Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Кримінальною процесуальною формою реалізації конституційного права людини на судовий захист є передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора під час досудового провадження.
Аналіз статистичних даних
Протягом 2015 року слідчими суддями Березнівського районного суду було розглянуто 30 скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового провадження. З них:
Ø на бездіяльність слідчого, прокурора – 16 скарг;
Ø на рішення слідчого про закриття кримінального провадження – 13 скарг;
Ø на відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій - 1 скарга.
За результатами розгляду даних скарг слідчими суддями було постановлено 6 ухвал про повернення скарг, 2 з яких було скасовано судом апеляційної інстанції. У відкритті провадження в 1 скарзі було відмовлено.
По суті було розглянуто 24 скарги, з яких задоволено – 14 скарг, відмовлено у задоволенні 4 скарг, провадження в 6 скаргах було закрито.
Повернення скарги та відмова у відкритті провадження
Випадки, коли скарга на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора підлягає поверненню особі, що її подала визначені ч.2 ст.304 КПК України, такими підставами, зокрема, є: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Протягом 2015 року слідчими суддями Березнівського районного суду Рівненської області було постановлено 6 ухвал про повернення скарг, 4 з яких у зв’язку з пропуском строку, передбаченого для її подання.
Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Так, зокрема при вивченні скарги Особи_1 на постанову слідчого Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області (справа №555/730/15-к) слідчий суддя встановив, що 09.07.2015 року Особа_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою на постанову слідчого від 21.05.2015 року,зазначивши, що отримав оскаржувану постанову лише 01.07.2015 року по прибуттю з Російської Федерації, однак жодних підстав цьому не зазначив і доказів не подав, питання про поновлення строку подання скарги не порушив. За вказаних обставин скарга була повернута особі, що її подала.
Повертаючи скаргу Особи_2 на постанову слідчого Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області про закриття кримінального провадження ( справа №555/23-15к), слідчий суддя вказав, що 22.12.2014 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України в діях Особи_3 та Особи_4 Вказана постанова була направлена Особі_2 22.12.2014 року, однак заявник у скарзі вказує, що повідомлення слідчого з копією постанови про закриття кримінального провадження вона отримала «вчора», її скарга датована 14.01.2015 року, в суді зареєстрована 15.01.2015 року. До матеріалів скарги не долучено доказу (конверта зі штемпелем), який би свідчив про те, коли саме особа отримала постанову слідчого. На підставі наведеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що достовірно встановити причини пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення з наданих матеріалів скарги не можливо, в зв’язку з чим повернув скаргу Особі_2.
На вказане судове рішення було подано апеляційну скаргу. Скасовуючи ухвалу слідчого судді, апеляцій суд зазначив, що як вбачається зі змісту апеляційної скарги Особи_2 13.01.2015 року отримала поштою оскаржувану ухвалу слідчого від 22.12.2014 року, так як згідно штемпеля на конверті постанова слідчого була направлена останній 27.12.2014 року простою кореспонденцією. 15.01.2015 року, тобто в межах 10-денного строку на оскарження, Особа_2 звернулась до суду зі скаргою на постанову слідчого. Однак слідчим суддею дані обставини не було взято до уваги, в зв’язку з чим він прийшов до передчасного рішення про повернення скарги на підставі ч.2 ст.304 КПК України.
Одним з проблемних питань, що виникало у практиці слідчих суддів Березнівського районного суду було питання щодо обрахування строку подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, що виявляється у неповерненні тимчасово вилученого майна, так як бездіяльність слідчого та прокурора носить триваючий характер, і з якого саме часу в даному випадку належить обраховавути визначений КПК України десятиденний строк.
Подання скарги особою, яка не мала права її подавати, стала підставою для повернення скарги Особи_5 на бездіяльність Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області (справа №555/718/15-к). При винесення даного рішення слідчий суддя прийняв до уваги, що в скарзі Особи_5 не вказані відомості про слідчого та прокурора, бездіяльність якого оскаржується, доданий до скарги талон-повідомлення не містить інформації ні про особу, яка зверталась, ні про подію (злочин) щодо якої таке звернення (заяву) подано. Інших належних та достовірних доказів про звернення Особи_5 із заявою про злочини в Березнівський РВ УМВС України в Рівненській області не надано. Підтвердження того, що Особа_5 у кримінальному провадженні є заявником, потерпілим або ж іншою особою, що згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України має право подавати скаргу – відсутні. Із даною позицією слідчого судді погодилась і колегія суддів апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги Особи_5.
Однієї із підстав для повернення скарги стало оскарження бездіяльності слідчого і прокурора, яка не входить до переліку, передбачених згідно ч.1 ст.303 КПК України.
Так, зокрема у скарзі адвоката Особи_6 на бездіяльність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні (555/1692/15-к) предметом оскарження були бездіяльність щодо ненадання копій документів, не складення протоколів слідчих дій, недодержання розумних строків розслідування і розгляду скарг, неефективне розслідування. Слідчий суддя прийшов до висновку, що вказана бездіяльність не входить до переліку, передбачених згідно ч.1 ст.303 КПК України та повернув скаргу особі, що подала.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу адвоката, прийшов до висновку, що слідчий суддя не з’ясував належним чином, в чому полягає бездіяльність прокурора, яка оскаржується, не з’ясував, які саме процесуальні дії і в який час повинні були бути виконані слідчим чи прокурором, тому передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги.
Згідно ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Протягом періоду, що аналізується, слідчим суддею було постановлено 1 ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою.
Так, зокрема, Особа_7 звернувся із скаргою на бездіяльність начальника Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області (справа №555/729/15-к) щодо не проведення розслідування справи та не розгляду його заяви щодо прийняття мір до громадянки Особи_8 Слідчий суддя, відмовляючи у відкритті провадження, зазначив, що ті дії та бездіяльність начальника Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області, на які заявника вказує у скарзі, не передбачені ч.1 ст.303 КПК України, а притягнення особи до адміністративної відповідальності не відноситься до компетенції слідчого судді. Вказана ухвала слідчого судді була залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Також одним з проблемних питань, що пов’язані із прийняттям до провадження скарг вказаної категорії є відсутність законодавчого закріплення вимог до форми та змісту скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора під час досудового розслідування. Вказана обставина має своїм наслідком те, що в скарзі особи не чітко формулюють, які рішення, дія чи бездіяльність оскаржуються та не надають копії зазначених рішень або документів щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду. Як наслідок, це призводить до відмови у відкритті провадження чи поверненні скарги.
ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ СКАРГ НА РІШЕННЯ, ДІЇ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО АБО ПРОКУРОРА ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
Стаття 303 КПК України визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Найпоширенішими скаргами, що надійшли до провадження слідчих суддів Березнівського районного суду Рівненської області протягом 2015 року, були скарги щодо бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами
статті 169 цього Кодексу та скарги на постанови слідчих про закриття кримінального провадження.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги, слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду.
Частина 3 статті 306 КПК України передбачає, що розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, її захисника, представника.
Як засвідчило проведене узагальнення в практиці суду мали місце випадки порушення слідчими суддями вказаних строків розгляду скарг, що були зумовлені неявкою заявників, заявленням клопотання про відкладення судового засідання з метою подання доказів на підтвердження обґрунтованості скарги чи у випадку неможливості прибуття в судове засідання.
В статті 306 КПК України передбачено дві імперативні вимоги: стосовно строку розгляду скарг вказаної категорії та обов’язкової участі у їх розгляді особи, яка подала скаргу, її захисника, представника, яких неможливо дотриматися в разі порушення особою, яка звернулася зі скаргою, обов’язку своєчасно з’явитися до суду для участі в судовому засіданні.
Під час розгляду вказаних скарг слідчі судді по-різному підходили до вирішення вказаної ситуації : одні з метою дотримання вимоги щодо обов’язкової участі скаржника в судовому розгляді неодноразово відкладали розгляд скарги, інші - за наявності заяви скаржника з проханням розглядати скаргу без нього розглядали її по суті без присутності такої особи. З метою уникнення різної практики щодо даного питання вбачається доречним внесення відповідних змін до Кримінального процесуального кодексу України.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядались слідчим суддями згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України. За результатами їх розгляду постановлялись ухвали про скасування рішень слідчих, зокрема, постанов про закриття кримінального провадження, про зобов’язання вчинити певні дію ( внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, провести певні слідчі дії, повернути тимчасово вилучене майно) чи про відмову у задоволенні скарги.
Скарги щодо бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Частина 1 ст.214 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудового розслідування.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п. 2.2 розділу ІІ положення).
Протягом 2015 року до провадження слідчих судів надійшло 6 скарг вказаної категорії, з них: у задоволенні однієї скарги було відмовлено, три скарги задоволено та у 2 скаргах закрито провадження.
Так, зокрема, Особа_9 звернулась із скаргою на бездіяльність слідчого Особи_10 (справа №555/102/15-к) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення Особою_11 злочину, передбаченого ст.367 КК України. Слідчим суддею за результатами досліджених доказів було встановлено, що слідчий Особа_10е розглядав та не реєстрував заяву Особи_9 про злочин, а тому обов’язок вносити такі відомості до ЄРДР саме у слідчого Особи_10 не виник. Відомості про те,що Особа_10 був реєстратором вказаної заяви не знайшли свого підтвердження, тому підстав для зобов’язання слідчого Особу_10 вносити відомості до ЄРДР під час розгляду даної скарги встановлено не було.
Задовольняючи скарги вказаної категорії, слідчі судді приймали до уваги, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення таких відомостей впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Даною нормою не передбачено можливості проведення перевірки повідомлення з метою встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення. З’ясування таких даних є можливим лише під час досудового розслідування після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час розгляду скарги Особи_12 на бездіяльність прокурора Березнівського району щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (справа №555/22/15-к) слідчим суддею на підставі досліджений доказів було встановлено, що повідомлення Особи_12 про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим СВ Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області, надійшло до прокуратури Березнівського району Рівненської області 23.12.2014 року; вказане повідомлення містило короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порушення ч.1 ст.214 КПК України внесені не були. Зважаючи на викладене вище, слідчий суддя прийшов до висновку про недотримання прокурором вимог ч.1 ст.214 КПК України, що свідчить про обґрунтованість скарги, в зв’язку з чим вона була задоволена.
Розглядаючи скаргу Особи_13 на бездіяльність слідчого (справа №555/1621/15-к), слідчий суддя встановив, що 11.06.2015 року Особа_13 подав до Березнівського РВ УМВСУ в Рівненській області заяву про вчинення Особою_14 злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 КК України. Натомість заява про злочин була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №1687 від 22.06.2015 року і тимчасово виконуючим обов’язки начальника райвідділу Особою_15 заявника було повідомлено листом про відсутність в діях Особи_14 ознак кримінального правопорушення та зроблено висновок, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини. Задовольняючи дану скаргу, слідчий суддя зазначив, що положення ст.214 КПК України не дають можливість працівникові правоохоронного органу робити висновок про наявність чи відсутність в діях тієї чи іншої особи складу злочину до внесення такої заяви в ЄРДР. Таку оцінку може дати лише в установленому КПК порядку слідчий або прокурор після внесення заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ч.2 ст.305 КПК України слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Так, зокрема, провадження у справі за скаргою Особи_16. на бездіяльність прокурора Березнівського району Рівненської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення (справа №555/511/15-к) було закрито в зв’язку із внесенням прокурором відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скарги щодо бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна
Згідно положень ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 КПК України; 4) у разі скасування арешту.
Не вчинення слідчим чи прокурором дій щодо повернення тимчасово вилученого майна відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового провадження може бути оскаржене слідчому судді.
Протягом 2015 року до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло 5 скарг вказаної категорії, 4 з яких було задоволено, у задоволенні 1 скарги було відмовлено.
Підставами для задоволення скарг осіб, у яких було тимчасово вилучене майно, стало невнесення слідчим чи прокурором у строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Підставою для відмови у задоволенні однієї скарги стала передача на час розгляду скарги кримінального провадження для здійснення досудового розслідування від слідчого Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області ( якого заявник просив зобов’язати повернути йому вилучене майно) слідчому СУ фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Рівненській області.
Одним з питань, що виникло у слідчих суддів під час розгляду скарг вказаної категорії було питання щодо можливості оскарження неповернення вилученого у особи майна слідчому судді в тому випадку, коли відомості про кримінальне правопорушення не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і відповідно досудове розслідування не розпочиналось.
Так, зокрема, в провадженні слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області перебувала скарга Особи_17 на бездіяльність працівників Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області та повернення вилученого майна (справа №555/1509/15-к). Заявник, обґрунтовуючи вимоги скарги, зазначив, що 30.05.2015 року здійснював перевезення лісопродукції та був зупинений працівниками ДАІ. В подальшому автомобіль з деревиною був вилучений та доставлений та територію Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області. Арешт на лісопродукцію не накладався, однак вона не була повернута особі.
Під час розгляду даної скарги знайшли своє підтвердження обставини щодо затримання та вилучення автомобіля з лісопродукцією, на які покликався заявник, а також було встановлено, що відомості в ЄРДР за вказаним фактом не вносились, арешт на вилучене майно не накладався, в зв’язку з чим слідчим суддею було прийнято рішення про повернення заявнику вилученої у нього лісопрдукції.
Скарги на рішення слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотань про проведення слідчих дій
Відповідно до положень ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, а також, зокрема, шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій.
Рішення слідчого чи прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій може бути предметом оскарження слідчому судді під час досудового розслідування ( п.7 ч.1 ст.303 КПК України).
Протягом періоду, що аналізується до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшла 1 скарга на постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.
Заявник Особа_18 у поданій скарзі на постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій (справа №555/2111/15-к) покликався на те, що згідно постанови прокурора від 06.10.2015 року йому було відмовлено у клопотанні про проведення додаткової судово-медичної експертизи, проведення огляду місця події за участі підозрюваного, слідчого експерименту та допиту свідків.
Задовольняючи частково вказану скаргу, суд прийняв до уваги такі обставини. У відповідності зі ст..42 КПК України підозрюваний (обвинувачений) має право, зокрема, збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази, брати участь у проведенні процесуальних дій, заявляти клопотання про проведення процесуальних дій. За встановлених в судовому засіданні обставин, а саме, що свідки, про додатковий допит яких клопотав заявник, не допитувались слідчим, а за його дорученням працівником карного розшуку, те, що заявнику було відмовлено у допиті свідка, яка була очевидцем бійки між Особою_18 та Особою_19., чого не заперечив прокурор в судовому засіданні, дають підстави для висновку, що не проведення вказаних слідчих дій органом досудового розслідування і відмова в цьому прокурора є порушенням прав Особи_18 як підозрюваного і в першу чергу права на захист від обвинувачення згідно повідомленої йому підозри. Крім того, оскільки слідчий експеримент проводився з участю Особи_19, а огляд місця події не проводився взагалі для забезпечення права підозрюваного приймати участь у проведенні слідчих дій, він вправі вимагати проведення огляду місця події з його участю.
Поряд з цим слідчий суддя прийшов до висновку, що за наданих судово-медичним експертом висновків згідно проведених ним експертиз потреби в проведенні додаткової судово-медичної експертизи немає, так як у висновку експерта чітко зазначено, що тілесні ушкодження у Особи_19 утворились від не менше як шести травмуючи ударів тупими предметами (сюди належать кулаки рук і взуті ноги). А визначити послідовність нанесення ударів та чи дійсно удари наносились дерев»яною дошкою, розмежувати їх та встановити особу, яка їх наносила можливо шляхом додаткового допиту осіб та проведенням інших слідчих дій.
Практика розгляду скарг на постанови про закриття кримінального провадження
Відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскарженні, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником та чи законним представником, рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Протягом 2015 року до провадження слідчих суддів Березнівського районного суду Рівненської області надійшло 13 скарг даної категорії, з яких:
Ø задоволено – 5 скарг;
Ø закрито провадження у 4 скаргах;
Ø відмовлено у задоволенні 1 скарги, вказане судове рішення було скасовано судом апеляційної інстанції;
Ø 3 скарги було повернуто особі, що їх подала.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження визначений ст.284 КПК України. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після з’ясування всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором доказів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Положення ч.2 ст.9 КПК України зобов’язують прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Саме невиконання слідчим вказаного обов’язку стало підставою для задоволення скарг на постанови про закриття кримінального провадження.
Так, зокрема, при розгляді скарги Особи_20 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження (справа №555/1/15-к) слідчий суддя встановив, що згідно постанови слідчого СВ Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області Особи_21 від 08.12.2014 року кримінальне провадження №12014180060000418 по факту заволодіння та розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області було закрито в зв’язку із встановленням відсутності події вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Обґрунтовуючи вказане рішення, слідчий вказав, що в ході проведення допиту свідків з числа депутатів Городищенської сільської ради кожен підтвердив факт того, що був присутнім на сесії сільської ради, де під час відповідного голосування ними було прийнято рішення про преміювання сільського голови Особи_22 у розмірі 100% посадового окладу (щомісячно) в межах фонду оплати праці, а також надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Фактично під час досудового розслідування слідчим Особою_21 було встановлено, лише факт не підроблення офіційного документу – рішення сільської ради. Однак поза увагою слідчого лишилось дослідження наявності або відсутності в діях посадових осіб органу місцевого самоврядування ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, за яким і було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, оскільки жодної слідчої дії, що була б спрямована на з’ясування наявності чи відсутності фактів привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем слідчим проведено не було, що стало підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Задовольняючи скаргу Особи_20 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за ст.246 КК України (справа №555/820/15-к) слідчий суддя погодився із позицією сторони заявника, що слідством не вжито достатніх, передбачених КПК України заходів, для повного, всебічного і об’єктивного розслідування факту незаконної порубки дерев, а саме: не встановлено до категорії лісів чи скверів (парків) належить територія урочища «Біла глина» в с.Городище Березнівського району, а отже передчасно зроблено висновок про відсутність складу кримінального правопорушення за ст.246 КК України чи наявності іншого складу злочину в діях невстановлених осіб, не проведено огляду місця лісопорушення, а використано для прийняття рішення матеріали перевірок органів Державної екологічної інспекції, що не дає можливості зробити об’єктивний висновок щодо обставин вчиненого лісопорушення і віднесення його до певного виду правопорушень – адміністративного чи кримінального.
Підставою для закриття провадження у чотирьох скаргах на постанови слідчого про закриття кримінального провадження стало скасування прокурором відповідно до положень ч.2 ст.305 КПК України, оскаржуваних постанов слідчих.
Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (справа №555/2061/15-к) слідчий суддя покликався на те, що як свідчить оскаржувана постанова від 14.05.2015 року підставою для закриття кримінального провадження слідчий навів те, що Особа_23 щомісячно сплачує заборгованість по цивільному позову із заробітної плати, матеріалами виконавчого провадження встановлено відсутність можливості примусового його виконання за рахунок майна відповідача, а тому вказав на відсутність в діях особи складу злочину – невиконання судового рішення. Слідчий суддя на підставі наведеного прийшов до висновку, що покликання представника скаржника на те, що боржник отримує офіційно невраховані доходи на фабриці «Фабрика_1», а тому постанова підлягає скасуванню, зважаючи на те, що подібні факти не встановлено слідчим і не доведено скаржником, є безпідставними.
Колегія суддів апеляційного суду Рівненської області, розглянувши апеляційну скаргу заявника, скасувала вищевказану ухвалу, зазначивши, що слідчим суддею залишено поза увагою доводи про те, що не було допитано свідків – працівників ТОВ «ТОВ_1», які могли дати свідчення про вчинення злочину, не з’ясовано чи фактично працює Особа_23 на посаді менеджера з постачання в ТОВ «ТОВ_2».
Суддя Березнівського районного суду
Рівненської області Старовецька Ю.В.
_03_03.png)
