Узагальнення
практики вирішення Березнівським районним судом процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах в 2013-І півріччя 2014 років .
Участь суду у виконавчому провадженні є досить обмеженою; фактично способи такої участі суду обмежуються чотирма випадками: суд вживає заходів забезпечення позову; видає виконавчий лист; вирішує окремі питання виконавчого провадження, пов'язані із труднощами, що виникають у його реалізації, зокрема поновлює пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, роз'яснює рішення, змінює спосіб та порядок його виконання.
Судове рішення, що набрало законної сили, за заявою осіб , на користь яких воно ухвалене, підлягає такому виконанню зобов'язаною особою — боржником. Така ознака пов'язується з набранням судовим рішенням законної сили і зверненням рішення до негайного виконання. Боржник має право виконати судове рішення добровільно, якщо він не скористається таким правом, особа, на користь якої ухвалене рішення, має право вимагати його примусового виконання.
Виконання судового рішення, ухваленого за результатами всебічного, об'єктивного та своєчасного розгляду, є кінцевою метою діяльності суду, оскільки на цій стадії відбувається надання реального захисту правам та свободам сторін, порушення яких встановлено у відповідному процесуальному порядку.
Повноваження суду при вирішенні процесуальних питань пов’язаних з виконанням судових рішень за аналізований період поширювались на наступні справи з приводу :
- видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК, ст. 111 Закону України “Про виконавче провадження”) - 5 справи ;
- поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 371 ЦПК, ст. 23 Закону України “Про виконавче провадження”) - 4 справи;
- відстрочка або розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК, ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”) – 6 справ;
- вирішення питання про оголошення розшуку боржника (ст. 375 ЦПК, ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження”) - 24 справи;
вирішення питання про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК, ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”) - 20 справ;
- заміна сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК, ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”) - 4 справи;
виправлення описки, помилки у виконавчому листі ( ст.369 ЦПК України) – 3 справи;
Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконання судових рішень здійснюється не судом та його посадовими особами, а спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, що наділений гарантіями незалежності, із забороною протиправного втручання у свою діяльність.
За загальним правилом ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало законної сили (або яке визнано таким, що підлягає негайному виконанню), видається один виконавчий документ — один виконавчий лист. Суд не видає виконавчий документ за власною ініціативою, а лише за заявою осіб, на користь яких його ухвалено, тому підставою для видачі такого документа є відповідне клопотання (заява). У випадку коли майна яке необхідно передати перебуває у різних місцях, або на користь кількох відповідачів судом за заявою видавались кілька виконавчих листів.
Матеріальні і процесуальні підстави звернення рішення суду до негайного виконання визначено у статті 367 ЦПК України. Подібні правила мають характер винятку із загального правила, за ними судові рішення звертаються до виконання з набрання законної сили. Момент набрання рішення суду законної сили визначено положеннями ст. 223 з урахуванням положень ст. 224 ЦПК. У цивільному процесуальному законодавсті визначено два види допущення негайного виконання судових рішень – бов’язкове і факультативне: обов’язкове допущення негайного виконання передбачене у ч.1 ст.367 ЦПК, факультативне – у ч.2 цієї статті.
Критерії віднесення рішень суду до таких, що підлягають негайному виконанню знаходяться у сфері забезпечення прав та інтересів найбільш вразливих верств населення (коли йдеться про стягнення аліментів), коли йдеться про забезпечення наданна особі коштів на виконання (стягнення виплати заробітної плати), тощо. Особливим захистом користуються діти, коли постає питання про їх відібрання та повернення тому, з ким вони проживали, а також особи, які постраждали від шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров’ю або смертю фізичної особи.
Перелік підстав звернення до негайного виконання рішення суду є вичерпним та не підлягає поширювальному тлумаченню. До таких підстав віднесені:
рішення про стягнення аліментів -у межах суми платежу за один місяць;
присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за один місяць;
поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Отже, за аналізований період було звернено до негайного виконання за наявності обставин, передбачених у ч. 1 ст. 367 ЦПК, рішення суду у справах :
- про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць - 122;
- присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць – 4 ;
- поновлення на роботі незаконного звільненого або переведеного на іншу роботу працівника- 1;
У випадках, коли судом не вирішувались питання про звернення свого рішення до негайного виконання, відповідно до п. З ч. 1 ст. 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи за ініціативи суду, ухвалювалось додаткове рішення.
Аналіз положень ст. 367 ЦПК свідчить про те, що її слід поширювати виключно на рішення суду незважаючи на те, що в назві статті йдеться про більш широку категорію — судові рішення (до якої входять й ухвали). Питання негайного виконання ухвал як окремого виду судових рішень в ЦПК вирішувалось в кожному конкретному випадку окремо, зокрема за правилами ст. 135 ЦПК ухвала про забезпечення доказів підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання; так само негайно виконується ухвала про забезпечення позову (ч. 9 ст. 153 ЦПК).
Після проголошення рішення або його вступної та резолютивної частин, в якому наявна вказівка на негайне його виконання в повному обсязі або в певній частині, за заявою сторони, на користь якої його ухвалено, судом видавались виконавчі листи. Оскарження ухваленого рішення не є перешкодою для обов'язкових процесуальних дій суду. Виконавчий документ, виданий судом, допущеним до негайного виконання, є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та вчинення передбачених законом дій з метою забезпечення його належного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 22 Закону "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом 3 місяців;
2) інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При оформленні або видачі виконавчого листа може бути допущено помилку, що робить неможливим належне виконання судового рішення, що було підставою для його видачі. У ч. 2 ст. 369 ЦПК визначені повноваження суду на виправлення помилок у виданому ним виконавчому листі, допущених при його оформленні або видачі тощо, як виняток із загального правила.
Необхідність внесення таких виправлень в більшості випадків була пов’язана саме з наявністю помилки, допущеної при винесенні рішення суду, що в подальшому стала причиною помилки у виконавчому листі данаобставина виключає можливість його належного виконання.
Питання про виправлення помилки, вирішувались за відповідною заявою стягувача або боржника у судовому засіданні у встановлені строки розгляду. Розгляд заяви відбувається з повідомленням стягувача і боржника, однак в більшості випадків без їхньої участі , що не є перешкодою для розгляду даного питання.
Так в рішенні суду по справі за позовом Г до Ц про стягнення аліментів, було допущено описку: вказано, що відповідач Ц народився 22 лютого 1984 року тоді як в копії його паспорта вказано дата народження 22 лютого 1988 року. Головуючим за заявою Г було внесено виправлення в рішення суду та відповідно у виконавчому листі.
За вищевказаний період виконавчі листи не визнавались таким, що не підлягає виконанню. Випадків, коли неможливо виправити наявну у виконавчому листі помилку, в практиці суду не було.
На відміну від судового рішення, оригінал якого має завжди зберігатись в матеріалах цивільної справи, оригінал виконавчого листа має видаватись заінтересованій сторони (стягувачу) для реалізації виконання ухваленого рішення. Підставою для здійснення виконавчого провадження є оригінал виконавчого листа (для справ позовного провадження) або другий примірник судового наказу (у справах наказового провадження). Правовим замінювачем оригіналу зазначених виконавчих документів можуть бути лише їх дублікати.
Розгляд питання про видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу порушується за заявою стягувача або поданням державного виконавця.
У трьох випадках із п’яти дублікат виконавчого листа видавався за поданням державного виконавця у зв’язку з втратою виконавчого документа під час проведення виконавчого провадження. За заявою стягувача дублікати виконавчих листів видавались у двох випадках у зв’язку з втратою оригінала виконавчого листа при пересилці.
Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд з'ясовував, чи є воно чинним та не було скасоване, чи виконане рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного; також встановлювалось, за яких обставин та ким втрачено виконавчий лист.
Дублікат виконавчого документа тотожний змісту його оригіналу, оскільки складений повторно як документ, що повністю відповідає певному судовому рішенню. Від оригіналу дублікат виконавчого документа відрізняється лише обов'язковим написом про те, що цей процесуальний документ є дублікатом.
Чинним законодавством передбачена можливість та врегульовано укладення мирової угоди між сторонами на стадії виконання ухваленого рішення суду, а також вчинення відмови стягувача від його примусового виконання. Оскільки визначені у ст. 12 Закону "Про виконавче провадження" права й обов'язки сторін у виконавчому провадженні, у тому числі право стягувача подати заяву про відмову від стягнення та право сторін укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, стосуються всіх виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, правила ст. 372 ЦПК про мирову угоду й відмову від примусового виконання рішення застосовуються судом у виконавчому провадженні як за судовими рішеннями, так і за іншими виконавчими документами (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").
Однак, за проаналізований період в практиці суду в процесі виконання рішення суду не виносились ухвали про визнання мирової угоди або про відмову від примусового виконання мирова угода.
За правилом ст. 217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. У тому випадку, коли суд не встановив порядку виконання свого рішення під час його постановлення в разі відсутності для цього об'єктивних підстав, або у подальшому виникнуть обставини, які вимагатимуть від суду встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення, він вправі вирішити таке питання вже після відкриття виконавчого провадження у зв'язку з виникненням чи наявністю обставин, що ускладнюють його виконання.
Відповідно до ст. 373 ЦПК відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання має стосуватися виконання лише судових виконавчих документів. Суб'єктом звернення у всіх п’яти справах які перебували в провадженні суду були сторони (переважно відповідач).
Надання відстрочки і розстрочки виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання у судовій практиці носять винятковий характер. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання судом враховувались норми ст. 373 ЦПК, задоволення заяв відбувалось у виняткових випадках, які були визнані судом, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Так враховуючи ту обставину, що в провадженні суду пербувало шість заяв про відстрочку, розстрочку, призупинення виконавчого провадження (в порядку ст. 373 ЦПК України) лише по двом заявам було винесено ухвалу про їх задоволення.
Наприклад: до суду звернулася Д. із заявою про розстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до Д про стягнення заборгованості в сумі 328612,48 грн. В заяві Д. Вказала, що дану суму заборгованості вона не може сплатити одноразово і в строк, оскільки в зв’язку з економічною кризою та різким підняттям курсу іноземної валюти її матеріальне становище значно погіршилось. Крім того зазначила, що у неї на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, одна з яких є дитиною – інвалідом , потребує лікування та оздоровлення, діти є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС. Просила заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення суду терміном на 120 місяців до 01 2023 року. Судом було враховано всі обставини справи та прийнято рішення про часткове задоволення заяву Д. , розстрочено виконання рішення суду про стягнення заборгованості терміном на дванадцять місяців.
Чинне законодавство не містить граничних строків для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, втім в цьому останній має виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності наданих саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником або іншою заінтересованою особою. Таким чином, строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Способи виконання рішення суду слід визначати через ті заходи, що вживаються задля досягнення мети захисту порушених прав та свобод осіб, їх відновлення. Основні з них передбачені у ст. 4 Закону "Про виконавче провадження", зокрема такі заходи майнового характеру, як звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні. Серед заходів немайнового характеру згадуються такі, за яких боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Визначається, в яких організаційно-правових та процедурних формах має відбутись виконання рішення суду, зокрема, порядок виконання рішення визначає місце його виконання, час проведення виконавчий дій, оформлення виконавчого провадження, послідовність дій тощо. Наприклад, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів зазначений певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
За наявності обумовлених обставин суд вправі змінити встановлені ним або законом спосіб і порядок виконання рішення на інші, передбачені законодавством. Суд не може встановити новий спосіб захисту порушеного права, його дії щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання повинні бути спрямовані лише на забезпечення виконання резолютивної частини рішення, відповідати його меті, не спотворювати його змісту.
Єдиною підставою для відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення. Примірний перелік, що не є вичерпним, підстав для відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання міститься в ст. 373 ЦПК, зокрема ними є хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Ці обставини об'єднуються їх об'єктивним та надзвичайним характером, незалежністю їх настання та перебігу від волі боржника, причинним зв'язком між настанням цих обставин та ускладненням виконання рішення.
Категорія "обставин, що ускладнюють виконання рішення" має оціночний характер, віднесення тих чи інших обставин до них залежить від судового розсуду, а також від наданих доказів, що доводять наявність подібних обставин. При цьому не може бути підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, відсутність фінансування певних витрат у державному або іншому бюджеті, зокрема прийняття закону про державний бюджет (його зміст, що не передбачає витрат певного виду).
Окрім загального правила ст. 373 ЦПК щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду законом встановлено спеціальні правила щодо окремих правових ситуацій, пов'язаних з необхідністю втручання суду в процес виконання рішення суду. Такі ситуації викликані особливим їх значенням та охоплюють вирішення питань про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, оголошення розшуку боржника або дитини, примусове проникнення до житла чи іншого володіння, звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, тощо (ст.ст. 374—379 ЦПК).
Оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК). Відповідно до ст. 40 Закону № 606-ХІУ у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Розшук оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходження їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Судом розглядались відповідні подання протягом десяти днів, витребовувавлись від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Виконання ухвали про оголошення розшуку боржника або дитини покладалась на органи внутрішніх справ. Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснювали органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи організовує державний виконавець. Усі витрати, пов'язані з проведеним розшуком, стягувались з боржника за ухвалою суду.
Відповідно до положень ч.1 ст.375 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Цивільна справа за поданням начальника відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області про оголошення розшуку Щ. (№ 555/252/13- ц). Начальник відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області звернувся до суду з поданням про оголошення розшуку Щ. посилаючись на те, що відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Березнівським районним судом Рівненської області на підставі рішення від 28 січня 2009 року про стягнення з Щ. на користь Щ. аліментів на утримання неповнолітньої дитини сина М. в розмірі 200 грн. Щомісячно, починаючи з 15 січня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки, місце проживання боржника та місце його фактичного перебування невідомі, в зв’язку з чим є підстави оголосити розшук останнього. Подання начальника відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області про оголошення розшуку Щ. – задоволено, керуючись ст.375 ЦПК України.
Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377 ЦПК). Суд, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), має право вирішити питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України. Розгляд цього питання було ініційовано державний виконавець шляхом звернення до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби з відповідним поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Судом негайно розглядались подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, лише за участю державного виконавця.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, а також громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Відповідно до п. 9 вищевказаного Закону України громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті.
Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зокрема, підставами для відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, є те, що не було надано достатніх доказів.
Так, у справі за поданням начальника відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області про тимчасове обмеження Б. у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов"язань в частині сплати боргу за виконавчим листом № 555/327/13-ц виданим Березнівським районним судом 12 квітня 2013 року про стягнення з Б. на користь Б. аліментів на утримання дочки К, дочки А. в розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно (№ 555/327/13- ц). Судом відмовлено у задоволенні подання, так як суду не надано достатньо доказів щодо ухилення боржника від сплати його боргу.
Заміна сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК). У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд за заявою сторони або за поданням державного виконавця може замінити її правонаступником. Це питання розглядалося судом у десятиденний строк. Неявка сторін та інших осіб у судове засідання не перешкоджала вирішеню питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ст.378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Так, у справі за поданням відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Рівненській області про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (№ 555/1706/13-ц). Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Рівненській області звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Свою вимогу обґрунтовує тим, що 04 березня 2013 року Березнівський районний суд Рівненської області видав виконавчий лист по справі №2-857/11 про стягнення з Рівненської обласної дирекції національної акціонерної страхової компанії " Оранта" на користь М. матеріальну шкоду в сумі 13650 гривень 50 коп., затрати по визначенню вартості матеріального збитку в сумі 377 гривень, витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 87 гривень, який був направлений до ВДВС Рівненського міського управління юстиції для виконання. Проте, згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ НАСК " Оранта" від 10 серпня 2010 року № 10 Рівненська обласна дирекція ВАТ НАСК " Оранта ліквідована . Правонаступником усіх майнових прав та обов"язків Рівненської обласної дирекції ВАТ НАСК " Оранта" є ВАТ НАСК " Оранта". Судом задоволено подання, посилаючись на законність та обґрунтованість вимог заяви ВДВС Рівненського міського управління юстиції.
Спірні питань виникали під час розгляду справ, що стосуються обмеження виїзду боржника за межі України. Так, у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Л. у задоволенні подання було відмовлено. Державний виконавець вказував у поданні, що Л. заборгувала за судовим рішенням кошти в розмірі 75 207 гривень, боржником рішення не виконується. Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, боржниця не має наміру виїжджати за кордон, з її пенсії проводяться відрахування на погашення заборгованості за рішенням суду, тобто вона не ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї рішенням суду. Подання безпідставне і в його задоволенні було відмовлено.
Разом з тим, у аналогічній справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України К. подання було задоволено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що боржник є недобросовісним платником передбачених законом платежів, хоча і частково погасив заборгованість. К. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду. Ухвалою апеляційного суду апеляційна скарга К. була задоволена, а ухвала Березнівського районного суду скасована. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, не перевірив та не витребував у державного виконавця доказів ухилення боржника від виконання зобов’язання, оскільки матеріали подання таких відомостей не містили. Тоді як Законом України «Про виконавче провадження» встановлено що з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон державний виконавець вправі звертатися лише у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань. А з наданих боржником К. квитанцій вбачається, що ним погашено частину боргу. Дані обставини спростовують доводи державного виконавця про ухилення боржника від виконання зобов’язань.
Провівши узагальнення розгляду справ, що виникають на стадії виконання судових рішень у цивільних справах приходимо до висновку, що в більшості випадків у суду не виникає проблемних чи спірних питань, які потребували б вирішення. Однак є і такі, що потребують більш детального вивчення та узгодження , зокрема :
оскільки питання передбачені ст.377-1 ЦПК України вирішуються лише на підставі подання державного виконавця і розглядаються за відсутності боржника, варто було б надати суду право переглядати своє рішення при подані останнім доказів неможливості його виконання. А правом апеляційного оскарження сторона могла б скористатися лише після такого перегляду.
Голова Березнівського
районного суду В.Я.Мельник
Вик. М.Походзіло
тел.5-64-79
_03_03.png)
