Узагальнення (публічна служба 2012-2013рр.)

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ 

РОЗГЛЯДУ  БЕРЕЗНІВСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ГРОМАДЯН НА ПУБЛІЧНУ СЛУЖБУ,

ЇЇ ПРОХОДЖЕННЯ, ЗВІЛЬНЕННЯ З ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ

ПРОТЯГОМ 2012-2013 РОКІВ

            Публічна служба як поняття соціальне застосовується для визначення характеру і способу діяльності людей, що відображає факт суспільного розподілу праці. Публічна служба органічно пов'язана з державою та органами місцевого самоврядування, їх місцем і роллю в житті суспільства. В діяльності службовців публічної служби знаходять своє реальне втілення завдання і функції держави.

             Згідно з пунктом 15 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

         Протягом 2012 року до провадження Березнівського районного суду Рівненської області надійшло 2 адміністративні справи, що пов’язані із публічною службою:

Ø  1 адміністративний позов про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який було передано на розгляд до окружного адміністративного суду;

Ø  1 адміністративна справа щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, провадження у якій було завершено винесенням постанови про часткове задоволення позовних вимог.

В апеляційному порядку остаточні судові рішення у вказаних справах не оскаржувались. Апеляційні скарги були подані на ухвали про залишення адміністративних позовів в частині певних позовних вимог без розгляду в зв’язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду, з них: одну ухвалу було скасовано апеляційною інстанцією, одну ухвалу – залишено без змін.

 Протягом 2013 року в провадженні Березнівського районного суду Рівненської області перебувало 2 адміністративні справи категорії, що аналізується, зокрема:

Ø  1 адміністративний позов про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, за результатами розгляду якого позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог;

Ø  1 адміністративний позов про поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, зміну режиму роботи; даний позову було залишено без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

    В апеляційному порядку було оскаржено постанову у 1 адміністративній справі, яка апеляційною інстанцією була залишена без змін.

   ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ЩОДО ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ

Спори щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності

осіб публічної служби

         Під час розгляду справи за адміністративним позовом Я до служби у справах дітей Березнівської РДА про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суд прийшов до висновку, що адміністративний позов предметно підсудний окружному адміністративному суду та згідно положень п.2 ч.1 ст.22 КАС України передав адміністративну справу на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду.

Спори щодо проходження публічної служби

                  Протягом періоду, що аналізується, до провадження Березнівського районного суду надійшло 2 адміністративні позови щодо проходження публічної служби. Зокрема:

          Справа за позовом Г до Соснівської селищної ради про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати в зв’язку з затримкою термінів її виплати. 

         В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що посада спеціаліста рахівника касира, яку вона обіймала, належала до посад державних службовців, в зв’язку з чим протягом періоду роботи з 01.08.1994 року по 01.04.2002 року їй нараховувалась доплата за ранг як державному службовцю, однак вказаних коштів вона не отримувала. Крім того, починаючи з 01.02.1995 року  і до 18.01.2002 року усі штатні розписи були сфальсифіковані, в них її посада змінена зі спеціаліста рахівника – касира на рахівника – касира. З урахуванням викладеного, просила стягнути на її користь з відповідача 572,23 грн. невиплаченої їй доплати за ранг, 1255,09 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, 17 137,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         За результатами розгляду вказаного адміністративного позову суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Г щодо стягнення доплати за ранг і компенсації втрати цієї частини грошових доходів є безпідставними, оскільки посада, яку обіймала позивач не належала до посад державних службовців. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначив, що позовної вимоги про поновлення на посаді Г. не заявляла, а тому суд позбавлений можливості при розгляді адміністративного позову дати оцінку відповідності таких вимог положенням КАС України, законності звільнення її з роботи, а отже можливості стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         При вирішенні даної справи судом були застосовані положення спеціального законодавства, а саме: Закону України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» при вирішенні питання віднесення посади, яку обіймала позивач, до посад державних службовців і правомірності її вимог в частині  стягнення із відповідача доплати за ранг.

         Поряд із іншими вимогами Г. в адміністративному позові просила стягнути з відповідача нараховані, але невиплачені їх розрахункові кошти в розмірі 2,90 грн. В частині даних вимог провадження у справі було закрито, оскільки вимоги не випливали із Закону України «Про державну службу», а були вимогами цивільно-правового характеру.

         Постанова у вказаній справі була оскаржена в апеляційному порядку. Згідно ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду судове рішення першої інстанції було залишено без змін.

          У справі за позовом С. до Н-ської сільської ради Березнівського району Рівненської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, визнання незаконним та скасування рішення предметом спору були грошові кошти, які були відраховані із заробітної плати позивача в період його перебування на посаді Н-ської сільського голови в зв’язку із виділенням йому в рахунок заробітної плати металевої труби. Під час судового розгляду справи було встановлено, що металеву трубу С не отримував, а тому грошові кошти в розмірі 213,96 грн. були стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, були частково задоволені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. Вирішуючи даний адміністративний позов, суд керувався положеннями ст.ст.115,116,237-1 КЗпП України. Однією із позовних вимог була також вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким було скасоване попереднє рішення сільської ради про преміювання позивача як сільського голови. При вирішенні даної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, в зв’язку з чим задовольнив позов в цій частині повністю.

          Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось.

Застосування строків звернення до адміністративного суду

         Відповідно до положень ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

         Протягом періоду, що аналізується, з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду було залишено без розгляду 1 адміністративний позов, а саме позов Г до Н-ської селищної ради Березнівського району Рівненської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, внесення змін до трудової книжки, зміну режиму роботи, звільнення та поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

         Із вказаними позовними вимогами позивач звернулась до суду 08.05.2013 року, просила зобов’язати відповідача внести зміни до її трудової книжки, вказавши про прийняття її на посаду і звільнення з посади спеціаліста рахівника-касира Н-ської селищної ради, стягнувши з Н-ської селищної ради не донараховану заробітну плату в розмірі 419,67 грн. внаслідок зменшення без її згоди посадового окладу, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та поновити на посаді спеціаліста 2-ї категорії Н-ської селищної ради, з якої її було звільнено 01.04.2002 року.

         У заві про поновлення строку звернення до адміністративного суду мотивувала його пропуск намаганням відновити свої порушені права шляхом звернення в органи державної влади, відсутністю можливості одержання безкоштовної правової допомоги, незнанням особливостей трудового законодавства. Однак наведені позивачем причини пропуску встановленого ст.233 КЗпП України строку звернення працівника з заявою про вирішення трудового спору, судом були визнані неповажними та такими, що не перешкоджали Г подати позовну заяву до суду.

          Із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач звернувся і при розгляді справи за позовом Г. до Н-ської селищної ради про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини зарплати в зв»язку з затримкою термінів її виплати. 

         Під час розгляду вказаного адміністративного позову суд з урахуванням того, що позовні вимоги Г стосуються стягнення заробітної плати, прийшов до висновку, що на підставі ч.2 ст.233 КЗпП України позивачем не пропущено строк звернення д адміністративного суду, оскільки з цими вимогами вона вправі звернутись в суд без обмеження будь-яким строком.

          В зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду залишався без розгляду і адміністративний позов С. до Н-ської сільської ради Березнівського району Рівненської області  про стягнення заборгованості по заробітній платі, що не була йому виплачена на час звільнення з посади Н-ської сільського голови 11.11.2010 року. Залишаючи вказану позовну заяву без розгляду, суддя зазначила, що позивачем було пропущено визначений ч.3 ст.99 КАС України місячний строк (норма КАСУ, що була чинна час звернення до суду) для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, заяви про поновлення пропущеного строку С. подано не було.

         Вищевказана ухвала була скасована в апеляційному порядку, оскільки належним у даній справи є застосування строків позовної давності, визначених нормами КЗпП України як спеціального нормативно-правового акту. 

                    Застосування Закону України «Про судовий збір»

          Положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору звільняються, зокрема, позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Керуючись даною нормою Закону від сплати судового збору були звільнені позивачі у двох адміністративних справах, зокрема щодо стягнення заробітної плати та щодо скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

         При заявлені двох адміністративних позовів щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та поновленні на публічній службі позивачем було оплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 114,70 грн. та за подання адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 34,41 грн.

         Випадків залишення без руху адміністративних позовів з підстав несплати судового збору у практиці суду не було.