Узагальнення практики розгляду Березнівським районним судом Рівненської області кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми, за 2013 рік та І півріччя 2014 року.

Узагальнення 

практики розгляду  Березнівським районним  судом Рівненської  області кримінальних  проваджень про  злочини, вчинені  неповнолітніми,

 за 2013  рік та І півріччя 2014  року.

              Розглядаючи проблему злочинності серед неповнолітніх, необхідно виділити сукупність обставин та факторів, що сприяють підвищенню її рівня. Серед них перше місце посідає сім’я, в якій виховується майбутній правопорушник (злочинець), відсутність контролю з боку суспільства (серед неповнолітніх спостерігається незайнятість, відсутність профілактичної та попереджувальної роботи, алкоголізм і наркоманія серед однолітків, тощо).

              Найпоширенішим методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй. Це завдання є пріоритетним для правоохоронної системи нашої держави. Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність суду що здійснює провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які судом застосовуються щодо неповнолітніх, можуть реально запобігати вчиненню ними нових кримінальних  правопорушень (злочинів) та виправленню підлітків.

               Відповідно до діючого законодавства неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку.

              Статистичні дані вказують на те, що злочинність неповнолітніх тісно пов’язана із соціально-побутовими умовами їх проживання, матеріальним та культурним рівнем батьків неповнолітніх та їх оточення, профілактичними заходами учбових закладів, органів у  справах  дітей та міліції у справах дітей.

            Кримінальні  провадження щодо  розгляду   стосовно  неповнолітнього обвинувального  акту, клопотання  про  звільнення  від кримінальної  відповідальності, застосування примусових  заходів  медичного чи виховного характеру, їх  продовження, зміна  чи  припинення здійснювалось суддями,  уповноваженими   відповідно  до  вимог Закону  України  «Про судоустрій і статус суддів» на  здійснення  кримінального провадження. Згідно  рішення   зборів суддів Березнівського районного суду від 17  вересня 2013  року №4 суддею, уповноваженим  на  здійснення кримінального провадження  стосовно  неповнолітніх,  було  обрано  Мельника В.Я., а  на  період  його  тимчасової  відсутності - Мельничук Н.В. Колегіальний  розгляд кримінальних  проваджень  щодо неповнолітніх  осіб  судом за  вищевказаний  період не здійснювався.

           В ході проведення аналізу встановлено, що за 2013 рік  та перше півріччя 2014 року  до Березнівського  районного суду надійшло 13 кримінальних проваджень відносно 17 неповнолітніх осіб, а саме:

-           з обвинувальним актом відносно Особи_1, Особи_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2  ст.289 КК України;

-           з обвинувальним  актом відносно  Особи_3  у вчинені злочину, передбаченого ч.3  ст.15, ч.3 ст.185 ч.3 ст.185, ч. 2 ст.289  КК України, Особи_4 у вчинені злочину, передбаченого  ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185  КК України, Особи_5   у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за   ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України ;

-           з обвинувальним актом та угодою  про  примирення відносно  Особи_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України;

-           з обвинувальним актом  відносно  Особи_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, Особи_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України;

-           з обвинувальним актом відносно Особи_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 125 КК України;

-           з обвинувальним актом відносно Особи_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого   ч.3 ст.185 КК України;

-           з обвинувальним актом відносно  Особи_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

-           з обвинувальним актом та угодою  про  примирення відносно  Особи_12  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України;

 -          з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості  відносно  Особи_13  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого   за ч.1 ст. 199 КК України;

 -          з обвинувальним актом та угодою  про  примирення відносно  Особи_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого    ч.1 ст. 125 КК України ;

-           з обвинувальним актом відносно Особи_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого   ч.1 ст. 185 КК України;

-     з обвинувальним  актом  відносно Особи_16  за ч. 1 ст.122 України та клопотання про звільнення від  кримінальної відповідальності підозрюваних за ч.1 стю.126 КК України Особи_17, Особи_18, Особи_19  у  зв’язку  з  закінченням  строків  давності;

-           з клопотанням  про  застосування  заходів  виховного  характеру відносно Особи_20 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

З  постановленням  обвинувального вироку  розглянуто одинадцять  кримінальних  проваджень  відносно 14 осіб, із  них по  трьом  кримінальним  провадженням  було  затверджено  угоди  про  примирення  підозрюваного  з  потерпілим та  призначено  узгоджене сторонами  покарання та  по  одному кримінальному  провадженю  затверджено  угоду між  прокурором  та  підозрюваним  про  визнання  винуватості.  

По двом кримінальним провадженням провадження  закрито,  відносно однієї  особи  застосовано  примусові  заходи  виховного  характеру у  виді  застереження, одну  особу  звільнено  від  кримінальної  відповідальності  на  підставі  п. «а» ст.1 ЗУ «Про амністію  в 2011 році»  також одну особу  звільнено від кримінальної відповідальності  в  зв’язку  з закінченням  строків  давності  притягнення до  відповідальності.

Визначальною особливістю є структура злочинності неповнолітніх. Так найбільш поширеними є крадіжки, потім —  нанесення тілесних  ушкоджень. Неповнолітніми у 2013 – І півріччі 2014 років вчинено 6 крадіжок та 5 проявів незаконного заволодіння автомобілями, завдано 3 умисних легкої тяжкості тілесних ушкодженнь, - 1 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, нанесено побої (1) , виготовлення, зберігання та збут підробленої банкноти національної  валюти (1). За участю дорослих вчинили злочини 3 неповнолітніх. За втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність до кримінальної відповідальності за період, що  аналізується,  було притягнуто 1 особу.

Даючи характеристику суб`єктам кримінального  правопорушення можна відмітити, що правопорушення  скоїли 17 осіб чоловічої статі.

             Стосовно вікової категорії, то кримінальне  правопорушення  було вчинено особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність до 14 років 1 – особа, у віці з 14 до 18 років – 16 осіб.

           Неповнолітні  раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності.

При призначенні справ зазначеної категорії до розгляду в основному були дотримані вимоги ст. ст. 314, 316 КПК України щодо строків призначення справи до підготовчого судового засідання та до судового розгляду. До підготовчого судового засідання справи призначалися у встановлений законом пятиденний строк з дня її надходження до суду, а до судового розгляду справи призначалися не пізніше десяти діб після постановлення ухвали про його призначення. Тобто, випадків тяганини не встановлено,  однак є поодинокі випадки порушення   строків призначення до  судового розгляду  кримінальних проваджень.

Зокрема при розгляді кримінального  провадження  відносно Особи_1, Особи_2  за  ч.2 ст.289 КК  України було  порушено строки призначення до судового  розгляду. Справа  надійшла 25 червня 2013  року.  Ухвалою  від 27 червня 2013 року  було  призначено  підготовче  судове  засідання  на 15 липня 2013 року. 15 липня 2013  року було  проведено  підготовче  судове  засідання  та    призначено до  судового  розгляду  на 4  жовтня 2013  року. Довготривалий  період  непризначення  справи до  розгляду  пояснюється  тим, що  згідно  наказу  суду №8-Від    від 10.07.2013 року в  період  з 01 серпня  по  27 вересня 2013 року головуючий по  справі  Мельник В.Я. перебував у  щорічній основній відпустці. Відповідно  4  жовтня 2013 року  ухвалено  вирок,  яким Особи_2 та  Особи_1 засуджено  за  ч.2 ст.289 КК України  і  призначено  покарання  у  вигляді  5  років  позбавлення  волі,  на  підставі  ст.75,104 КК  України від  призначеного  покарання  звільнено  з  випробуванням  та встановлено  іспитовий  строк  терміном на 1 рік.

Причинами виявлених під час проведення узагальнення порушень є, насамперед, перебування суддів, у провадження яких передано провадження, у плановій або додатковій відпустках, відрядженнях, на лікарняному.

 Іноді  немає безпосередньої  можливості  в десятиденний строк  призначити справу, так  як в більшості  випадків в  межах  даного  періоду вже  є раніше призначені  до розгляду  справи. Встановлений ч.2 ст.316 КПК Украхїни  строк  для  призначення  судового  розгляду  є  надто  короткий, адже  в окремих випадках віддаленості   місця  проживання  учасників судового  розгляду  до  них може  е  дійти  поштова  кореспонденція  або  не повернутися  підтвердження  про  вручення  їм  повісток. 

        Випадків порушення судами прав на захист щодо неповнолітніх підозрюваних (обвинувачених) при розгляді кримінальних проваджень (справ) не допускалося. Захист неповнолітніх в судовому засіданні здійснювався адвокатами та законними представниками неповнолітніх відповідно до вимог пунків 1-2 ч.2 ст.52 ст.КПК України. Про день, час і місце судового розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх по всім провадженням (справам) повідомлялись представники служби у справах дітей Березнівської РДА та сектору кримінальної міліції у справах дітей Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області. Однак лише  під  час  розгляду двох  кримінальних  проваджень  були  присутні  як представники служби у справах дітей Березнівської РДА так і сектору кримінальної міліції у справах дітей Березнівського РВ УМВС. В  більшості  випадків  розгляд справ  даної  категорії  відбувався  без  участі представника сектору кримінальної міліції у справах дітей.

Обставини, що підлягають доказуванню, встановленню, зясуванню у кримінальному  провадженні, визначаються ст.ст. 91, 485, 487 КПК і є загальними для всіх справ про злочини щодо неповнолітніх. Однією з особливостей провадження у зазначених справах є розширення меж предмета доказування. Тому, крім обставин, встановлення яких є обов’язковим під час провадження кожного кримінального провадження, у провадженнях щодо злочинів неповнолітніх згідно зі ст. 487 КПК суддями також з’ясовувались умови життя  та  виховання  неповнолітнього. В обов’язковому порядку, з’ясовувалися: вік неповнолітнього; стан його здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації  відповідальності  чи обранні  заходу виховного характеру;  умови життя і виховання неповнолітнього; наявність дорослих підбурювачів та інших  співучасників кримінального  правопорушення; ставлення  неповнолітнього до вчиненого ним діяння.

З метою всебічного дослідження зібраних по справах матеріалів та винесення обґрунтованого вироку, судом ретельно перевірялися всі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій неповнолітніх обвинувачених, а також зясовувались обставини, що впливали на ступінь тяжкості злочину, характеризували особу неповнолітнього, пом»якшували та обтяжували покарання, та обставини, які негативно впливали на виховання неповнолітнього (виховання у неповній сімї).

            Аналізуючи дані можна відмітити, що за 2013 рік  та перше півріччя 2014 року  кількість засуджених неповнолітніх, які на момент вчинення злочинів виховувалися у повних сім’ях, становила - 14 осіб. І лише 2 неповнолітніх виховувалися  у неповній сім’ї, та 1 одна особа у школі-інтернаті.

Виклик  неповнолітніх підозрюваних (обвинувачених) здійснювався судом через його батьків або інших законних представників. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику (ч. 4 ст. 135 КПК). Однак  мали  місце  і  факти  вручення повістки секретарями судових  засідань  (в суді під час перенесення, оголошення перерви)  безпосередньо неповнолітньому  в присутності законних  представників, захисників. 

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо неповнолітніх також має свої особливості.

Відповідно до ст. 492 КПК України до неповнолітніх за  наявності  підстав передбачених КПК України  з  урахуванням  його  вікових та психологічних  особливостей, роду  занять може  бути  застосовано  один із  запобіжних  заходів, а саме  особисте  зобов’язання, особиста порука, домашній  арешт, застава, , тримання  під  вартою. Також відповідно до положень ст.493 КПК України до  неповнолітнього  може застосовуватися спеціальний запобіжній захід у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. При застосуванні такого запобіжного заходу до неповнолітнього важливим є те  щоб особа, під нагляд якої передається неповнолітній, користувалася у нього повагою і авторитетом, позитивно характеризувалася у побуті, опікувалась проблемами неповнолітнього та могла б забезпечити контроль за його поведінкою. Врахування цих обставин дасть можливість правильно вирішити питання про обрання до неповнолітнього альтернативного запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки розслідування та розгляд справ щодо неповнолітніх осіб також мають виховне запобіжне значення. Однак за вищевказаний  період судом  не  застосовувались такий  спеціальний  запобіжний  захід як передача неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.

Так  судом за  аналізований  період  відносно двох  неповнолітніх  осіб (підозрюваних)  в  межах  одного  кримінального  провадження відносно Особи_1, Особи_2, Особи_3, обвинувачених за ч.3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України розглядались  клопотання  про  обрання  запобіжних  заходів, а  саме:

-          слідчим Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області 15 липня 2013  року було  подано  клопотання про  застосування запобіжного  заходу у  виді тримання  під  вартою у  відношенні  підозрюваного Особи_3 – застосовано  запобіжний  захід у  виді  домашнього  арешту із забороною залишати житло щоденно з 18 години до 7 години ранку  строком  на два  місяці  з  покладенням  обов’язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Однак  неповнолітньому  підозрюваному  в  період запобіжного  заходу було оголошено  підозру  у  вчиненні  іншого  кримінального  правопорушення  передбаченого  ч.3 ст.185 КК  України. В  зв’язку  з  чим  слідчим 24 липня 2013  року знову подано  клопотання  про застосування  до  неповнолітнього  підозрюваного Особи_3 запобіжного  заходу  у  вигляді  тримання  під  вартою. В  ході розгляду клопотання суд відмовив в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосував до Особи_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло – цілодобово, з  покладенням  обов’язків передбачених п. 5  ст.194 КПК України.

На переконання суду, доведено  лише наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення, тоді як можливості вчинення ним нового кримінального правопорушення, на що покликався прокурор, можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Також враховано вік  неповнолітнього,  те, що за жодне з кримінальних правопорушень вчинених раніше, Особа_3  винним не визнаний і не засуджений. 23.07.2013 року Особа_3. добровільно повідомив працівників міліції про себе та про вчинене ним.  

В  подальшому 01 серпня 2013  року  неповнолітньому  Особі_3 за  клопотанням  слідчого  було  змінено  застосований  запобіжний  захід  у  виді  домашнього  арешту на  тримання  під  вартою, заставу  визначено у  розмірі  двадцяти  мінімальних  розмірів заробітної  плати. При  цьому судом враховано норми ст. 492 КПК України, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, у вчиненні якого підозрюється Особа_3, що згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а  також те, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України. Мати підозрюваного Особи_3 (законний  представник), а також  сам  підозрюваний   не  заперечували  під ставність  та  обґрунтованість  клопотання про  заміну  запобіжного  заходу.

-          слідчим Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області 26.07.2013 року направлено  до  суду  клопотання  про  застосування  запобіжного  заходу  у  вигляді  домашнього  арешту  до  неповнолітнього Особи_5. Слідчим  суддею за наслідками розгляду клопотання на  підставі ч. 2 ст. 194 КПК України, відмовлено в задоволенні клопотання. На переконання  суду  прокурором не доведено всі вказані обставини передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України. В  матеріалів доданих до клопотання відсутні документи про реєстрацію в ЄРДР кримінальному провадженні повідомлення про підозру неповнолітньому Особі_5 в цьому кримінальному провадженні. При розгляді клопотання в суді такі документи не надано. Пояснення слідчого про допущення ним помилки при підготовці клопотання судом розцінено як підтвердження необґрунтованості клопотання.  Однак враховуючи  ту  обставину що  неповнолітній Особа_5  в  період з 10 липня по 02 серпня 2013  року  вчинив  ще  декілька кримінальних  правопорушень  за ознаками передбаченими ч. 3 ст. 185 КК України спільно з  іншою  неповнолітньою  особою. 02.08.2013  року слідчим було  подано клопотання  про  застосування  запобіжного  заходу  у  вигляді  домашнього  арешту.

Судом враховано те,  що матеріали додані до клопотання доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та з урахуванням пояснень неповнолітнього підозрюваного Особа_5. (пояснив що 22 липня 2013 року залишив будинок всупереч заборони матері, та заволодів мопедом щоб переховуватись від працівників правоохоронних органів, при цьому планував не повертатись додому протягом тривалого часу (1-2 років)),  його законного представника – матері Особі_51 (погодилася із доцільністю застосування до сина заборони залишати житло у нічну пору доби), що підтверджують наявність достатніх підстав вважати, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватись від органів досудового розслідування), на який вказує слідчий, прокурор, та доводять недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання такому ризику, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 21 год. до 07 год. строком на два місяці.

Згідно з чинним кримінальним законодавством до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом може бути застосовано такі основні види покарань як штраф, громадські або виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк та додаткові покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При постановленні вироку суддями розглядалась наявність підстав для застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру. Особливо в  тих  випадках  де  неповнолітній обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості застосовувати. В подібних випадках не кримінальне покарання, а примусові заходи виховного характеру в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 497 КПК.

Аналізуючи практику  розгляду  кримінальних  проваджень, можна дійти до висновку, що судді переважно дотримуються рекомендацій, зазначених у статті 17.1 «с» Пекінських правил про те, що позбавлення волі може застосовуватися до неповнолітнього тільки за серйозні злочини із застосуванням насильства або за неодноразове вчинення інших серйозних злочинів. За  вказаний  період  суддями застосовано примусові заходи виховного характеру до  двох неповнолітніх осіб. Відповідно до частини другої статті 105 КК України судом застосовано до неповнолітніх такий примусовий захід виховного характеру як застереження.

Зокрема при призначенні покарання Особі_14 за вчинення  кримінального  правопорушення передбаченого  ч.1 ст.185 КК України  судом  було  взято до  уваги що Особа_14  раніше  до  кримінальної чи  адміністративної  відповідальності не  притягувався, неповнолітній  вік,  позитивну  характеристику  з  місця  навчання особи, щире  каяття в скоєному  та  активне  сприяння  розкриттю  злочину. Призначивши  покарання  у  вигляді   позбавлення  волі на  строк  шість місяців на  підставі  ст.105 КК України, його було звільнено  від  призначеного  покарання та  застосовано до нього такі  примусові заходи виховного характеру як  застереження  з  обмеженням  дозвілля  до  22  години та  передано  під  нагляд  матері строком  на  два  роки. Однак, як  свідчать матеріали  кримінального  провадження, що  на  даний час  перебувають  в  провадженні  суду,  засуджений  неповнолітній Особа_14  на  шлях  виправлення  не  став та протягом  року з  моменту  винесення вироку  вчинив  новий  злочин.   

 Також  варто  зазначити, що під  час розгляду кримінального провадження у відношенні малолітнього Особи_17 про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні  про скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, судом встановлено, що малолітній Особа_17 навчається у восьмому класі Мізоцької загальноосвітньої школи-інтернату, характеризується позитивно. З психолого-педагогічної характеристики цього навчального закладу щодо Особи_17 відомо, що він легко вступає в контакт, має багато друзів, виявляє інтерес до спілкування (співпраці) з дорослими.  Він позитивно характеризується з місця проживання та навчання. Тому суд застосував до малолітнього Особи_17  примусовий захід виховного характеру у виді застереження.

            Водночас, аналіз справ свідчить про те, що загалом, призначаючи покарання неповнолітнім, судді застосовують більш м`яку міру покарання. Так  судом було звільнено від покарання умовно з іспитовим строком 10 осіб, призначено штраф – 2 особам, звільнено від покарання на підставі п.«а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - 1 особу.

Додаткові покарання у виді штрафу, позбавлені права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в 2013 – І півріччі 2014  років  до неповнолітніх не застосовувались. Виправдальні вироки не  виносились.

Наприклад:, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно Особи_9., обвинуваченого  за ч.3 ст.185 КК України, судом  було     враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання неповнолітнього, визнання винни, призначено   покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК,104 України звільнено  від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

           Кримінальне провадження   по обвинуваченню Особи_8 у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст. 125 КК України визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, призначено покарання  у виді штрафу в сумі 510 / п"ятсот десять/ гривень. На підставі п.«а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»  Особи_8   від призначеного покарання звільнено.  

             Кримінальне провадження по обвинуваченню Особи_11  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Березнівським районним судом було затверджено угоду від 21 червня 2013 року  про примирення, укладену між потерпілою Особою_53 та підозрюваним Особою_11  у кримінальному провадженні, та визнано  винним Особу_11  у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або 850 гривень.

 У провадженні Березнівського районного суду перебувало одне кримінальне провадження, по якому неповнолітній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення разом з повнолітнім. Однак під час досудового розслідування воно не було виділене в окреме кримінальне провадження щодо неповнолітнього, як це зазначено у ст.494 КПК України.

            В результаті розгляду даного кримінального провадження у суді вироком від 03 березня 2014 року неповнолітнього Особи_7 було визнано винним за ч. 3 ст.185 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст.ст.75,104 КК України Особу_7  звільнено від призначеного за цим вироком покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину. У відповідності з ст.76 КК України на Особу_7  покладено наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. При призначенні покарання неповнолітньому суд враховував його особу, посередню характеристику з місця проживання і навчання, часткове відшкодування спричиненої шкоди, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. Також обставиною, що пом’якшила його покарання було вчинення злочину в неповнолітньому віці. В апеляційному порядку вирок щодо неповнолітнього засудженого Особи_7  не оскаржувався.

            Як свідчить судова практика, в основному засуджені підлітки вчинили злочини вперше. Більшість неповнолітніх на момент вчинення злочинів перебували поза контролем з боку суспільства, оскільки ніде не навчались і не працювали.  По  одному  кримінальному провадженю дві  неповнолітні  особи  під  час  вчинення кримінального  правопорушення  перебували  в  стані  алкогольного  сп’яніння. Кожний третій підліток вчинив злочин у віці 15—16 років. Із матеріалів кримінальних проваджень (справ) випливає, що вікові особливості неповнолітніх значно впливають на мотивацію їхніх вчинків. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, вчинків інших. Ці особливості підлітків  враховуються під  час розгляду кримінальних проваджень суддям, на яких покладено обов’язок здійснювати провадження справ про злочини неповнолітніх.

Значною мірою сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми такі обставини, як безконтрольність з боку батьків, відсутність профілактичних заходів у роботі з «важкими» підлітками, їх незайнятість, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, проблеми в сім’ях, безробіття батьків і відсутність у них коштів на утримання дітей.

При призначенні неповнолітньому покарання суддями враховувалась те, що вік неповнолітньої особи згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду кримінального провадження повноліття. Зважаючи на конкретні обставини справи, суддями враховувались як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені у ч. 1 згаданої статті, а також обставини, які хоча й не зазначені у законі, але знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи, в тому числі примирення з потерпілим, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою тощо.

За  аналізований  період суддями при здійсненні правосуддя щодо неповнолітніх, забезпечувався захист прав і свобод, гарантованих Конституцією України, як неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), так й інших учасників процесу.

Узагальнення засвідчило, що судді в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про вчинення кримінальних  правопорушень неповнолітніми. Його  обговорено суддями та  акцентовано  увагу  на  недопущення  порушень прав  неповнолітніх  підозрюваних (обвинувачених) в  ході  досудового  розслідування та  під  час  судового  розгляду.

Наголошувалося  на  необхідності детальніше  вивчати  особу  неповнолітнього, забезпечити ведення працівниками кримінальної  міліції у  справах  дітей звітів на неповнолітніх,  що  схильні до  вчинення  кримінальних правопорушень (проступків),  які  в  послідуючому  надавати  в  суд  разом  з  матеріалами  кримінального  провадження щодо них.

Голова Березнівського районного  суду                                                          Мельник В.Я.

Вик. Походзіло М.М.

тел.(03653) 5-64-79