Судові експертизи та експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності проводяться за наступними напрямками:
13.1. 1. Дослідження, пов’язані з літературними, художніми творами та інші;
13.1. 2. Дослідження, пов’язані з комп’ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних);
13.2. Дослідження, пов’язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) організацій мовлення;
13.3. Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями;
13.4. Дослідження, пов'язані з промисловими зразками;
13.5.1. Дослідження, пов'язані з сортами рослин;
13.6. Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями;
13.9. Економічні дослідження у сфері інтелектуальної власності.
Цей напрямок судової експертизи має лише йому притаманні об’єкти дослідження – об’єкти права інтелектуальної власності, що за своєю природою є нематеріальними об’єктами, які набувають правової охорони при дотриманні всіх установлених законодавством умов і фіксації в певній об’єктивній (матеріальній) формі.
Предметом судової експертизи у сфері інтелектуальної власності є фактичні дані та обставини справи про властивості, ознаки, закономірності створення й використання об’єктів інтелектуальної власності, їх вартість, завдані збитки та економічні операції щодо цих об’єктів, які мають значення для досудового розслідування чи судового провадження й установлюються шляхом застосування спеціальних знань у визначеному законом порядку.
Завдання, що ставляться на вирішення судового експерта, формуються виходячи із необхідності встановлення певних об’єктивних фактичних даних, які мають практичне значення для з’ясування істини у справі. Ці завдання визначаються питаннями, поставленими перед судовим експертом або в порядку експертної ініціативи.
Основними завданнями цього класу експертизи є:
1) виявлення й оцінювання властивостей і ознак об’єктів інтелектуальної власності, а саме:
– визначення в об’єкті дослідження ознак об’єкта інтелектуальної власності;
– дослідження відповідності об’єкта критеріям, необхідним для надання правової охорони (новизна, промислова придатність тощо);
– установлення факту використання сукупності ознак об’єкта інтелектуальної власності;
– установлення факту відтворення об’єкта авторського права тощо;
2) визначення вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності та розрахунок збитків, завданих у результаті порушення прав на них, тощо.
