• `~
  • 1!
  • 2@
  • 3#
  • 4$
  • 5%
  • 6^
  • 7&
  • 8*
  • 9(
  • 0)
  • -_
  • =+
  • tab
  • q
  • w
  • e
  • r
  • t
  • y
  • u
  • i
  • o
  • p
  • [
  • ]
  • \|
  • caps lock
  • a
  • s
  • d
  • f
  • g
  • h
  • j
  • k
  • l
  • ;:
  • '"
  • Enter
  • shift
  • z
  • x
  • c
  • v
  • b
  • n
  • m
  • ,
  • .
  • /?
  • shift
  • Очистити
  • Укр
  •  
  • Сховати
  • '~
  • 1!
  • 2"
  • 3
  • 4;
  • 5%
  • 6:
  • 7?
  • 8*
  • 9(
  • 0)
  • -_
  • =+
  • tab
  • й
  • ц
  • у
  • к
  • е
  • н
  • г
  • ш
  • щ
  • з
  • х
  • ї
  • /\
  • caps lock
  • ф
  • і
  • в
  • а
  • п
  • р
  • о
  • л
  • д
  • ж
  • є
  • Enter
  • shift
  • я
  • ч
  • с
  • м
  • и
  • т
  • ь
  • б
  • ю
  • .,
  • shift
  • Очистити
  • Eng
  •  
  • Сховати
Судова влада України
Судова влада України
Прес-центр судової влади
Інформація з питань функціонування автоматизованої системи документообігу суду
Кубок Феміди 2016
Виконання ЗУ Про запобігання корупції
Очищення влади
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення
Національне агенство з питань запобігання корупції
Єдиний реєстр адвокатів України
Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал

Висновки за результатами проведення Моніторингу стану незалежності суддів в Україні -2012, його обговорення на “круглому столі” та на засіданні Ради суддів України


  Рада суддів України спільно з Центром суддівських студій в рамках реалізації українсько-швейцарського проекту «Підтримка судової реформи в Україні» щорічно проводить Моніторинг стану незалежності суддів в Україні, метою якого є здійснення аналізу стану незалежності, неупередженості та доступності правосуддя в Україні, розроблення відповідних рекомендацій для удосконалення діяльності судів, органів суддівського самоврядування та інших органів судової влади.
У рамках Моніторингу стану незалежності суддів в Україні -2012 здійснено:
    контент-аналіз чинного законодавства (Закон України «Про судоустрій і статус суддів», процесуальні кодекси)  на відповідність міжнародним стандартам незалежності суддів;  
    експертне опитування суддів, адвокатів, прокурорів, науковців, представників законодавчої та виконавчої влади, громадських організацій щодо їх оцінки стану незалежності судів та суддів;
    проведення 15 серпня 2012 року в усіх апеляційних та місцевих судах загальної юрисдикції опитування громадян - відвідувачів судів щодо їх оцінки незалежності, неупередженості та доступності правосуддя (всього опитано 21 028 громадян).
  Моніторинговий звіт підготовлено за результатами вищезазначених  досліджень, опрацьовано учасниками "круглого столу" 22 листопада 2012 року  та розглянуто на засіданні Ради суддів України 21 грудня 2012 року.
За експертними висновками  загальна оцінка стану незалежності суддів в Україні у 2012 році наступна:
«Утвердження незалежності суддів в Україні здійснюється  поступово і в останній час зазнає по окремим показникам погіршення у порівнянні з раніше досягнутими стандартами.
Суспільна зацікавленість щодо зміцнення незалежності суддів не підкріплюється об’єднанням зусиль впливових суспільних груп.
  Недостатня консолідація суддівського співтовариства  щодо захисту незалежності суддів та відсутність підтримки цього процесу з боку  громадянського суспільства не сприяють зміцненню незалежності суддів.
  Ефективне впровадження законодавчих механізмів забезпечення незалежності судів і суддів, які знаходяться у стадії розробки, потребують швидких та рішучих дій вищих органів державної влади з викорінювання сталої практики незаконного впливу на суддів у напрямку неухильного дотримання європейських норм і стандартів незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя на засадах верховенства права».
    


  Погоджуючись з вищезазначеною експертною оцінкою, Рада суддів України звертає увагу на наступні проблемні питання щодо практичної реалізації в Україні національних та міжнародних  стандартів незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя.

1. Дотримання стандартів незалежності суддів в реформуванні законодавства

  Внаслідок судової реформи, проведеної у 2010 році, яка триває і до сьогодні, законодавство України про судоустрій було суттєво оновлено. Багато положень прийнято з урахуванням гарантій незалежності суддів, встановлених у міжнародних документах, а також з урахуванням позицій міжнародних експертів, висловлених у висновках Венеціанської комісії. Проте слід зазначити, що деякі принципові позиції суддівського співтовариства та міжнародних експертів не було враховано, що викликає занепокоєння як у міжнародної, так і у вітчизняної правової спільноти.
  Верховна Рада України у 2012 році, прислухаючись до пропозицій суддівського співтовариства та рекомендацій міжнародних організацій, почала удосконалювати норми чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою зміцнення правових гарантій незалежності суддів.
  Так, в червні 2012 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Позитивними положеннями цього закону є: зміна процедурних питань обрання суддів, спрямованість на спрощення процесу обрання суддів, а також запровадження можливості вчасного обрання судді до закінчення п’ятирічного строку його повноважень. Також важливим положенням вказаного Закону є заборона органам прокуратури ініціювати розгляд питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності або щодо звільнення їх із посад, якщо розгляд судової справи триває або не закінчились строки оскарження судових рішень, установлені процесуальним законом.

 Президентом України спрямовано на розгляд Конституційної асамблеї пропозиції з оновлення конституційних положень щодо формування та діяльності Вищої ради юстиції (більшість у цьому органі складатимуть судді, обрані з’їздом суддів України). Якщо вдасться внести відповідні зміни в Конституцію України, то будуть створені передумови для обмеження політичного впливу на процеси призначення суддів на посади та їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.
    
 Однак, при цьому зберігаються питання, які потребують свого вирішення, а саме:

    визначення на законодавчому рівні  органу (або посадової особи), що має право представляти судову владу загалом у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами і міжнародними організаціями. Це буде сприяти утвердженню єдності судової влади та розширенню можливостей суддівського співтовариства артикулювати та відстоювати інтереси та потреби правосуддя та суддів на державному рівні. Згідно попереднього законодавства такою особою був Голова Верховного Суду України. На сьогодні, мабуть, було б доречним такі функції покласти на голову Ради суддів України;

    впровадження до чинного законодавства дієвих механізмів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) осіб, які перешкоджають здійснювати правосуддя та виявляють неповагу до суду.

2. Економічні гарантії інституційної незалежності судової влади

  Інституційна спроможність органів судової влади утверджувати незалежність, безсторонність та самостійність судів має забезпечуватися на декількох рівнях: правовому, економічному та соціальному. Гарантування незалежності суддів має відбуватися шляхом створення реальної економічної незалежності судової влади. Йдеться і про матеріально-технічне забезпечення судів, і про гідну оплату праці суддів та працівників апарату судів, і про створення достойних умов для учасників процесу.

  Інституційна незалежність судової влади, як і раніше, знаходиться на недостатньому рівні. Незважаючи на постійні звернення представників судової влади до Уряду щодо необхідності зміни звичного порядку фінансування судових органів за залишковим принципом, офіційну принципову позицію Президента України та його відповідні доручення Кабінету Міністрів України, щодо необхідності забезпечити належне фінансування судової системи, рівень фінансування судів, особливо місцевих та апеляційних, є неприпустимо низьким.  Навіть в умовах існуючої складної економічної ситуації рівень фінансування органів прокуратури, внутрішніх справ та податкової адміністрації є на порядок вищим у порівнянні з фінансуванням усієї  судової гілки влади.

  Більшість експертів визначають недостатність фінансового та матеріально-технічного забезпечення державою судової системи як головну проблему для утвердження незалежності судів та суддів в Україні.  
Проблема фінансування судових органів за залишковим принципом існує усі роки існування сучасної української держави. Без її кардинального вирішення неможливо забезпечити належний рівень незалежності судової влади, обмеження зовнішнього впливу на процес правосуддя.
  В якості найбільш гострих проблемних питань  функціонування судової системи громадяни – відвідувачі судів визначають «зручність умов перебування громадян в суді» та «ефективність організації роботи суду».  І якщо зростання ефективності організації роботи суду, в деякій мірі, залежить від діяльності голови та керівника апарату відповідного суду, то поліпшення умов перебування громадян в суді без відповідного  рівня фінансування та матеріально - технічного забезпечення органів судової влади досягнути дуже важко.
  Держава, і перш за все Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України, має повернутися обличчям до судів. Ці державні інституції повинні зрозуміти, що створення належних умов в судах спрямоване не на досягнення комфортності роботи суддів та працівників апарату судів, що також є немаловажним, а передусім на забезпечення права громадян на правосуддя. Лише в одній державній установі – суді, громадяни при вирішенні свого питання беруть участь безпосередньо. В інших державних органах, як правило, прийняття рішень з питань громадян відбувається без їх участі.
  Про яку зручність умов перебування громадян можна говорити, якщо у більшості судів катастрофічно не вистачає залів судових засідань, будівлі судів не мають достатньо великих місць для очікування початку судового засідання, відсутня необхідна кількість столів і стільців тощо?
  Рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення в судах має бути не найнижчим, як сьогодні, а на порядок вищим у порівнянні з іншими органами державної влади.
Особливої уваги щодо поліпшення умов перебування громадян потребують апеляційні та місцеві загальні суди.

 Якщо на практиці реалізовувати принципове положення про рівність законодавчої, виконавчої та судової гілок влади в демократичному суспільстві, то постає питання про необхідність надання судовій владі законодавчо закріпленої можливості самостійно звертатися до парламенту з пропозиціями щодо формування бюджету, судової системи або зі своїми зауваженнями до проекту бюджету, підготовленого виконавчою владою. Ці пропозиції або зауваження мають обов’язково обговорюватися парламентом під час розгляду проекту бюджету.


3. Повноваження органів суддівського самоврядування

  Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів та незалежності суддів (п. 2 ст. 113). Практично, під керівництвом Ради суддів України має здійснюватися діяльність всіх органів судової влади щодо зміцнення незалежності судів і суддів. Однак при цьому слід відмітити відсутність у Ради суддів України та рад суддів спеціалізованих судів законодавчо визначених повноважень ефективно впливати як на органи судової влади (за виключенням самих органів суддівського самоврядування), так і на інші органи державної влади у питаннях протидії тиску та впливу на суддів.
  Аналіз результативності реагування органів державної влади (наприклад, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України) на офіційні звернення Ради суддів України щодо фактів тиску на суддів з боку правоохоронних органів свідчить про низьку ефективність подібних звернень.

  Існує необхідність надання на законодавчому рівні Раді суддів України права звернення до суду в інтересах правосуддя і з метою захисту незалежності суддів та права надання висновків щодо проектів законів, які стосуються судової системи, на предмет їх відповідності принципу незалежності суддів. Такі висновки повинні бути обов’язковими для урахування Верховною Радою України при прийнятті законів.
  Дуже важливо при внесенні змін до Конституції України одним з основних завдань Вищої ради юстиції, як конституційного органу, визначити захист та зміцнення незалежності судів і суддів, що притаманно подібним органам в усіх європейських країнах.

4. Призначення суддів на адміністративні посади

  Оцінюючи існуючий порядок призначення суддів на адміністративні посади в судах, більшість експертів констатували, що він потребує певного удосконалення з метою посилення у цій процедурі ролі органів суддівського самоврядування.
З урахуванням того, що найкраще претендентів на адміністративні посади знають їх колеги у суді, первинною ланкою, яка висуває кандидата на заміщення вакантної керівної посади, повинні бути збори суддів відповідного суду. Затверджувати ж подання на заміщення адміністративної посади має рада суддів відповідних судів.

5. Дисциплінарна відповідальність суддів


  Законом України «Про судоустрій і статус суддів» внесені корективи у процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Деякі з новацій оцінюються експертами однозначно позитивно: направлення скарг на суддів до одного дисциплінарного органу – Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; удосконалення процедури дисциплінарного провадження; можливість оскарження рішення дисциплінарного органу до суду.

  В той же час на практиці зберігається «паралельна» процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності – звільнення суддів з посади за порушення присяги.
  Існує багато зауважень до оновленого формулювання змісту присяги судді. Цей зміст гіпотетично дозволяє поставити питання про звільнення судді з посади як за дійсно грубі дисциплінарні порушення, так і за морально-етичні проступки судді. Практично відбулося змішування критеріїв для різних видів можливої відповідальності судді. Існує суттєва загроза маніпуляцій відносно суддів з боку осіб, які намагаються на них впливати.

  Існує необхідність переглянути відповідні положення законодавства щодо підстав та процедури звільнення суддів за порушення присяги та привести їх у відповідність до міжнародних стандартів, про що неодноразово висловлювались експерти Венеціанської комісії. З метою посилення гарантій незалежності суддів варто законодавчими нормами визначити чіткі критерії порушення етичних норм, дисциплінарного проступку та порушення присяги судді. При цьому порушення присяги судді за практикою всіх демократичних країн повинно розглядатися в рамках процедури дисциплінарного провадження.


6. Соціальні гарантії суддів

  Забезпечення соціальних гарантії суддів є однією із складових реалізації принципу незалежності суддів.
  З прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на думку більшості суддів, рівень їх соціальних гарантій знизився. Перш за все це відбулося у зв’язку зі змінами у порядку забезпечення суддів житлом. Раніше Законом України «Про статус суддів» було закріплено зобов'язання держави протягом шести місяців після обрання суддею забезпечити останнього благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду згідно Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 132 нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.
  При цьому Законом не визначено, протягом якого строку та в якому порядку суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду, та який орган реалізує таку гарантію.

  Вважаємо, що надання житлових приміщень суддям, які потребують поліпшення житлових умов, є необхідним. Оскільки лише з тих суддів, яким забезпечені умови не лише для праці, а й для достойного життя, держава та суспільство може вимагати покращення ефективності їх роботи.

7. Судова  влада та суспільство


  Зміцнення незалежності судів і суддів неможливе без підтримки цього процесу суспільством.
  Ця аксіома ґрунтується на досвіді утвердження незалежних систем правосуддя всіх, без вийнятку сучасних демократичних країн. Розподіл державної влади на три гілки означає не тільки можливу гармонію між ними, але, одночасно, і конкуренцію. Спроби впливати на суд можна спостерігати і в країнах сталої демократії. Як правило, ефективним запобіжником таких спроб є консолідація судової влади та її підтримка громадянським суспільством.
  Ефективним прийомом проти незаконного впливу на суд є такі принципи судочинства, як гласність та відкритість. У разі відкритого діалогу між судом і суспільством у останнього буде формуватись ясне розуміння ситуації і в такому випадку ніхто не буде мати можливості незаконно впливати на інститут правосуддя. Адже прозорість судової влади сприятиме підвищенню авторитету правосуддя.
  Результати опитування громадян – відвідувачів суду засвідчили, що громадяни, які мають досвід звернення до суду, оцінюють процес правосуддя, діяльність суддів та працівників апарату судів загалом позитивно. З 20 668 громадян, які відповіли на питання «Чи можете Ви сказати, що суд при розгляді Вашої справи був незалежним та неупередженим та був забезпечений справедливий судовий розгляд?», надали позитивну оцінку 16 360 осіб (79,16 %); існують претензії до процесу правосуддя - у 9,38% опитаних; 11,47 % опитаних громадян не визначилися з відповіддю.

  На загальний рівень довіри суспільства до судової влади впливає чимало факторів, зокрема, це відсутність стриманості у висловленні власних суб’єктивних думок щодо судових рішень та суддів представниками виконавчої та законодавчої влади, державними органами, представниками ЗМІ тощо.
  Іншим фактором, і не менш вагомим, а подекуди і більш впливовим на формування у громадян позитивного ставлення до судової системи, є професійна підготовка та моральні якості суддів. Адже повага до суду багато в чому залежить від самих суддів. Лише неупереджене дотримання вимог матеріального та процесуального права, прийняття справедливих, всебічно зважених, законних рішень може забезпечити непохитну довіру та гідну повагу до суду, як до системи в цілому, так і до судді, як до посадової особи, що уособлює правосуддя.
  Підвищити довіру громадян до суду можливо за рахунок, як мінімум, припинення приниження авторитету судової влади чиновниками різних рівнів та політиками у ЗМІ, які навмисно нав’язують асоціювання штучних помилок у відправленні правосуддя певними суддями з діяльністю всієї судової влади, а також негідних моральних якостей випадкових для судової влади осіб з моральними якостями більшості суддів.
Судовій владі ще потрібно навчитися протистояти впливу та маніпуляціям з різних сторін, відкрити себе суспільству та побудувати партнерські взаємовідносини із засобами масової інформації та громадськими організаціями.

  Рада суддів України від імені суддівського співтовариства  запевняє українське суспільство та міжнародну громадськість про відкритість судової влади України та готовність обговорювати усі існуючі проблеми та негаразди в українському правосудді, застосовувати в процесі модернізації українського судочинства пропозиції та рекомендації науковців, представників громадських організацій та міжнародних експертів.


 
 
Трансляція судового засідання «Вбивства 39 людей 20.02.2014 під час Євромайдану»
Інформація щодо стадій розгляду судових справ
Судовий збір
Громадянам
XIV з’їзд суддів України
Розпорядникам бюджетних коштів
Система оцінювання роботи суду: стандарти, критерії, показники та методи
До уваги суддів та працівників апарату Донецької та Луганської областей
Конфлікт інтересів у судовій системі (нормативно правова база)
Санаторно - курортний лікувальний центр 'Шкло'
Міжнародні стандарти судочинства
Стратегія розвитку судової системи в Україні на 2015-2020 рокии
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook
Канал на Youtube

© 2002-2016 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру