flag Судова влада України

СПРАВА “СУК ПРОТИ УКРАЇНИ”

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 СПРАВА “СУК ПРОТИ УКРАЇНИ”

(CASE OF SUK v. UKRAINE)

Заява №10972/05

Стислий виклад остаточного рішення від 10 березня 2011 року

У листопаді 2001 року заявник звернувся з позовом до Київського районного суду м. Полтави (далі – суд першої інстанції) проти свого колишнього роботодавця Управління державної пожежної охорони УМВС України в Полтавській області, вимагаючи виплатити заборгованість з матеріальної допомоги за 1999 та 2000 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, виплата якої гарантувалась Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ». 27 вересня 2002 року суд першої інстанції виніс рішення на користь заявника, яке 11 жовтня 2002 року було частково змінено тим же судом. 15 квітня 2003 року апеляційний суд Полтавської області відхилив позов заявника на підставі того, що Законом України «Про державний бюджет України на 2000 рік» не було передбачено витрат на відповідні виплати. Верховний Суд України 15 вересня 2004 року відхилив касаційну скаргу заявника.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що національні органи влади позбавили його майна. Він також скаржився за ст. 6 та ст. 14 Конвенції на результат провадження та на дискримінацію відповідно.

Вказавши, що національні суди проігнорували вимоги статті 28 Закону України «Про бюджетну систему», яка забороняла внесення змін до законодавства Законом України «Про Державний бюджет України», та що відсутність коштів не може бути підставою для недотримання своїх зобов’язань, Європейський суд визнав порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції в зв’язку з свавільною та такою, що не грунтується на законі, відмовою національних органів у праві заявника на зазначені виплати.

 

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

 «1.  Оголошує скаргу заявника за статтею 1 Першого протоколу прийнятною, а решту скарг в заяві неприйнятними;

 2.  Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції;»