Узагальнення практики застосування норм матеріального права при вирішенні спорів про спадкування у Березнівському районному суді за січень-вересень 2013 року
Характерною ознакою сучасного періоду в Українієіснування приватної власностіі ця обставина зумовлює зростання ролі спадкування як засобу набуття права приватної власності.
Слід зазначити, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК), Сімейним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», іншими законами та підзаконними нормативними актами. 30 травня 2008 року була прийнята постанова № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування». А 16 травня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ направив лист №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування». Із прийняттям та введенням в дію з січня 2004 року нового Цивільного кодексу України було внесено істотні зміни в підгалузь цивільного права – спадкове право. В Цивільному кодексі України значно збільшилась кількість норм, які регулюють спадкові відносини.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК 2003 року (книга шоста «Спадкове право» охоплює статті 1216-1308), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Метою даного узагальнення є аналіз стану справ із застосуванням судом законодавства при вирішені спорів про спадкування, виявлення складних та спірних питань у судовій практиці й законодавстві, підготування пропозицій для забезпечення правильного та однакового застосування спадкового законодавства Березнівським районним судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Для правильного вирішення спору про спадкування судом перевірялися відповідні документи, наявні в матеріалах справи, а саме:
- факт смерті спадкодавця,
- час і місце відкриття спадщини,
- наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин),
- наявність заповіту та його чинність ( виписка з Спадкового реєстру),
- наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру)
- факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності,
- відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Без перевірки, з’ясування та встановлення цих обставин правильне вирішення спадкового спору є просто неможливим та призводить до помилок при вирішенні такого спору.
Необхідною умовою оформлення права на спадщину є її прийняття спадкоємцем.
Статистичні дані свідчать про надходження на розгляд значної кількості справ про спадкування. За 9 місяців 2013 року у провадженні Березнівського районного суду Рівненської області перебувало 113 справ про визнання права власності.
З ухваленням рішення розглянуто 77справ, із них позовні вимоги задоволені по 74 справах. Із закриттям провадження розглянуто 4 справи, із залишенням заяви без розгляду – 3 справи.
Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав 18 справ, із низ провадженням зупинено – 1 справу.
Якщо проаналізувати розглянуті судом справи за категоріями спорів, то вбачається, що найбільшу категорію справ займають позови про визнання права приватної власності, із яких 89 % складають справи за позовами громадян про визнання права власності на спадкове майно; визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – 21 справа; визнання недійсним заповіту – 2 справи; тлумачення заповіту – 1 справа.
В частині дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ про спадкування, зокрема строків розгляду справ, передбачених ст.ст.129,157,203 ЦПК України, слід зазначити, що в переважній більшості суддями строки дотримано.
Справи про спадкування розглядаються судом за правилами позовного провадження. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в таких випадках розглядалася за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку судом розглядалися заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім»єю, постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
При розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суддями Березнівського районного суду дотримуються норми процесуального та матеріального права. По справах даної категорії суддями перевірялася наявність або відсутність спадкової справи, заведеної за заявами спадкоємців у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, при наявності таких спадкоємців їх залучають до участі у справі у якості третіх осіб. Також зверталася увага на те, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому суд виходив з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У резолютивній частині рішення суд вказує певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини. При вирішенні позовів даної категорії суд визначав додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини різної тривалості, але переважно це два-три місяці.
Так, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2013року у справі за позовом Гурина І.Г. до Прислуцької сільської ради Березнівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було визначено додатковий строк тривалістю два місяці з часу набрання рішенням законної сили для подання ним до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася 16 вересня 2010 року - в день смерті Меленчук А.Л. Суд визнав причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, а саме те, що позивач проживав у іншій області і йому не було відомо про наявність заповіту, а також його юридичну необізнаність. На підтвердження цих обставини позивачем надана ксерокопія паспорту, де стоїть відмітка про місце його проживання – м.Малин Житомирської області. .
При вирішенні позовів про визнання права власності на майно в порядку спадкування суд в більшості випадків правильно застосовує норми матеріального та процесуального права.
Подаючи позови даної категорії інколи позивачі неправильно визначали коло осіб, які повинні бути відповідачами, тому суд у передбаченому ЦПК порядку вирішував питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.3 ст.1268 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Наприклад, у справі за позовом Литвинчук О.М. до Марининської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно позивачка зазначила, що 24 липня 2012 року помер її чоловік Литвинчук М.А. Після його смерті відкрилася спадщина – належна йому частка в праві спільної сумісної власності на житловий будинок. На момент смерті спадкодавця позивачка проживала разом з ним. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Рішенням суду позовні вимоги у даній справі були задоволені.
Крім того, право власності може бути визнане і по заповіту, якщо спадкодавець його залишив. Так, у справі за позовом Костюкевич Т.Д. до Прислуцької сільської ради про визнання права власності, за позивачкою визнане право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, який залишила її тітка Меленчук В.І.
За проаналізований період в провадженні суду знаходилися спори і щодо визнання недійсним заповіту.
Так, у справі за позовом Люшина О.С. до Несенця О.П. про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на земельну ділянку, позивач посилається на те, що 07 серпня 2008 року Литвинчук М.Р. залишив заповіт, згідно якого земельну частку (пай) заповів йому. 05 квітня 2012 року Литвинчук М.Р. помер. 04 жовтня 2012 року позивач подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив, що померлий Литвинчук М.Р. 29 березня 2012 року склав новий заповіт на ім»я відповідача Несенця О.П., яким все майно заповів йому. Позивач зазначав, що заповіт є частково недійсним, оскільки порушена форма і посвідчення заповіту, та було вчинено насильство над заповідачем, просив визнати заповіт недійсним. Головуючий відмовила у задоволенні даного позову, оскільки у судовому засіданні достеменно встановлено, що волевиявлення Литвинчука М.Р. було вільним і він усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними під час підписання заповіту.
Окрім того, із загальної кількості справ, розглянутих Березнівським районним судом, в апеляційному порядку було оскаржено 3 рішення суду, одне з яких було скасовано, а два – залишено в силі. Так, ухвалу по справі за позовом Мойсеєць М.Г. до Гнатюк Т.А., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Марининська сільська рада про встановлення нікчемності заповіту та застосування наслідків нікчемного правочину було скасовано, оскільки справа була безпідставно повернута за непідсудністю.
Зміст проаналізованих судових рішень дає можливість зробити висновок, що судом достатньо вивчається та застосовується книга шоста ЦК 2003 року (спадкове право), та враховуються істотні відмінності норм матеріального і процесуального права, які регулювали правовідносини щодо спадкування ЦК УРСР 1963 року та які регулюють ці правовідносини ЦК України 2003 року.
Судом повно з’ясовуються обставини справи, права та обов’язки сторін, перевіряється обґрунтованість їх доводів та заперечень, надається належна оцінка зібраним доказам, спори вирішуються відповідно до вимог закону.
При розгляді справ перевіряється наявність або відсутність спадкової справи у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того встановлюються: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню.
Судом дотримуються вимоги процесуального законодавства на стадії прийняття позовних заяв та підготовки справ до розгляду, перевіряється відповідність заяв вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК. Не допускаються випадки прийняття заяв без ціни позову, без сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати визначаються Законом України «Про судовий збір».
_03_03.png)
