УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
ВИРІШЕННЯ БЕРЕЗНІВСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЕЯКИХ ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВИРОКІВ ПРОТЯГОМ 2014-2015 РОКІВ
Аналіз статистичних даних
Протягом 2014 року Березнівським районним судом Рівненської області було розглянуто 65 подання органів виконання покарань щодо питань, які виникають під час виконання вироку відповідно до ч.1 ст.537 КПК України. З них:
Ø про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – 1 подання;
Ø про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком – 4 подання;
Ø про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку - 55 подання;
Ø про застосування покарання за наявності кількох вироків – 3;
Ø в порядку застосування ч.3, ч.3 ст.74 КК України – 1 подання;
Ø інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку – 1 подання.
Протягом 2015 року Березнівським районним судом Рівненської області було розглянуто 55 подань органів виконання покарань щодо питань, які виникають під час виконання вироку. З них:
Ø про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – 2 подання;
Ø про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком – 3 подання;
Ø про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку - 41 подання;
Ø інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку – 9 подань.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Відповідно до положень ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: 1) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч 3 ст.81 КК України частину призначеного судом покарання.
Протягом 2014 року до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло 1 подання вказаної категорії, а саме щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Задовольняючи подання інспектора Сарненського МВ КВІ управління ДПтС України в Рівненській області про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання засудженого Особи_1 ( справа №555/3152/13-к), суд прийняв до уваги, що особа, яка була засуджена вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 16.02.2012 року за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, відбула ¾ строку додаткового покарання, звільнена від відбування основного у зв’язку з закінченням іспитового строку, порушень закону не допускала, за місцем проживання характеризується позитивно.
В 2015 році надійшло 2 подання щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.
Так, зокрема, під час розгляду подання інспектора Березнівського відділу КВІ управління ДПтС України в Рівненській області про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання Особи_2 (справа №555/313/15-к) судом було встановлено, що особа була засуджена згідно вироку Березнівського районного суду Рівненської області від 19.02.2015 року за ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій щодо керівництва роботою середнього та молодшого персоналу лікарні, контролю за роботою медичного персоналу строком на один рік без спеціальної конфіскації. За час відбування покарання Особи_2 зарекомендувала себе з позитивної сторони, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалась, відбула не менше половини строку призначеного додаткового покарання. Зміни до ст.81 КК України, що стосуються корупційних злочинів, набули чинності 15.12.2014 року, а злочин особа вчинила в грудні 2013 року, в зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що наявні підстави для умовно-дострокового звільнення особи від відбування призначеного додаткового покарання.
Аналогічними мотивами суд керувався і під час розгляду подання органу виконання покарань щодо Особи_3 (справа №555/1372/15-к), який був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України до покарання у виді штрафу та додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. В ухвалі суд зазначив, що зміни до ст.81 КК України щодо виключення можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за корупційні злочини набрали чинності 04.03.2015 року, а відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Під посиленням кримінальної відповідальності розуміється також і виключення можливості застосування при вчиненні певного злочину умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. В зв’язку з наведеним суд прийняв до уваги, що особа відбула не менше половини строку призначеного додаткового покарання, відбула основне покарання, порушень закону не допускала, тому задовольнив подання.
Вирішення питань щодо застосування покарання за наявності кількох вироків
Необхідність визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків у стадії виконання вироку виникає, зокрема, у випадку, якщо щодо засудженого є не приведений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за сукупністю вироків.
Протягом 2014-2015 років до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло три подання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків, два з яких було повернуто органу, що його вніс та 1 подання задоволено.
Так, зокрема, подання інспектора Костопільського районного підрозділу КВІ УДПСУ в Рівненській області про застосування покарання за наявності кількох вироків (справа №555/2858/14-к) було повернуто до органу, що його вніс, так як пунктом 11 ч.1 ст.537 КПК України передбачено вирішення даного питання судом, визначеним в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (ч.2 ст.539 КПК України), проте в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про місце відбування покарання засудженим Особою_4 і на території Березнівського району відсутні установи виконання покарань.
Розглядаючи подання ст.інспектора Рівненського міжрайонного відділу КВІ УДПСУ в Рівненській області про застосування покарання за наявності кількох вироків щодо засудженого Особи_5 ( справа №555/1658/14-к), суддею було встановлено, що згідно довідки №10/03/14д від 25.04.2014 року особа відбуває покарання у виправній колонії №46 в с.Катеринівка Сарненського району Рівненської області, в зв’язку з чим вказане подання було повернуто особі, що його подала, для скерування до Сарненського районного суду Рівненської області.
Під час розгляду подання заступника начальника Сарненської міжрайонного відділу КВІ УДПСУ в Рівненській області про застосування покарання за наявності кількох вироків щодо засудженого Особи_6 (справа №555/1010/14-к) судом були встановлені наступні обставини. Згідно вироку Костопільського районного суду Рівненської області від 15.11.2013 року Особу_6 було засуджено за ч.3 ст.191, ч.1 ст.209, ч.1 ст.366 КК України до 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та на підприємствах державної форми власності на строк 2 роки з конфіскацією ½ частини належного йому майна; на підставі ст..75 КК України особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до вироку Березнівського районного суду Рівненської області від 02.12.2013 року Особа_6 був засуджений за ч.1 ст.366 ККУ до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік; звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. При визначенні остаточного покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України прийняв до уваги тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винного, наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей та визначив його відповідно до ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та на підприємствах державної форми власності на строк 2 роки з конфіскацією ½ частини належного йому майна.
Направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком
Протягом періоду, що аналізується до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло:
Ø в 2014 році – 4 подання вказаної категорії ( 3 – задоволено, у задоволенні 1 подання відмовлено),
Ø в 2015 році - 3 подання, одне з яких було задоволено, у задоволенні двох подань було відмовлено.
Частина 2 статті 78 КК України передбачає, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням судом з’ясовувалось, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов’язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов’язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, організувати початковий розшук засуджених, місце знаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених. Вказана стаття, до поважних причин неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції відносить: несвоєчасне одержання запрошення, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Неприбуття засудженого на реєстрацію до органу кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин стало підставою для задоволення подань вказаної категорії.
Так, зокрема, задовольняючи подання інспектора Березнівського відділу КВІ управління ДПтС України в Рівненській області щодо Особи_7 (справа №555/520/15-к) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, суд прийняв до уваги, що засуджений був ознайомлений з обов’язками, покладеними на нього вироком суду, та наслідками їх невиконання, однак протягом іспитового строку двічі притягувався до адміністративної відповідальності, а, починаючи з серпня 2014 року і по березень 2015 року, жодного разу не прибув на реєстрацію до КВІ, залишив місце свого проживання та виїхав у невідомому напрямку.
Під час розгляду подання заступника начальника Сарненського МВ КВІ УДПтС України в Рівненській області про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, щодо засудженого Особи_8 ( справа №555/2324/14-к) судом було встановлено, що особа перебуває на обліку у КВІ з 17.05.2013 року та був ознайомлений зі встановленими під час іспитового строку обов’язками. Згідно листка реєстрації засудженого Особа_8 дев’ять разів без поважних причин не з’явився на реєстрацію до інспекції, що підтвердив в судовому засіданні і сам засуджений.
Підставою для відмови у задоволенні клопотань даної категорії стало те, що допущені порушення порядку відбування покарання не були розцінені судом як такі, що носять систематичний характер та свідчать про небажання особи стати на шлях виправлення.
Під час розгляду подання інспектора Березнівського відділу КВІ управління ДПтС України в Рівненській області щодо Особи_9 (справа №555/1426/14-к) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання судом було встановлено, що засуджений тричі не прибув на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. В судовому засіданні особа пояснила, що він виїхав на роботу в м.Київ, так як має на утриманні троє малолітніх дітей. Давши оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, суд, зважаючи на причини, з яких Особа_9 виїхав на роботу за межі постійного місця проживання, наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей, прийшов до висновку, що допущені ним порушення порядку відбування покарання не можна розцінювати як такі, що носять систематичний характер та свідчать про небажання особи стати на шлях виправлення, а невиконання засудженим своїх обов’язків було викликано поважними причинами – необхідністю заробляти кошти на утримання сім’ї.
Відмовляючи у задоволенні подання інспектора Березнівського відділу КВІ управління ДПтС України в Рівненській області щодо Особи_10 (справа №555/964/14-к) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання суд вказав, що ухилення передбачає дію, спрямовану на свідоме і умисне невиконання того чи іншого припису, воно має носити системний характер, тому погодився з доводами засудженого про те, що, зважаючи на його неповнолітній вік, він міг забути про необхідність явки на реєстрацію, а, згадавши про необхідність явки, хоча й із запізненням, але прибував на реєстрацію до інспектора.
Недоведення фактів невиконання засудженим покладених на нього обов’язків та систематичного вчинення правопорушень стало підставою для відмови у задоволенні подання органу виконання покарань щодо Особи_11 (справа №555/2094/14к). Судом було встановлено, що до засудженого було двічі застосовано адміністративне стягнення за ч.2 ст.187 КУпАП, при цьому одне вказаних правопорушень було вчинене особою до його постановлення на облік у КВІ. Застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання Особі_11 було винесено у зв’язку з його неявкою до органів внутрішніх справ, а не до КВІ. Врахувавши наведене у сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні даного подання.
Звільнення від покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України
В 2014 році до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло клопотання захисника засудженого щодо звільнення особи від покарання в зв’язку з усуненням законом карності діяння.
Так, зокрема, захисник засудженого Особи_12 адвокат Особи_13 (справа №555/1577/14-к) в обґрунтування заявленого клопотання покликався на те, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014 року статтю 365 КК України викладено у новій редакції, згідно якої кримінальній відповідальності підлягають працівники правоохоронних органів. Стаття 365 КК України у попередній редакції, за якою було засуджено Особи_12, втратила чинність, а тому особа має бути звільнена від відбування основного та додаткового покарання. Задовольняючи дане подання частково, суд виходив з того, що Особу_12 було засудженого за ч.2 ст.365 КК України за перевищення службових повноважень службовою особою, яка виконує обов’язки по охороні лісу, і на момент вчинення злочину він виконував обов’язки працівника правоохоронного органу. Таким чином, змінами до ст.365 КК України від 21.02.2014 року визначено єдиний конкретний суб»єкт злочину за цією статтею – працівник правоохоронного органу, яким Особа_12 був на момент вчиненого ним. Клопотання захисника в частині звільнення Особи_12 від додаткового покарання у виді штрафу було задоволено, так як це покарання було виключено з редакції ч.2 ст.365 КК України вищевказаним Законом.
Звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку
Відповідно до положень ч.1 ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Протягом періоду, що аналізується, Березнівським районним судом Рівненської області було розглянуто: в 2014 році – 55 подань, 54 з яких було задоволено, в 2015 році - 41 подання органів виконання покарань, в тому числі 38 – було задоволено.
При прийняті рішення у вказаній категорії проваджень судом досліджувались докази, зокрема, матеріали особової справи засудженого щодо сумлінного виконання покладених на нього обов’язків, чи вчиняла особа систематичні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, чи злочини, характеризуючи дані щодо особи і тим самим суд встановлював, чи довів засуджений своє виправлення.
Так, зокрема, під час розгляду подання заступника начальника Сарненського МВ КВІ управління ДПтС України в Рівненській області щодо Особи_14 (справа №555/2491/14-к) про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку суд прийняв до уваги, що засуджений за час перебування на обліку до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, виконав покладені на нього вироком суду обов’язки, іспитовий строк закінчився, а тому звільнив особу від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі.
Підставою для відмови у задоволенні подань вказаної категорії стало вчинення засудженим нового злочину під час іспитового строку.
Відмовляючи у задоволенні подання заступника начальника Сарненського МВ КВІ управління ДПтС України в Рівненській області щодо Особи_15 (справа №555/1751/14-к) про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку, суд вказав, що під час іспитового строку Особа_15 вчинив новий злочин, за який його було засуджено вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 16.09.2014 року, в зв’язку з чим відсутні підстави для звільнення особи від призначеного покарання з випробуванням.
У практиці суду мали місце випадки, коли подання органу виконання покарань про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку находило щодо особи, яка в період іспитового строку вчинила злочин, однак кримінальне провадження ще знаходиться на стадії досудового розслідування. Чи вірною є практика звільнення таких осіб від призначеного покарання з випробуванням, зважаючи, що вирок щодо засудженого ще не постановлено?
Інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку
Стаття 537 КПК України не містить вичерпного переліку питань, які має право вирішувати суд під час виконання вироку, пункт 14 ч.1 вказаної статті передбачає право суду на цій стадії провадження вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Протягом 2014 року суддями Березнівського районного суду Рівненської області було розглянуто 1 подання вказаної категорії, в 2015 році - 9 проваджень.
Серед питань про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають під час виконання вироку, були питання щодо виправлення описки у вироку суду, уточнення початку строку відбування покарання, направлення засудженого до місця відбування покарання.
До провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло подання начальника Полицької виправної колонії про уточнення початку строку відбування покарання щодо засудженого Особи_16 ( справа №555/2766/14-к). Суд встановив, що згідно протоколу затримання особу було затримано 29.01.2015 року, а тому постановив ухвалу, уточнивши, що початок строку відбування покарання засудженому належить рахувати з 29.01.2015 року.
Також до провадження суду надійшло клопотання вказаної категорії щодо визначення початку строку додаткового покарання, призначеного згідно кількох вироків, а саме клопотання інспектора Сарненського МВ КВІ Березнівського районного управління ДПтС України в Рівненській області щодо засудженого Особи_17 ( справа №555/1010/14-к). Суд при розгляді вказаного подання керувався положеннями ч.3 ст.55 КК України, яка передбачає, що у разі застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на підставі ст..77 КК України, строк додаткового покарання обчислюється з моменту набрання вироком законної сили. На підставі розпоряджень про виконання вироків судом було встановлено дату набрання кожним вироком суду законної сили та визначено початок строку відбування засудженим додаткового покарання.
Під час розгляду подання т.в.о. начальника Костопільського МВ КВІ УДПСУ в Рівненській області про направлення Особи_18 до місць відбування покарання (справа №555/604/15-к) судом було встановлено, що особа була засуджена згідно вироку суду до покарання у виді обмеження волі, і згідно положень ст.57 КВК України мала самостійно за рахунок держави прибути до місця відбування покарання, проте засуджений без поважної причини не виконав вказаного обов’язку та не прибув до установи виконання покарання. За вказаних обставин відповідно до положень ст.57 КВК України судом було постановлено ухвалу про затримання та направлення Особи_18 до місця відбування покарання.
Згідно ухвали суду від 20.10.2015 року за клопотанням інспектора Костопільського МВ КВІ було виправлено описку у вироку Березнівського районного суду Рівненської області від 17.08.2015 року по кримінальному провадженню про обвинувачення Особи_19, Особи_20 за ч.2 ст.185 КК України в частині зазначення помилково імені засудженого Особи_20.
Також протягом 2015 року до провадження суду надійшла одна заява Особи_21 щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)», проте вказана заява була відкликана Особою_21, так як була помилково подана в період, коли Закон ще не набрав чинності.
Подань щодо заміни невідбутої частини покарання більш м»яким, застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання після заміни невідбутої частини покарання більш м»яким, щодо відстрочки виконання вироку, звільнення від покарання за хворобою, про застосування до засудженого примусового лікування та його припинення протягом періоду, що аналізується, до провадження Березнівського районного суду Рівненської області не надходило.
Суддя Березнівського районного суду
Рівненської області
_03_03.png)
