підсистему “Електронний суд” Акціонерним товариством “ОТП БАНК” подано до суду клопотання,  додані позовна заява та додані до неї документи для третіх осіб.

22.11.2023 через підсистему “Електронний суд” від Міністерства фінансів України надійшли пояснення третьої особи, у якому останній просить суд: залучити до участі у справі Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; позовну заяву Акціонерного товариства “ОТП БАНК” задовольнити в повному обсязі; справу розглядати без участі представника Міністерства фінансів України.

Заява Міністерства фінансів України про залучення до участі у справі Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, буде розглянута колегією суддів у наступному судовому засіданні, з урахуванням думки усіх учасників судового процесу.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватись різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Питання щодо їх задоволення або відмови в їх задоволенні вирішуються судом з урахуванням думки інших учасників судового процесу, які беруть участь у справі щодо кожного клопотання окремо.

Судове засідання 12.12.2023 не відбулося, у зв’язку з тим, що 12.12.2023                                 з 10 год. 15 хв. по 10 год. 50 хв. з невідомих технічних причин був відсутній доступ до Електронного кабінету у підсистеми “Електронний суд”, адміністратором якого є ДП “Центр судових сервісів”, внаслідок чого не було можливим провести відеоконференцію судового засідання у справі № 908/627/23.

Ухвалою суду від 12.12.2023 перенесено судове засідання у справі на 25.12.2023. Визначено розгляд справи № 908/627/23 у судовому засіданні 25.12.2023 об 11 год. 00 хв. здійснювати у Підсистемі “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

25.12.2023 через підсистему “Електронний суд” від представника Кастіна І.С. адвоката Саліхова Б.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв'язку з тим, що суддя учасник колегії Боєва О.С. знаходиться у відпустці з 19.12.2023 по 02.01.2024, відповідно до наказу № 105в від 01.12.2023,  справу  № 908/627/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи.

Розпорядженнями керівника апарату Господарського суду Запорізької області                        № П-764/23 та № П-765/23 від 25.12.2023, на підставі доповідної записки судді                       Дроздової С.С. про передачу справи № 908/627/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/627/23 для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2023 для подальшого розгляду справи № 908/627/23 призначено колегію у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: Головуючий суддя Дроздова С.С., судді:                Корсун В.Л., Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято справу № 908/627/23 до провадження колегією в складі трьох суддів: Головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Ярешко О.В., призначено розгляд справи по суті на 23.01.2024.

Ухвалою суду від 23.01.2024 в порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Акціонерного товариства “ОТП БАНК” - Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, продовжено строк підготовчого провадження до 27.03.2024, відкладено підготовче судове засідання на 27.02.2024. Також, вказаною ухвалою визначено розгляд справи № 908/627/23 у судовому засіданні 27.02.2024 здійснювати в режимі відео конференції у підсистемі “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

05.02.2024 через підсистему “Електронний суд” від Акціонерного товариства “ОТП БАНК” надійшло клопотання, до якого долучено докази надсилання Акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України” копії позовної заяви та доданих до неї документів.

13.02.2024 через підсистему “Електронний суд” від Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Банку.

27.02.2024 через підсистему “Електронний суд” від Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” надійшли пояснення, у яких останній просить суд прийняти пояснення Банку до розгляду та врахувати їх під час розгляду справи, та справу розглядати без участі представника Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”.

            Ухвалою суду від 27.02.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду суті 26.03.2024.

У судовому засіданні 26.03.2024, відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами.

            Ухвалою суду від 26.03.2024 розгляд справи по суті відкладено, засідання суду призначено на 25.04.2024.

25.04.2024 представник Акціонерного товариства “ОТП БАНК” підтримав позовні вимоги викладені у первісній позовній заяві, та заперечення викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву. Первісний позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 527, 530, 536, 553, 554, 610, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055,1056-1 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, умовами договору про надання банківських послуг № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021, умовами договору поруки № SR 21-758/200 від 25.06.2021. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021 як основного зобов'язання, та невиконанням відповідачем-2, як поручителем, взятих на себе зобов'язань згідно з договором поруки № SR 21-758/200 від 25.06.2021.

У відзиві на первісний позов відповідач-1 за первісним позовом зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок заборгованості за процентами. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 09.12.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про дострокове повернення кредитної заборгованості. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем вбачається, що позивач здійснював нарахування процентів по кредиту зокрема й після зміни в односторонньому порядку строку повернення кредитної заборгованості, після чого нарахування процентів є незаконним. Щодо стягнення частини заборгованості, погашеної за рахунок гарантії, відповідач за первісним позовом зазначив, що пунктом 12.2. Кредитного договору передбачено, що до Гаранта, що перерахував на користь Бенефіціара ССГ, переходять права вимоги належного виконання Боргових зобов’язань. Статтею 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Отже, відповідно до норм ЦК України після сплати гарантії у розмірі 5 млн. грн., до Гаранта перейшло право вимоги до відповідача щодо повернення цієї суми коштів. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що Гарант уповноважив позивача на стягнення вказаної суми коштів та що він відмовився від свого права вимоги до відповідача. Більше того, з аналізу ст. 569 ЦК України вбачається, що у гаранта після виконання гарантії право регресу може бути припинено виключно на підставі укладеного між ним та боржником договору. Відтак, зважаючи, що після сплати гарантії право вимоги на відповідну суму перейшло до Гаранта, позивач немає права вимагати цю суму. У відзиві відповідач зав первісним позовом зазначив, що в разі задоволення позову в цій частині можуть скластися обставини, за яких Гарант скористається своїм правом вимоги до відповідача, внаслідок чого відповідач може зазнати значних збитків. Зважаючи, що право вимоги до відповідача на суму 5 млн. грн. перейшло до - Гаранта після сплати останнім гарантії на користь позивача, у задоволенні позову у відповідній частині відповідач-1 просить суд відмовити.

25.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” підтримав заперечення викладені у відзиві на первісну позовну заяву, та підтримав вимоги викладені у зустрічній позовній заяві.

Представник позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М”, зустрічний позов обґрунтовує ст.ст. 11, 14, 16, 203, 215, 216, 509, 510, 511, 512, 514, 260, 569 626, 628 ЦК України, умовами договору № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021. Позивач за зустрічним позовом вважає Кредитний договір недійсним в частині умов, викладених в третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. Кредитного договору, а саме в редакції: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі». Позивач вважає недійсною умову Кредитного договору, згідно якої Банк може стягувати з позичальника суму коштів, сплачену Гарантом за Гарантією, оскільки ця умова суперечить актам цивільного законодавства та іншим умовам Кредитного договору. Виходячи зі змісту статей 509-511, 626 ЦК України, зобов'язання, які виникають з договору, стосуються виключно сторін цього договору - кредитора та боржника; такі зобов'язання не можуть створювати обов'язку для третьої особи, яка не є стороною договору. Позивач за зустрічним позовом вважає, що з редакції оспорюваної частини Кредитного договору вбачається, що його сторони фактично передбачили обов'язок Гаранта не користуватися своїм правом регресу до Позичальника (негативне зобов'язання), що є недопустимим. Відповідно до норм ЦК України та умов Кредитного договору (перше речення абзацу 3 п. 12.2. Договору) після сплати гарантії у розмірі 5 млн. грн., до Гаранта перейшло право вимоги до Відповідача щодо повернення цієї суми коштів. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що Гарант уповноважив позивача на стягнення вказаної суми коштів та що він відмовився від свого права вимоги до відповідача. Після сплати гарантії право вимоги на відповідну суму (в нашому випадку - на 5 млн. грн.) перейшло до Гаранта. Вказана умова Кредитного договору порушує права Позичальника, оскільки дія цієї умови може призвести до подвійного стягнення заборгованості за Кредитним договором з Позичальника. Так, в разі задоволення позову Кредитора в частині стягнення з Позичальника на користь Банку суми гарантії, можуть скластися обставини, за яких Гарант скористається своїм правом вимоги до Позичальника, внаслідок чого Позичальник може зазнати значних збитків.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначив, що у своїй позовній заяві позивач за зустрічним позовом посилається на те, що умова кредитного договору викладена в третьому абзаці пункту 12.2., а саме: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед бюджетом в порядку, передбаченому цим договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі», а саме що така умова кредитного договору суперечить актам цивільного законодавства та іншим умовам кредитного договору. Таке твердження позивача за зустрічним позовом не відповідає дійсності. В зустрічній позовній заяві позивач не зазначив яким саме іншим умовам кредитного договору суперечить умова кредитного договору викладена в третьому абзаці пункту 12.2. Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом». Щодо умов державної гарантії відображеної в пунктах 12.1. загальні умови надання гарантій та 12.2. сплата коштів за гарантією та відшкодування гаранту сум сплати за гарантією Кредитного договору, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що цими пунктами не визначалися права і обов'язки сторін, чи третіх осіб, а лише перенесені з вищезазначеного законодавства текст норми, а також на виконання пункту 7.8. Договору про надання державної гарантії на портфельній основі. Відповідно, 12.1. загальні умови надання гарантій та 12.2. сплата коштів за гарантією та відшкодування гаранту сум сплати за гарантією Кредитного договору не встановлюють і не впливають на права, обов'язки третіх сторін, в т.ч. Гаранта. Як видно з вищевикладеного, банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення] на підставі: статті 6і Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; пункту 36. Постанови Кабінет Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 «Про надання фінансової державної підтримки»; пункту 15. Постановою Кабінет Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151, а також пунктів 6.2.1. та 6.2.2. пункту 6.2. договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/262 від 31.12.2020. Отже, зобов'язання банку-кредитору щодо проведення роботи зі стягнення боргу по сплаченій гарантії визначено нормами закону, відповідно, наведені в зустрічній позовній заяві твердження про позбавлення прав Гаранта на стягнення боргу по регресу не відповідають дійсності та прямо суперечать нормам законодавства які регулюють питання по наданій державою гарантії в частині проведення стягнення сплаченої гарантії.

            25.04.2024 Кастін Ігор Семенович та треті особи 1, 2, 3 у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

            В матеріалах справи містяться письмові пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні  позивача за первісним позовом -Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” та Міністерства фінансів України.

Заслухавши представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), дослідивши докази, колегія суду вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосила вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів

 

УСТАНОВИЛА:

 

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

25.06.2021 між Акціонерним товариством “ОТП БАНК” (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” (Клієнт, відповідач-1) укладено договір про надання банківських послуг № 21-552/200-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 договору, Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Згідно п. 1.1.1.1. Договору вид банківської послуги: Кредитна лінія.

Ліміт банківської послуги - 10 000 000,00 грн (п. 1.1.1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.1.1.4. Договору: дата припинення чинності Лімітом банківської послуги - 24.06.2024 року, включно.

Згідно п 1.1.1.6. Договору: стандартний розмір та тип процентної ставки - змінювана процентна ставка (до якої відносяться Базова процентна ставка / Компенсаційна процентна ставка).

Стандартний розмір Базової процентної ставки: Індекс UIRD (3 міс.) + 6 % річних (п. 1.1.1.6.1. Договору). Протягом строку дії Договору Банк має право ініціювати зміну Стандартного розміру процентної ставки в порядку, передбаченому в пункті 5 Договору.

Відповідно до п. 1.1.1.6.2. Договору стандартний розмір Компенсаційної процентної ставки: Станом на дату укладання Договору: 0 (нуль) / 3 (сім) % річних. Вказаний розмір може змінюватись у порядку, визначеному пунктом 5.2. Договору.

День нарахування процентів: останній календарний день місяця (п. 1.1.1.9. Договору).

Генеральний строк становить період з дати укладення Договору до 24.06.2024 включно.

Кредит - Банківська послуга, що надається Банком без взяття на себе твердого зобов'язання, при якій Клієнт може отримати від Банку грошові кошти на певний строк на умовах повернення та платності (проценти), однією сумою або частинами, в розмірі, порядку та на умовах, встановлених у Договорі.

Відповідно до п. 3 Договору ціна (сума) Договору дорівнює Генеральному ліміту. Генеральний ліміт дорівнює UAH 10 000 000,00.

Пунктом 5 Договору встановлено, що Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плати. Розмір плати визначається сторонами в договорі. Проценти щодо такої банківської послуги як кредит та/або кредитна лінія, виконання зобов’язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховані станом на день нарахування процентів, повинні сплачуватися Клієнтом банку протягом першого банківського дня наступного за таким днем нарахування процентів. Проценти щодо банківської послуги, виконання зобов’язання відносно якої здійснюється клієнтом з порушеннями (невчасно та/або неналежним чином), розраховуються та нараховуються кожного дня протягом строку дії такого порушення та повинні сплачуватися Клієнтом Банку негайно (за першої нагоди) в повному обсязі таких нарахованих процентів.

За умовами п. 8 Договору, Банк вправі вимагати виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у разі настання випадку невиконання умов договору.

Згідно п. 9 Договору Банк зобов'язується надати Банківську послугу Клієнту відповідно до положень Договору за умови відсутності підстав (обставин) для відмови в погодженні (не прийнятті до) виконання Заяви про надання Банківської послуги, та/або відмови в наданні Банківської послуги, та/або вимоги Банку щодо виконання Боргових зобов'язань.

Згідно п. 11 Договору Клієнт зобов'язаний належним чином без будь-яких порушень виконувати Боргові зобов'язання у відповідності до положень Договору.

Банком було перераховано Клієнту (відповідачу-1) кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами: № 23528186 від 15.09.2021, № 46228197 від 29.09.2021, № 22015634 від 14.12.2021, № 23948649 від 15.12.2021, № 31543443 від 20.12.2021.

Банк виконав зобов'язання, передбачені Кредитним договором, і надав Клієнту Банківську послугу - Кредит, що підтверджується випискою по рахунку та меморіальними ордерами.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань Клієнта (відповідача-1) за договором про надання банківських послуг № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021 був укладений договір забезпечення: між Акціонерним товариством “ОТП БАНК” (Банк, позивач) та громадянином Кастіним Ігорем Семеновичем (Поручитель відповідач-2,) був укладений договір поруки № CR 21-758/200 від 25.06.2021 (далі – Договір поруки).

Відповідно до п. 2 Договору поруки в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, Поручитель поручаються перед Банком (позивачем) за виконання Клієнтом (відповідачем-1) боргових зобов’язань. Поручителі відповідають перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов’язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов’язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов’язок поручителя перед Банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов’язань.

Пунктом 3 Договору поруки визначено, що Клієнт та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, що і Клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов’язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручитель зобов’язаний забезпечити належне виконання боргових зобов’язань, як шляхом впливу на Клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов’язань згідно договору поруки (п. 13 Договору поруки).

У пункті 14 Договору поруки викладено “Вимога Банку” та зазначено, що цим Банк вимагає від поручителя як солідарного боржника за борговими зобов’язаннями виконувати боргові зобов’язання в порядку та строки, передбачені договором. Сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення поручителем виконання боргових зобов’язань згідно договору без необхідності направлення банком поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення договору.

Оскільки заборгованість за договором № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021 не була сплачена відповідачами, банк звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості в розмірі 11 007 715,24 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про надання банківських послуг № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021, які за містом закріплених у ньому прав та обов’язків сторін є кредитним договором.

Відповідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

         Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договорами поруки.

            Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

            Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

            Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.     

            Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

            Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

            Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

            За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

            Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

         Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

            Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

            Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

            Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

            Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

            Як встановлено судом, відповідачем-1 не здійснювалося повернення кредитних коштів, заборгованість по тілу кредиту становить 10 000 000 грн 00 коп.

            Позивачем були нараховані проценти на суму кредитних коштів у період з 01.05.2022 по 24.01.2023 у загальному розмірі 1 007 715 грн 24 коп., виходячи з визначеної договором процентної ставки.

            Крім того, відповідно до п. 5.2 Договору компенсація процентів надається Фондом Клієнту протягом Строку дії Програми з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої Договором Базової процентної ставки за Кредитом, внаслідок чого Клієнт має сплачувати лише частину Базової процентної ставки, яка становитиме 0 (нуль) або З (три), або 5 (п'ять), або 7 (сім), або 9 (дев'ять) процентів річних.

            Для Кредитів з цільовим призначенням, визначеним п. 1.1 Договору та підпунктом 2 пункту 12 Порядку № 28 (надалі - Група 1), Компенсація процентів надається на користь Клієнта з метою зниження його фактичних витрат на сплату Базової процентної ставки до рівня 0 (нуль) відсотків річних на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, або обмежувальних заходів, пов'язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування - до рівня 3 (три) відсотків річних.

       Для Кредитів з цільовим призначенням, визначеним п. 1.1. Договору та підпунктом 1 пункту 12 Порядку № 28 (надалі - Група 2) залежить від дотримання Клієнтів наступних умов:

Умови	Група 2
Розмір річного доходу від господарської діяльності Позичальника на дату укладання Кредитного договору, млн. гривень	від 0 до 50 млн. грн. (включно)	від 0 до 50 млн. грн. (включно)	більше 50
Мінімальний приріст робочих місць Позичальника, працівників	2	0	0
Розмір Компенсаційної процентної ставки, процентів річних	5%	7%	9%

       Для Кредитів з цільовим призначенням, визначеного п. 1.1. Договору та підпунктом 3 пункту 12 Порядку № 28 (надалі - Група 3), компенсація процентів надається на користь Клієнта з метою зниження його фактичних витрат на сплату Базової процентної ставки до рівня 3 (три) відсотки річних.

       Банк, відповідно до умов Договору, проводить аналіз розрахунку показника розміру річного доходу від господарської діяльності Клієнта та розрахунку показника приросту робочих місць Клієнта. Нова Компенсаційна процентна ставка встановлюється (застосовується) Банком «01» січня, «01» квітня, «01» липня та «01» жовтня, яка діє протягом другого кварталу, що слідує за звітним календарним кварталом.

       Фонд, з метою сплати Клієнту суми Компенсації процентів за Кредитом, відкриває Ескроу рахунок в Банку, на який перераховує кошти, призначені для реалізації Програми, у сумі, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком Банку, необхідна для виплати Компенсації процентів на користь відповідних Клієнтів протягом наступного (за звітним) півріччя кредитування (сума авансування).

       Компенсація процентів за Кредитом Клієнта надається, шляхом перерахування Банком з Ескроу рахунку суми коштів в рахунок часткової компенсації (оплати) Базової процентної ставки за Кредитом Клієнта.

       Перерахування Банком з Ескроу рахунку суми Компенсації процентів, в рахунок часткової оплати нарахованих процентів за Кредитом Клієнта, здійснюється щомісяця, в день/період оплати Клієнтом процентів відповідно до умов Договору.

       Надання Фондом Державної підтримки Клієнту, шляхом часткової Компенсації процентів, призупиняється (Державна підтримка у вигляді компенсації процентів не надається) за період (календарний місяць), в якому має місце порушення Клієнтом умов Договору (прострочення виконання Клієнтом зобов'язання зі сплати частини/повної суми основної заборгованості за Кредитом та/або прострочення виконання Клієнтом зобов'язання зі сплати частини нарахованих процентів за Кредитом (за Компенсаційною процентною ставкою, що підлягає застосуванню протягом місяця, за який сплачуються проценти). У випадку припинення порушення Клієнтом умов Договору (погашення простроченої заборгованості за Кредитом) та, відповідно, відсутності підстав для призупинення надання Фондом Державної підтримки Клієнту, сплата Компенсації процентів за Кредитом Клієнта відновлюється з наступного календарного місяця за місяцем в якому Клієнтом було усунене зазначене порушення умов Договору, в т.ч. внаслідок реструктуризації простроченої заборгованості за Кредитом Клієнта.

       Банк, у випадку невчасного перерахування/не перерахування коштів Компенсації процентів Клієнту на Ескроу рахунок, має забезпечити безперервність кредитування Клієнта на умовах Програми та Договору. Неможливість здійснення Банком перерахування коштів для Компенсації процентної ставки за Кредитом Клієнта, у зв'язку із відсутністю на Ескроу рахунку необхідної суми коштів, впродовж не більше 6 (шість) місяців поспіль (надалі - Період відсутності коштів), не має бути підставою для Банку визнавати таку заборгованість Клієнта зі сплати процентів за Договором, простроченою. Нараховані Банком проценти за Кредитом Клієнта за Період відсутності коштів, підлягають обов'язковій сплаті Клієнтом Банку.

       У випадку надходження на Ескроу рахунок необхідної суми коштів для виплати Компенсації процентів за Кредитом Клієнта за Період відсутності коштів, Банк зобов'язаний перерахувати протягом 2 (двох) Банківських днів з Ескроу рахунку кошти, в розмірі нарахованих Банком процентів за Кредитом Клієнта протягом Періоду відсутності коштів на поточний рахунок Клієнта, якщо Клієнт самостійно сплатив Банку суму нарахованих процентів за Кредитом Клієнта (в т.ч. з урахуванням належної до перерахування суми Компенсації процентів) за Період відсутності коштів або в оплату процентів, в т.ч. прострочених процентів, за відповідним Кредитом Клієнта, якщо Клієнт не сплатив Банку суму нарахованих процентів за Кредитом за Період відсутності коштів.

       Фонд має право припинити/призупинити здійснення виплат Державної підтримки через Банк у випадку настання будь-якої з подій: - припинення фінансування Програми з боку держави; - прийняття нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання Фондом, що унеможливлюють здійснення Фондом виплат Державної підтримки. У такому випадку, Банк не несе відповідальності перед Клієнтом за відсутність виплат Державної підтримки у вигляді Компенсації процентів, а Клієнт зобов'язаний забезпечити безперервність сплати Боргових зобов'язань протягом дії Договору.

       Відповідно до п. 5.3 договору передбачено, що Клієнт позбавляється права на отримання Державної підтримки за Програмою з дати виявлення Банком та/або Фондом будь-якої з подій:

       а) надання Клієнтом недостовірної / недійсної інформації, що призвело до виплати коштів Державної підтримки на користь Клієнта, який не мав права за умовами Програми на отримання такої Державної підтримки та/або ненадання Клієнтом інформації, яка є необхідною для отримання Державної підтримки відповідно до умов Програми;

       б) використання Клієнтом кредитних коштів, отриманих від Банку в рамках Програми, не за цільовим призначенням;

       в) визнання уповноваженим органом з питань державної допомоги Державної підтримки, наданої Фондом на користь ММСП, державною допомогою недопустимою для конкуренції;

       г) виявлення  інформації,  що Клієнт  підпадає під обмеження  щодо  надання державної підтримки, визначені статтею 13 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»;

       ґ) невідповідність вимогам або не виконання вимог, встановленими Договором та/або Програмою, та/або Постановою № 28;

       д) з урахуванням умов Програми призупиняється надання Компенсації процентів Клієнту, якщо він допустить прострочення більше ніж: на 15 (п'ятнадцять) календарних днів виконання зобов'язань зі сплати Процентів (їх частини) та/або з повернення Кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми;

       е) в інших випадках, встановлених Програмою.

       У разі виявлення будь-якої із перелічених в пп. а) - г) цього пункту подій, Клієнт виключається з Програми та втрачає право на подальше отримання Державної підтримки за Програмою та зобов'язаний повернути Фонду незаконно отриману ним Компенсацію процентів, про що Банк надсилає повідомлення (Повідомлення) Клієнту та Фонду.

       У випадку виявлення Банком та/або Фондом, що сукупна сума, отриманої Клієнтом та Групою пов'язаних з ним контрагентів, державної допомоги, наданої за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів за будь-якими напрямками такої допомоги, протягом будь-якого трирічного періоду, дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 200 000,00 (двісті тисяч) євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим НБУ, що діяв на останній день фінансового року, надання Фондом Державної підтримки Клієнту за Програмою припиняється з дати виявлення зазначеного факту.

       У зв'язку з тим, що Клієнт допустив прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів виконання зобов'язань зі сплати Процентів (їх частини) та/або з повернення Кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми, Банком 19.10.2022 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” – sasha_nebaba@mail.ru направлено повідомлення про позбавляється права на отримання Державної підтримки за вих. № 300-3-300-4-300-3/382.

 Також, 09.12.2022 за вих. № 73-3-2/5751 на   електронну   адресу   Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” - agroimpulsllc@gmail.com направлено повідомлення про настання гарантійного випадку.

Відповідно до  п. 8 Договору, Банк вправі вимагати виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у разі настання випадку невиконання умов договору.

У відповідності до п. 8 Договору Банк вимагав від – Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” погасити заборгованість по кредиту (кредитна лілія та овердрафт) за Договором у повному обсязі протягом 7 (семи) банківських днів з дня пред'явлення Банком вимоги вих. № 73-3-2/5531 від 30.11.2022.

Вимога було направлена листом на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” - agroimpulsllc@gmail.com.

Вимога залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 12.1 Договору встановлені загальні умови надання гарантії, якими передбачено, що: боргові зобов'язання за цим Договором можуть бути частково забезпечені Гарантією, в такому випадку Гарант на умовах Договору про надання державної гарантії на портфельній основі надає на користь Бенефіціара безвідкличну Гарантію з метою гарантування виконання Принципалом частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за Договором, включеними до Портфеля. У разі настання Гарантійного випадку Гарант зобов'язаний сплатити на користь Бенефіціара ССГ згідно з вимогами Договору про надання державної гарантії на портфельній основі. Включення Кредиту за Договором до Реєстру свідчить про те, що зобов'язання за таким Кредитом за Договором є такими, що частково забезпечені Гарантією з дати першого включення такого Кредиту до Реєстру. У випадку виявлення Агентом або Гарантом фактів невідповідності Кредитів, включених до Реєстру, Критеріям прийнятності, Бенефіціар вилучає такі Кредити з Реєстру. Банк має право з метою покращення якості Портфеля, що частково забезпечений Гарантією, здійснювати заміну/вилучення окремих Кредитів у такому Реєстрі.

Клієнт обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені Гарантією. При цьому Клієнту відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Відповідно до п. 12.2 Договору у разі настання Гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу про сплату коштів за Гарантією в порядку, передбаченому Договором про надання державної гарантії на портфельній основі. Бенефіціар письмово повідомляє Принципала про направлення Гаранту відповідної вимоги про сплату коштів за Гарантією.

Сплата Гарантом Бенефеціару суми сплати за гарантією (ССГ) за Проблемним кредитом не припиняє зобов'язання Принципала за Договором щодо належного виконання Боргових зобов'язань у відповідності до положень Договору.

До Гаранта, що перерахував на користь Бенефіціара ССГ, переходять права вимоги належного виконання Боргових зобов'язань в частині сплачених ним сум та нарахованої згідно умов Договору пені. Ці права вимоги виконання Боргових зобов'язань та пені вважаються Простроченою заборгованістю Принципала перед бюджетом. Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором, стягується з Припципала Бенефіціарому порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі.

У разі здійснення Гарантом виплати ССГ за будь-яким Проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та повинен застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким Проблемним кредитом. З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 6і Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених Договором про надання державної гарантії на портфельній основі, Бенефіціар, виступаючи па підставі Порядку та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі, зобов'язується:

1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 12.3. цього Договору за таким Проблемним кредитом;

2)   здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом, перераховуються на Рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким Проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 12.3. цього Договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Принципала перед державним бюджетом.

У зв'язку з настанням гарантійного випадку 04.01.2023 Гарантом було сплачено 5 000 000 грн 00 коп. за Гарантією.

Відповідно до умов кредитного договору дана сума підлягає стягнення, а заходи щодо стягнення цієї суми покладено на Банк.

Відповідачам-1,-2 було відомо про наявність заборгованості за договором, оскільки касті Ігор Семенович (відповідач-2, поручитель) є засновником, керівником та бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М”.

Судом встановлено, що відповідач-1 порушив умови договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем доведено факт надання відповідачу-1 кредиту та наявність заборгованості за договором № CR 552-200/-2  у сумі 11 007 715 грн 24 коп., з яких 10 000 000 грн 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 1 007 715 грн 24 коп. заборгованість по процентам.

Таким чином, у відповідачів виникло зобов’язання щодо оплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.

Поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком окремо за кожним з договорів поруки в обсязі, що ними визначений. За кожним з договорів поруки поручителі виступають солідарними боржниками з позичальником перед банком. Разом із тим, укладені договори поруки не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою, а тому відповідач-2 несе не спільну, а окрему відповідальність перед банком солідарно з позичальником.

            На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами-1-2 умов договору та погашення заборгованості за кредитом.

            Заперечення відповідача-1 спростовуються викладеним вище.

            За таких обставин, колегія суддів вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 та солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 000 000 грн 00 коп. та заборгованості по процентам у сумі 1 007 715 грн 24 коп. підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати і сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі в сумі 165 115 грн 73 коп. покладаються на відповідачів-1,-2 в рівних частинах – по 82 557 грн 87 коп., оскільки солідарне стягнення судового збору законодавством не передбачено.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає,  зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 180 ГПК України – зустрічний позов приймається  до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що умова Договору, викладена у третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. Договору у такій редакції: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі», порушує права Позичальника, оскільки дія цієї умови може призвести до подвійного стягнення заборгованості за Кредитним договором з Позичальника.

У ст. 200 ГК України передбачено, що гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

            Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

            У ч. 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

            Актами цивільного законодавства, що регулює відносини державних гарантій є, в тому числі Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього
підприємництва в Україні»; Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; Постанова Кабінет Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151
«Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у
2020 році»; Постанова  Кабінет Міністрів  України  від  24 січня  2020 р. № 28  «Про
надання фінансової державної підтримки».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Постановою Кабінета Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 «Про надання фінансової державної підтримки» встановлено, що: «36. Уповноважений банк здійснює за власний рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення за кредитами суб'єкта підприємництва, за якими Фондом надано гарантію, та забезпечує реалізацію заставленого майна за кредитами суб'єкта підприємництва.

37. Кошти, отримані уповноваженим банком для задоволення своїх вимог як кредитора за кредитами суб'єкта підприємництва, за якими Фондом сплачено гарантію, зокрема від звернення стягнення на предмет забезпечення, добровільного погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитом, погашення заборгованості суб'єкта підприємництва за кредитом третьою особою, розподіляються між Фондом та уповноваженим банком у таких пропорціях:...».

Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.

Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5.000.000  гривень, як виняток з положень статті 17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом.

Порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі, а також розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладення договору між Міністерством фінансів України та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.

Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (далі - Порядок № 1151).

Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій у 2020 році для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентів України (далі - державні гарантії на портфельній основі), розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, порядок виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також порядок урегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Постановою Кабінета Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» встановлено, що: «15. Якщо позичальник не здійснив планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів:

...3) гарант один раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) на підставі вимог, отриманих від банків-кредиторів, перевірених агентом, виплачує банкам-кредиторам суми, що належать до сплати на виконання ним гарантійних зобов'язань. Якщо сума, що сплачується гарантом банку-кредитору на виконання гарантійних зобов'язань, буде більше за суму, що належить до сплати гарантом банку-кредитору на виконання гарантійних зобов'язань на дату здійснення такої виплати, банк-кредитор повертає гаранту різницю між цими сумами;

4) у разі здійснення гарантом виплати на виконання гарантійних зобов'язань на вимогу банку-кредитора банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення). Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках;

5) частина коштів, отриманих  банком-кредитором внаслідок застосування інструментів врегулювання простроченої заборгованості (крім коштів, отриманих від гаранта на виконання ним гарантійних зобов'язань за кредитом), перераховуються до державного бюджету. Сума такого платежу визначається пропорційно частині кредиту, покритій державною гарантією на портфельній основі, однак не може перевищувати суми, сплаченої гарантом банку- кредитору на виконання своїх гарантійних зобов'язань, та пені, на суму якої збільшується заборгованість  позичальника.  Якщо  стягнення  заборгованості  проведено банком - кредитором до отримання від гаранта платежу на виконання гарантійних зобов'язань, перерахування коштів до державного бюджету не здійснюється та всі отримані в результаті такого стягнення кошти спрямовуються на погашення заборгованості позичальника перед банком-кредитором;

6) робота із застосування інструментів врегулювання простроченої заборгованості позичальників за кредитами проводиться банком-кредитором до того моменту, поки банк-кредитор не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора перевіряється агентом та погоджується з гарантом.

16. На суму простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора, агентом розраховується пеня, на суму якої збільшується заборгованість позичальника та яка стягується з позичальника банком-кредитором відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках».

Відповідно до пункту 4 Умов надання державних гарантій на портфельній основі, які є додатком до Порядку № 1151, до портфеля кредитів може включатися кредит, за яким надається державна фінансова підтримка у вигляді часткової компенсації відсоткової ставки відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28, крім випадків, коли розмір компенсації відсоткової ставки дорівнює розміру відсоткової ставки за таким кредитом.

Пунктом 5.2 Договору передбачено умови та порядок надання державної підтримки у вигляді компенсації процентів.

Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 (далі - Порядок № 28). Цей Порядок визначає умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки (далі - державна підтримка) суб'єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів.

Крім того, постановою Кабінета Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 були затверджені зміни до Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та малого підприємництва, згідно з якими у підпункті 1 пункту 7 було встановлено, що надання державної підтримки суб'єкту підприємництва, передбаченої цим підпунктом, може здійснюватися у поєднанні з наданням державних гарантій на портфельній основі відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151.

31.12.2020 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінета Міністрів України (надалі - Гарант) та АТ «ОТП Банк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/262 (далі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1 якого, Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов’язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1151, Агент - Акціонерне товариства «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на  портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1151 Агент щомісяця отримує, перевіряє звіти банків-кредиторів (без зазначення ідентифікаційних даних позичальників, але із зазначенням ключових параметрів кредиту, перелік яких визначено агентом) щодо стану надання, повернення і обслуговування кредитів у рамках портфелів кредитів, що увійшли до реєстру, на відповідність умовам надання державних гарантій на портфельній основі та надає гаранту інформацію щодо руху заборгованості за портфелями кредитів, невикористаного залишку граничного обсягу державних гарантій на портфельній основі банками-кредиторами; стану дотримання розміру гарантованих державою боргових зобов'язань за кожним кредитом згідно з вимогами цього Порядку; питомої ваги кредитів, за якими є заборгованість із сплати основного боргу та/або відсотків більше ніж: 90 днів, або кредитів, за якими є заборгованість із сплати основного боргу та/або відсотків більше ніж 30 днів у портфелі кредитів; контролює неперевищення загальної суми частки портфелів кредитів банків-кредиторів, обсягу, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Якщо позичальник не здійснив планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів, агент перевіряє надану банком-кредитором інформацію (щодо правильного розрахунку сум, що належать до сплати гарантом банкам-кредиторам) та протягом 10 календарних днів з дати отримання такої інформації від банків-кредиторів передає гаранту інформацію щодо сум, які підлягають сплаті гарантом за відповідними вимогами банків-кредиторів (підпункт 2 пункту 15 Порядку № 1151).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1151 на суму простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора, агентом розраховується пеня, на суму якої збільшується заборгованість позичальника та яка стягується з позичальника банком-кредитором відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.

Положення Порядку № 1151 кореспондуються із положеннями Угоди, згідно якої, до обов'язків Агента віднесено здійснювати перевірку відповідності суми, що підлягає сплаті відповідно до інформації Банка кредитора на виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банками-кредиторами у разі настання гарантійних випадків, сумам, належним до виплат згідно з Договором про надання гарантії, на підставі отриманої від Банка- кредитора інформації щодо сум, що належать до сплати Гарантом разом із підтверджуючими документами (лист Банка-Кредитора із зазначенням переліку кредитів, включених до портфелю кредитів, за якими заборгованість Позичальника зі сплати основного боргу прострочена більше 90 днів), оформленими відповідно до умов Договору про надання гарантії (пп. 5.1.6 Угоди); надавати Гаранту інформацію щодо сум, які підлягають сплаті Гарантом за відповідними вимогами Банків-Кредиторів, що надійшли Гаранту, впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати отримання інформації та документів згідно з пп. 5.1.6. Агентської угоди (пп. 5.1.7 Угоди).

Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, у порядку стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (абз. 5 ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 5.1 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, що належать до сплати Гарантом Бенефіціару) та за результатами перевірки інформує Гаранта щодо суми сплати за гарантією впродовж 10 календарних днів з дати отримання копії Вимоги (п. 5.2 Договору гарантії).

Відповідно до пункту 5.5 Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

07.12.2022 позивачем було направлено на адресу Гаранта вимогу на сплату за гарантією.

На виконання вимог Порядку № 1151, п. 5.1.6, 5.1.7 Агентської угоди, після отримання від Банку вимоги № 1 від 07.12.2022, Агент здійснив перевірку даної вимоги в частині правильності розрахунку суми, яка підлягає сплаті Гарантом за вимогою Банка-кредитора, про що Гаранту було направлено відповідне електронне повідомлення № 0024801/38497-22 від 20.12.2022.

04.01.2022 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 5 000 000,00 грн.

Листом від 05.01.2023 № 04-28-71-2/11 від 05.01.2023 Банк повідомив Агента про отримання 04.01.2023 від Гаранта виплати згідно вимоги на сплату Гарантії № 1 від 07.12.2022 на суму 5 000 000 грн 00 коп. за договором від 25.06.2021.

Таким чином, враховуючи, що зобов'язання було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Відповідно до п. 6.1 Договору гарантії у разі здійснення Гарантом виплати ССГ за будь-яким Проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким Проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Згідно  п. 6.2 Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов'язується:

6.2.1 застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього Договору за таким Проблемним кредитом;

6.2.2 здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної  виконавчої служби, з приватними   виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами;

6.3. Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом, перераховуються на Рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким Проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього Договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

6.4 У разі якщо звернення стягнення щодо забезпечення згідно з пунктом 6.1 цього Договору відбувається шляхом передачі предмета забезпечення у власність Бенефіціара, Бенефіціар зобов'язаний сплатити на Рахунок Гаранта грошові кошти в сумі, що пропорційна Ставці індивідуальної гарантії за таким Проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, збільшеної на суму пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього Договору) від вартості такого предмета забезпечення, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, протягом 3 (трьох) Банківських днів з дати набуття Бенефіціаром права власності на предмет забезпечення.

6.5 Якщо стягнення заборгованості проведено Бенефіціаром до отримання від Гаранта платежу на виконання гарантійних зобов'язань, перерахування коштів на Рахунок Гаранта не здійснюється та всі отримані в результаті такого стягнення кошти направляються на погашення заборгованості Принципала перед Бенефіціаром.

6.6. Робота зі стягнення з Принципала Простроченої заборгованості перед
державою проводиться Бенефіціаром на підставі Порядку, статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та цього Договору відповідно до внутрішніх правил та процедур Бенефіціара та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до того моменту, поки Бенефіціар не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення Бенефіціара повинно бути перевірене Агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 Банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією Агенту) відповідного клопотання (термін погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або Агента).

6.7. Витрати, пов'язані зі стягненням  Простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб'єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок Принципала або за рахунок Бенефіціара з подальшим їх стягненням з Принципала. Такі  витрати, що були  понесені Бенефіціаром, стягуються на їх відшкодування Бенефіціаром насамперед при отриманні коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між Бенефіціаром та Гарантом відповідно до пункту 6.3 цього Договору.

6.8. На суму Простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої Простроченої заборгованості перед бюджетом. Агент інформує Бенефіціара про розраховану ним пеню не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому така пеня розрахована.

             6.9. Пеня нараховується з дати виникнення Простроченої заборгованості перед бюджетом за Проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення Гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

Згідно п. 7.8 Договору гарантії бенефіціар зобов’язується забезпечити, щоб у кредитних договорах та/або інших договорах, що укладаються між Бенефіціаром та Принципалами, було передбачено таке: 7.8.1. Принципал обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Бенефіціаром зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені Гарантією. При цьому Принципалу відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5.000.000 тис. гривень, як виняток з положень статті 17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).

Порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі, а також розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладення договору між Міністерством фінансів України та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора;умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплату разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок   погашення   заборгованості   перед   державою   за   виконання   гарантійних зобов'язань.

Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-Кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом».

Слід зазначити, що пунктом 12.1 Договору встановлені загальні умови надання гарантії, якими передбачено, що: боргові зобов'язання за цим Договором можуть бути частково забезпечені Гарантією, в такому випадку Гарант на умовах Договору про надання державної гарантії на портфельній основі надає на користь Бенефіціара безвідкличну Гарантію з метою гарантування виконання Принципалом частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за Договором, включеними до Портфеля. У разі настання Гарантійного випадку Гарант зобов'язаний сплатити на користь Бенефіціара ССГ згідно з вимогами Договору про надання державної гарантії на портфельній основі. Включення Кредиту за Договором до Реєстру свідчить про те, що зобов'язання за таким Кредитом за Договором є такими, що частково забезпечені Гарантією з дати першого включення такого Кредиту до Реєстру. У випадку виявлення Агентом або Гарантом фактів невідповідності Кредитів, включених до Реєстру, Критеріям прийнятності, Бенефіціар вилучає такі Кредити з Реєстру. Банк має право з метою покращення якості Портфеля, що частково забезпечений Гарантією, здійснювати заміну/вилучення окремих Кредитів у такому Реєстрі.

Клієнт обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені Гарантією. При цьому Клієнту відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Відповідно до п. 12.2 Договору у разі настання Гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу про сплату коштів за Гарантією в порядку, передбаченому Договором про надання державної гарантії на портфельній основі. Бенефіціар письмово повідомляє Принципала про направлення Гаранту відповідної вимоги про сплату коштів за Гарантією.

Сплата Гарантом Бенефеціару суми сплати за гарантією (ССГ) за Проблемним кредитом не припиняє зобов'язання Принципала за Договором щодо належного виконання Боргових зобов'язань у відповідності до положень Договору.

До Гаранта, що перерахував на користь Бенефіціара ССГ, переходять права вимоги належного виконання Боргових зобов'язань в частині сплачених ним сум та нарахованої згідно умов Договору пені. Ці права вимоги виконання Боргових зобов'язань та пені вважаються Простроченою заборгованістю Принципала перед бюджетом. Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором, стягується з Припципала Бенефіціарому порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі.

У разі здійснення Гарантом виплати ССГ за будь-яким Проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та повинен застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким Проблемним кредитом. З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 6і Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених Договором про надання державної гарантії на портфельній основі, Бенефіціар, виступаючи па підставі Порядку та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі, зобов'язується:

1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 12.3. цього Договору за таким Проблемним кредитом;

2)   здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом, перераховуються на Рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким Проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 12.3. цього Договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Принципала перед державним бюджетом.

Слід зазначити, що викладеними вище пунктами Договору не визначалися права і обов'язки сторін, чи третіх осіб, а лише перенесені з вищезазначеного законодавства текст норми, а також на виконання пункту 7.8 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі.

Відповідно, пункти 12.1 та 12.2 Договору не встановлюють і не впливають на права, обов'язки третіх сторін, в  ому числі Гаранта.

Отже, банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (утому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) на підставі: статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; п. 36 Постанови Кабінет Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 «Про надання фінансової державної підтримки»; п. 15 Постанови Кабінет Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151, підпунктів 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2. договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/262 від 31.12.2020.

Зобов'язання банка-кредитору щодо проведення роботи зі стягнення боргу по сплаченій гарантії визначено нормами закону, відповідно, наведені в зустрічній позовній заяві твердження про позбавлення прав Гаранта на стягнення боргу по регресу не відповідають дійсності та прямо суперечать нормам законодавства які регулюють питання по наданій державою гарантії в частині проведення стягнення сплаченої гарантії.

Крім того, в абз. 12 п. 12.2 Договору сторонами визначено, що Принципал (застоводавець/іпотекодавець/поручитель) цим визнає та підтверджує, що Бенефіціар має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості [в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальник зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 12.3 цього Договору.

Отже, Клієнт визнав та підтвердив, що Бенефіціар (Банк) має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість.

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть   бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім    правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним вчиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою   статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

            Частина третя ст. 6 ЦК України надає сторонам договору право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли в актах цивільного законодавства прямо вказано про те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень цих актів, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

            За визначенням, що міститься в ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

            Судом встановлено, що сторонами укладено кредитний договір у письмовій формі, в якому досягнуто усіх істотних умов, характерні для договорів даного виду.

            Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

            Згідно з п. 9 абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону «Про фінансові послуги» договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

            Ані ч. 2 ст. 345 ГК України, ані ч. 1 ст. 6 Закону «Про фінансові послуги» не встановлюють порядку укладення кредитних договорів чи їх обов`язкових реквізитів, відсутність яких була б підставою для визнання такого договору недійсним. У названих нормах визначені загальні ознаки кредитного договору, однак не зазначено про те, що перелічені його умови є істотними (обов`язковими) умовами, відсутність яких свідчитиме про недійсність договору.

            Отже, відповідно до закону істотними умовами кредитного договору як господарського договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

            Згідно з п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Тобто, якщо укладаючи господарський договір, сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, то може мати місце визнання договору неукладеним, а не визнання його недійсним. При цьому згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у Постанові від 25.06.2011 у справі № 7/221-09, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

            Дослідивши умови Договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021, суд встановив, що в ньому погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору; також погоджені умови, строки, порядок видачі і погашення кредиту, порядок нарахування та сплати процентів, процентна ставка, види забезпечення зобов`язань Клієнта, права та обов`язки сторін, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність Клієнта за невиконання або неналежне виконання умов договору, в тому числі погоджені умови, викладені у третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. цього договору у такій редакції: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі».

            Тобто твердження позивача за зустрічним позовом, спростовуються змістом Договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021.

            У разі незгоди з умовами вказаного договору Клієнт (Позичальник) був вправі відмовитися від підписання договору або вимагати внесення змін у положення договору, які його не влаштовують. Проте доказів незгоди Клієнта (Позичальника) як сторони Договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021 з його умовами матеріали справи не містять.

            Отже, сторони Договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021 дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, підписали договір та приступили до виконання взятих на себе зобов`язань.

            У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

            Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

            Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

            Наведена правова позиція щодо застосування приписів ГПК України викладена у п.п. 39-42 Постанови Верховного суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

            З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач за зустрічним позовом у цій справі має довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявленої позовної вимоги.

            Незважаючи на покладення законом у даному випадку тягаря доказування саме на позивача за зустрічним позовом, обов`язок доведення стверджуваних позивачем обставин ним виконаний не був.

            Всі інші наявні у позові твердження спростовуються матеріалами справи і викладеним у даному рішенні, а також не є підставами для визнання оспорюваного правочину недійсним.

            Позивачем за зустрічним позовом доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, не надано, як і не доведено наявність та обґрунтованість обставин викладених у зустрічній позовній заяві та підстав для визнання недійсним Договору № СR 21-552/200-2 від 25.06.2021 в частині умови, яка викладена у третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. цього договору у такій редакції: «Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі».

            Згідно статті 129 ГПК України, судові витрати пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача за зустрічним позовом, у разі відмови в позові.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, сума витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню позивачеві за зустрічним позовом за рахунок відповідача, оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги за первісним позовом Акціонерного товариства “ОТП БАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” та Кастіна Ігоря Семеновича задовольнити.

 

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” (69068 м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949) та Кастіна Ігоря Семеновича (72313 Запорізька область,                                     м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 36/9, кв. 102, РНОКПП 2653907436) на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) заборгованість за Договором про надання банківських послуг № СК 21-552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11 007 715 (одинадцять мільйонів сім тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 24 коп, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000 (десять мільйонів) грн. 00 коп, заборгованості по процентам - 1 007 715 (один мільйон сім тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 24 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” (69068 м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949) на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” (01033 м. Київ,                     вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) судовий збір в сумі 82 557 (вісімдесят дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн 87 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Стягнути з Кастіна Ігоря Семеновича (72313 Запорізька область,                                     м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 36/9, кв. 102, РНОКПП 2653907436) на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) судовий збір в сумі 82 557 (вісімдесят дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн 86 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ІМПУЛЬС.М” до Акціонерного товариства “ОТП БАНК” відмовити.

 

Рішення оформлено та підписано 06.05.2024.

 

 

Головуючий суддя                                                                                    С.С. Дроздова

 

 

             Судді                                                                                                           В.Л. Корсун

 

 

                                                                                                                       О.В. Ярешко

 

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

 

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.