Історія Андрушівського району

У 1923 році в Україні була проведена реформа, спрямована на скорочення адміністративно-територіальних одиниць, скорочення і спрощення радянського апарату.

Відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року 14 повітів були замінені на 7 округів, а 247 волостей - на 111 районів.   Утворений тоді Андрушівський район у складі Житомирської округи Волинської губернії складався з 18 сільських рад, які входили до Андрушівської (Андрушівська, Гальчинська, Гардишівська, Котівська, Крилівська, Міньківська, Нехворощанська, Павелківська) та Котельнянської (Антопіль-Боярська, Волосівська, Іванківська, Івницька, Ліщинська, Ново-Котельнянська, Руднє-Грабівська, Старо-Котельнянська, Тулинська, Туровецька) волостей Житомирського повіту.

Дев’ять десятиліть - це ціла епоха, розділена історією на періоди. Знімки, що на сторінках, фотографи і журналісти зробили в різні роки. В них - відображення того, як силами аграріїв, промисловців, науковців, працівників соціальної сфери втілювалися в життя намічені плани. В досягненнях району - добросовісна праця тисяч наших земляків. Шкода, що за браком газетного місця тільки окремі фотознімки потрапили на сторінки ювілейного номера.

Про минуле району, про нелегку долю наших співвітчизників у різні періоди життя регіону, про їх героїзм і самовіддану працю заради майбутнього - у розповідях голови районної державної адміністрації Бориса Валентиновича Мазура і голови районної ради Олександра Вадимовича Мельника.    

Наш район 17 червня 1925 року був підпорядкований Бердичівській окрузі. При цьому частину сільських рад (Руднє-Грабівська, Туровецька, Івницька, Тулинська, Волосівська, Ново-Котельнянська, Старо-Котельнянська, Антопіль-Боярська та Іванківська) залишено в складі Левківського району Волинської округи.

Одночасно від розформованих Коднянського району Волинської округи, Ходорківського та Вчорайшенського районів Бердичівської округи до району приєднано Велико-Мошківецьку, Ляховецьку (без села Розкопана Могила), Мало-Мошківецьку, Волицьку, Зарубинецьку, Корчмищенську, Степківську, Яроповицьку, Війтовецьку і Городищенську сільські ради.

Виконуючи рішення історичного ХV з’їзду ВКП(б), який проходив у Москві в грудні 1927 року, Андрушівщина включилась у колективізацію сільського господарства, яка тривала до 1936 року. За цей час відбулося ряд змін в адміністративно-територіальному поділі волостей і районів.   

Створено Гарапівську, Забарську, Лісівську сільські ради, зі складу розформованого Іванківського району передано Антопільську, Волосівську, Іванківську, Івницьку, Ново-Котельнянську, Старо-Котельнянську, Старосільську сільські ради.

З великими труднощами в районі було створено 47 сільськогосподарських артілей та одну промартіль. За роки перших п’ятирічок в сільгоспартілях Андрушівщини, як і у всій країні, розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове виконання п’ятирічних планів. Артілі переросли в колгоспи. Підтримуючи стаханівський рух шахтарів Донбасу, колгоспниці Л. М. Крошко, К. І. Дубовик та Х. С. Галушко стали першими п’ятисотенницями, виростивши по 500 цнт буряків з гектара. Почин колгоспниць із Старої Котельні підтримала буряківниця Н. В. Рудюк із колгоспу імені Шевченка.

У зв’язку із створенням 22 вересня 1937 року Житомирської області Андрушівський район з 30 сільськими і 2 селищними радами, 2 селищами міського типу і 44 населеними пунктами включено до її складу.

У 20-30 роки в районі відбулися значні зміни в галузях освіти і культури. В більшості сіл відкрились початкові школи, які в першій половині 30-х років були реорганізовані в семирічні трудові школи. У 1924 році в Андрушівській семирічній школі, яку розмістили в приміщенні колишнього маєтку М. Терещенка, навчалося 390 учнів. У 1934 році ця школа стала десятирічкою. Середні школи були відкриті в ці роки у селах Бровки, Степок, Яроповичі (1934), Червоне (1935), Городківка (1937), Вербів (1939). В Андрушівці діяла педагогічна школа, яка готувала вчителів для сільських шкіл. Для підготовки робітничих кадрів для цукрових заводів було організовано школу ФЗН, яка вже у 1932 році випустила 67 кваліфікованих робітників.

Центром культурного життя Андрушівки був будинок культури цукрового заводу, який побудували у 1929 році, кінотеатр та три бібліотеки. В багатьох селах району діяли клуби, куди 1-2 рази на тиждень приїздила кінопересувка.

30 листопада 1931 року почала виходити районна газета «Соціалістичний комбінат», яка пізніше називалась «Соціалістичний шлях», «Шлях до комунізму», а нині - «Новини Андрушівщини».

Біллю, смутком і великими людськими втратами заповнив сторінки нашої історії Голодомор 1932-1933 років. За архівними даними і свідченнями очевидців в той період у районі від голодної смерті померло близько 2500 чоловік.

Ніхто не знав, що страшніші для жи телів району, як і для всієї країни, випробування попереду: 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна - Андрушівщину окупували німецько-фашистські війська. Тисячі жителів району були мобілізовані на фронт.

На території району активно діяла диверсійна група Івана Богорада, що входила до складу партизанського загону імені Чапаєва. Члени її Анатолій Ходаківський, Болеслав Бент, Микола Путій, Юрій Шлапак, Вікторія Гагич та інші пускали під укіс поїзди на перегонах Бровки-Козятин, Бровки-Фастів, Житомир-Фастів, вбивали фашистів та їх прислужників - поліцаїв, поширювали листівки тощо.

Багато юних месників поклали своє життя на вівтар перемоги. Весною 1943 року загинули Віктор Філінський, Юрій Шлапак, восени - Вікторія Гагич, Анатолій Бабурець, Антоніна Білоченко.

25 грудня 1943 року розпочалося визволення району 44-ю гвардійською танковою бригадою під командуванням Й. І. Гусаковського. Першим визволили с. Вербів (Любимівку).

Наслідки окупації були жахливими: напівзруйновані заводи, пограбовані колгоспи, машино-тракторні станції, а головне - людські втрати. Загинуло 22011 мирних жителів. Особливо жорстокого гоніння зазнало єврейське населення. Із 2211 євреїв фашисти розстріляли 1350. На примусові роботи до Німеччини вивезли 2196 чоловік, близько тисячі не повернулося до рідних домівок.

В районі було зруйновано сотні житлових будинків, школи, клуби, дитячі садки, будівлі господарського призначення. Загальні збитки лише за вивезені сільськогосподарські машини становили 1981395 крб. Господарства зазнали збитків на 578781255 карбованців у довоєнних цінах.

З перших днів визволення населення району приступило до відродження зруйнованих господарств. Не вистачало посівного матеріалу, реманенту, робочої сили - весь тягар відбудовчого періоду ліг на плечі жінок, літніх людей та дітей. Під гаслами «Все для фронту!», «Все для перемоги!» організовано пройшла посівна кампанія весною 1944 року. Вже до 5 лютого зібрали і підготували до посіву 12 тисяч центнерів зерна. Жителі району активно включились в акцію по збору коштів на будівництво танкової колони «Радянська Житомирщина». Лише колектив Андрушівського цукрового заводу зібрав 300 тисяч карбованців.

Швидкими темпами ремонтувалися приміщення медичних закладів, які в 1944-ому році вже укомплектували персоналом, забезпечили ліками першої необхідності. Відкрили всі лазні, які до війни діяли в районі.

Незважаючи на труднощі - відсутність педагогічних кадрів, матеріально-технічної бази, запрацювали школи. Відновлення роботи закладів освіти і медицини проводилося за рахунок самообкладання - податку з кожного двору.

9 травня 1945 року стало для жителів краю святом зі сльозами на очах. На жаль, понад 4 тисячі жителів Андрушівщини не повернулися додому. Наші земляки воювали на всіх фронтах Великої Вітчизняної і вкрили себе невмирущою славою, про що свідчать їх високі урядові нагороди.

Звання Героя Радянського Союзу удостоєні С. В. Савчук (с. Глинівці), В. М. Мельник (с. Іванків), П. С. Федорчук (с. Івниця), Л. М. Маргулян (с. Стара Котельня),  Й. Д. Козлов (с. Нехворощ). Повними кавалерами ордена Слави стали О. В. Броніцький (м. Андрушівка), П. І. Красовський (с. Волиця), М. І. Струтовський (с. Малі Мошківці). Їх погруддя встановлено на відкритій у 1993 році Алеї Слави.

Двоє жителів нашого району - учасники Великої Вітчизняної - О. О. Семенюк (с. Жерделі) та Г. Ф. Климчук (м. Андрушівка) були учасниками Параду Перемоги в Москві.

В цей складний період відродження біля штурвалу району стояли Зозуля, Цендровський О. Й. Пізніше - Михайленко А. К., на період головування якого припала робота з реорганізації промколгоспів системи промислової кооперації та укрупнення дрібних колективних господарств.  

У 50-х роках тривало укрупнення колгоспів і сільських рад. В ході його було ліквідовано Гарапівську, Корчмищенську, Котівську, Старосільську, Гардишівську, Городищенську, Лісівську, Малоп’ятигірську, Новокотельнянську сільські ради.

Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1962 року Андрушівський район ліквідовано, сільські ради передано до Бердичівського та Попільнянського районів.

Та вже 4 січня 1965 року район відновлено у колишніх межах. З другої половини 60-х років відбулися незначні внутрішні зміни у складі району: селище міського типу Андрушівка віднесено до категорії міст районного підпорядкування, у квітні 1967-ого утворено Малоп’ятигірську сільську раду.

Андрушівка стала одним із промислових центрів області. На повну потужність працювали спиртовий, цукровий комбінати, сироробний і комбікормовий заводи, районне об’єднання «Сільгосптехніка», автопідприємство, ПМК-5, побутовий і промисловий комбінати.

Держава вшановувала передовиків праці - кавалерами ордена Леніна стали М. Кондрацький, Н. Негода з Андрушівського цукрозаводу, М. Спірін та Є. Прищепа із Андрушівського спиртокомбінату. 

«З кожним роком збільшується обсяг капіталовкладень на будівництво нових, реконструкцію діючих промислових підприємств, будівництво житла, об’єктів соціально-культурного і побутового призначення, - доповідав на сесії районної ради 30 вересня 1969 року голова райвиконкому Богайчук О. В. - За три останні роки в районі побудовано і здано в експлуатацію 7 ФАПів, 2 поштових відділення, 5 лазень, 32 тваринницьких приміщення, 6 будинків культури, очисні споруди на Андрушівському цукрозаводі та багато інших споруд. За кошти держави побудовано 146 квартир. За кошти держави і колгоспів збудовано 2 залізобетонні мости, 39,7 км шосейної дороги, прокладено 29 тисяч кв. метрів тротуару».

Підсумком колективної праці керівників району П. П. Михайленка, О. Д. Стельмаха, С. Д. Вишневського та В. К. Вовка стала газифікація району. В останній день 1983 року опівночі в Андрушівці було запалено газовий факел. Цю роботу продовжили П. О. Рябчук, С. А. Михайловський, М. М. Олещенко.

В період з 1970 по 1980 рік активно велося будівництво: з’явилися новий ринок, автостанція, районний універмаг і ресторан, приміщення районного відділу внутрішніх справ та вузла зв’язку, готелю та адмінприміщення районної ради, профтехучилища (нині ліцей), поліклініки та лікарні, дитячого оздоровчого закладу «Чайка», прокладено центральну каналізацію.

 В селах району зводилися приміщення сільських рад, ФАПів, магазинів, шкіл, дитячих садочків, будинків культури.

В Андрушівці було збудовано комбікормовий завод, який виробляв за зміну 50 тонн продукції. В 1971 році введено в експлуатацію Андрушівський маслосирзавод, який за своїми виробничими потужностями займав друге місце в області. Активно велося будівництво тваринницьких комплексів на селі.

У 1998 році відновлено Новокотельнянську, а в 2004 році утворено Новоівницьку сільські ради.

Починаючи з 1991 року, коли Україна стала самостійною, незалежною державою, багато змін відбулося і в нашому районі, площа якого нині становить 95,6 тис. га. На його території є одне місто, одне селище міського типу та 39 сільських населених пунктів. На сьогодні район має добре розвинуту й взаємопов’язану структуру промислового, культурного та громадського життя, що дозволило району зайняти гідне місце серед інших районів Житомирщини.

Коли відбувалося реформування сільськогосподарських підприємств, розпаювання землі, роздержавлення промислових підприємств, почали створюватися приватні структури, власники яких брали на роботу лише висококваліфікованих спеціалістів. Розвивалася приватна торгівля. Ось таким був початок великих перетворень, свідками яких були й ми з вами.

Але час ішов. Було прийнято Конституцію незалежної України, відбулися вибори Президента, парламенту,  депутатів місцевих рад.

Промисловість нашого району нині представляють 7 підприємств основного кола - ДП «Червоненський завод продтоварів», ПАТ «Червонський цукровик», ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ТДВ фабрика «Восход», Андрушівська виробнича дільниця ДП «Коростишівський спиртовий комбінат»,  КП ЖРЗРО «Промінь», ТОВ «Новобуд ЮП». Добре працюють колективи ФОП Гринишин В. Є. «Андрушівський хлібозавод», ПСП «Заготзерно». Цех каменеобробки приватного підприємця Гринишина Є. Я. виробляє будівельні та оздоблювальні матеріали для замовників з країн близького і далекого зарубіжжя.

На ТДВ фабрика «Восход» збільшено виробництво продукції в порівнянні з минулим роком на 853,2 тис. грн. 

В 2013 році промисловими підприємствами району прогнозується освоїти понад 5 млн. грн. власних коштів на придбання нового обладнання, реконструкцію виробництва.

Сучасне сільське господарство Андрушівщини об’єднує 63 підприємства всіх форм власності. Сільськогосподарські угіддя займають 70 тис. га, з них ріллі майже 59 тис. га. Щорічно виробляється валової продукції на суму близько 0,5 млрд. гривень.

Рослинництво представлене зерновим господарством, виробництвом технічних культур, картоплярством, овочівництвом. На цю галузь припадає 88% всієї вартості валової продукції сільського господарства району. Щорічно високих показників досягають ПП «Імпак» (Маліновський С. В.), СФГ «Ткаченки» та «Демитра» (Ткаченко Д. В. і Ткаченко С. В.), СТОВ «Хлібороб» (Юянець П. В.), «Добробут» (Клименко В. Б.), «Старокотельнянське» (Срібний Б. Р.) та ін.

Провідні галузі тваринництва - скотарство, свинарство та птахівництво. Лідером є ТОВ «Сервіс Агро» (Дідківський А. В.), а також ПОСП «Надія» (Семенюк В. І.).

За останні роки значно збільшено виробництво зерна, молока, м’яса. У ПП «Імпак»  та ТОВ “Укр-Агро РТ” застосовуються новітні технології вирощування зернових культур, картоплі, овочів.

У районі постійна увага приділяється розвитку соціальної інфраструктури. На Андрушівщині газифіковано близько 30 населених пунктів. Протяжність електромережі становить 1273 км повітряних ліній, є 304 трансформаторних підстанції та 16,5 км кабельних ліній електропередач. Середньорічне споживання електричної енергії в районі складає 3,27 млн. кВт/год.

На Андрушівщині працюють 230 торгівельних точок загальною площею майже 10 тис. квадратних метрів, 28 об’єктів ресторанного господарства.

В районі функціонують 25 загальноосвітніх шкіл, дві гімназії. На базі Андрушівської гімназії діє районний центр довузівської підготовки Київського національного авіаційного університету. При Андрушівській ЗОШ   І-ІІІ ступенів працює локальний центр дистанційного навчання Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”.

Працюють 26 дошкільних навчальних закладів, які відвідують 1223 дітей. Протягом 2010-2013 років капітально відремонтовано  дитячі садочки в Городківці та Іванкові. Завершуються роботи по ремонту дитсадка в с. Зарубинці.

Щороку ДОЗ «Чайка» приймає на оздоровлення та відпочинок дітей з багатьох районів області. Наші діти відпочивають також у пришкільних оздоровчих таборах.

Андрушівський професійний ліцей з 1922 року підготував понад 20 тис. молодих спеціалістів.

Гордістю району є Андрушівська астрономічна обсерваторія, яка у 1997 році створена з ініціативи нашого земляка, кандидата фізико-математичних наук Ю. Іващенка. Науковці обсерваторії відкрили понад 150 малих планет. 

Нині в районі функціонують: центральна районна лікарня, районна поліклініка, Старокотельнянська та Червоненська дільничні лікарні,  8 лікарських амбулаторій, 27 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів.

Культурно-освітню роботу на Андрушівщині забезпечують 35 клубних установ, 36 бібліотек, школа мистецтв з філіями в Червоному та Новоівницькому.  В клубних установах діє 215 художніх колективів - з них 6 народних та дитячий зразковий ансамбль “Зернятко”, дитячий зразковий танцювальний ансамбль “Росяночка” та фольклорний ансамбль “Веретенце” Андрушівської школи мистецтв, фольклорний ансамбль “Молодички” РБК, народний ансамбль “Надія” будинку культури с. Червоне, народний хор будинку культури с. Стара Котельня та народний ансамбль будинку культури с. Антопіль. В районі працює 6 майстрів народно-ужиткового мистецтва, що мають звання “Майстер народної творчості”.

Наша рідна земля виростила цілу плеяду вчених, письменників, художників, державних діячів, спеціалістів різних професій, які пронесли через усе своє життя трепетну любов і ніжність до своєї малої батьківщини, які невтомною працею примножували й примножують матеріальне, культурне й духовне багатство України.

В с. Вербів (нині Любимівка) народився український письменник Василь Кучер. Уродженцем с. Нехворощ є український поет Микола Гладкий. Посмертно був прийнятий до Спілки письменників СРСР уродженець с. Міньківці поет Леонід Левицький, який загинув у бою з фашистами у 1943 році.

Рідний край розкрив талант прозаїка Григорія Кримчака, поетів Бориса Нечерди та Олександра Рихлюка, драматурга Єфраїма Райцина, дитячої поетеси Тамари Артем’євої, журналістів Прокопа Гайструка, Леоніда Козінчука, Станіслава Тетерука, Бориса Шинкарука. Чарівна природа Полісся виколисала почуття до прекрасного у народних артистів України Віктора Цимбаліста, Ольги Павловської, Володимира Гайдая та Надії Недашківської; солісток хору імені Григорія Верьовки Катерини та Ганни Городенко; заслужених художників України Івана Черниша та Михайла Андрійчука, члена національної Спілки художників України Володимира Подлевського, художника Івана Стаднійчука, народного художника СРСР Миколи Максименка, заслуженого художника Росії В. Рогаля; заслужених працівників культури Володимира Шинкарука, Галини Білецької та Валентини Рожко.

Високого звання «заслужений» удостоєні також Срібний Б. Р., Романенко О. Л., Бойко Д. Т., Маковецька Т. М., Галяс М. Л., Наконечна Л. О. та ще багато вихідців з нашого району, чия самовіддана праця служила й служить на благо України.

З гордістю несли офіцерську честь і гідність наші земляки генерал-майори Ф. К. Іщенко, Л. М. Білоніг, П. В. Грозінський, Д. В. П’ясківський, М. І. Козак, В. Я. Момотенко, М. Д. Огороднійчук; полковники О. А. Свіртока,  М. Д. Петрук, В. В. Кебал, С. М. Чорний та інші.

За трудову доблесть удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці наші земляки Л. А. Любченко, М. Т. Северенчук, Л. Ю. Іщук, В. Х. Загранична, Г. Г. Бєдарєва, В. П. Аврамець, В. І. Дев’ятко.

Орденом Леніна нагороджений 31 житель району, 27 - орденом Жовтневої революції, 78 - орденом Трудової Слави, 26 - орденом «Материнська Слава», 3 - орденом Червоного Прапора, 35 - орденом Богдана Хмельницького, 27 - орденом Червоної Зірки, 29 - орденом Слави, 157 - орденом Трудового Червоного Прапора, 7 - орденом Дружби Народів, 203 - орденом «Знак Пошани».

Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджений Старокотельнянський сільський голова Бондарчук В. М., орденом княгині Ольги ІІІ ст. - директор ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» Матвієнко О. Ю. та голова громадського об’єднання солдатських матерів Скорик С. А.

Наш край зростив талант докторів медичних наук Б. Ф. Мазарчука, А. М. Кравченка, А. А. Гайструка, І. Г. Талька, М.  Шанчука, Б. С. Полінкевича, Б. О. Зелінського; докторів економічних наук І. Д. Барчука, В. І. Самборського, В. І. Іщенко, О. М. Петрука; докторів технічних наук В. С. Новікова, М. Д. Огороднійчука, Е. А. Зануди, Л. Ротшейна, А. М. Кравченка, Н. І. Койди, В. Й. Мацнера, М. О. Степанюка; докторів історичних і філософських наук Л. В. Козяревич, А. С. Канарського, К. І. Стецюка; докторів хімічних наук Ф. А. Михайленка, В. Ф. Варгалюка; доктора філологічних наук Л. В. Грицик; доктора фізико-математичних наук Л. М. Сладя; доктора сільськогосподарських наук С. П. Васильківського; доктора геологічних наук В. О. Андрушко; доктора філософії в галузі права В. В. Галюка та інших.

Андрушівчани по праву пишаються своїми земляками: професором Національного авіаційного університету Р. О. Шевченком, директором інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича Л. І. Бондарчуком.

Особливої подяки заслуговують люди, які очолювали наш район в різні роки, хто брав на себе відповідальність за долю всіх жителів району, хто працював на перспективу, долаючи проблеми і невдачі, знаходячи шляхи виходу з найскладніших ситуацій. Кожен з них віддавав частинку серця і душі, свою волю і вміння, аби Андрушівщина стала кращою.

Ми з вдячністю згадуємо перших секретарів райкому партії Кращенка П. К., Карякіна В. М., Горянського  В. Л., Медведовського М. П., Михайленка П. П., Вишневського С. Д., Вовка В. К.

Заслуговують поваги голови районної державної адміністрації - Рябчук П. О., Олещенко М. М., Самусь В. Л., Курсон К. І. та голови Андрушівського виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих і районної ради Цендровський О. Й., Михайленко А. К., Стерленко К. І., Богайчук О. В., Стельмах О. Д., Шлапак В. О., Михайловський С. А., Шпаківський В. Б.

У нас є багато за-думів і планів щодо подальшої розбудови Андрушівщини, вирішення назрілих проблем соціально-економічного й культурного розвитку району. Але втілення в життя наміченого можливе лише при умові дієвості виконавчої влади, місцевого самоврядування, депутатів всіх рівнів та територіальних громад, їх солідарної відповідальності за стан справ у районі.

Немає сумніву, що Андрушівський район буде квітнути і пишатися новими здобутками, адже ми не тільки в свято, а й в будень даруємо йому свою любов і тепло сердець. Впевнені, що найкращі сторінки новітньої історії нашого краю - попереду. І нам з вами творити їх!